Крайній захід. Що треба знати про позбавлення батьківських прав і чому навіть домашнє насильство не є гарантією
Позбавлення батьківських прав – одна з найсуворіших юридичних процедур у сімейному праві. Щороку українські суди розглядають тисячі таких справ. За кожною з них – складна сімейна історія, а найголовніше – доля дитини.
У суспільстві досі існує чимало міфів навколо процедури позбавлення батьківських прав. Дехто вважає, що для цього достатньо не платити аліменти. Інші – що це автоматично звільняє від усіх обов'язків перед дитиною.
Та насправді позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, до якого суди вдаються лише у виняткових ситуаціях.
За яких умов матір чи батька можна позбавити прав? Хто має право звернутися з таким позовом? Які докази необхідно мати? Чи можна відновити ці права згодом?
Розібратися в цьому "УП. Життя" допомогли експертки компанії MORIS – адвоката й радниця Соломія Йосипенко та помічниця юриста Аліна Загоровська.
"Донька – інструмент для помсти": історія Віти
Віта познайомилася з батьком своєї дитини Андрієм у месенджері. Спершу їхні стосунки були дружніми, та згодом переросли в романтичні. Коли жінка завагітніла, пара почала планувати весілля. Але воно так і не відбулося.
За словами Віти, під час її вагітності чоловік різко змінився: почав проявляти агресію та зловживати алкоголем. Тому на п'ятому місяці вона попросила Андрія піти.
Ці події припали на 2022 рік – початок повномасштабного вторгнення. Невдовзі після розриву стосунків чоловіка мобілізували, оскільки він мав військову освіту та досвід.
У листопаді Віта народила доньку Поліну. Жінка залишилася з дитиною сама, Андрій тільки періодично їх навідував. На реєстрацію Поліни в РАЦСі чоловік не прийшов, тому Віта вирішила не вписувати його у свідоцтво про народження. Проте після прохань чоловіка вирішила все ж внести зміни в документ.
"Військову частину Андрія перевели на Бахмутський напрямок, де були важкі бої. Коли він повернувся з нуля, почав ще сильніше випивати. Чи не щодня приходив до нас із Полінкою. Кожен такий візит супроводжувався криками, образами, лайкою, часом шарпаннями.
Коли Полінці було 4 місяці, Андрій вкотре прийшов до нас додому п'яним. Я не хотіла пускати його до дитини в такому стані. Зав'язався скандал. Тоді Андрій витягнув пістолет і приставив мені до голови. Почав погрожувати. Дитина кричить, я в шоці. Потім ми з Полінкою закрилися на кухні й тихенько сиділи, поки він не протверезів і не пішов", – стверджує жінка.
Після поранення чоловік пішов у СЗЧ і припинив свої візити через острах бути спійманим. Але, зі слів Віти, тоді він почав без кінця писати та дзвонити їй.
"Андрій робить по 7-10 дзвінків за раз. Зараз я заблокувала його всюди, крім Viber, бо за законом (між батьками – ред.) має залишатися канал для зв'язку. Але колись він дзвонив до 1000 разів на день. Не знаю, як це можливо – чи то за допомогою якогось застосунку. У мене лінія постійно була зайнята, я нікуди не могла подзвонити.
Досі пише мені образи, звинувачує у зрадах. То каже, що писатиме відмову від дитини, то знову хоче спілкуватися", – ділиться жінка.
Андрію виносили кілька заборонних приписів на наближення до дитини через його поведінку. Спершу на 10 днів, потім – на пів року.
Та він близько 15 разів викликав поліцію на Віту – нібито через те, що не знає місце перебування своєї дитини. Через це родину навідувала з перевірками служба у справах дітей.
Чоловіка двічі притягали до адміністративної відповідальності за домашнє насильство (стаття 173-2 КУпАП), а також – за неналежну поведінку на службі (стаття 172-20 КУпАП). Андрію також діагностували алкоголізм, через що він проходив лікування в наркологічному диспансері. Крім того, його аліментний борг перевищує 100 тисяч гривень.
У березні 2025 року Віта звернулася до Таращанського районного суду для позбавлення Андрія батьківських прав – насамперед через страх, що його агресія нашкодить психіці доньки. Жінка пройшла всі процедури перевірки, а орган опіки став на її бік. За словами Віти, чоловік жодного разу не з'явився на засідання, які через це неодноразово переносилися.
Попри докази агресивної поведінки чоловіка, в червні 2026-го позов жінки відхилили. У рішенні йшлося, що суд не отримав "достатніх доказів того, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками" – з огляду на службу та поранення.
Проте суд вважає за необхідне "попередити його про необхідність брати участь в матеріальному утриманні доньки та змінити ставлення до виховання".
Віта налаштована боротися через страх за майбутнє дитини. Вона вже подала апеляцію та готує позов про стягнення аліментної заборгованості.
"Донька для нього – інструмент для помсти. Мені дуже страшно. Зараз Полінка ще маленька, тому весь удар іде на мене. Я її від цього оберігаю. Вона психологічно здорова дитина, і я дуже боюся її травмувати", – ділиться жінка.
Які є підстави для позбавлення батьківських прав?
Батьківські права – це сукупність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків щодо дитини, спрямованих на її виховання, розвиток, матеріальне забезпечення, захист прав та інтересів.
Головна особливість полягає в тому, що батьківські права є невіддільними від обов'язків. А головним орієнтиром завжди є інтереси дитини.
Суд може позбавити матір чи батька батьківських прав, однак самостійно відмовитися від них неможливо.
Підставами для позбавлення батьківських прав є:
- залишення дитини в пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я без поважної причини та відсутність піклування про неї протягом шести місяців;
- ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоке поводження з дитиною;
- хронічний алкоголізм або наркозалежність;
- будь-які види експлуатації дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва;
- засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
"На практиці найпоширенішою підставою для позбавлення батьківських прав в Україні є ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини. Водночас такі підстави, як-от залишення дитини в пологовому або її експлуатація, в судовій практиці зустрічаються значно рідше", – розповідає помічниця юриста Аліна Загоровська.
З алкоголізмом і наркозалежністю дещо складніше. Хоча в Сімейному кодексі такі хронічні стани є прямою підставою для позбавлення батьківських прав, у судовій практиці вирішальним є не сам діагноз. Оцінюють його вплив на здатність виконувати батьківські обов'язки та можливість зміни поведінки у кращий бік. Позбавлення батьківських прав – це крайній захід.
"Показовою є постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №190/1695/21. Орган опіки та піклування в інтересах дітей звернувся з позовом до матері через систематичне зловживання алкоголем, антисанітарні умови проживання дітей, неналежний догляд за ними та притягнення жінки до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання батьками своїх обов'язків).
Однак коли в матері відібрали дітей, вона добровільно пройшла повний курс лікування від алкогольної залежності, стала на облік у центрі зайнятості, працевлаштувалася, підтримувала зв'язок із дітьми, відвідувала їх та займалася покращенням житлово-побутових умов. Суд дійшов висновку, що позивач не довів неможливість зміни поведінки жінки та не підтвердив наявність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав", – зазначає адвокатка Соломія Йосипенко.
У справах цієї категорії суди оцінюють не лише факт залежності, а й сукупність доказів, які підтверджують її вплив на виконання батьківських обов'язків та інтереси дитини. Йдеться про:
- медичні документи про перебування на обліку в нарколога або встановлення відповідного діагнозу;
- висновки лікарів;
- акти обстеження житлово-побутових умов;
- висновки органів опіки та піклування;
- характеристики;
- постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП.
Домашнє насильство також може стати підставою для позбавлення батьківських прав. Насамперед це стосується випадків, коли йдеться про жорстоке поводження з дитиною або реальну загрозу для її життя, здоров'я чи психічного розвитку.
Проте сам факт притягнення людини до відповідальності за домашнє насильство або наявність обмежувального припису не означає, що суд обов'язково позбавить її батьківських прав.
"Обмежувальний припис є одним із доказів, який підтверджує існування ризиків для постраждалої людини чи дитини, однак суд оцінює його разом з іншими доказами: медичними документами, висновками психологів, матеріалами поліції, показаннями свідків, висновком органу опіки та піклування, а також тим, як така поведінка вплинула на дитину.
При вирішенні спору суд насамперед виходить з інтересів дитини. Якщо насильство має систематичний характер, створює небезпеку для неї або свідчить про неможливість належного виконання батьківських обов'язків, це може стати достатньою підставою для позбавлення батьківських прав", – зауважує Загоровська.
Водночас факт несплати аліментів не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав. Однак він може бути одним із доказів ухилення від виконання батьківських обов'язків.
"У таких випадках суд оцінює поведінку батьків, враховуючи всі докази та обставини. Чи беруть вони участь у вихованні дитини, чи спілкуються з нею, чи цікавляться її здоров'ям, навчанням тощо.
Проте варто пам'ятати, що навіть після позбавлення батьківських прав батько чи матір не звільняється від обов'язку утримувати дитину, а отже – сплачувати аліменти", – наголошує Соломія Йосипенко.
Конфлікт між колишнім подружжям також не є підставою для позбавлення батьківських прав. Неприязні стосунки, образи, сімейні сварки або бажання помститися не мають правового значення, якщо немає порушення прав чи інтересів дитини.
"Окремо варто зазначити, що не кожне невиконання батьківських обов'язків є підставою для позбавлення батьківських прав. Якщо людина не може піклуватися про дитину через тяжке захворювання, психічний розлад чи інші незалежні від неї обставини, це не є свідомим ухиленням від виконання батьківських обов'язків. Виняток – хронічний алкоголізм і наркоманія", – додає Аліна Загоровська.
Які докази необхідно надати суду?
Звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав можуть:
- один із батьків;
- опікун чи піклувальник;
- людина, в сім'ї якої проживає дитина;
- заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина;
- орган опіки та піклування;
- прокурор;
- сама дитина, яка досягла 14 років.
Водночас у судовій практиці трапляються випадки, коди до суду звертаються інші родичі дитини – бабуся, дідусь, брат, сестра, вітчим, мачуха тощо.
Процедура позбавлення батьківських прав починається зі збору доказів.
Наступним етапом є звернення до органу опіки та піклування, який оглядає умови проживання дитини, вивчає обставини справи, оцінює виконання батьками своїх обов'язків та готує письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Він є обов'язковим доказом у справі, однак остаточне рішення все ж ухвалює суд.
Після отримання такого висновку подають позовну заяву. До неї додають документи, перелік яких залежить від конкретної підстави для позбавлення батьківських прав.
Найчастіше йдеться про:
- висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав;
- акти обстеження житлово-побутових умов проживання дитини;
- характеристики батьків, дитини, довідки із закладів освіти, охорони здоров'я та інших установ;
- медичні документи (за наявності підстав), зокрема висновки лікарів, довідки про перебування на обліку, результати медичних обстежень;
- постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності або вироки у кримінальних провадженнях, якщо вони стосуються виконання батьківських обов'язків чи домашнього насильства;
- матеріали поліції, повідомлення про домашнє насильство, рішення про застосування термінового заборонного чи обмежувального припису (за наявності);
- документи, що підтверджують ухилення від утримання дитини (довідки про заборгованість зі сплати аліментів, матеріали виконавчого провадження тощо);
- письмові та електронні докази (листування, фото-, відео- та аудіозаписи);
- показання свідків, які можуть підтвердити неналежне виконання батьківських обов'язків;
- свідоцтво про народження дитини;
- документи, що підтверджують сімейний стан батьків (свідоцтво про шлюб або рішення суду про його розірвання);
- довідка про склад сім'ї або інші документи, що підтверджують місце проживання дитини;
- висновок психолога щодо психологічного стану дитини, її емоційного зв'язку з батьками та впливу їхньої поведінки на дитину (за наявності).
Законодавство не визначає перелік доказів, яких достатньо для позбавлення батьківських прав. У кожній справі суд оцінює надані матеріали в сукупності.
"На практиці найбільшу доказову силу мають офіційні документи, складені державними органами або іншими уповноваженими установами. Насамперед це висновок органу опіки та піклування, який є одним із ключових доказів у справі, хоча він не є обов'язковим для суду", – зазначає Соломія Йосипенко.
Потім суд досліджує всі докази та вирішує, чи існують підстави для позбавлення батьківських прав і чи відповідає це інтересам дитини.
Дитина також може висловити свою думку. Це право не залежить від досягнення нею певного віку, а визначається здатністю сформулювати власну позицію.
"Закон не встановлює мінімального віку, з якого треба враховувати думку дитини. Суд оцінює насамперед її вік, рівень розвитку, зрілість та можливість усвідомлено висловити свою позицію. Тому на практиці можуть заслуховувати не лише дітей, які, наприклад, досягли 10 років, а й молодших.
Водночас думка дитини не завжди є вирішальною. Суд може ухвалити інше рішення, якщо дійде висновку, що воно більше відповідає її найкращим інтересам", – каже Аліна Загоровська.
За словами експерток, позбавлення батьківських прав є однією з найскладніших категорій сімейних спорів. У середньому розгляд таких справ триває від 3 місяців до року, однак конкретний строк залежить від обставин та завантаженості суду.
"Якщо позов подають з повним пакетом доказів, а орган опіки та піклування своєчасно проводить обстеження та надає висновок, справу можуть розглянути швидше.
Водночас, якщо необхідно витребувати додаткові докази, призначити експертизу, допитати свідків, заслухати дитину, або відповідач затягує процес, подаючи клопотання чи не з'являючись до суду, розгляд може тривати довше", – зауважує Йосипенко.
В яких випадках суд залишає батьківські права?
Однією з найпоширеніших причин є недостатність доказів для позбавлення батьківських прав.
"Не менш важливим є питання вини. Суд враховує, чи мала людина реальну можливість виконувати свої батьківські обов'язки.
Якщо встановлять, що мати чи батько не брали участь у вихованні дитини через об'єктивні обставини, як-от тяжка хвороба, тривале лікування, військова служба, відбування покарання або інші незалежні від них причини, це може стати підставою для відмови", – пояснює Соломія Йосипенко.
За словами адвокатки, окрему увагу суд приділяє поведінці самого позивача. Якщо з матеріалів справи вбачається, що один із батьків не давав іншому спілкуватися з дитиною чи не допускав до участі у вихованні, це може вплинути на результат розгляду справи.
Важливо також, чи намагається відповідач змінити свою поведінку. Якщо під час розгляду справи мати чи батько доведуть, що почали брати участь у вихованні дитини, підтримують з нею зв'язок чи сплачують аліменти, суд може вважати застосування такого крайнього заходу передчасним.
"Верховний Суд неодноразово наголошував, що конфлікти між батьками, нерегулярне спілкування з дитиною або навіть заборгованість зі сплати аліментів не є безумовними підставами для позбавлення батьківських прав. Суд повинен встановити, що така поведінка має систематичний, свідомий і винний характер, а застосування цього заходу є необхідним саме для захисту прав та інтересів дитини", – наголошує Йосипенко.
За словами Аліни Загоровської, саме інтереси дитини є основоположними як в українському законодавстві, так і в практиці Європейського суду з прав людини.
"ЄСПЛ також наголошує, що збереження сімейних зв'язків зазвичай відповідає інтересам дитини, якщо сім'я не є явно неблагополучною. Тому їхнє розірвання допускається лише за виняткових обставин. Саме тому суди нерідко намагаються з'ясувати, чи існує можливість відновлення належного виконання батьківських обов'язків без застосування такого крайнього заходу", – запевняє помічниця юриста.
Однак є важливий нюанс: якщо після першої відмови суду мати чи батько не змінюють своєї поведінки, це може стати підставою для задоволення повторного позову.
У випадку, коли обидвоє батьків залишають за собою права на дитину, але суперечки між ними не вщухають, регулювати спірні питання також допомагає суд. Він може визначити місце проживання дитини, встановити графік зустрічей, призначити аліменти чи відшкодування додаткових витрат, наприклад, на лікування чи відпочинок.
Знизити градус конфлікту між батьками та допомогти з пошуком компромісів поза судом можуть психолог або медіатор – незалежний фахівець, який допомагає вирішити конфлікт шляхом переговорів.
Що змінюється після позбавлення батьківських прав?
Людина, яку позбавили батьківських прав, втрачає всі особисті немайнові права щодо дитини. Тобто вона більше не може брати участь у вихованні, визначати місце її проживання, вирішувати питання навчання, лікування чи розвитку, а також представляти інтереси перед державними органами.
Крім того, такі мати чи батько втрачають право на пільги та державну допомогу, пов'язані з батьківством, не можуть усиновити, взяти опіку чи піклування над цією дитиною.
Втрачають вони також і майнові права. Зокрема, в майбутньому не зможуть вимагати утримання від повнолітньої дитини, успадковувати її майно чи управляти ним. Крім того, такі мати або батько не мають права на аліменти, пенсію чи інші соціальні виплати, пов'язані з дитиною.
Але навіть попри всі ці обмеження, спілкування можна зберегти. Сам факт позбавлення батьківських прав не означає автоматичної заборони на будь-які контакти з дитиною.
"Якщо суд дійде висновку, що зустрічі не суперечать інтересам дитини, він може дозволити разові або періодичні побачення. При цьому закон передбачає, що таке спілкування зазвичай відбувається у присутності людини, яка забезпечує дотримання прав і безпеки дитини.
Під час вирішення цього питання враховують всі обставини конкретної справи, зокрема причини позбавлення батьківських прав, тривалість відсутності спілкування, поведінку матері або батька після ухвалення рішення суду, ставлення дитини до зустрічей, її вік та психологічний стан", – зазначає Загоровська.
Попри поширену думку, позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку утримувати дитину. Такі батьки все ще зобов'язані сплачувати аліменти.
Ба більше, якщо до моменту розгляду справи аліменти не стягували, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити й це питання. Якщо ж виникла заборгованість, вона підлягає погашенню.
Крім того, за дитиною залишається право на спадок, навіть якщо власника майна позбавили батьківських прав.
"Для дитини наслідки інші. Закон максимально захищає її та гарантує, що вона не втратить майнові права через неналежну поведінку одного з батьків. Тому дитина зберігає право на аліменти та спадок.
Іншими словами, позбавлення батьківських прав не припиняє юридичного факту спорідненості між дитиною та її матір'ю або батьком", – зауважує Соломія Йосипенко.
Чи можна поновити батьківські права?
Батьківські права можна поновити, але лише за виконання кількох умов.
Мати або батько мають змінити свою поведінку та усунути підстави, через які їх позбавили батьківських прав.
Поновлення відбувається лише за рішенням суду. Звернутися з позовом можуть лише батьки, яких позбавили батьківських прав. Органи опіки чи сама дитина не мають такої можливості.
Під час розгляду позову суд оцінює зміни, які сталися з моменту попереднього рішення. Він враховує позицію другого з батьків і самої дитини, якщо вона може висловлювати власну думку.
Для підтвердження свого виправлення позивач повинен надати докази. Зокрема, суд може враховувати:
- регулярну сплату аліментів;
- участь у житті дитини;
- проходження лікування від алкогольної чи наркотичної залежності;
- наявність постійного місця роботи;
- стабільний дохід і належні житлові умови;
- позитивні характеристики;
- медичні документи;
- акти обстеження житлово-побутових умов;
- висновок органу опіки та піклування щодо доцільності поновлення батьківських прав.
"Водночас суд не обмежується формальною перевіркою документів. Він оцінює, чи дійсно людина змінила своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, усвідомила помилки та зможе забезпечити дитині належні умови", – розповідає Йосипенко.
Зауважимо, що поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитину вже всиновили чи вона досягла повноліття.
Проблеми не в законодавстві, а в його реалізації?
За словами Аліни Загоровської, сьогодні проблема полягає не в самому законодавстві, а в його практичному застосуванні.
"Позбавлення батьківських прав є настільки серйозним втручанням у сімейні відносини, що суди дуже обережно підходять до таких справ. З одного боку, цей підхід є виправданим, адже рішення має незворотні правові наслідки.
З іншого – інколи прагнення зберегти формальний зв'язок будь-якою ціною призводить до того, що дитина роками залишається в ситуації правової невизначеності, а весь тягар доказів покладається на того з батьків, хто фактично самостійно її виховує", – наголошує експертка.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
