Із шоубізнесу до війська: історія бойового медика, який став на захист країни з першого дня великої війни
У перший день великої війни Сергій Булах покинув шоубізнес, щоб доєднатися до війська. Зараз він служить бойовим медиком і щодня рятує життя бійців – у бліндажах, під дронами та біля лінії зіткнення.
Історію військового розповіли "УП. Життя" у Командуванні Медичних сил ЗСУ.
Зміни сфери діяльності та перша посада у війську
До війни Сергій займався бізнесом, пов’язаним з організацією концертів. Та зараз він – старший бойовий медик роти в одній із бригад.
Ще у 2021 році чоловік почав брати участь у військових вишколах і тренуваннях. Він відчував, що скоро почнеться велика війна, до якої треба бути готовим.
Уже ввечері 24 лютого 2022 року Сергій отримав зброю, а наступного дня – прийняв присягу.
Спершу він був кулеметником, оскільки хотів знищувати ворога безпосередньо на полі бою. Та потім все ж вирішив змінити посаду.
"У січні 2023 року біля Соледару ми опинилися у складній ситуації. Довелося витягувати чотирьох важких "трьохсотих", які не могли йти. До точки евакуації було більш ніж кілометр. Під час транспортування я зірвав спину. Коли пройшов відновлення, мене скерували спочатку на медичні курси в Києві, а потім – за кордон, де навчали наших бойових медиків.
Мій фізичний стан і розуміння, що боєкомплект кулеметника спина вже не витримує, спонукали до переходу на медичну стезю. Взагалі в мене перша освіта – біофак. Тому база для такого переходу була", – розповідає Сергій.
Дрони – велика небезпека для медиків і бійців
За рік його підрозділ встиг попрацювати в чотирьох областях. Останнім часом медик займається евакуаціями.
"Я перехоплюю "броню" чи пікап, якими привозять поранених хлопців, і довожу їх до стабілізаційного пункту. Далі веду по етапах медичної евакуації, консультую.
Виходи на "нуль" теж трапляються. Зараз їх менше, оскільки я на посаді старшого бойового медика, а це передбачає велику кількість паперової роботи", – каже військовий.
Робота на місці буває абсолютно різною. Колись біля станції Купʼянськ-Вузловий Сергій надавав допомогу прямо в окопах на лінії бойового зіткнення. Однак постійні обстріли, скиди з дронів і нестача місця для повноцінного огляду заважали роботі.
Тому для медика частково звільнили один із бліндажів, де зробили пункт збору поранених. Там навіть ставили крапельниці.
Зовсім інша ситуація була раніше – коли літало менше дронів, від яких рятував окопний РЕБ.
"Ми евакуювали бійця з позиції в селищі Кліщіївка Донецької області. В нього була травматична ампутація стопи, суттєво пошкоджена артерія на одній руці та багато невеликих поранень від уламків. Евакуація тривала майже добу – довелося тричі перевʼязувати й знеболювати хлопця під час переміщення. Тоді РЕБ працював достатньо ефективно, що дозволило вийти "по світлому" (вдень – ред.)", – згадує Сергій.
Він розповідає, що раніше шансів безпечно зайти на позиції та вийти з них було доволі багато. Ледь не до лінії зіткнення заїжджали й броньованим транспортом (М113), і навіть легковими неброньованими "кейсеваками".
"Сьогодні ризик для бойових медиків постраждати під час евакуації зріс в рази. Хлопців вивозять бронею, але вона вже не може під'їхати близько – не менш ніж кілометр поранених треба тягнути до точки збору на другій лінії. Там дуже добре працює стандартний MARCH (алгоритм надання допомоги – ред.): пораненому зупиняють кровотечі, за потреби – міняють пов'язки та забезпечують прохідність дихальних шляхів, за можливості – роблять заміну турнікета на тампонаду. Після цього військового треба максимально швидко вивезти до найближчого стабпункту", – зазначає Сергій.
На його напрямку поранені опиняються у медичному автомобілі приблизно через пів години з моменту передачі на евакуацію. Ще за 4 години вони можуть бути вже в операційній.
"Турнікет – це бомба уповільненої дії"
"На сьогодні найбільш важливим завданням є підвищення навичок особового складу з тактичної медицини. Щоб хлопці самі могли надати собі й товаришам першу допомогу згідно із протоколом MARCH. Якщо це зробити якісно і в повному обсязі, то навіть без "золотої години" у пораненого є великі шанси вижити", – наголошує бойовий медик.
Важлива для порятунку й аптечка. Сергій називає її одним з основних критеріїв якості медиків у бойових підрозділах.
"Якщо людина відповідальна, боєць має класну аптечку. В ній все зібрано, є додаткові ліки та перев'язка, всі медикаменти підписані. Туди навіть іноді вкладають роздруківки з короткими інструкціями. Тоді боєць розуміє, що цього достатньо для надання допомоги в складній ситуації з чисельними пораненнями.
Якщо аптечка "бідна", там навалено що і як попало, то й рівень підготовки медика підрозділу відповідний", – каже Сергій.
Крім того, за його словами, слід вміти правильно користуватися турнікетами. Вони здатні як врятувати кінцівку, так і призвести до її втрати.
"Турнікет – це як бомба уповільненої дії. Коли ти його вдягаєш, починає працювати таймер зворотного відліку. 120 хвилин – і в людини вже немає кінцівки.
На цьому потрібно завжди акцентувати: як тільки з'явилася можливість і "червона" зона стала "жовтою", боєць обов'язково повинен самостійно оглянути стан поранення, щоб зрозуміти, наскільки все критично", – зауважує бойовий медик.
Він зазначає, що військові мають навчатися такмеду в одязі та амуніції, в яких працюють на позиціях. Їм також треба дотримувати умов, які є поблизу лінії фронту: сховатися за дерево, знайти укриття чи хоча б заглиблення в землі, і тільки потім тренуватися надавати допомогу.
"Медики у біганині між позиціями швидко закінчуються"
Сергій розповідає, що зараз у війську дуже серйозна проблема з бойовими медиками. Нерідко вони виконують піхотні задачі й працюють там, де бійці мали б самостійно надавати допомогу побратимам – накласти турнікет, забезпечити прохідність дихальних шляхів і перев’язати та дотягнути до місця збору поранених чи завантажити в "кейсевак".
На точці має працювати взводний бойовий медик, який збирає, стабілізує та організує евакуацію поранених. Насправді ж він під дронами сам виходить на позицію.
"Буквально нещодавно була ситуація з нашим бойовим медиком. Хлопець толковий, пройшов навчання в Норвегії. Сидів на позиції, почався обстріл, від вибуху обвалився дах бліндажа. Він отримав переломи обох ніг і сам вийшов на евак. Зараз хлопцю поставили металеву пластину на одну ногу – він випав з бойової роботи мінімум на три-чотири місяці. Ще один бойовий медик перевівся у спокійніше місце. В результаті я знову лишився сам-один.
Так виходить постійно. Ми навчаємо людей, вкладаючи у це час і ресурс. А потім якийсь рандомний обстріл – фаховий і мотивований медик втрачається", – розповідає Сергій.
Він наголошує: що вищий рівень підготовки рядового бійця, то більшим є відсоток виживання у підрозділі.
"Медики у біганині між позиціями дуже швидко закінчуються", – зазначає військовий.
