Пауза – не прогалина: як повернутися на ринок праці після декрету, переїзду або догляду за рідними

Багато жінок, які беруть паузу в кар'єрі, повертаються на ринок праці не з упевненістю, а з вибаченнями. За декретом, доглядом за батьками чи вимушеним переїздом стоять роки відповідальності, рішень і навичок, які роботодавці досі можуть не зчитувати.

В Україні під час повномасштабної війни частка жінок серед безробітних зросла до 81%. Більшість із них — не новачки на ринку праці, а фахівчині з досвідом, які взяли паузу.

Про те, чому пауза не стирає досвід, а доповнює його, як говорити про неї без вибачень і що має змінитися на боці роботодавців, розповідає Євгенія Гончарова, керівниця програми з безоплатного кар'єрного консультування у благодійному фонді "СпівДія".

Три типи кар'єрних пауз

Можна виділити три основні: декрет, догляд за кимось із рідних і вимушений переїзд через війну. Ці паузи дуже різні і за природою, і за тим, як їх сприймають роботодавці.

Декрет — найбільш "легалізована" пауза: є законодавче підґрунтя, є хоча б якесь суспільне розуміння. Але й тут жінки стикаються з упередженнями — HR чи роботодавець запитує: "А хто з дитиною?", "А якщо захворіє?".

Догляд за батьками або іншими членами родини взагалі не має жодного офіційного статусу. У резюме це сприймається як прогалина, а насправді це постійна відповідальність та планування в умовах невизначеності, яку ринок не завжди вміє зчитувати.

Переїзд — окрема розмова: жінка втрачає не тільки місце роботи, а й мережу контактів, звичне середовище, іноді й саму професію. Понад 50% внутрішньо переміщених осіб готові змінювати регіон або професію заради працевлаштування, але навіть висока мотивація не захищає від підозри у тимчасовості.

Самознецінення через прогалину в резюме

Жінка приходить на консультацію і каже: "У мене три роки паузи, мабуть, я вже нікому не потрібна". Вона ще не відправила жодного резюме, а вже програла конкуренцію сама собі — це результат того, що система роками транслює: пауза є мінусом. Перший крок у роботі з цим — зупинити знецінення і повернути людині здатність бачити свій досвід як ресурс.

Показова історія 42-річної Майї Вишняк: до повномасштабного вторгнення вона працювала у сфері туризму й щойно повернулася з декрету, коли через війну була змушена виїхати з Харкова. Після повернення додому постійно отримувала відмови й поступово почала вірити, що її досвід уже нікому не потрібен. На кар'єрних консультаціях Майя вперше за довгий час подивилася на свій досвід як на ресурс і повернулася у сферу туризму.

Що має змінитися на боці роботодавця

"Ми шукаємо когось, хто зможе одразу включитися", "Ваш досвід трохи застарів" — найпоширеніші фрази, з якими стикаються жінки під час пошуку роботи. За ними стоїть одне: людину з паузою сприймають як ризик. Незаміжній пошукачці відмовляють через імовірність декрету, а матері — через припущення, що потребуватиме більше часу на дітей. Тобто дискримінація відбувається не лише після паузи, а ще до неї.

Але є й зворотна ситуація: роботодавці, які свідомо наймають жінок після паузи, лише виграють — це люди із зрілим підходом до роботи, які вже пройшли через щось складне і знають ціну стабільності. Приклад — компанія "Мамин Дім", партнер "СпівДії". Для неї найм жінок після паузи не поступка і не соціальна відповідальність заради галочки, а свідома політика: у команді є співробітниці, які йдуть у декрет уже втретє, не боячись втратити місце. Під час відбору там дивляться насамперед на мотивацію, потенціал і цінності, а структурований онбординг однаковий для всіх.

Роботодавцям слід змінити насамперед одне запитання: замість "чому у вас пауза" — "розкажіть про цей період". Різниця у формулюванні значна, адже перше змушує виправдовуватися, а друге відкриває розмову.

Потрібно оцінювати людину через завдання і кейси, а не через безперервність кар'єрного шляху. Та розглядати програми поступового повернення не як поступку, а як інвестицію.

Як говорити про паузу

Називайте паузу та пояснюйте її без вибачень: "Я доглядала за матір'ю три роки" — це факт, а не привід перепрошувати.

Оцініть, що розвинулося за цей час: організація догляду за хворою людиною — це кризовий менеджмент, переїзд з нуля в нове місто — адаптивність і ресурсність, виховання дитини — планування, переговори, рішення в умовах невизначеності. Просто жінки не звикли так називати набуті навички.

Не бійтеся звернутися по підтримку до кар'єрних консультантів чи консультанток. Зараз в Україні є низка безоплатних програм, які допомагають у пошуку роботи: від написання резюме до підготовки до співбесіди та скерування на програми перенавчання.

Ще одна історія з практики: Альона, мама другокласниці, переселенка з Черкас — уже вдруге за час війни. Офіційно жінка не працювала дев'ять років. На першій консультації за підтримки GlobalGiving вона багато виправдовувалася, чому була така пауза, але наприкінці сама сказала, що, мабуть, пора вже відпустити себе на роботу. Її досвід почали розглядати не як прогалину, а як набір навичок: багатозадачність, стресостійкість, роботу з документами та людьми. Так визначили сферу, яка справді підійшла Альоні, — онлайн-продажі книжок і дитячих товарів.

Якщо ви повертаєтесь після паузи: що зробити вже зараз

• Оновіть LinkedIn і резюме до того, як почнете відгукуватися на вакансії, не після першої відмови.
• Не приховуйте паузу в резюме, вказуйте період чесно, без "дірки" в хронології.
• Пройдіть короткий курс чи сертифікацію в напрямі, де відчуваєте прогалину в навичках — це знімає внутрішню тривогу і дає конкретний аргумент на співбесіді.
• Покажіть актуальні навички через приклади завдань, а не просто перелік посад.
• Не погоджуйтеся автоматично на нижчу посаду "про всяк випадок" — оцінюйте пропозицію за завданнями, а не лише за назвою.

Ринок праці поступово змінюється. Далеко не всі компанії ще навчилися дивитися на кар'єрні паузи без упереджень, але таких роботодавців стає більше. Головне завдання шукачів — приходити до них не з вибаченнями за перерву, а з розумінням власної професійної цінності.