Травмувала п’ятку і впала в кому: як родина українки в Іспанії шукає можливість повернути її додому на реабілітацію
У жовтні 2024-го з 27-річною українкою Оленою Ревенко в Іспанії стався нещасний випадок. Дівчина невдало зробила крок і травмувала стопу. Іспанські лікарі не розгледіли нічого серйозного, призначили бинтування кінцівки та знеболювальне.
Утім, мама дівчини стверджує: в Олени був складний перелом п'ятки. Через це в нозі утворився тромб, який перекрив легеневу артерію. 21 грудня в Олени тричі зупинялося серце. Вона впала в кому. Іспанські лікарі вважали, що шансів вижити у дівчини немає. Відтак матері кілька разів пропонували від'єднати доньку від апаратів підтримки дихання і зробити її донором. Жінка відмовлялася.
За три місяці Олена почала приходити до тями. Зараз вона потребує якісної реабілітації. Батьки хочуть, аби донька отримувала її в Україні. Відтак родина шукає спосіб повернути Олену додому.
"УП. Життя" розповідає історію Олени Ревенко. Також ми запитали медичну адвокатку Аллу Цимановську про те, як повернути в Україну важкохвору людину.
Повернулася до життя після трьох зупинок серця
Олена Ревенко народилася та виросла в Чернігові. В дитинстві захоплювалася грою на бандурі, брала участь у конкурсах краси. Але за професію обрала інший шлях: навчалася в Чернігівському базовому медичному коледжі. Спочатку працювала в аптеці. Потім була медсестрою у відділенні кардіохірургії Олександрівської лікарні Києва.
Вона разом із колегами допомагала пацієнтам з реабілітаційними заходами. Бачила, як вони робили свої перші кроки після хвороб. Відтак вирішила продовжити освіту і здобула фах лікаря-реабілітолога.
Війна стала випробуванням для родини: захворів Ярослав, чоловік Олени. Відтак у 2024 році подружжя поїхало в Іспанію, аби змінити клімат та полегшити його відновлення після операції. І ось наприкінці жовтня, гуляючи вулицями іспанського міста Малага, Олена оступилася і підвернула ногу. Місцевий лікар сказав, що це вивих. Дівчині призначили знеболювальне та рекомендували замотувати ногу еластичним бинтом.
"Нога Оленки розпухла, почорніла. У неї була страховка, тому вони з чоловіком викликали "швидку", самі їздили в ургенцію (приймальне відділення – авт.). Донька здала аналіз на наявність тромбів. Сказали, нічого страшного. Прокапали знеболювальне і відпустили додому", – згадує мама дівчини Катерина Коваль, яка тоді перебувала в Україні.
Жінка каже, що згодом у доньки почалася сильна задишка. Катерина за освітою медсестра, багато років пропрацювала в онкодиспансері. Вона показувала знімок ноги Оленки на телефоні українським лікарям, вони казали, що там перелом.
У суботу, 21 грудня 2024-го, о 12 годині Катерина ще розмовляла з донькою телефоном, а о 18.30 подзвонив зять і сказав: "В Оленки зупинилося серце". Того вечора це сталося тричі.
Кілька бригад боролися за життя дівчини. Зрештою, їм вдалося повернути Олену до життя. Як потім з'ясувалося, у неї в п'яті утворився тромб і перекрив легеневу артерію.
Катерина витратила кілька днів, аби дістатися до Іспанії. Зрештою, провівши чотири дні в дорозі, вона побачила доньку в реанімації. Це сталося в перший день 2025 року.
"Коли я побачила Оленку, то не впізнала її: аж синя вся, тіло в набряках від ліків. За кілька днів іспанський лікар через програму-перекладача в телефоні сказав мені, щоб я підписала дозвіл на відключення Оленки від апаратів. Мовляв, вона не вибереться. Я була шокована цим, авжеж, відмовилася. Сказала, що до останнього боротимуся за життя доньки", – пригадує Катерина розмову, яка повторювала кілька разів впродовж трьох місяців.
Та прогнози лікарів не справдилися. Олена вийшла з коми. Кілька місяців тривав стан сопору – проміжний між комою та "сонливістю". Згодом її перевели в клініку при Інституті Гуттманна, що знаходиться в місті Бадалона, регіон Каталонія. З того часу вона перебуває там на реабілітації.
Переїзд до клініки та перебування там оплатила влада Андалусії – це регіон, де жила та перебувала в реанімації дівчина. Клініка при Інституті Гуттманна вважається хорошим реабілітаційним центром. Однак мама дівчини стверджує, що там Олені лише дають ліки та роблять масаж. Сама реабілітація триває одну годину на добу.
"Решту часу дитина просто лежить. У неї виникла побічна дія на ліки проти судом – суглоби повикручувало в інший бік. Все це потрібно лікувати. Хочемо повернути доньку в Україну і відправити на реабілітацію в Модричі. Але це дуже дорого. Нам відмовили в допомозі з перевезенням у Червоному Хресті. Також не маємо коштів на оплату реабілітації", – говорить Катерина Коваль, здоров'я якої також погіршилося на фоні стресу та переживань за доньку.
Родина звернулася до народного депутата Валерія Зуба. Він відправив депутатські звернення до Міністерства охорони здоров'я та до Міністерства закордонних справ України. У МОЗ відповіли, що його представники сконтактували з Катериною і надали перелік закладів в Україні, які надають послуги з реабілітації. Сама ж Катерина стверджує: з нею ніхто не зв'язувався. Натомість був контакт з консулом України в Барселоні.
"Консул вийшов на зв'язок з лікарем в клініці при Інституті Гуттманна. Ми поговорили з ним. Він пояснив, що наразі в Іспанії перебуває багато онкохворих пацієнтів з України. Сказав, що сприятиме, аби нам продовжили термін перебування в Гуттманна, попросив направити офіційне звернення. Ми це зробили, відповіді поки не було. Про допомогу з транспортуванням наразі ніхто не говорить", – каже Катерина Коваль.
Жінка подала запит до Інституту Гуттманна, аби отримати клінічний висновок про можливість і доцільність транспортування. Він, за словами Катерини, має бути готовим наприкінці грудня.
Олена Ревенко перебуватиме в закладі до кінця року. Після цього її мають або перевезти в лікарню в місті Малага, де вона жила до травми, або ж батьки мають шукати шляхи забрати її в Україну.
Посольство може допомогти повернути важкохворих громадян в Україну. Але не всіх
У МЗС на запит "Української правди. Життя" відповіли, що є кілька випадків, коли держава фінансує повернення в Україну своїх важкохворих громадян. Для цивільних це питання регулює спеціальний Порядок, який Кабмін затвердив постановою №651. Серед іншого він передбачає можливість оплатити за кошти держбюджету повернення додому важкохворих українців, які:
- постраждали під час перебування за кордоном та залишилися без засобів до існування внаслідок злочинних дій третіх осіб;
- зазнали ушкоджень через нещасні випадки, аварії;
- стали жертвами торгівлі людьми, що становить у державі перебування загрозу їх життю чи здоров'ю.
Аби одержати таку допомогу, українці мають особисто або через своїх законних представників звернутися до дипустанови з письмовою заявою. У ній викласти факти, які спричинили необхідність отримання допомоги, та обґрунтувати неможливість її отримання з інших джерел. До заяви треба додати документи, які підтверджують ці факти.
Потенційно випадок Олени може підпадати під пункт про нещасні випадки. Медична адвокатка Алла Цимановська пояснює, що під поняттям "нещасні випадки, аварії" у правозастосовній практиці зазвичай розуміють ДТП, виробничі аварії, раптові травматичні події з чітко зафіксованим фактом нещасного випадку та ситуації, підтверджені офіційними документами поліції, медичних або страхових органів.
"Медичні ускладнення, погіршення стану здоров'я, лікарські помилки або несвоєчасна діагностика не завжди автоматично кваліфікуються як "нещасний випадок" у розумінні цього Порядку", – наголошує експертка.
Вона додає, що навіть якщо падіння формально може вважатися нещасним випадком, дипломатичні установи на практиці додатково оцінюють, чи був це раптовий зовнішній інцидент, чи існують офіційні підтверджуючі документи, чи залишилася людина без засобів до існування, чи є безпосередня загроза життю або здоров'ю, яку неможливо усунути в країні перебування. Тому питання застосування цього механізму завжди вирішується індивідуально. На практиці такі рішення ухвалюються досить рідко.
У МЗС наголошують: аби скористатися цими можливостями за кордоном, людина має бути застрахованою. В інших випадках держава не фінансує повернення громадян.
Алла Цимановська каже, що мова йде про поліс медичного страхування для перебування за кордоном. Його можна оформити як до виїзду з України, на самому кордоні або під час перебування за кордоном.
Без медичного висновку евакуація пацієнта складна і ризикована
Медична адвокатка Алла Цимановська пояснює, що перевезення тяжкохворого пацієнта вимагає залучення лікарів, спеціалізованого транспорту, страхових компаній, іноді й кількох державних органів.
"В Україні немає сталої державної програми, яка би покривала витрати на реанімобіль за кордоном, медичний авіатранспорт чи спеціалізований супровід пацієнта в Україну. Тому родини залишаються сам на сам з великим фінансовим та організаційним навантаженням і вимушені збирати кошти власними силами або через публічні збори", – пояснює експертка.
Вона додає, що для початку родичам потрібно отримати клінічний висновок про можливість і доцільність транспортування. Без нього жодна серйозна компанія не погодиться везти пацієнта.
"Йдеться про детальний висновок лікуючого лікаря або мультидисциплінарної комісії. У ньому має бути вказано, що стан пацієнта дозволяє транспортування, визначено, яким чином це зробити – реанімобіль, літак, спеціальне крісло тощо. Також обов'язково буде сформульовано медичні умови дороги: потреба в кисні, моніторингу, медикаментах, фіксації кінцівок, супроводі лікаря певного профілю. Цей документ одночасно захищає і пацієнта, і родину, і перевізника", – зауважує медична адвокатка.
Для родини документ є аргументом при зверненні до фондів або донорів. Він демонструє, що перевезення – це не емоційне рішення, воно відповідає медичним показанням. Для компанії та медичної бригади – це юридична основа, що зменшує ризик претензій у разі погіршення стану під час транспортування.
Коли ці документи готові, можна шукати кошти на перевезення.
Де шукати кошти на реанімобіль
Алла Цимановська розповіла про варіанти, якими можуть скористатися родичі пацієнтів у пошуку фінансової підтримки перевезення пацієнта з-за кордону.
Перший – медичний авіатранспорт або реанімобілі приватних компаній. Це найбільш реалістичний, з точки зору організації, але фінансово найскладніший варіант.
"Вартість залежить від низки чинників: стану пацієнта, потреби постійного моніторингу, використання кисню, апаратів штучної вентиляції легенів, рівня медичного супроводу, відстані, кількості кордонів. Зазвичай суми починаються від 5-7 тисяч євро і далі зростають, якщо маршрут тривалий або потрібен високотехнологічний супровід", – пояснює експертка.
Вона рекомендує родичам хворого уважно читати договір з перевізником, щоб було чітко прописано, хто несе відповідальність за ризики під час транспортування і які медичні послуги входять у вартість.
Другий – допомога українських дипломатичних та консульських установ за кордоном.
"Посольство чи консульство України може сприяти комунікації з лікарнею, соціальними службами чи муніципальними фондами країни перебування. Тобто вони можуть допомогти отримати медичну документацію, виписки, офіційні довідки з клініки. Роз'яснити порядок отримання документів, необхідних для перевезення або реабілітації. Надати інформацію про місцеві організації або фонди, що іноді покривають частину витрат на транспортування. Проте вони не фінансують і не організовують медичну евакуацію", – говорить Алла Цимановська.
Звертатися до дипломатичної установи треба офіційно та письмово – на електронну адресу, вказану на офіційному сайті. Навіть негативна відповідь є цінним документом: її можна долучити до звернень у благодійні фонди тощо.
Третій – звернення до міжнародних і місцевих благодійних організацій. Мова йде про Міжнародний Червоний Хрест, Caritas та інші церковні або парацерковні (різні місії, благодійні фонди, освітні проєкти, що створені для виконання певних завдань і виходять за межі однієї парафії) структури, муніципальні фонди соціальної допомоги, благодійні організації української діаспори в країні перебування.
"Рішення приймають індивідуально. Враховують складність випадку, наявний бюджет, пріоритетність інших гуманітарних програм. На жаль, певні структури, наприклад Червоний Хрест, здебільшого відмовляють повністю покрити перевезення. Але вони можуть допомогти частково, на певному етапі маршруту або ж надати іншу підтримку, як от засоби реабілітації", – ділиться досвідом адвокатка.
Аби звернутися до таких організацій, треба подати заяву з максимально детальним обґрунтуванням. До неї додати медичні висновки, документи про доходи родини, дані про збір коштів і письмові відповіді від державних органів або консульства.
Четвертий – звернення до українських благодійних фондів, які самі збирають кошти або допомагають структурувати публічні збори.
"Важливо укладати прозорі договори між фондом та родиною, між фондом або родиною і компанією, яка здійснює перевезення. Чітко визначати ціль збору та порядок використання коштів. Вести публічну звітність, щоб уникнути звинувачень у нецільовому використанні. Це захищає не лише родину, а й саму благодійну організацію, адже питання прозорості зборів зараз перебуває під увагою суспільства", – говорить Алла Цимановська.
***
Родина не має власних коштів на перевезення Олени в Україну і реабілітацію в Модричах, але дуже мріє про це. Тому вони відкрили збір на транспортування та оплату реабілітації.
"Я шукаю меценатів, фонди, аби допомогли оплатити реабілітацію в Модричах та перевезти доньку в Україну. Доба перебування пацієнта та доглядальниці, тобто мене, в Модричах коштує 8 800 грн. Транспортування – від 5 тисяч євро. Це великі кошти.
Я знаю, що у нас талановиті розумні лікарі. Вірю, вони поставлять її на ноги. Просто привезти її додому в Чернігів, де немає світла і є обстріли – не варіант. Потрібно в реабілітаційний заклад хоча б на кілька місяців. Тому я прошу про цю допомогу. Чим більше часу спливає, тим сильніша контрактура (обмеження рухливості суглобів через тривале знерухомлення під час коми – авт.). Це потрібно виправляти", – говорить Катерина.
Якщо ви можете підтримати родину фінансово, ось банка, яку відкрив батько Олени.
Якщо ж ви можете допомогти з організацією перевезення чи влаштуванням у реабілітаційний заклад в Україні, зв'яжіться з мамою дівчини – Катериною Коваль – у Whatsapp за номером +380633148771 або у Fаcebook.