РФ атакувала дім, де живуть ліквідатори аварії на ЧАЕС: загинула вдова першої жертви катастрофи

Доповнено о 17:35

Внаслідок російської атаки по Києву загинула 73-річна Наталія Ходимчук. Вона була дружиною працівника Чорнобильської атомної електростанції, який став першою жертвою катастрофи.

Наталія померла в одній з лікарень Києва, де медики намагалися врятувати її життя, повідомили в ефірі телемарафону.

Валерій Ходимчук став першою жертвою катастрофи на ЧАЕС у 1986 році. Журналістка Тамара Хрущ розповіла, що його тіло так і залишилося під руїнами 4-го енергоблока.

Після трагедії його дружина Наталія переїхала з Прип'яті до Києва, де жила на Троєщині.

"Наталя їздила в поминальні чорнобильські дні разом з іншими вдовами на Митинське кладовище в Москві, де похоронені 30 перших спалених Чорнобилем працівників ЧАЕС. Якогось року я була там із ними, привезла з поїздки телефільм, а в душі – глибокий сум і біль людей, які втратили найрідніших.

Їх не врятувала славнозвісна московська медицина. Кажу це не з позицій гніву і болю, викликаного нинішньою смертоносною війною, а з позицій правди. Адже інша група енергетиків ЧАЕС, які зазнали надвисоких доз радіації, одужали і отримали щастя жити! Їх у Києві лікував професор Кіндзельський", – поділилася спогадами журналістка.

У Києві Наталія Ходимчук мешкала в житловому будинку, де квартири надавали зокрема ліквідаторам і рідним тих, хто загинув внаслідок аварії на ЧАЕС.

Там також живе Герой України, колишній інженер-механік ЧАЕС Олексій Ананенко – він був одним із трьох добровольців, які поставили своє життя під ризик, але запобігли другому можливому вибуху на станції.

Під час російського масованого обстрілу вночі 14 листопада ворожий дрон влучив у багатоквартирний будинок. За словами Тамари Хрущ, домівка Наталії Ходимчук "спалена дотла". Саму ж киянку з опіками понад 45% поверхні тіла направили до однієї з київських лікарень, де вона згодом померла.

У Державному агентстві України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) розповіли, що 25 листопада Наталія мала приїхати в Прип'ять для фотосесії в межах проєкту "Чорнобиль: жіноча доля" до 40-річчя трагедії.

"Повинна прожити за себе й за нього": історія кохання Валерія та Наталії

Валерій познайомився з Наталією у їдальні в Прип'яті, де жінка працювала продавчинею, а працівник ЧАЕС щодня приходив на обід. Згодом дружба переросла в кохання.

Жінка розповідала, що на вихідних вони з Валерієм бували на танцях у рідному селі Наталії – Копачах. Чоловік проводжав кохану додому, а потім ішов пішки понад п'ять кілометрів або залишався ночувати з її братами.

"Якось Валерій прийшов посеред тижня, що було несподіваним. Наталія сиділа за ткацьким верстатом, ткала невеличкі килимки з квіточками.

Дуже засоромилася від того, що парубок побачив її за простою роботою у домашньому одязі. Але Валерій на це не звернув увагу, адже прийшов із серйозними намірами – свататися", – розповіли у ДАЗВ.

Після одруження молода пара жила в пересувному будиночку в Лісовому масиві, а згодом вони отримали квартиру в Прип'яті. У Валерія та Наталії народилися двоє дітей – син Олег і донька Лариса.

У подружжя були дещо відмінні прізвища – у паспорті Валерія Ходемчука припустилися помилки в його написанні

Наталія розповідала про день, коли востаннє бачила живим чоловіка, який працював старшим оператором головного циркулярного насоса 4-го енергоблока ЧАЕС:

"Валера збирався на нічну зміну, по телевізору показували фільм про кохання за розрахунком. Я обійняла його й запитала, чи з любові він зі мною одружився. Він посміхнувся і відповів: "Звісно, з любові!".

Про аварію жінка дізналася від сестри, чоловік якої працював на 5-6 енергоблоках. Коли Валерій не повернувся вчасно додому, Наталія даремно намагалася його знайти в медчастинах і моргу.

Згодом представники станції повідомили, що пошуки чоловіка тривають, однак порадити слухати радіо і готуватися до евакуації.

"Рішення про припинення пошуків чоловіка далося Наталії Ходимчук важко, але вона його ухвалила, бо не хотіла й надалі піддавати колег-пошуковців смертельній небезпеці, не хотіла лишати інших дітей без батьків, як залишилися без батька її діти", – додали в агентстві.

Після евакуації жінка разом із дітьми переїхала до свекрухи, однак так і не змогла розповісти матері чоловіка про його загибель. Наталія казала, що Валерія разом із колегами відвезли на лікування до Москви.

Про смерть сина його мати дізналася лише 10 травня з промови генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова.

Символічна могила Валерія розташована на Митинському кладовищі – там поховали сорочку чоловіка, яку той зняв перед своєю останньою робочою зміною.

"Я її не прала, бо на ній лишився його запах, який ще кілька років не вивітрювався. Її й поховала замість Валери. Син дуже часто носив його краватку й запонки", – розповідала Наталія.

До початку великої війни жінка щороку в день народження чоловіка навідувалася до ЧАЕС, де на його честь встановили меморіальну дошку із відтисками рук дружини та доньки.

Перед повномасштабним вторгненням у Наталії народилася онука, яку назвали на честь діда. Жінка розповідала, що все життя "розмовляла" з Валерієм.

"Я жила заради дітей, тепер заради онуків. Зараз моя родина не може зібратися разом – сім'ї доньки й сина в різних країнах. Я чекаю часу, коли ми зможемо знову це зробити. І обов'язково дочекаюсь. Я повинна прожити за себе й за Валеру!" – вважала Наталія.

Нагадаємо, серед семи загиблих внаслідок російського обстрілу столиці також була вихователька дитячого садка Світлана Ващенко.

Примітка: у попередній версії матеріалу було помилково вказано, що чоловік Наталії Ходимчук був ліквідатором. Насправді Валерій працював на ЧАЕС. Редакція перепрошує за помилку!