Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку! Як Покрова стала національним святом для українців

1 жовтня православні та греко-католики відзначають День Покрову Пресвятої Богородиці. Це свято не входить до 12-ки найбільших церковних свят, однак в Україні його особливо шанують, адже цей день має не лише релігійне, а й національне підґрунтя.

"Українська правда.Життя" розповідає про історію походження свята, чому Покрова набула такого важливого значення для українців та які існували традиції, пов’язані із цим святом.

Історія свята Покрову Богородиці

Цей день почали відзначати у Константинополі, ймовірно у Х столітті.

Столиця Візантії була в облозі ворогів. У Влахернському храмі люди молилися до Богородиці про захист.

За легендою Діва Марія явилася святому Андрію Юродивому та його учню Епіфанію. Вона молилася разом з людьми, а потім зняла свій омофор (покривало з голови, накидку; нині так називається довгий плат, прикрашений хрестами, який на богослужіння одягають священники) і покрила ним людей. Місто вистояло, а на честь його дивовижного порятунку постало Богородичне свято.

З цією церквою пов’язують й інші дивовижні легенди про Діву Марію. Влахернський храм не зберігся до наших днів, він був знищений у пожежі. Нині у Стамбулі на його місці стоїть капличка і б’є джерело, вода в якому вважається святою.

Чому Покрова стала національним святом

Здавна Богородиця вважається нашими предками покровителькою захисників рідної землі. У часи Київської Русі Діва Марія була ключовим образом, до якого зверталися князі, аби заручитися божественним покровительством під час своїх походів. Дослідники вважають, що перший храм Русі – Десятинна церква – був створений під впливом влахернської легенди. В літописах згадується, що Ярослав Мудрий побудував Софію Київську зі знаменитою Орантою з вдячності за перемогу над печенігами у 1036 році; князі Мстислав та Володимир Мономах вважали, що своїми здобутками на полі бою завдячують Богородиці, а князь Ігор Святославович ходив на поклон до ікони Богоматері після полону із вдячністю за порятунок. 

Для українців Покрова не лише релігійне, а й національне свято. Своєю заступницею Божу Матір вважали козаки – зокрема, навіть храм на Запорізькій Січі був зведений на честь свята Покрову.

Особливу любов народу до Покрови яскраво ілюструє іконопис – разом із Богородицею під її омофором часто зображували видатних національних діячів (найвідомішою та, ймовірно, найпершою з таких ікон був бароковий образ з Богданом Хмельницьким). Навіть сама народна назва свята, переведена в жіночий рід – Покрова – свідчить про творення у баченні народу особливого образу Богородиці, від якого очікують захисту, прихильності та підтримки.

У 1942 року стара дата Покрови (14 жовтня) стала Днем Української повстанської армії, а у 2014-му – Днем захисників України. Слід зауважити, що зі зміною церковного календаря на новоюліанський разом із Покровою на 1 жовтня перенесли і День захисників України. День УПА досі відзначають 14 жовтня – адже він окрім релігійного свята, пов’язаний також і з історичними подіями. 

Традиції Покрови в Україні: пора сватання та завершення "вулиці"

Історик Василь Скуратівський вважає, що ще однією причиною, чому свято Покрови так полюбилося нашим пращурам є те, що Богородиця у серцях людей замінила собою одне з найулюбленіших язичницьких божеств Макош – шановану богину, яку часто зображували на вишитих рушниках з піднятими догори руками "мовби молить небесне божество зросити дощем поорані та запліднені зерном поля". 

Митрополит Василь Липківський зауважував: ясно, що українці святкують в цей день не допомогу Діви Марії Константинополю, а "щось інше, далеко рідніше і вартісніше для душі християнина, більш загальне, духовне". Ці слова яскраво відображають характер вшанування Покрови нашими предками.

Жінки вважали цей день своїм. Особливо його чекали заручені дівчата або ті, які сподівалися скоро діждати сватів – адже від Покрови та до заговин на Пилипівський (Різдвяний) піст була пора весіль. Тож не дивно, що саме перед цим святом дівчата молилися про вдале заміжжя.

Скуратівський зазначає, на Покрову дівчата на виданні нерідко вдавалися до ворожіння. Збереглися численні примовляння, які мали б пришвидшити бажане заміжжя. Наприклад: Свята мати Покровителько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу; або Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку, хай хоч ганчіркою, аби я була жінкою.

На Покрову завершувалися молодіжні "вулиці" і починалися вечорниці та досвітки.

Покрова була останнім днем найманих робітників, безземельних селян – строкачів. В Карпатах цей день також був останнім днем повернення пастуших отар з полонини.

Прислів’я та приказки на Покрову

Яка погода на Покрову – такою буде і зима.

Якщо до цього дня не опаде листя з винень – на теплу зиму; якщо опаде – на сувору.

Зранку вітер з півдня, а пообіді з півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодає.

Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє і в листопаді, і в грудні.

Як по Покрові, то й по теплові.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

Хто сіє по Покрові, той не має що дати корові.

Покрова накриває траву листям, землю снігом, а голову дівчат – шлюбним вінком.

Настали жнива – лежить баба нежива; настала Покрова – стала баба здорова.