Загиблому пошуковцю Олексію Юкову просять присвоїти звання Героя України – петиція зібрала підписи
Понад 28 тисяч підписів зібрала петиція про присвоєння звання Героя України загиблому керівнику пошукового загону "Плацдарм" Олексію Юкову, який займався ексгумацією тіл полеглих воїнів.
Необхідну для розгляду кількість підписів звернення набрало лише за два дні, свідчить інформація на сайті президента України.
"Тисячі українських сімей звертались до Олексія Юкова з проханням розшукати зниклого, перевірити місця боїв та "сірі зони", надати хоч якусь інформацію, й жодна людина не отримала від нього відмову.
Власними коштами та волонтерською допомогою він створив команду однодумців та опинявся в місцях, недосяжних до пошукових робіт. [...] Тіла російських загарбників використовуються як обмінний фонд для повернення наших полеглих героїв. Важко осягнути внесок Олексія Юкова в нашу майбутню перемогу.", – зауважили автори звернення.
Олексій загинув 5 серпня під час ексгумації тіл на лінії зіткнення. Коли чоловік повертався із завдання, його автівка підірвалася на міні.
В інтерв'ю для "УП. Життя" він розповідав, що займався пошуком тіл загиблих і зниклих безвісти військових 27 років. Уперше до цієї справи він долучився ще підлітком, коли приєднався до групи, що проводила розкопки на місцях боїв Другої світової війни.
У 2014 році чоловік став головною пошукової групи Асоціації дослідників військово-історичної спадщини "Плацдарм". А під час окупації рідного Слов'янська допомагав вивозити тіла українських бійців, за що мало не поплатився життям.
У цивільному житті він був тренером із таїландського боксу, але після лютого 2022 року він тимчасово відклав це заняття. З початку повномасштабної війни волонтерський проєкт, що співпрацює з державними органами, знайшов тіла понад 3,5 тисяч полеглих військових.
"Ми себе волонтерами не вважаємо. Військові кажуть на нас "добровольці". Волонтери не сидять з бійцями в окопах, не лазять по позиціях, не витягають з-під обстрілів і з мінних полів тіла загиблих. Це різні речі. Ми добровольці.
Але загалом наша діяльність – волонтерська. Ми співпрацюємо з поліцією, Службою безпеки, Координаційним штабом. Працюємо також із пошуковими групами Генерального штабу. Та фактично є представниками народу. Представниками родин загиблих хлопців і дівчат, за повернення яких боремося", – розповідав він.
Якось, коли група шукала тіло захисника із 95-ї бригади, Олексій мало не загинув. Чоловік ішов попереду команди, аж раптом посаду пролунав вибух.
"Позаду мене була стіна із силікатної цегли – її просто здуло. Лежу і думаю: ніг немає, буду тепер на протезах. Дивлюся – вони на місці, але онімілі й поранені, бризкає кров. Рухати можу, тому хребет цілий. Але одним оком не бачу. Розумію, що його немає. Тактичні окуляри пробило наскрізь", – ділився Олексій.
Чоловікові надали допомогу, але згодом команда повернулася, щоб відшукати тіло захисника за проханням його рідних.
Більше про Олексія Юкова – в тексті "УП. Життя".
