Стратегія, інституційність і вплив: про що говорили на шостих "Медіаднях Премії імені Георгія Ґонґадзе"
14-15 листопада у Києві відбулися шості "Медіадні Премії імені Георгія Ґонґадзе" – щорічна конференція для журналістів, редакторів, дослідників та філантропів.
Цьогоріч говорили про ключові виклики сучасної журналістики, роботу медійки Сил оборони, інституційність, вплив грантової підтримки та роль медіа у формуванні пам'яті про війну.
Про це "УП. Життя" розповіли організатори "Премії імені Георгія Ґонґадзе".
Під час "Медіаднів" відбулися два публічних інтерв'ю:
з журналістом і публіцистом Віталієм Портниковим;
з повернутим після трирічного полону журналістом Дмитром Хилюком, якого росіяни викрали під час окупації Київщини у 2022 році.
Крім того, одна із зон "Медіаднів" була присвячена подкастам "Синхрони війни", кожен із яких розкриває одну людину і її досвід роботи на фронті. Відвідувачі могли прослухати подкасти української журналістки, воєнної документалістки, письменниці Євгенії Подобної з воєнними кореспондентами, розслідувачами, документалістами, фіксерами, журналістами іноземних агенцій та пресофіцерами.
Щоб бути почутими – треба говорити
Перший день "Медіаднів" у Києві розпочався панельним обговоренням "Феномен медійки підрозділів Сил оборони". Учасники дискусії говорили про те, як показати громадськості війну та не нашкодити ні аудиторії, ні військовим.
Також згадували, як залучити аудиторію до перегляду контенту про війну та як силам оборони вибудовувати співпрацю з медіа.
"Наш корпус намагається бути присутнім у всіх царинах суспільства, бо ми розуміємо, що загроза російської агресії нікуди не зникне. Тому ми працюємо з культурою та освітою, намагаємося бути поруч з аудиторією та стати частиною мейнстріму.
Ми запускаємо власні хаби, де відбувають просвітницькі заходи, книжкові клуби, перегляди фільмів, тренінги та лекції. Бо це все – частина нашої ідентичності", – розповів начальник групи взаємодії з медіа 2-го корпусу НГУ "Хартія" Володимир Дегтярьов.
За словами начальниці відділу комунікацій Третього Армійського корпусу, офіцерки ЗСУ Христини Бондаренко, наразі одними із головних задач медійки Сил оборони є рекрутинг і залучення донатів.
"Ми – перший підрозділ, який почав показувати військову документалістику. Наші військові оператори проходили такі ж навчання як й інші військові, вони розуміють, як відбувається штурм та інші процеси у безпосередньому бою", – сказала вона.
Головний редактор "Армія TV" Євген Самойленко додав, що його команда приділяє значну увагу репортажистиці та історіям військових у живих форматах.
Чи українські медіа стали інституціями?
Далі відбулося обговорення "Медіа як інституція: стійкість, виклики, майбутнє". На думку головної редакторки "Української правди" Севгіль Мусаєвої, більшість українських медіа вже сформовані як інституції.
"Якби не було сформовано медіа як інституції, то усього, що ми бачимо сьогодні (резонансні розслідування антикорупційних органів про розкрадання в енергетиці тощо – ред.), не відбулося б", – підкреслила вона.
Водночас директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк зауважила, що не всі українські медіа дотримують суспільного договору, який має існувати між інституцією та суспільством.
"Зокрема, наші медіа не сприймають Telegram-канали, навіть свого медіа, як частину своєї інституції та не дотримуються там цього суспільного договору. Медіа здається, що вони теж мають фарбуватися у цю хайпову фарбу. Але це не так, адже у соцмережах все ще є місце для розвитку відповідальної журналістики", – впевнена вона.
Комунікаційник мілітарного простору "Гальт" Ігор Філіппов зазначив, що зараз українським медіа важливо створювати власні спільноти та залучати фінансування від власної аудиторії, щоб ставати більш незалежними.
"Але тут важливо розуміти, що медіа можуть дати взамін. Найкраще, що може відчути людина, коли долучається до спільноти – це співпричетність. Вона й може приводити людей, які готові підтримувати контент", – вважає він.
Відповідальність журналістів у часи війни не завершується на інформуванні
Ще однією активністю першого "Медіадня" у Києві стала відкрита розмова "Пам'ять про війну: роль медіа у фіксації правди та сприянні правосуддю". Говорили про роботу "Архіву війни" (Ukraine War Archive – найбільша об'єднана база відео- та аудіоматеріалів про війну в Україні) та про те, як медіа можуть сприяти збереженню пам'яті про війну та здійсненню правосуддя над агресором.
"Відповідальність журналістів у часи війни не завершується на інформуванні. Їхні матеріали можуть мати подальший розвиток. Їх можуть використовувати дослідники, історики та митці. Крім того, їх можна використовувати у судових процесах як докази, а також як пам'ять про цю війну", – сказала керівниця відділу партнерств "Архіву війни" Ірина Павлюковська.
Співзасновниця онлайн медіа "Точка Сходу" Анна Овчаренко розповіла, що медіа може також зберігати матеріали у власні архіви, зокрема те, що стосується окупації.
"Матеріали медіа з окупованих територій, зокрема з Маріуполя, де я раніше працювала, зараз могли б стати вагомим доказом винуватості колаборантів та навіть сприяти винесення вироку. Тому медіа важливо вести власний архів та зберігати ці матеріали", – сказала Анна Овчаренко.
Публічне інтерв'ю з журналістом Дмитром Хилюком
Завершальним етапом першого "Медіадня" у Києві стало інтерв'ю з журналістом Дмитром Хилюком, який понад три роки провів у російському полоні.
"Думаю, що той факт, що я журналіст, мені допоміг в ув'язненні. Не можу сказати, що ставилися м'якше, але били не так сильно…" – сказав він.
Дмитро розповів, що після визволення та повернення додому він довго звикав до звичних до цього речей: вчився знову користуватися мобільним телефоном і гаманцем.
"Росіяни тримали нас у повній ізоляції від новин. Ми дізнавалися їх від новоприбулих. Нам було цікаво все: скільки коштує хліб, який курс долара, яка ціна електроенергію, як країна живе", – розповів він.
За словами журналіста, наразі він намагається повернутися до попереднього робочого ритму, адже формат роботи журналістів за три роки війни дуже змінився.
Стратегія – невід'ємна частина існування медіа
Другий "Медіадень" у Києві відкрився обговоренням "Від грантів до стратегій", учасники якого дискутували про те, як медіа диверсифікувати власні доходи та як гранти можуть стати інвестицією в розвиток ЗМІ, а не лише підтримкою для його існування.
"Медіа – частина суспільної екосистеми. Це те, що робить наше суспільство стійким та забезпечує демократію у нашій країні. Зараз у донорів з'являється увага до того, як розвиваються медіа як інституції. Дуже важливо, яку роль та значення має ваша робота для локальної суспільної екосистеми", – уточнила заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду "Відродження" Інна Підлуська.
Вона порадила медіа шукати для себе ширші можливості для стратегічного розвитку.
"У медіа часто відсутня стратегія – вони не розуміють, що вони роблять і для кого… Медіа мають дуже тісно інтегруватися зі спільнотами. Тоді у них не буде проблем з ідеями, що робити...
Якщо медіа виходитимуть за межі стандартної моделі, то вони можуть без посередників вибудовувати ланцюжки, зокрема, у послугах PR", – підкреслив меценат "Премії імені Георгія Ґонґадзе" Адам Харлампович.
Голова громадської організації "Львівський медіафорум" Ольга Мирович вважає, що криза грантового фінансування, яка виникла цьогоріч, є також вікном можливостей.
"Для багатьох редакцій цей удар став нищівним. Але редакції, які мали стратегію, візію та своє бачення ролі, яку вони відіграють для аудиторії, отримали нагоду. Ми почали говорити про медіа як про частину економіки і про структуру", – уточнила вона.
Продовжили другий "Медіадень" панельним обговоренням "Влада уваги: хто керує нашою інформреальністю".
"Зараз важливо відновлювати довіру аудиторії до медіа, яке є містком між офіційними особами та населенням. Адже люди зараз обирають слухати тих, хто максимально відгукується їхній позиції", – зауважила медіаекспертка, авторка проєкту "Як не стати овочем?" Оксана Мороз.
Відеоблогер, автор медіа "Ґрунт" Олександр Нотевський також зауважив, що журналістика зараз поступово відходить від класичної до медіа інтерпретацій, а у сучасному світі важлива не так правда, як інтерпретація правди.
Однак, він впевнений, що блогерам не вдасться переважити класичні медіа повністю, а класичним медіа – тих, кого вони називають аматорами.
Смерть класичної журналістики
Завершило шості "Медіадні" публічне інтерв'ю з журналістом і публіцистом Віталієм Портниковим.
"Ми з вами присутні при смерті класичної журналістики та є останньою генерацією людей, яких можна вважати класичними журналістами", – вважає він.
На думку Віталія Портникова, тенденція споживання неверифікованих новин була в Україні й до війни. Він впевнений, що основна проблема української журналістики полягає у тому, що більшість українців споживають новини з Telegram-каналів.
"Також зараз проблемою у медіа є не самоцензура, а відсутність військової цензури. Адже зараз журналісти діють так, як вважають за краще… Зокрема, журналіст може відмовлятися повідомляти щось про чинну владу, бо це нібито нашкодить, та одночасно робити репортаж з військового підприємства, куди потім прилітає", – додав журналіст.
Він також підкреслив, що сучасна сфера передачі інформації дозволяє кому завгодно звертатися до аудиторії без посередництва медіа. Тож основна задача медіа – доводити, що вони потрібні та важливі.
