Відьми, русалки та водяники: чого боялися українці на Івана Купала і в які забобони вірили

Свято Івана Купала – одне з наймістичніших у календарі. Для українців воно поєднує християнські традиції з давніми язичницькими віруванням, у яких природа відіграє вагоме значення.

Наші предки вірили у потойбічні сили, й у те, що нечисть може завадити господарюванню чи добробуту в родині: коли відьма здатна підкинути щось на подвір'я, водяник – затягнути під воду, а квітка папороті принести багатство чи біду.

Чому ніч Івана Купала вважали містичною, яких заборон дотримувалися наші предки та в які забобони вірили, розповідає кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, етнологиня Анастасія Кривенко.

Що символізує свято Івана Купала, й чому воно оповите містикою?

Івана Купала, яке відзначають у ніч з 23 на 24 червня, належить до літнього календарного циклу свят.

"Сьогодні його зазвичай сприймають як християнське, адже воно пов'язане з ім'ям Івана Хрестителя. Саме ім'я "Хреститель" у перекладі з грецької означає "занурювач", що символічно перегукується з обрядом купання.

Але це свято зародилося значно давніше за християнство й передусім було язичницьким. Його пов'язували із зміною положення сонця та культом родючості", – розповідає Анастасія Кривенко.

Саме тому, як зазначила експертка, у теперішніх традиціях й обрядах збереглося чимало елементів дохристиянських вірувань.

Сама назва "Купала" вважається автентичною, й перші письмові згадки датуються XIII століттям.А ось поєднання двох слів – "Івана Купала" з'явилося лише у XV-XVII століттях.

"Раніше люди вірили у силу сонця, вогню і води, яка мала цілющі властивості у цей день. Також важливе місце займав культ родючості", – додає експертка.

Через такі повір'я ніч Івана Купала вважалася містичною. Крім того, що можна було спостерігати сонцестояння (зміну положення сонця), велику роль відігравали рослини: до Купала вони досягали піку – ставали соковиті й розквітлі, після свята – починали поступово сохнути.

"Загалом Трійця та Івана Купала колись були частиною єдиного обрядового циклу, і саме у цей період, за народними уявленнями, стиралася межа між світами, активізувалися русалки й інші потойбічні сили.

Через це люди прагнули заручитися підтримкою предків, адже від цього залежав майбутній урожай і добробут родини. Так формувалося відчуття містики й небезпеки, що витало навколо цього дня", – розповідає Кривенко.

Для того, щоб перевірити, як добре ви знаєте традиції Івана Купала, пропонуємо пройти тест.

Кого боялися наші предки у ніч Івана Купала?

Найбільше страхів і пересторог у Купальську ніч були пов'язані саме з відьомством.

За віруваннями саме в купальську ніч відьми стають найбільш активними. Вони нібито могли шкодити господарству, наприклад, "відбирати" молоко в корів,  перевтілюватися у тварин (кішок, собак) та проникати до хліва.

Крім того, вірили, що відьми могли підкидати на подвір'я зачаровані предмети – наприклад, яєчну шкаралупу чи сирі яйця. Вважалося, якщо господар торкнеться таких речей голими руками, то це може призвести до хвороби, смерті або втрати достатку.

"Також предки вірили, що відьми могли збирати купальську росу на світанку. Вони ходили по ній із мотузкою чи полотном, а потім, ніби-то, вдома "видоювали" цю мотузку, і з неї текло молоко, вкрадене у сусідів.

Або ж їх пов'язували із крадіжкою врожаю з поля. Люди знаходили зв'язані особливим способом колоски, які називали "заломи" чи "зав'язки",

й думали, що відьми таким чином збирають урожай. Такі місця були небезпечними, до них не можна торкатися, аби не накликати хворобу чи біду", – розповіла експертка.

Також, поширеними були уявлення про відьомські шабаші: коли вони збиралися разом, зокрема на Лисій горі, аби навчати нових відьом, передавати знання, збирали зілля та виконували інші магічні дії.

Вірили й у те, що на Купала водилися русалки й водяники, які могли затягнути у воду чи втопити людину, тому не можна було купатися до сходу сонця.

Натомість, одна з найвідоміших легенд про святкування Івана Купала пов'язана із пошуком чарівного цвіту папороті. За віруванням, квітка папороті могла принести багатство, знання та щастя.

Також оповідали, що в купальську ніч з під землі у лісі може появитися вогонь блакитного або яскравого забарвлення. Говорили, що це чорт "сушить" свої скарби, які можна віднайти лише на Купала.

"Зокрема, вірування про можливість швидкого збагачення та здобуття всіх земних благ, які нібито дарує квітка папороті, свідчить і про рівень народної моралі, адже у народній традиції підкреслюється, що справжній достаток здобувається чесною працею, а легка нажива має небезпечні наслідки.

Тому, говорили, що знаходячи папороть люди віддавали найважливіше, пізніше шкодуючи про це, оскільки її пошук міг мати фатальні наслідки", – додала Кривенко.

Загалом наші предки вірили, що будь-яка нечиста сила в ніч Івана Купала особливо активна. Натомість, ще з часів Середньовіччя християнська церкви активно боролася з купальськими обрядами як проявами язичництва.

У які заборони люди вірили в Купальську ніч?

У давнину українці вірили, що купальські обряди могли забезпечити добрий урожай, достаток у господарстві та початок гарної сімейної долі. Віра в магію й ритуали давала впевненість або пояснювала невдачі, залежно від того, чи все було виконано правильно.

Тому у період купальської ночі існували певні заборони, аби вберегти себе від негараздів:

• На Івана Купала не можна купатися

Цього дотримувалися аж до того моменту, поки сонце "не скупнеться" і не очистить та не благословить воду.

"Вважалося, що до цього часу у воді перебувають чорти, русалки та водяники, які можуть втопити людину. Саме тому купання, особливо вночі до сходу сонця, суворо заборонялося, адже, у цей час найчастіше траплялися нещасні випадки", – пояснює Кривенко.

• Не можна ходити в ліс у купальську ніч

Ліс, як і вода, був межею між світами, місцем перебування потойбічних сил, тому й вірили, що така подорож може обернутися бідою.

• Не можна позичати будь-що

Люди вірили, що разом із річчю можна віддати свій достаток, особливо це пов'язано з відьмами, які могли зазіхати на нього.

• Не можна їсти ягід від моменту їхнього дозрівання до свята матерям, які втратили дітей

"Подекуди в Україні (Хмельницька та Львівська область) матерям, які втратили дітей, забороняли їсти ягоди (зокрема вишні) до Івана Купала, бо вважали, що діти на тому світі вишень не отримають.

Але в селі на Бродівщині також говорили, що не варто нікому їсти ягід до свята, через те, що всередині у кісточках нібито сидить чорт", – зазначає етнологиня.

• Не можна було виходити на вулицю вночі наодинці

Це було спрямовано на те, щоб вберегти людину від біди, бо, якщо, наприклад, піти в ліс наодинці можна потрапити в халепу.

Як люди намагалися захиститися від уявних небезпек цієї ночі?

Купальські обереги були різноманітними, використовуючи їх люди хотіли вберегти свою домівку, господарство та самих себе.

Найперше в цю ніч охороняли своє майно і худобу, наприклад, обсипали навколо хати маком чи сіллю, обходили хлів із косою та інше.

Поширеним у багатьох регіонах України, зокрема на Поділлі, Наддніпрянщині та Покутті, було встромляли захисні рослини (кропиву, полин, звіробій, лопух) у стріху або біля хати. Їх також носили з собою або кидали у воду, щоб уберегтися від русалок та іншої нечисті.

На поріг хати могли класти різні металеві предмети, які нібито відлякували злі сили. Наприклад: сокиру, косу чи ніж, який освячували в храмі у кошику разом із паскою.

"Також могли використовувати осикове дерево або вироби з нього (наприклад, осиковий кілок чи борону, за якою ховалися люди, висліджуючи відьму), які вважалися сильним оберегом від відьом", – додала Анастасія.

Крім того, попіл з купальського вогнища клали на город чи в хліву. З одного боку люди вірили, що його використовують відьми для ворожіння, а з іншого – що він здатен від них захистити.

"На Поліссі, навіть саме свято називали "Іваном Відьомським" або "Іваном Відьмацьким". Там практикували обряд знищення відьми – у вогні спалювали опудало, гілки чи інші предмети, що її уособлювали.

Вірили, що після цього вони втратять силу і не зможуть шкодити господарству", – розповідає експертка.

Щодо підготовки дівчат до купальських забав, то вони вплітали у вінки або волосся оберегові рослини (полин, барвінок, кропиву), щоб захистити себе від нечистої сили.

Також, для хворих дітей у цю ніч могли проводити очищувальні обряди: спалювати або пускати за водою їхній одяг, бо думали, що разом із ним зникне хвороба.

Як містичні прояви на Івана Купала описували у фольклорі?

Пісні найчастіше використовували під час плетіння віночків чи під час спалювання багаття (ватри) уже безпосередньо вночі.

Вони різняться в залежності від регіонів України, зазначила експертка.

Ось деякі з них, що були поширені на Рівненщині:

"Ой на Йвана Купального,

Ходила відьма навального.

Ой із рябою спідницею,

Ой із новою дойницею.

Ряба спідниця хлопців дурити,

А нова дойниця корів доїти".

"Ой на Івана Купалного,

Ходила відьма навалного,

З новою дойницею,

З рябою спідницею".

"А на Івана, на Купала,

Ходила відьма гарно вбрана.

З новою дійницею, з рябою спідницею.

Нова дійниця побилася,

Ряба спідниця порвалася".

Раніше ми розповідали про історію походження Івана Купала, місце у християнстві та значення у наші дні.

Анастасія Боднар, спеціально для "УП. Життя"