Мрія, що стала реальністю: як отець Іван Луцький створив університет європейського взірця
1997 рік в Україні. Економіка оговтується після гіперінфляції, законодавство не досконале, рівень життя в країні низький. Започаткування власної справи подобає на справжню авантюру. Тим часом в Івано-Франківську відкривають приватний університет. Невеличкий, в орендованому приміщенні, але з прогресивним баченням й амбітними цілями. Таким був початок історії Університету Короля Данила, тоді ще – Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва. У перший рік новостворений заклад прийняв аж три сотні студентів. Через десятиліття викладачі з упевненістю скажуть: ті перші абітурієнти повірили в успіх нового закладу освіти передусім завдяки неймовірній енергії засновника й ректора – доктора юридичних наук, академіка, отця Івана Луцького. Університет – мрія всього його життя.
Продовжуючи традиції засновника
2026 рік. У комп'ютерній аудиторії сучасного навчального корпусу Університету Короля Данила триває заняття з архітектурного проєктування. Його проводить Дмитро Масляк – практик із великим досвідом: у минулому – головний архітектор компанії "Епіцентр", а нині – керівник власної фірми. Він – один із перших випускників архітектурної школи УКД.
"Я навчався тоді, коли спеціальність "Архітектура" тільки відкрили в університеті. Засновник вишу Іван Луцький був дуже далекоглядною людиною, це проявлялося в усьому, зокрема, й у започаткуванні цього напряму. Іван Михайлович давав людям можливості для розвитку і навчання, нагоду проявити себе. Мої одногрупники стали головними архітекторами великих підприємств, будівельних компаній, хтось відкрив власний бізнес", – ділиться Дмитро Масляк.
Ідея надати молодим людям змогу здобути якісну вищу освіту була визначальною в діяльності отця Івана Луцького. У 1990-х, у період відбудови державності, активна молодь із європейським типом мислення і ґрунтовними знаннями мала стати рушієм розвитку України. Ректор це розумів, тож робив усе, щоб забезпечити прогрес у вищій освіті. Запрошував на роботу практиків, щоб студенти могли запозичити реальний досвід і вміння, та паралельно розбудовував наукову школу, спонукаючи молодих викладачів до проведення досліджень та захисту дисертацій. Попри величезний обсяг роботи, пов'язаний з управлінням та розвитком університету, знав не лише кожного викладача, а й студента, співбесіди з абітурієнтами проводив особисто. І до всіх ставився з незмінною повагою.
"Іван Михайлович впровадив справжнє європейське ставлення до студентів. І це демонструє його розуміння психології людини, – пригадує Дмитро Масляк. – Багато з того, що я навчився в нього, використовую зараз у себе на фірмі: засади демократії, волі вибору і самодисципліни. Основне – це відповідальність за своє життя, роботу і взагалі за те, що відбувається в країні".
З довірою до молодих фахівців
Талановитих випускників Іван Луцький запрошував працювати в університеті. Молоді давав великий кредит довіри, доручаючи управлінські посади. Але водночас вимагав віддачі, зокрема, у наполегливій науковій роботі.
"Після однієї з поїздок до Києва Іван Михайлович сказав, щоб я приніс йому перший розділ дисертації. Мовляв, відрядження не означає, що дослідження можна відкладати. Я відпросився в ректора на два дні, багато годин поспіль працював і приніс перший розділ. Так було декілька разів, доки не завершив дисертацію", – пригадує перший проректор Університету Короля Данила Михайло Косьмій.
Свій шлях в УКД Михайло Косьмій розпочав секретарем факультету, опісля обіймав посаду заступника декана, декана факультету, проректора. Каже, постійно відчував підтримку Івана Михайловича. Нині з теплом згадує свого наставника.
"Він казав, що не все в житті буває легко, без зусиль, і треба багато працювати, щоб чогось досягти. Коли важко, немає виходу, не знаєш, куди йти, згадую Івана Михайловича, і стає легше, знаходиться рішення, – розповідає Михайло Косьмій. – Іван Михайлович був переконаний, що університет зароджується з молодих людей, і саме від них залежить його успіх".
Людяний, відкритий і справедливий
Початок своєї співпраці з Університетом Короля Данила пригадує проректор із забезпечення якості освіти та цифрової трансформації Любомир Ілин. Із ректором закладу попередньо знайомий не був. За день до призначеної співбесіди вирішив зайти до вишу, щоб подивитися на потенційне майбутнє місце роботи. На подвір'ї його зустрів приємний сивочолий чоловік і поцікавився, чим може допомогти. Любомир Михайлович сказав усе, як є – прийшов у розвідку. Чоловік запропонував провести екскурсію закладом, люб'язно розповів про навчання, а між тим запитував про плани і досвід майбутнього працівника. Лише наступного дня, зайшовши до кабінету засновника, пан Любомир зрозумів, що його несподіваним гідом був сам ректор – Іван Михайлович Луцький.
"Ми випили чаю і дуже швидко проговорили робочі моменти, адже основна співбесіда, по суті, відбулася напередодні. Іван Михайлович був чудовим психологом, дуже добре розумів людей. Й основний урок, який він давав, – уміти розбиратися в людях, – пригадує Любомир Ілин. – До слова, найцінніше – манера його спілкування завжди була однаковою, незважаючи на те, чи це офіційна розмова, чи неформальна, прийом на роботу або звільнення".
Соціальна місія
Заснувавши університет, Іван Луцький самостійно спростував міф, що навчання в приватному виші може бути винятково платним. Він усіляко сприяв талановитій молоді в здобутті вищої освіти: чимало дітей із незаможних родин навчалися в закладі безкоштовно.
"Іван Михайлович у своїй діяльності був передусім священником, і всі його проєкти були спрямовані на реалізацію священичого покликання. Він виконував соціальну місію допомоги тим, хто мав талант, але не міг його реалізувати в певних життєвих обставинах, – розповідає директор Науково- дослідного інституту імені академіка Івана Луцького Роман Луцький. – Дуже багато дітей-сиріт навчалися в цьому університеті і дотепер згадують Івана Михайловича як людину, яка дала їм шлях, можливість реалізувати себе і побачити перспективи на майбутнє".
Місію засновника й надалі продовжують у закладі. В Університеті діє Фонд отця Івана Луцького, який щороку проводить конкурси серед талановитої молоді з різних шкільних предметів, а також творчі і спортивні. Переможці отримують право безкоштовно навчатися у виші. За 12 років діяльності фонду такою можливістю скористалися понад 500 абітурієнтів.
"Коли було дуже складно або щось не вдавалося, Іван Михайлович казав: "Життя є життя", – пригадує Роман Луцький. – А перед початком нового проєкту він повторював бенедиктинський девіз "Ora et labora" ("Молись і працюй"). Кожну справу Іван Михайлович обов'язково починав у велике релігійне свято, і, якщо проаналізувати ретроспективно, кожна з них була успішною".
Пам'ять, яка стала орієнтиром
Нині в Університеті Короля Данила 6400 студентів, два десятки спеціальностей, коледж, комфортний навчальний корпус, кампус, спортивний майданчик на даху, сучасна радіостудія, танцювальні класи, міжнародні партнери і багато успішно реалізованих наукових та соціальних проєктів. Але впродовж останніх 12 років дипломи випускникам більше не вручає засновник вишу. У 2014 році життя Івана Луцького раптово обірвалося. На фасаді університету – меморіальна дошка із його портретом – щодня зустрічає та проводжає студентів і викладачів.
"Іван Михайлович завжди приходив першим і залишався в університеті допізна. Для колективу ввімкнене світло в його кабінеті було ознакою стабільності, – пригадує проректорка з науково-педагогічної роботи Оксана Каленюк. – Іван Михайлович був унікальною особистістю, він вражав своєю людяністю, щирістю, душевною щедрістю. Спілкуючись із ним, завжди мала враження, що він – батько для кожного. Він дуже любив життя, поспішав жити і зробити якомога більше добрих справ. Був небайдужим до чужого болю, завжди намагався всіх вислухати, підтримати і допомогти у важку хвилину. А ще володів безцінним Божим даром любити людей і творити для них добро. Усім нам бракує його мудрих порад, лагідних, щирих слів та усмішки, яка випромінювала тепло і світло".
Сім'я – основа єдності
Справу Івана Луцького з розбудови закладу освіти продовжують його діти: Мирослав Луцький – ректор Університету Короля Данила, Андрій Луцький – президент університету, Наталія Луцька – віцепрезидент із фінансових питань. А онуки здобувають освіту в закладі, до якого стільки енергії та зусиль доклав їхній дідусь. Вони пригадують, що головна риса, яку дідусь прищеплював сім'ї, – це єдність. Адже родина доволі велика, і всі зосереджені на тому, щоб допомагати одне одному. Це ніби скеля, яка формує незламність і силу. Безперечно, важливою для сімʼї є і релігія. Іван Михайлович був священником і всіх змалку привчав до релігійних чеснот.
Християнські цінності – основа, на якій будує свою діяльність університет. Кожен тиждень у закладі починається з літургії, молитвою відкривають і завершують навчальний рік, шанують релігійні свята, а головне – на практиці втілюють засади християнства. Заклад запроваджує соціальні ініціативи, проводить благодійні заходи і залучає до волонтерства студентів.
"Щороку день народження батька, отця Івана Луцького, ми вшановуємо справами добра: вручаємо дипломи магістрам і проводимо благодійні аукціони. Цього року – щоби зібрати кошти на потреби 102 окремої бригади територіальної оборони та медичної роти 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Певні, що засновник і перший ректор підтримав би таку ініціативу, – каже ректор Університету Короля Данила Мирослав Луцький. – Він розумів значення освіти для розбудови успішної держави і заклав міцні підвалини прогресивного університету, який готує висококласних фахівців, конкурентоздатних і за кордоном. Коли наші випускники демонструють блискучі результати, здобувають перемоги та прославляють Україну далеко за її межами, ми знаємо, що Іван Михайлович пишався би кожним. Європейську освіту в університеті здобувають діти з великих міст і маленьких сіл, і ключове при цьому – їхній талант, а не рівень достатку. Саме в цю можливість для обдарованої молоді засновник вклав стільки сил. Його ідея живе та процвітає, і це головне. А попереду – більше, адже три десятиліття – дуже молодий вік для університету, тож це тільки початок".
