Коли повернення додому - лише початок: як ветерани знаходять роботу після служби

Повернення з війни не завжди означає повернення до життя, яке людина залишила до служби. За цей час може змінитися місто, робота, коло спілкування і сама людина. Тож для багатьох ветеранів після повернення додому починається інший шлях - пошук свого місця у цивільному житті та професії.

Допомогти пройти його покликаний проєкт "Ветеранське партнерство", який реалізують Федерація роботодавців України та Конфедерація данської промисловості у співпраці з Миколаївським міським центром підтримки ветеранів війни. Ветеранам допомагають із професійною адаптацією, навчанням та пошуком роботи, водночас працюючи з роботодавцями.

Так у Миколаївському центрі познайомилися з Юрієм Данилевичем. Після понад трьох років російського полону він повернувся до Миколаєва, знайшов нову роботу, одружився, а тепер планує здобути нову професію.

"Повертаєшся, а тут усе абсолютно по-іншому"

До повномасштабної війни Юрій майже чверть століття працював докером-механізатором у портовій галузі Миколаєва.

"Все йшло по накатаному. Життя було стабільне, я знав, що мене чекає попереду. Війна просто в ці плани не входила", - згадує він.

Уже 25 лютого 2022 року Юрій сам прийшов до військкомату і став на захист України, хоча до цього військового досвіду не мав. Згодом був Маріуполь, оточення, а після нього - понад три роки російського полону.

Про сам полон він говорить небагато. Значно більше - про повернення і необхідність заново звикати до цивільного життя.

"Перші пів року ти, в принципі, не розумієш, чим тобі займатися тут, що тобі робити, як жити далі. Було життя до війни, де все було устаканено, були свої плани. А потім повертаєшся - все максимально змінилося".

Частина друзів Юрія загинула, частина продовжує служити. Водночас поступово з'являлися нові точки опори. Однією з них стала майбутня дружина, з якою він познайомився вже після повернення. Згодом вони одружилися.

Коли поруч є людина, яка знає, куди рухатися далі

Після повернення Юрій проходив реабілітацію у Миколаєві. Саме тоді за ним закріпили фахівчиню із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Лідію Намазову, допомогу якої він називає однією з найважливіших.

Пропозицій підтримки було багато, але після понад трьох років полону самостійно зорієнтуватися серед різних установ, програм і контактів було складно.

"Постійно хтось дзвонить, пропонує допомогу, всі кажуть: звертайтеся. Але це все в голові не тримається. Купа номерів, і ти вже не розумієш, хто вони такі".

Саме Лідія допомагала Юрію розібратися з пільгами, реабілітацією, центром зайнятості та іншими можливостями. Згодом він познайомився з Миколаївським міським центром підтримки ветеранів війни, а коли постало питання роботи, звернувся туди по допомогу з працевлаштуванням.

"Для нас важливо, щоб повернення ветерана до цивільного життя не завершувалося просто фактом працевлаштування. Робота — це можливість відчути власну цінність, повернути впевненість у собі, бути фінансово незалежним і будувати подальше життя. Саме тому в межах "Ветеранського партнерства" ми працюємо індивідуально з кожним ветераном: допомагаємо визначити його професійні можливості, знайти відповідну вакансію, а за потреби — здобути нові знання та навички. Наше завдання — не просто знайти роботу, а допомогти людині знайти своє місце в цивільному житті", — Віктор Мойсеєв, директор Миколаївського міського центру підтримки ветеранів війни.

Нова робота замість повернення до старої

До війни Юрій працював у портовій інфраструктурі, однак через обмежене судноплавство знайти роботу за попередньою професією в Миколаєві було складно.

За допомогою ветеранського центру він влаштувався до агрокомпанії, яка співпрацює з Центром та працевлаштовує ветеранів. Сьогодні Юрій працює в службі охорони центрального офісу.

Перший робочий день тепер згадує зі сміхом:

"Перший день був важкий більше для офісу, ніж для мене. Я нікого не знаю, люди ходять, а я кожного зупиняю: хто ви, куди? Вони кажуть: "Я тут працюю". А я звідки знаю? До паспортів доходило".

За кілька змін робочі процеси стали звичними. А на запитання, що ветерану потрібно від роботодавця, Юрій відповідає без складних формулювань:

"Поводьтеся чесно і платіть більше. Дайте людям достойну оплату - і до вас черга буде".

Для нього самого важливими стали зрозумілий графік, офіційне працевлаштування, оплачувані відпустка та лікарняні.

Від однієї історії - до системної роботи

У Федерації роботодавців України наголошують: історія Юрія - один із прикладів значно більшого процесу, до якого український ринок праці має готуватися вже зараз. Частина ветеранів зможе повернутися до попередньої професії, іншим доведеться перенавчатися або шукати себе в новій сфері.

Саме тому "Ветеранське партнерство" працює одночасно з ветеранами та роботодавцями - від професійної орієнтації й навчання до пошуку роботи та залучення бізнесу.

"Повернення ветеранів до роботи - це не лише соціальне питання, а один із важливих викликів для українського ринку праці. Наше завдання - створити умови, за яких ветеран зможе знайти роботу відповідно до свого досвіду і нових життєвих обставин, а роботодавець бачитиме в ньому насамперед професіонала", – Олена Мочалова, директор Департаменту комунікацій Федерації роботодавців України.

Міжнародний досвід також показує, що працевлаштування відіграє важливу роль у поверненні людини до цивільного життя.

"Данія має багаторічний досвід допомоги людям, які ризикують втратити зв'язок із ринком праці. Один із важливих висновків полягає в тому, що робота дає значно більше, ніж дохід: вона забезпечує структуру, професійну ідентичність і взаємини з колегами, допомагаючи людям відновити зв'язок із суспільством і знову знайти опору. Цей досвід є надзвичайно актуальним для ветеранів, які повертаються до цивільного життя в Україні. Саме тому Конфедерація данської промисловості підтримує "Ветеранське партнерство", допомагаючи роботодавцям розпізнавати навички ветеранів і створювати сталі шляхи для їхнього переходу до цивільного професійного життя", — Петер В. Гельк, старший провідний консультант Конфедерації данської промисловості.

"Війна закінчиться - екологи теж знадобляться"

Нинішня робота для Юрія - не кінцева точка. Через ветеранський центр він дізнався про можливість навчання в Національному університеті кораблебудування у Миколаєві, склав вступні випробування і планує здобувати освіту за напрямом, пов'язаним із захистом навколишнього середовища.

Після понад двох десятиліть роботи у портовій галузі Юрій хоче стати екологом.

"Хочу змінити спеціальність. Війна закінчиться - екологи теж знадобляться".

Після повернення в його житті знову з'явилися робота, родина та плани на майбутнє. А ветеранам, які лише починають цей шлях, Юрій радить:

"Терпіння. І розуміння, чого ти хочеш і куди тобі рухатися".

Як долучитися до "Ветеранського партнерства"

Якщо ви повернулися зі служби та шукаєте роботу або хочете змінити професію, команда "Ветеранського партнерства" може допомогти визначити професійний маршрут, оцінити наявні навички та досвід, підібрати навчання чи перекваліфікацію, підготувати резюме та знайти вакансії. Учасників проєкту також супроводжують безпосередньо під час працевлаштування.

До "Ветеранського партнерства" можуть долучатися і роботодавці, готові працевлаштовувати ветеранів. Проєкт формує базу таких компаній, розширює партнерську мережу та працює з HR-командами підприємств, щоб допомагати ветеранам знаходити своє місце на цивільному ринку праці.

Дізнатися більше про проєкт та звернутися за підтримкою можна за телефонами:

+380 95 128 06 99

+380 51 277 64 51