SEVEN'th SON's: як "внутрішній бунтар" змотивував десантників 7 корпусу ДШВ створити мотоклуб
Сонце нещадно смалить, але повітря тут гаряче не лише через червневу спеку. Десятки байків оночасно запустили двигуни, створивши низький, потужний гул, від якого закладає вуха.
Це – епіцентр рок-фестивалю "Дорога до Перемоги", де гуркіт металу та гітарних рифів змішався зі сміхом, обіймами побратимів та запахом бензину.
Серед колоритного натовпу в шкірянках – мотолюбителі 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ. Вони приїхали сюди з чіткою та амбітною метою: оголосити про створення власного мотоклубу.
"У наших бригадах неймовірно багато тих, хто марить двоколісним транспортом, – ділиться один із десантників, перекрикуючи гуркіт рок-сцени. –. Нам потрібне було щось, що єднає нас поза війною, але тримає разом".
Правила новоствореного клубу по-військовому прості та безкомпромісні. Головна умова: ти маєш бути чинним військовослужбовцем або ветераном підрозділів 7-го корпусу ДШВ.
"Маєш старенький мопед, на якому ганяв у дитинстві, чи топовий "Харлей" – байдуже. Якщо ти наш за духом – ти в темі", — посміхаються бійці.
Наразі до клубу вже офіційно долучилися 22 десантника. Організатори жартують: "Це вже практично повноцінний взвод бійців, тільки замість бронетехніки — залізні коні". Поки що неформальна назва клубу - SEVEN'th SON's MMC UKRAINE ("Сьомі Сини").
Хлопці вже отримали підтримку від одного з найбільших мотоклубів України "BANDIDOS MC, UKRAINE", а також основоположників Military Motorcycle Club в Україні "PATRIOTS MMC UKRAINE".
Більшість воїнів – на позиціях, і часто збиратися не вдасться. Однак тільки-но з'явиться нагода, планують влаштувати мотопікнік, - аби далі з новими силами виконувати бойові завдання.
Про залізних коней, філософію швидкості, бунтарства та братерства, що лікує душу, – розповідаємо через історії перших учасників новоствореного мотоклубу 7 корпусу ДШВ "SEVEN'th SON's".
Віталій Пискун – головний сержант 7 корпусу ДШВ, президент новоствореного мотоклубу.
Приїхав на байкерський зліт на BMW F850 GS. Це універсальний туристичний ендуро, розроблений для динамічної їзди як по асфальту, так і по бездоріжжю. Вага – 240 кг. Полюбляє також кросові мотоцикли.
Віталій у війську – з 2013 року. Тяга до мотоциклів була ще з дитинства - років з 8-9. Надає перевагу байкам з підвищеною прохідністю. Катається по підрозділах не на пікапі, а саме на позашляховому мотоциклі, де доводиться їхати і по грунтовій дорозі, і по грязюці.
Відвідує аматорські змагання з мотокросу. З останніх - восени минулого року брав участь у чемпіонаті України з мотокросу у Бучі Київської області. Тоді й виникла ідея створення власного мотоклубу 7 корпусу ДШВ.
"У корпусі у нас багато прихильників мотоциклів, багато мотоспортсменів. Саме тут ми зібралися з бойових бригад корпусу, хлопці, які своє життя присвятили мотоциклам, подиху свіжого повітря, відчуттю свободи", - розповідає головний сержант 7 корпусу ДШВ.
Віталій Пискун каже, що є два напрямки народження мотоклубів у світі. І один з них - це саме мілітарі мотоспільнота. Наприклад, у США у байкерські клуби почали об'єднуватися військові, котрі поверталися з війни у В'єтнамі. Їм важко було акліматизуватися у цивільному житті. Тому шукали подібних до себе зі спільними інтересами, хобі.
"В офіційних клубах чіткий статут - майже як у Збройних силах України. Чітко прописана ієрархія: хто чим займається, хто дорожній капітан, який будує маршрути, хто сержант, який опікується забезпеченням, президент, віце-президент. Я президент нашого клубу і буду захищати його інтереси", - додав він.
Віталій, позивний "Док". Штаб-сержант 7 корпусу ДШВ. Байк – Yamaha Fazer 2005 року. Має ще кросовий мотоцикл для їзди по горах і пісках.
"Док" за кермом байка більше 12 років. На своєму класичному "залізному коні" проїхав пів України. Каже, мотоциклісти часто згруповуються для виконання певних спільних завдань. Зокрема, друзі-байкери допомогли збирати його Yamaha, який в нього більше 10 років.
"Чисто для себе я вибрав золоту середину, щоб він міг багато де проїхати, був достатньо швидкий. Я спокійно на нього сідаю, можу проїхати середнє бездоріжжя. Виїжджаю на трасу, і в місті катаюся. Він мені приносить насолоду для душі", - ділиться своїми враженнями від свого байка Віталій.
Він пригадує, що коли вони захищали Вербове на Дніпропетровщині у 2023 році, не було ні баггі, ні НРК, і військові діставались на позиції на радянських мотоциклах із "колясками".
"Ти проїхався, тобі легше на душі, ти кайфонув від того і готовий знову йти на позицію. З іншого боку, в той момент вони нас сильно рятували. Вони виконували завдання – привезти водичку, вивезти поранених. Основна логістика тоді відбувалася завдяки мото", - пригадує "Док".
Максим, позивний "Mak Kas". Головний сержант 77-ї ОАеМБр 7 корпусу ДШВ. Їздить на спорт-туристі HONDA CBR600 F4 Ultima Light. Мріє купити справжній чопер.
"Макас" ганяє на мотоциклах із 13 років. Свій перший двоколісний - чопер на двигуні Д-8 - збирав по деталях власноруч. Щоб "зліпити" раму, довелося навіть навчитися працювати зі зварювальним апаратом.
"Це був мій перший чопер, на якому я нормально їздив. Але недовго - потрапив у ДТП. Тоді я ще не мав досвіду водіння на двоколісній техніці", - пригадує Максим.
Проте аварія не злякала хлопця. Навпаки, далі він лише затято набирався досвіду: кермував скутерами, мопедами, важчими мотоциклами. Максим із гордістю ділиться: зібрав повну колекцію скремблерів (scrambler), починаючи з першої серії - Renegade.
"Зараз я їжджу на спорт-туристі. Це дуже лімітована серія - HONDA CBR600 F4 Ultima Light. Цікавий апарат. Через специфічну фару він виглядає, як міньйон. Цей мотоцикл я щиро полюбив, виїжджати на ньому - суцільне задоволення. Він дарує сплеск адреналіну та відчуття шаленої потужності. Тут ти не маєш права на помилку. Це найвищий рівень шліфування власних навичок", - розповідає головний сержант.
Військовий переконаний: будь-яка тема, пов'язана з мотоциклами, - це завжди про братерство. А в десанті братерство взагалі на найвищому рівні. "Неважливо, хто ти - солдат, сержант, офіцер, новоприбулий чи досвідчений контрактник — усі знаходять спільну мову й отримують від цього кайф", - додає Максим.
Хлопець зізнається, що дуже хоче розвивати мілітарі-мотокультуру, особливо у новоствореній спільноті 7-го корпусу ДШВ "Сьомі Сини".
"Чому ця тема з'явилася у війську? Бо десант - це сучасна кавалерія, вершники зі зброєю. Для нас, штурмовиків, кавалерійський дух є основою основ. Зараз ми активно розвиваємо мотокультуру. Головна ідея нашого клубу "Сьомі Сини" в тому, що десантник - це кавалерист. Його завдання - завжди рухатися тільки вперед, не відступати ні на крок і "робити вітер"", - резюмує головний сержант 77-ї ОАеМБр.
Юрій "Вінстон", інструктор у 25 ОПДБр 7 корпусу ДШВ. Їздить на класичній Honda CV. Полюбляє спокійну їзду.
"Вінстон" за кермом двоколісного лише третій сезон. Спочатку просив "залізного коня" у знайомих, а коли сподобалося - купив свій байк. Зупинився на японській класиці Honda CV. Зізнається, це те, що треба для початківців. Він спокійний, надійний і комфортний під час їзди.
"На чотирьох колесах – не страшно. Тут все ж якийсь страх є - і в цьому кайф. Це як антистрес після бойових завдань. Якось розвантажуєшся. Вже не про роботу думаєш, не про службу, а коли їдеш – кайфуєш. Просто відпочиваєш мізками", - пояснює "Вінстон".
Він переконаний, - байкерське братерство єднає десантників. Навіть якщо когось не знаєш, швидко знайомишся – і всі один одному допомагають.
"SEVEN'th SON's MMC UKRAINE" – це історія не так про розваги, як про братерство і терапію швидкістю. Для десантників 7-го корпусу ДШВ "залізні коні" стають інструментом психологічного перезавантаження. А мотоклуб - простором, де військові та ветерани знаходять безумовну підтримку тих, хто розуміє їх без слів.
Червневий мотопікнік відкриє для клубу новий сезон. Але справжній маршрут його учасників значно довший за будь-яку трасу - це шлях до збереження себе і ментального відновлення.
