Помилки чи шахрайство? Які висновки можна зробити з масштабних обшуків у медзакладах

20 березня країну облетіла звістка про 70 обшуків у медзакладах. Правоохоронці повідомила про викриття десятків схем привласнення державних коштів на медичні послуги на понад 100 мільйонів гривень та вручила підозри 18 фігурантам.

Національна поліція повідомила "УП. Життя", що частину справ вже передали до суду, для решти – розслідування ще тривають.

Зловживання стали можливими через втручання в електронну систему охорони здоров'я (ЕСОЗ): завищення кількості пацієнтів, вигадування складних випадків, внесення неправдивих даних про лікування. Також серед поширених порушень – декларування дорогого обладнання, якого у лікарні насправді не було, та відсутність потрібної кваліфікації у персоналу.

Такі новини переважно отримують схвалення з боку суспільства, але реакція виявилася неоднозначною. Особливо гостро звістку сприйняла лікарська спільнота.

Медики почали говорити про проблеми системи, які могли стати причиною порушень: додаткове навантаження через кодування послуг (переведення на мову фінансів), занадто розгалужена мережа медзакладів і недостатнє фінансування, наслідки моделі "гроші йдуть за пацієнтом", слабкість механізму контролю.

"УП. Життя" розпитала юристку і засновницю благодійної фундації "Здорові рішення" Тетяну Гавриш та виконавчу директорку благодійного фонду "Пацієнти України" Інну Іваненко про причини, наслідки й висновки, які можна зробити з цих обшуків.

За якою моделлю працює НСЗУ?

НСЗУ – це великий замовник медичних послуг, який розпоряджається чималим бюджетом, пояснює Тетяна Гавриш. Так, на 2026 рік для Програми медичних гарантій (ПМГ) уряд виділив понад 190 мільярдів гривень. Це кошти за послуги та ліки, які йдуть лікарням, що підписали контракт з установою. Сума велика, а тому потребує ревізії.

НСЗУ не є органом контролю, але має систему моніторингу для перевірки медзакладів.

"Є кілька видів моніторингу: автоматичний (електронні звіти) та фактичний (виїзд на місця у разі необхідності). Ця система задумувалася саме як моніторинг, а не контроль – щоб стимулювати заклад покращуватися. Такий собі моніторинг стимулу.

Але, попри 8 років медичної реформи, комунальні й державні лікарні все ще сповідують стару культуру, інколи навіть радянську. Директори не вміють ефективно керувати і пристосовуватися до нових умов. Тому до моніторингу стимулу ще дуже далеко", – зазначає юристка.

Інна Іваненко зазначає, що договір між лікарнею та НСЗУ укладається за заявницьким принципом. Тобто медзаклад не перевіряють на відповідність прописаним вимогам щодо персоналу чи обладнання, а довіряють наданій інформації. На думку експертки, це правильний підхід.

"Інакше цей процес не можна організувати, бо в жодного органу не вистачить ресурсів, щоб об'їжджати з перевірками кожну лікарню. Коли медзаклад підписує договір, він має розуміти, що брехню в якийсь момент викриють. Тому що є моніторинг, і за порушення умов договору доведеться нести відповідальність", – наголошує директорка благодійного фонду "Пацієнти України".

Обшуки – це результат накопичення проблем чи планового моніторингу?

Оскільки НСЗУ фіксує порушення, каже Тетяна Гавриш, то зобов'язана передавати інформацію органам контролю. В цьому випадку йдеться про Національну поліцію.

"Правоохоронці періодично отримували ці скарги, тож у якийсь момент вирішили піти з обшуками та захистити інтереси пацієнтів. Але мене дещо тривожить. Коли йдеться про серйозніші порушення прав пацієнтів, як-от неналежна допомога, то справи чомусь не доходять до суду. Із кількох тисяч скарг пацієнтів на рік маємо лише кілька вироків суду. Тобто дії нібито й правильні, але існують лише у сфері, де багато грошей.

Також у мене є сумніви щодо того, як правоохоронці доводитимуть наявність складу злочину. Бо має бути хтось, хто вчинив злочин навмисно або через халатність", – говорить юристка.

Інна Іваненко на обшуки дивиться позитивніше. За її словами, моніторинг – одна з головних функції НСЗУ як платника за послуги. Установа має перевіряти, чи виконує медзаклад умови договору, який підписує.

"І ця функція нарешті запрацювала. Насправді моніторинг почав діяти раніше, а зараз ми бачимо його результати – цілу низку порушень. НСЗУ не може здійснювати слідчі дії, тому передала це правоохоронним органам.

І ні, це не каральна операція. Просто платник перевіряє, чи не порушує лікарня договір", – каже експертка.

Помилки чи системні порушення?

Найпоширенішими порушеннями стали завищення кількості пацієнтів, вигадування складних випадків, внесення в ЕСОЗ даних про уявне лікування. Також – декларування дорогого обладнання, якого не існувало, та персонал, що не відповідав вимогам.

На думку Інни Іваненко, причиною обшуків стали не випадкові помилки, а сплановані порушення.

"Помилки – це поодинокі погрішності. Будь-яка людина може помилитися, особливо з таким навантаженням, як у лікарів. Але у випадку з обшуками не йдеться про поодинокі випадкові помилки. Вони свідчать про систематичні й усвідомлені порушення, спроби обманути систему.

Випадково не так закодував – це не про обшуки. Але не можна нежить місяцями лікувати під апаратом ШВЛ – тут і потрібна перевірка", – зауважує експертка.

Натомість Тетяна Гавриш вважає, що йдеться як про про системні зловживання, так і про помилки. За її словами, шахрайством дійсно можуть бути вигадані візити пацієнтів і проведені процедури, невідповідність обладнання й компетенцій персоналу до прописаних у контракті.

Але юристка каже, що під час моніторингу виявили також, наприклад, неправильне або несвоєчасне кодування послуг. На її думку, це може бути простими помилками – як людськими, так і системи. Адже навченість лікарів і наявність у них часу на роботу з документацією – під великим питанням.

"Обшуки – достатньо гучна дія, яка може руйнувати довіру суспільства до системи охорони здоров'я без подальших результатів і пояснень. Треба пропонувати також варіанти виправлення ситуації. Якщо цього не робити, а лише обшукувати, то складається враження, що ми живемо в системі, де все відбувається не в інтересах пацієнта.

Інакше кажучи, неможливо розвиватися лише з покараннями. Особливо, коли дизайн системи розрахований на створення добросовісної конкуренції", – стверджує юристка. з

Чи є система "гроші ходять за людиною" і велика мережа медзакладів причинами зловживань?

На думку Тетяни Гавриш, у системі "гроші ходять за людиною", звісно, можна знайти певні способи для шахрайства, якщо постаратися. Однак раніше, коли кошти виділялися на лікарняні ліжка, ситуація було значно гіршою: лікарні були зацікавленими в хибних діагнозах і вигаданих пацієнтах, які тижнями "лежали" у стаціонарі.

Інна Іваненко згодна, що модель "гроші ходять за людиною" є правильною. А "зламати" і знайти спосіб обманути можна будь-яку систему.

"Обшуки не повинні її підважувати. Кошти мають іти за вилікуваних людей і врятовані життя, а не на утримання стін", – зауважує виконавча директорка "Пацієнтів України".

Вона вважає, що лікарням не вистачає коштів, щоб утримувати себе. Причиною цього є "роздута" мережа медзакладів.

"Кількість населення зменшилася, і нам вже не потрібно настільки багато медзакладів. Але закривати лікарні, скорочувати відділення – це непопулярні рішення, на які ніхто не хоче йти. Та все ж доведеться це зробити. Ми не можемо дозволити собі утримувати "стіни" та фінансувати зарплату лікарям, які обслуговують дуже маленьку кількість пацієнтів", – стверджує експертка.

Вона зазначає, що треба думати про укрупнення лікарень та концентрацію високотехнологічних медичних послуг у кластерних і надкластерних закладах. А лікарні в маленьких містечках і селищах варто переорієнтовувати на амбулаторні послуги.

"Ми не можемо в кожному місті України лікувати онкологію або проводити трансплантації. Але всім хочеться, бо це дорогі пакети, а отже НСЗУ заплатить багато коштів.

Тому намагаємося розмазати тонким шаром обмежені кошти по всіх закладах охорони здоров'я. Вони хочуть залишатися "на плаву", тому вдаються до фінансових маніпуляцій та обману системи, щоб отримувати більше грошей. Хоча треба переосмислити свою діяльність і надавати затребувані у громаді послуги. Наприклад, амбулаторну реабілітацію", – радить Інна Іваненко.

Натомість Тетяна Гавриш вважає, що лікарням не вистачає грошей через неефективне управління. А це – проблема кадрів і небажання засновників лікарень (у комунальних ними є місцеві ради, у державних – МОЗ або інші держоргани) брати відповідальність та керувати

"Тарифи НСЗУ розраховані нормально. Питання в ефективному використанні ресурсів. Адже буває, що лікарня утримує велику бухгалтерію, зайвий персонал та лікарів, що працюють нібито на 0,25 ставки, а решту часу – "в сіру".

Проте мережа дійсно розгалужена. Якщо немає попиту від пацієнтів, якісних послуг, кадрів – варто задуматися, чи справді медзакладу треба купа неефективних відділень. Іноді невеликій лікарні корисніше перетворитися на центр паліативного догляду чи реабілітації", – запевняє юристка.

За її словами, прикладом може слугувати досвід Німеччини. Там лікарні можуть оголошувати про банкрутство – тоді їх викуповують страхові каси (організації, які забезпечують своїм членах медичну допомогу у випадку хвороби).

"В одній із громад гірського регіону із п'яти комунальних медзакладів залишили один. У ньому зменшили кількість відділень, сфокусувавшись лише на реальних потребах місцевих. Залишили терапевтичне, хірургічне та кардіологічне. Найняли по максимуму людей на аутсорс, використовують телемедицину – фахівці з інших лікарень консультують дистанційно. І вийшли у плюс. Але такі сміливі рішення у нас нечасто застосовують", – розповідає Тетяна Гавриш.

Як можна поліпшити систему контролю, яка існує зараз?

Тетяна Гавриш наголошує, що система охорони здоров'я у будь-якій країні світу є однією з найскладніших. Вона стосується будь-якої людини від народження до смерті та має багато нюансів, пов'язаних з фінансуванням, якістю, доступністю тощо. А тому потребує багато уваги.

"Контроль має бути, але поліція не зможе перевірити абсолютно всі лікарні і всіх лікарів. Система повинна стимулювати сама себе. Але в нашій країні вона недобудована", – зазначає експетка.

На її думку, покращити ситуацію у сфері охорони здоров'я можуть допомогти чотири кроки:

• Ефективне керівництво. Треба переглянути систему, коли медзакладами керують лікарі, які практикують. На заміну їм можуть прийти колегіальні органи, до яких входитимуть також юристи або економісти. Допомогти з управлінням можуть наглядові ради. Крім того, варто вести внутрішній моніторинг, щоб превентувати перевірки ззовні.
• Контроль з боку пацієнтів. Люди мають повідомляти про порушення, як тільки їх помічають. Зараз у застосунку Helsi можна відслідковувати візити, призначення та послуги. Це ускладнює махінації з надмірним кодуванням.
• Особисті відповідальність і свобода для лікарів. Зараз всю відповідальність за порушення несе медзаклад, крім випадків лікарської недбалості, коли йдеться про кримінальні провадження. Лікарі не ризикують ліцензією і своїм майбутнім у професії – тільки звільненням із конкретної лікарні. Але є й інший бік – фахівці не мають свободи. Вони залежні від роботодавця, тому часто виконують його протиправні накази, як-от переписування історії хвороби чи хибні діагнози. Якщо у лікарів будуть особисті ліцензії, вони зможуть працювати з кількома лікарнями на базі договору, не залежати від політики внутрішньої лікарні та мати право голосу.
• Лікарське самоврядування. У низці європейських країн медична спільнота регулює сама себе, а правоохоронні органи залучають у крайніх випадках, коли є ознаки кримінального правопорушення. Лікарів-порушників "судять" медичні (розбираються з лікарськими помилками) та етичні арбітражі (розслідують випадки порушення етики й дисципліни), до яких входять їхні колеги. Тобто йдеться про принцип "рівний – рівного".

Інна Іваненко переконана, що наявна система контролю працює добре. Спершу задіюється автоматичний моніторинг – комп'ютер самостійно підсвічує "червоні прапорці" у звітностях. Потім – фактичний, коли до лікарні на перевірку виїжджає група експертів. Правоохоронні органи включаються, якщо медична система сигналізує про порушення.

Натомість наглядові ради, каже експертка, дійсно можуть допомогти зробити контроль ефективнішим, зокрема підсвічувати проблеми й допомагати їх вирішувати.

Також вона погоджується з користю контролю з боку людей.

"Пацієнти – це джерело розуміння того, наскільки правильно працює система. Наш фонд постійно отримує звернення на гарячу лінію про порушення. Лише невелика кількість з них стосується вимагання коштів за послуги та процедури, які покриває ПМГ. Але це не через те, що такої побутової корупції мало. Люди бояться скаржитися – їм легше заплатити, ніж вступати у конфлікт.

Тому електронний кабінет пацієнта може бути класним інструментом моніторингу записів, обстежень, аналізів. Якщо щось зайве – це сигнал, щоб залишити скаргу на гарячій лінії НСЗУ", – запевняє керівниця "Пацієнтів України".

За її словами, всі скарги фіксуються, і в майбутньому лікарні доведеться за них відповідати.

Формування лікарського самоврядування експертка вважає потрібним, щоб голос медиків та їхню позицію почули. Аби вони оцінювали реальне становище справ, пропонували зміни та превентували підключення поліції. Однак притягнення до відповідальності, каже Інна Іваненко, все ж справа правоохоронців.

Які висновки можна зробити з обшуків?

Тетяна Гавриш вбачає в обшуках такий меседж для лікарень: необхідно перевірити систему контролю всередині закладу і переконатися, що всі лікарі знають, як працювати з ЕСОЗ.

"На місці керівників лікарень я б насамперед провела внутрішній аудит. Можна навіть порадитися з НСЗУ, адже це партнерська організація. Попросити про допомогу – абсолютно нормально. Бо договір про закупівлю послуг – це не державне ієрархічне фінансування, а партнерські відносини", – каже вона.

За словами експертки, правоохоронні органи мають виконувати свою роботу. Але держава повинна прораховувати свої дії на кілька кроків вперед і пропонувати варіанти рішень.

"Якщо правоохоронні органи заходять до лікарень із обшуками, треба суспільству пояснювати, чому це відбулося і що дасть.

Бо, з одного боку, вводять безоплатний скринінг для людей віком 40+, щоб якомога більше пацієнтів долучити до системи охорони здоров'я. А з іншого – кажуть, що у медзакладах обманюють. Це трохи контрінтуїтивно. Особливо, коли ще жива радянська пам'ять про лікарні як місця несвободи", – пояснює юристка.

Вона каже, що на винесення реальних вироків підуть роки, оскільки знайти докази злочину та винного у таких справах дуже складно. Крім того, є додатковий корупційний ризик, через який провадження можуть закрити ще на початковому етапі.

Інна Іваненко сподівається, що обшуки підсвітили лікарням той факт, що будь-які неправомірні дії рано чи пізно виявлять, а порушники понесуть за них відповідальність.

"Мені хочеться вірити, що ці події заклали на майбутнє цеглинку чесної співпраці між лікарнями та державою. Погано, що обшуки демотивують лікарів. Хоча на заклади, які працюють за правилами, вони не мають якось негативно впливати.

Обшуки не повинні формувати недовіру до системи охорони здоров'я – це проблема комунікації. Не треба говорити, що всі порушники, адже таких закладів меншість. В інтересах пацієнта, щоб система працювала правильно", – зазначає вона.