З картин та архаїчного фольклору: що ви знаєте про флору і фауну в культурній спадщині України? ТЕСТ

Українці здавна вшановували дерева: їх зображували на писанках, вишивали на рушниках, використовували у весільних обрядах та вшановували на Зелені свята. Образ лісу також дуже поширений у фольклорі. Однією зі стародавніх назв лісу є “шум” або "шумлячий". У 1908 році етнограф Степан Килимник записав на Волині таку гаївку: “Ішли дівчата Шума заплітати; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати; А у нашого Шума – зеленая шуба; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати”. Такі гаївки надихнули український гурт Go A на пісню SHUM, з якою вони представляли Україну на "Євробаченні" 2021 року.

Українці здавна вшановували дерева: їх зображували на писанках, вишивали на рушниках, використовували у весільних обрядах та вшановували на Зелені свята. Образ лісу також дуже поширений у фольклорі. Однією зі стародавніх назв лісу є “шум” або "шумлячий". У 1908 році етнограф Степан Килимник записав на Волині таку гаївку: “Ішли дівчата Шума заплітати; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати; А у нашого Шума – зеленая шуба; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати”. Такі гаївки надихнули український гурт Go A на пісню SHUM, з якою вони представляли Україну на "Євробаченні" 2021 року.

Українці здавна вшановували дерева: їх зображували на писанках, вишивали на рушниках, використовували у весільних обрядах та вшановували на Зелені свята. Образ лісу також дуже поширений у фольклорі. Однією зі стародавніх назв лісу є “шум” або "шумлячий". У 1908 році етнограф Степан Килимник записав на Волині таку гаївку: “Ішли дівчата Шума заплітати; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати; А у нашого Шума – зеленая шуба; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати”. Такі гаївки надихнули український гурт Go A на пісню SHUM, з якою вони представляли Україну на "Євробаченні" 2021 року.

Українці здавна вшановували дерева: їх зображували на писанках, вишивали на рушниках, використовували у весільних обрядах та вшановували на Зелені свята. Образ лісу також дуже поширений у фольклорі. Однією зі стародавніх назв лісу є “шум” або "шумлячий". У 1908 році етнограф Степан Килимник записав на Волині таку гаївку: “Ішли дівчата Шума заплітати; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати; А у нашого Шума – зеленая шуба; Ой, дівки, парубки, Шума заплітати”. Такі гаївки надихнули український гурт Go A на пісню SHUM, з якою вони представляли Україну на "Євробаченні" 2021 року.

Досліджуючи садиби часів Ярослава Мудрого на київському Подолі, археологи знаходили чимало кісток диких звірів, риб і птахів, зокрема кістки різних видів осетрових, серед яких була стерлядь прісноводна. У часи Русі ці риби не вважались екзотикою на столах киян, але нині осетрові види риб перебувають на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. Будівництво гребель, браконьєрство та незаконна торгівля – основні причини зникнення цих прадавніх видів риб в Україні. (Фото: писанка "Рибки", Івано-Франківська область, 1950–80-ті роки. Колекція Музею Івана Гончара

Досліджуючи садиби часів Ярослава Мудрого на київському Подолі, археологи знаходили чимало кісток диких звірів, риб і птахів, зокрема кістки різних видів осетрових, серед яких була стерлядь прісноводна. У часи Русі ці риби не вважались екзотикою на столах киян, але нині осетрові види риб перебувають на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. Будівництво гребель, браконьєрство та незаконна торгівля – основні причини зникнення цих прадавніх видів риб в Україні. (Фото: писанка "Рибки", Івано-Франківська область, 1950–80-ті роки. Колекція Музею Івана Гончара

Досліджуючи садиби часів Ярослава Мудрого на київському Подолі, археологи знаходили чимало кісток диких звірів, риб і птахів, зокрема кістки різних видів осетрових, серед яких була стерлядь прісноводна. У часи Русі ці риби не вважались екзотикою на столах киян, але нині осетрові види риб перебувають на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. Будівництво гребель, браконьєрство та незаконна торгівля – основні причини зникнення цих прадавніх видів риб в Україні. (Фото: писанка "Рибки", Івано-Франківська область, 1950–80-ті роки. Колекція Музею Івана Гончара

Досліджуючи садиби часів Ярослава Мудрого на київському Подолі, археологи знаходили чимало кісток диких звірів, риб і птахів, зокрема кістки різних видів осетрових, серед яких була стерлядь прісноводна. У часи Русі ці риби не вважались екзотикою на столах киян, але нині осетрові види риб перебувають на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. Будівництво гребель, браконьєрство та незаконна торгівля – основні причини зникнення цих прадавніх видів риб в Україні. (Фото: писанка "Рибки", Івано-Франківська область, 1950–80-ті роки. Колекція Музею Івана Гончара

У найдавніших українських колядках про створення світу згадувалися, зокрема, птахи та дерева. Наприклад, у цій колядці про дерево посеред моря згадують так: “А серед Моря стоїть Сосниця; На тій Сосноньці Три Голубоньки; Три Голубоньки радоньку радять; Радоньку радять як Світ сновати”.

У найдавніших українських колядках про створення світу згадувалися, зокрема, птахи та дерева. Наприклад, у цій колядці про дерево посеред моря згадують так: “А серед Моря стоїть Сосниця; На тій Сосноньці Три Голубоньки; Три Голубоньки радоньку радять; Радоньку радять як Світ сновати”.

У найдавніших українських колядках про створення світу згадувалися, зокрема, птахи та дерева. Наприклад, у цій колядці про дерево посеред моря згадують так: “А серед Моря стоїть Сосниця; На тій Сосноньці Три Голубоньки; Три Голубоньки радоньку радять; Радоньку радять як Світ сновати”.

У найдавніших українських колядках про створення світу згадувалися, зокрема, птахи та дерева. Наприклад, у цій колядці про дерево посеред моря згадують так: “А серед Моря стоїть Сосниця; На тій Сосноньці Три Голубоньки; Три Голубоньки радоньку радять; Радоньку радять як Світ сновати”.

Це Дунай – друга за довжиною річка Європи, яка згадується у численних козацьких піснях, колядках, гаївках та інших мистецьких творах. Наприклад, у гаївці “А пан Маковецький” є такі рядки: “Дівоцька краса у меді мочена, на Дунаю прана, на шнурку вішана, на сонці сушена”. Нині басейн Нижнього Дунаю – одне з останніх європейських оселищ для осетрових риб. З 26 видів осетрових, що існують у світі, в наших водах історично водились шість: білуга звичайна, осетер атлантичний, осетер руський, осетер шип, севрюга звичайна та стерлядь прісноводна. Усі вони занесені до Червоної книги України.

Це Дунай – друга за довжиною річка Європи, яка згадується у численних козацьких піснях, колядках, гаївках та інших мистецьких творах. Наприклад, у гаївці “А пан Маковецький” є такі рядки: “Дівоцька краса у меді мочена, на Дунаю прана, на шнурку вішана, на сонці сушена”. Нині басейн Нижнього Дунаю – одне з останніх європейських оселищ для осетрових риб. З 26 видів осетрових, що існують у світі, в наших водах історично водились шість: білуга звичайна, осетер атлантичний, осетер руський, осетер шип, севрюга звичайна та стерлядь прісноводна. Усі вони занесені до Червоної книги України.

Це Дунай – друга за довжиною річка Європи, яка згадується у численних козацьких піснях, колядках, гаївках та інших мистецьких творах. Наприклад, у гаївці “А пан Маковецький” є такі рядки: “Дівоцька краса у меді мочена, на Дунаю прана, на шнурку вішана, на сонці сушена”. Нині басейн Нижнього Дунаю – одне з останніх європейських оселищ для осетрових риб. З 26 видів осетрових, що існують у світі, в наших водах історично водились шість: білуга звичайна, осетер атлантичний, осетер руський, осетер шип, севрюга звичайна та стерлядь прісноводна. Усі вони занесені до Червоної книги України.

Це Дунай – друга за довжиною річка Європи, яка згадується у численних козацьких піснях, колядках, гаївках та інших мистецьких творах. Наприклад, у гаївці “А пан Маковецький” є такі рядки: “Дівоцька краса у меді мочена, на Дунаю прана, на шнурку вішана, на сонці сушена”. Нині басейн Нижнього Дунаю – одне з останніх європейських оселищ для осетрових риб. З 26 видів осетрових, що існують у світі, в наших водах історично водились шість: білуга звичайна, осетер атлантичний, осетер руський, осетер шип, севрюга звичайна та стерлядь прісноводна. Усі вони занесені до Червоної книги України.

Це любка дволиста і зозулині (венерині) черевички – багаторічні рослини родини зозулинцевих або орхідних, які також називаються лісовими орхідеями. Лісові орхідеї, або дикі орхідеї – це одні з найцікавіших та найрідкісніших рослин, яких можна знайти в Україні. Вони належать до родини Orchidaceae, яка включає тисячі видів орхідей по всьому світу, і свідчать про “здоров’я” лісової екосистеми. В Україні нараховується близько 70 видів орхідей, більшість з яких є рідкісними та потребують охорони.

Це любка дволиста і зозулині (венерині) черевички – багаторічні рослини родини зозулинцевих або орхідних, які також називаються лісовими орхідеями. Лісові орхідеї, або дикі орхідеї – це одні з найцікавіших та найрідкісніших рослин, яких можна знайти в Україні. Вони належать до родини Orchidaceae, яка включає тисячі видів орхідей по всьому світу, і свідчать про “здоров’я” лісової екосистеми. В Україні нараховується близько 70 видів орхідей, більшість з яких є рідкісними та потребують охорони.

Це любка дволиста і зозулині (венерині) черевички – багаторічні рослини родини зозулинцевих або орхідних, які також називаються лісовими орхідеями. Лісові орхідеї, або дикі орхідеї – це одні з найцікавіших та найрідкісніших рослин, яких можна знайти в Україні. Вони належать до родини Orchidaceae, яка включає тисячі видів орхідей по всьому світу, і свідчать про “здоров’я” лісової екосистеми. В Україні нараховується близько 70 видів орхідей, більшість з яких є рідкісними та потребують охорони.

Це любка дволиста і зозулині (венерині) черевички – багаторічні рослини родини зозулинцевих або орхідних, які також називаються лісовими орхідеями. Лісові орхідеї, або дикі орхідеї – це одні з найцікавіших та найрідкісніших рослин, яких можна знайти в Україні. Вони належать до родини Orchidaceae, яка включає тисячі видів орхідей по всьому світу, і свідчать про “здоров’я” лісової екосистеми. В Україні нараховується близько 70 видів орхідей, більшість з яких є рідкісними та потребують охорони.

Це дуб – шановане в українській культурі дерево, яке давало людині будівельний матеріал та укриття від небезпек. За свідченням істориків, у деяких місцевостях України до кінця ХІХ століття дуб був “привілейованим”: не можна було ламати гілля з дуба або викорчовувати його. Нині найстаріший український дідо-дуб росте в селі Стужиця Ужгородського району Закарпатської області та має понад 1300 років!

Це дуб – шановане в українській культурі дерево, яке давало людині будівельний матеріал та укриття від небезпек. За свідченням істориків, у деяких місцевостях України до кінця ХІХ століття дуб був “привілейованим”: не можна було ламати гілля з дуба або викорчовувати його. Нині найстаріший український дідо-дуб росте в селі Стужиця Ужгородського району Закарпатської області та має понад 1300 років!

Це дуб – шановане в українській культурі дерево, яке давало людині будівельний матеріал та укриття від небезпек. За свідченням істориків, у деяких місцевостях України до кінця ХІХ століття дуб був “привілейованим”: не можна було ламати гілля з дуба або викорчовувати його. Нині найстаріший український дідо-дуб росте в селі Стужиця Ужгородського району Закарпатської області та має понад 1300 років!

Це дуб – шановане в українській культурі дерево, яке давало людині будівельний матеріал та укриття від небезпек. За свідченням істориків, у деяких місцевостях України до кінця ХІХ століття дуб був “привілейованим”: не можна було ламати гілля з дуба або викорчовувати його. Нині найстаріший український дідо-дуб росте в селі Стужиця Ужгородського району Закарпатської області та має понад 1300 років!

Це дуб – шановане в українській культурі дерево, яке давало людині будівельний матеріал та укриття від небезпек. За свідченням істориків, у деяких місцевостях України до кінця ХІХ століття дуб був “привілейованим”: не можна було ламати гілля з дуба або викорчовувати його. Нині найстаріший український дідо-дуб росте в селі Стужиця Ужгородського району Закарпатської області та має понад 1300 років!

Це одуд – дивовижний птах, якого можна побачити в Україні з середини квітня до вересня. Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де надає перевагу відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликими гаями. Одуд спрадавна згадується в різних літературних джерелах, зокрема у священних писаннях – Корані та Біблії. (Фото: народна дитяча іграшка, Микола Піщенко, Чернігівська область, 1960-ті роки)

Це одуд – дивовижний птах, якого можна побачити в Україні з середини квітня до вересня. Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де надає перевагу відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликими гаями. Одуд спрадавна згадується в різних літературних джерелах, зокрема у священних писаннях – Корані та Біблії. (Фото: народна дитяча іграшка, Микола Піщенко, Чернігівська область, 1960-ті роки)

Це одуд – дивовижний птах, якого можна побачити в Україні з середини квітня до вересня. Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де надає перевагу відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликими гаями. Одуд спрадавна згадується в різних літературних джерелах, зокрема у священних писаннях – Корані та Біблії. (Фото: народна дитяча іграшка, Микола Піщенко, Чернігівська область, 1960-ті роки)

Це одуд – дивовижний птах, якого можна побачити в Україні з середини квітня до вересня. Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де надає перевагу відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликими гаями. Одуд спрадавна згадується в різних літературних джерелах, зокрема у священних писаннях – Корані та Біблії. (Фото: народна дитяча іграшка, Микола Піщенко, Чернігівська область, 1960-ті роки)

Це одуд – дивовижний птах, якого можна побачити в Україні з середини квітня до вересня. Зазвичай селиться на рівнині або в горбистій місцевості, де надає перевагу відкритим ландшафтам без високої трави у поєднанні з окремими деревами або невеликими гаями. Одуд спрадавна згадується в різних літературних джерелах, зокрема у священних писаннях – Корані та Біблії. (Фото: народна дитяча іграшка, Микола Піщенко, Чернігівська область, 1960-ті роки)

Це ведмідь – один із головних героїв на святкуванні Маланки, величний та сильний хижак Карпат. Він є вагомою частиною місцевого фольклору і традицій, майже тотемною твариною. Гуцули навіть ласкаво називали ведмедя “вуйко”. Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком, його раціон на 40-60% складається з їжі рослинного походження – трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців, але особливим смаколиком для нього є мед. Завдяки гострому нюху тварина може відчути запах меду за кілометри, а потім прийти до чиєїсь пасіки чи диких бджіл.

Це ведмідь – один із головних героїв на святкуванні Маланки, величний та сильний хижак Карпат. Він є вагомою частиною місцевого фольклору і традицій, майже тотемною твариною. Гуцули навіть ласкаво називали ведмедя “вуйко”. Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком, його раціон на 40-60% складається з їжі рослинного походження – трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців, але особливим смаколиком для нього є мед. Завдяки гострому нюху тварина може відчути запах меду за кілометри, а потім прийти до чиєїсь пасіки чи диких бджіл.

Це ведмідь – один із головних героїв на святкуванні Маланки, величний та сильний хижак Карпат. Він є вагомою частиною місцевого фольклору і традицій, майже тотемною твариною. Гуцули навіть ласкаво називали ведмедя “вуйко”. Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком, його раціон на 40-60% складається з їжі рослинного походження – трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців, але особливим смаколиком для нього є мед. Завдяки гострому нюху тварина може відчути запах меду за кілометри, а потім прийти до чиєїсь пасіки чи диких бджіл.

Це ведмідь – один із головних героїв на святкуванні Маланки, величний та сильний хижак Карпат. Він є вагомою частиною місцевого фольклору і традицій, майже тотемною твариною. Гуцули навіть ласкаво називали ведмедя “вуйко”. Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком, його раціон на 40-60% складається з їжі рослинного походження – трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає комах, рептилій і ссавців, але особливим смаколиком для нього є мед. Завдяки гострому нюху тварина може відчути запах меду за кілометри, а потім прийти до чиєїсь пасіки чи диких бджіл.

Це озеро Синевир у Хустському районі Закарпатської області – найбільше озеро Карпат, яке фігурує не лише у міських легендах, а й в однойменному фільмі. Туристам люблять розповідати, що Синевир нібито отримав свою назву через одну нещасливу історію кохання: коли донька князя Синь закохалася у чабана Вира, але їм не судилося бути разом і вони обидва трагічно загинули. До речі, найвисокогірніше озеро України – це Бребенескул (1801 м над рівнем моря) у Рахівському районі, а найвище гірське болото – у сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м.

Це озеро Синевир у Хустському районі Закарпатської області – найбільше озеро Карпат, яке фігурує не лише у міських легендах, а й в однойменному фільмі. Туристам люблять розповідати, що Синевир нібито отримав свою назву через одну нещасливу історію кохання: коли донька князя Синь закохалася у чабана Вира, але їм не судилося бути разом і вони обидва трагічно загинули. До речі, найвисокогірніше озеро України – це Бребенескул (1801 м над рівнем моря) у Рахівському районі, а найвище гірське болото – у сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м.

Це озеро Синевир у Хустському районі Закарпатської області – найбільше озеро Карпат, яке фігурує не лише у міських легендах, а й в однойменному фільмі. Туристам люблять розповідати, що Синевир нібито отримав свою назву через одну нещасливу історію кохання: коли донька князя Синь закохалася у чабана Вира, але їм не судилося бути разом і вони обидва трагічно загинули. До речі, найвисокогірніше озеро України – це Бребенескул (1801 м над рівнем моря) у Рахівському районі, а найвище гірське болото – у сідловині між полонинами Брескул і Пожижевська на висоті 1800 м.

Це тур або первісний бик – вид вимерлих диких представників роду бик і пращур свійського бика, що був поширений, зокрема, у Європі. Судячи з фольклору, цей звір символізував силу і витривалість (тому у “Слові о полку Ігоревім” Всеволода Святославовича називають буй-туром). На жаль, у XVII столітті тур зник у природі внаслідок полювань та знищення його природних оселищ.

Це тур або первісний бик – вид вимерлих диких представників роду бик і пращур свійського бика, що був поширений, зокрема, у Європі. Судячи з фольклору, цей звір символізував силу і витривалість (тому у “Слові о полку Ігоревім” Всеволода Святославовича називають буй-туром). На жаль, у XVII столітті тур зник у природі внаслідок полювань та знищення його природних оселищ.

Це тур або первісний бик – вид вимерлих диких представників роду бик і пращур свійського бика, що був поширений, зокрема, у Європі. Судячи з фольклору, цей звір символізував силу і витривалість (тому у “Слові о полку Ігоревім” Всеволода Святославовича називають буй-туром). На жаль, у XVII столітті тур зник у природі внаслідок полювань та знищення його природних оселищ.

Це тур або первісний бик – вид вимерлих диких представників роду бик і пращур свійського бика, що був поширений, зокрема, у Європі. Судячи з фольклору, цей звір символізував силу і витривалість (тому у “Слові о полку Ігоревім” Всеволода Святославовича називають буй-туром). На жаль, у XVII столітті тур зник у природі внаслідок полювань та знищення його природних оселищ.