Не хочу сприймати травму як обмеження: історія військового льотчика Сергія Бакіна
"Коли після важкого поранення ти виходиш на корт і граєш нарівні з іншими, це дає відчуття: "Я можу"", — говорить ветеран Сергій Бакін. Він – повертається до активного життя після поранення, адже спорт надає можливість знову відчути власне тіло, координацію, силу та витримку.
Тож наразі Сергій поставив собі за мету опанувати адаптивний великий теніс. Ветеран став учасником харківського відбіркового турніру всеукраїнського проєкту "Південний сет". У змаганнях він посів четверте місце. Раніше Сергій займався великим тенісом, але не професійно, радше — час від часу.
"Для заняття великим тенісом недостатньо просто мати хорошу фізичну форму. Потрібні техніка, координація, точність, швидкість реакції й дуже багато практики. Особливо для мене, тому що після поранення я фактично заново вчуся грати лівою рукою", — розповідає ветеран.
Спорт з'явився в житті Сергія задовго до війни. Він займався легкою атлетикою, бігом та карате. Під час навчання в харківському виші входив до збірної з кросфіту.
А військова справа для нього була продовженням сімейної історії – дідусь і батько були військовими. Тому Сергій навчався в Харківському університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба та став бортовим авіаційним техніком вертольота Мі-8. 1 березня 2022 року Сергій виконував бойове завдання з аеропорту Дніпра. Біля Бердянська їхній вертоліт потрапив під обстріл.
"Усі блістери були розбиті, кулі летіли по всій кабіні екіпажу та по самому вертольоту. Я отримав поранення руки та ноги", — згадує ветеран.
Побратими допомогли витягнути Сергія у вантажну кабіну та наклали турнікети. Попри власне поранення командир екіпажу зміг посадити вертоліт і повернути всіх назад. У лікарні Сергію спочатку хотіли ампутувати руку, але лікарям вдалося її врятувати. Втім повноцінного хвату правою рукою досі немає, тому він навчився писати та тримати столові прибори лівою рукою.
"Для мене це важливо, тому що я не хочу сприймати травму як обмеження і постійно шукаю способи робити те, що робив раніше", — каже ветеран.
Саме тому Сергій поступово повертав у своє життя фізичну активність. Адаптивний великий теніс став для ветерана одним із таких викликів. За словами ветерана, "Південний сет" — це не лише про змагання, на тренувальному кемпі він зустрів старого побратима — снайпера Максима Шункіна.
"В перший день тренувального кемпу у нас була атмосфера знайомства, спільної боротьби та досягнень. Коли ми розповідали свої історії, зрозуміли, що разом працювали в районі аеропорту Дніпра: Сергій готував для мене позиції. Ми були ніби інь та янь — він працював у небі, а я на землі. Тоді ще жили разом, але втратили зв'язок. Під час харківського турніру ми обмінялися контактами і зараз ми стали друзями, телефонуємо один одному і ділимося успіхами", — каже ветеран Максим Шункін.
Цей випадок, зауважує Сергій, ще одне підтвердження того, чому ветеранам потрібні спортивні спільноти.
"Для мене тренуватися поруч з іншими військовими та ветеранами — це в першу чергу відчуття, що ти не один. У нас у кожного своя історія, свої поранення, свій досвід, але водночас ми дуже добре розуміємо один одного, навіть без зайвих слів", — каже Сергій Бакін.
Варто зауважити, "Південний сет" реалізується U+ System разом із ГО "Вільні Воїни" за стратегічної підтримки банку "Південний". Масштабний проєкт з адаптивного великого тенісу об'єднує ветеранів на спортивних майданчиках у чотирьох містах — Києві, Харкові, Львові та Одесі. Окрім відбіркових турнірів, учасники проходять навчальні кемпи, де тренуються, опановують новий вид спорту та проводять час разом.