Стала бодібілдеркою у пам'ять про загиблого чоловіка-боксера. Як вдова проживає втрату після трагедії у Дніпрі
Турнір з бодибілдингу. На сцені жінка в ідеальній спортивній формі майстерно відпрацьовує боді-позинг у купальнику. Яскравий мейкап, руде волосся, усмішка і красиві бездонні очі. Ніхто не здогадується, скільки ці очі виплакали сліз та скільки болю зберігає її серце.
"Це мій перший турнір з бодибілдингу, і я дуже задоволена результатом, бо увійшла у ТОП-10 найкращих учасниць разом із чемпіонками Європи", – каже Ольга Кореновська, дружина відомого тренера з боксу Михайла Кореновського, який загинув 14 січня 2023 року через ракетну атаку по житловому будинку у Дніпрі.
Ідея з підготовкою до змагань з бодібілдингу виникла тоді, коли Ольга почала займатися пам'ятником для Михайла, це зводило жінку з розуму… тому до звичайної роботи фітнес-тренеркою Оля додала абсолютно нове завдання – підготуватися до першого в житті Чемпіонату з бодібілдингу.
Свій успішний дебют Ольга присвятила чоловікові, підтримку якого незримо відчуває на сцені. Вона впевнена – її Михайло дуже пишається своїм "Лесиком", своєю Олечкою.
Впізнала золоту боксерську рукавицю
Від трагедії, яка спіткала родину Кореновських – минуло майже півтора року. У неділю 14 січня 2023 року Ольга з Михайлом мали їхати в гості, доньок хотіли залишити удома. Але Оля наполягла поїхати усією сім'єю. Дівчата вже вийшли на вулицю. А Михайло тільки-но повернувся зі змагань, мав пообідати та приєднатися. Ольга також вже чекала на чоловіка на вулиці.
Приблизно о 15:40 у Дніпрі пролунав вибух. Ракета зруйнувала два під’їзди будинку на вулиці Набережна Перемоги, 118 де у той час у квартирі перебував Михайло.
Пряме влучання ракети в будинок перетворило на руїни два під’їзди. Тоді загинули 46 людей. У своїй квартирі на 9 поверсі загинув й Михайло Кореновський – власник тієї жовтої кухні, з яблуками на столі, фото якої облетіли всі медіа.
Тіло Михайла Кореновського знайшли на другий день після трагедії. Оля впізнала його прикраси — срібний ланцюг із підвісками, зокрема золоту боксерську рукавицю.
Мішу переслідувало число 14. У жовтні – одружився, у березні – народився, у січні – помер.
Михайло Кореновський був відомим боксером у Дніпрі. Працював у дитячо-юнацькій спортивній школі, був головним тренером збірної Дніпропетровської області, заслуженим тренером України.
Два тижні у прострації
Одразу після трагедії в Ольги було єдине завдання – вберегти дітей. Сама жінка перебувала у стані шоку. Закинула тренування та роботу. Ридала по ночах. Вдень – вся увага донькам.
– Для мене було важливо зберегти їхнє дитинство. Тримати їх душевний стан. Доньки були завжди дуже "татові", – розповідає жінка.
Ольга розуміла – потрібно якось зібрати себе до купи і стати опорою для донечок. Складно було з кожною з дівчат. Молодша плакала і стверджувала, що тато просто загубився та його варто краще шукати. А старша, вже підлітка, розуміла ситуацію і була у відчаї. Оля повернула дівчат у звичайні робочі графіки – відвідування гуртків 5 разів на тиждень, як до трагедії.
Для себе також встановила жорсткий режим тренувань. Взяла більше групових занять з фітнесу та набрала дівчат на індивідуальні тренування.
– До мене на індивідуальні тренування ходила дівчина з сусіднього під'їзду нашого будинку. Спорт став рятівним. Ми розуміли одна одну, як ніхто і виговорювались одна одній безкінечно. Така була терапія, – пригадує жінка.
Чіткий режим – дієві ліки!
У молодшої Марії – модельна агенція, школа усного рахунку та секція з плавання. За рік дівчинка виборола два перших місця у змаганнях. У старшої Маргарити – математика, пілон, англійська та бокс.
До трагедії Марго тренував тато. Тому коли вирішила повернутись до боксу – із тренером було проблематично – дівчина критикувала кожного, адже тато був найкращим вчителем. Але все ж з одним з учнів Михайла Маргарита продовжила тренування. Власних рукавичок не мала – боксувала в "громадських" зі спортзалу.
Друзі Михайла подарували дівчинці боксерські рукавиці. Ольга згадує – приймати їх було ніяково, адже завжди її Михайло так щемливо підтримував своїх учнів.
Турнір пам'яті Михайла
Усі друзі Михайла згуртувалися навколо Ольги та їхніх доньок. Кожен намагався допомогти. У коморі понівеченого під'їзду друзі Михайла Кореновського болгаркою відпиляли двері та дістали чотири велосипеди подружжя. Кореновські дуже любили велопрогулянки…
У спортивній боксерській родині Дніпра виникла ідея проведення турніру з боксу пам'яті Михайла Кореновського. Перший відбувся вже 2 лютого 2023 року – менше ніж за місяць після трагедії. Тепер турніри пам'яті Михайла Кореневського проводять й інші організації.
Нова квартира
Нову квартиру шукали втрьох. Вирішили не міняти житловий масив. Хотіли знайти на Перемозі-4, – там де й був їхній знищений 118 будинок. Але купили на Перемозі-6. Ольга дослухалась до своєї інтуїції та дівчат. Досить довго їм нічого не сподобалось. Але все ж знайшли квартирку, переступивши поріг якої, молодша Марія спитала – "Так коли ми вже сюди переїдемо"?
У новому помешканні нині їм затишно втрьох. Втім, Оля й дівчата сумують за їхнім двором 118-дому та їхньою такою рідною кватиркою із чудовим виглядом з 9 поверху на річку та місто.
Оля, каже, що коли проїжджає повз їхній будинок, серце стискається від болю. Хочеться кричати, тож жінка вмикає в машині на музику на максимум.
Поїхати з міста в Кореновських не було навіть й думки. Михайло любив Дніпро і робив усе, аби закохати дружину у це місто.
– Тут Михайло… він наш янгол-охоронець, я не можу поїхати та кинути його могилу. Я маю подати дітям приклад, тепер за двох, – мовить жінка.
Нині Ольга Кореновська готується до наступного чемпіонату з бодібілдингу. Увійшовши у ТОП-10 кращих спортсменок Ольга відчула колосальну впевненість, адже взяла високу планку.
– Мені тепер треба мати авторитет і за маму, і за тата, а ще в ім'я пам'яті Михайла Кореновського. Результат у спорті дають сила волі та характер, – каже Ольга.
Дотримуватись суворого спортивного режиму та специфічної дієти – ключові задачі у бодібілдингу.
– А я навіжена ласунка, – посміхається Оля, – дуже важко відмовляю собі у солодкому. Дівчата кажуть – "мам ти у крутій формі", а мені, між іншим, влітку виповниться 40 років.
На новий турнір Ольга запланувала перемогу – узяти одне з призових місць. А далі будуть інші задачі.
– Я хочу побачити себе у новому амплуа – займатися професійно танцями або пробігти марафон. Життя дуже коротке, тому маємо наповнювати його сенсами та яскравими фарбами, – каже жінка. – Але головне – на мене дивляться мої діти, і я не маю права зупинить на половині дороги. Михайло ніколи не зупинявся!