"Це нуль порівняно з тим, що роблять військові". Як українці нагадують Лісабону про війну в Україні
У Лісабоні щосуботи майорять сильно-жовті прапори. Вони також тріпотять на плечах вимушених переселенців, які збираються на площі Дона Педро в центрі португальської столиці. Зазвичай виходить від 30 до 50 людей, але у після масованих обстрілів або воєнних злочинів активістів стає більше.
Акції у підтримку України відбуваються щотижня від червня 2022 року. За цей час скасували лише одну акцію через візит Папи Римського та мільйонів паломників.
“УП.Життя” поспілкувалася з організаторами щотижневих акцій – Романом Стельмахом та Ольгою Єременко, а також з послом України в Португалії – Мариною Михайленко. Вони розповіли, як це – постійно нагадувати португальцям про війну в Україні.
Перші мітинги у Португалії
Ще до повномасштабного вторгнення росіян в Україну у Лісабоні проходили мітинги. Їх проводила діаспорська організація – Спілка українців у Португалії, яка існує понад 20 років.
Коли ж окупанти у 2022-му вдерлися на територію України, упродовж першого тижня мітинги відбувалися чи не щодня. У цих акціях брала участь і Оля Єременко, яка переїхала до Португалії ще до 24 лютого 2022 року.
“Спілка скликала вечірню акцію 24 та 25 лютого. Потім була маніфестація 27 – на ній було багато португальських організацій, місцевої молоді, але й чимало українців. Той мітинг був, напевно, наймасштабніший з багатотисячним натовпом”, – згадує вона.
Як пояснила пані посол України в Португалії Марина Михайленко, є дві групи активістів. Умовно, старші – це Спілка українців, яка сформувалась у 90-х роках. На той момент між Україною та Португалією діяла угода про працевлаштування.
“Станом на початок 2022 року у Португалії проживали близько 30 тисяч українців. Ще 60 тисяч громадян України переїхали через повномасштабне вторгнення та стали вимушеними переселенцями”, – розповідає Марина Михайленко.
Акції на підтримку Україні проходили в Лісабоні в лютому та березні, але не регулярно.
Після того, як росіяни скинули бомбу на драматичний театр в Маріуполі у квітні 2022-го, в Лісабоні вкотре організували акцію #savemariupol. Вона пройшла в кількох містах Європи, зокрема й в столиці Португалії. Ініціаторкою мітингу була Христина Кулаковська.
В Лісабоні акцію робили троє небайдужих українок за підтримки Спілки. Вони зібрали людей перед драмтеатром в Португалії та повторили надпис “Діти” як в Маріуполі.
Однією з організаторок була Оля Єременко. Вона запросила на подію блогера Романа Стельмаха, щоб той запросив свою аудиторію на мітинг.
Треба виходити на мітинги, допоки це не стане звичкою
Роман згадує, що познайомився з Олею у перші дні повномасштабного вторгнення.
“Спершу у нас була група активістів, які допомагали українцям виїхати за кордон, зокрема – у Лісабон. Тоді на початку вторгнення було багато акцій, бо люди були шоковані та намагалися робити для держави бодай щось. Найпростішим варіантом було виходити на мітинги за кордоном, привертати увагу ЗМІ та місцевих мешканців.
Коли росіяни почали відступати від Києва та стало ясно, що їхній бліцкрик не вдався, потік переселенців зменшився. Тоді вже й португальська система випрацювала алгоритми роботи з українцями, які біжать від війни”, – розповідає блогер та організатор мітингів.
Він зауважує, що затухала й активістська діяльність – все менше людей виходили на мітинги із закликами про допомогу.
“Але в травні почався рух “За мир”, який мене спровокував до дій. Це був травень 2022-го, і низка проросійських лідерів в Європі почали пропонувати Україні вести перемовини та віддати захоплені території.
У 2014 році під таким же натиском по суті віддали Крим та частину територій на сході, але у 22-му йшлось про 5 областей, які за площею були навіть більшими за деякі держави. Ми виходили, щоб ці розмови про досягнення миру з Росією будь-якою ціною припинити”, – згадує Роман.
Саме тоді й народилась ідея виходити на акції щотижня.
“Я вважаю, що маленькі кроки на довгі дистанції дають максимальний результат, тобто якщо робити одне й те саме, рано чи пізно ця дія стане звичкою. Це як чистити зуби чи займатись спортом – потрібна регулярність та постійність, те саме й з мітингами.
З червня 2022 року ми тільки одну суботу не були на площі. Акцію скасували через візит Папи Римського та велику кількість паломників”, – наголошує співорганізатор акцій на підтримку України.
Внутрішня потреба робити бодай щось для України
Акції на підтримку України в Португалії на початку літа 2022-го були більше схожі на зустрічі для українців. Вони тривали близько години: люди спілкувались, підтримували один одного та висловлювали важливі меседжі про ситуацію в Україні.
“Португальці та туристи бачили натовп, але не прагнули стати частиною цього замкненого кола.
Одного разу учасники акції на підтримку України самі запропонували стати біля дороги з плакатами. Ми розвернулись і заволоділи увагою людей, до яких звертаємося. Так ми повністю переробили формат, а мітинг отримав назву “Живий ланцюг”, – говорить Роман.
Акція має сталу локацію – вона завжди проходить на площі Дона Педро в центрі Лісабону біля театру Королеви Марії ІІ, бо там багато пішоходів, туристів та машин.
30-50 людей вишукуються вздовж дороги з прапорами та плакатами. На них португальською та англійською мовами написано Stop Putin, Russia is a terrorist state та цитати з виступу Тімоті Снайдера, де він аргументував, чому Україна має виграти цю війну.
“Я розумію, що мені треба створити для людей максимально комфортні умови. Вони мають прийти, взяти реквізит, “відпрацювати” дві години, нагадати про війну, поширити меседжі та отримати задоволення від того, що вони в процесі допомоги Україні. Тому у мене в машині завжди лежить колонка, плакати, прапори тощо, – каже організатор.
Оля зауважує: якщо впродовж тижня росіяни обстрілювали українські міста або розкрились воєнні злочини окупантів, на площу виходить набагато більше людей. Так громадяни України висловлюють свою підтримку землякам.
“Найбільші демонстрації були на початку вторгнення, коли відкрилася Буча, Ірпінь тощо. Звісно, українці зреагували на теракт в Оленівці, масовані обстріли енергосистеми в жовтні 2022-го, трагедія на Каховській ГЕС у червні 2023-го… Ці події боліли кожному з нас, незалежно від географічної локації”, – каже вона.
Акція зазвичай триває 1 годину 45 хвилин, коли протестувальники з плакатами стоять вздовж дороги. А потім – 15 хвилин відкритого мікрофону, де учасники згадують загиблих під композицію “Плине кача”.
“Коли мені кажуть, що ми у Португалії робимо щось неймовірне, мене це дивує. Адже участь в акції – це лише 2 години життя в тиждень, і ще трохи часу на дорогу. Але це нуль порівняно з тим, що роблять інші, тим паче – військові!
Ми перебудували своє життя таким чином, що субота в нас зайнята подією, і це – пріоритет. Моя мотивація полягає у внутрішній потребі робити бодай щось для України”, – зазначає Роман.
Він додає, що під час акцій на підтримку України також збирають гроші на ЗСУ. Організатори кажуть, що сума становить від 200 до 700 євро щотижня. Ці кошти перераховують у великі благодійні фонди.
Опір російському балету
Українці в Португалії збираються не лише на “Живий ланцюг”. Наприклад, у січні 2024-го протестували проти російського балету, який виступав у Лісабоні.
“Деякі демократичні країни, на жаль, досі, перебувають під пеленою російської культури та підживлюють сентимент, що культура поза політикою. В Португалії балет – це рідкісне явище, тому є чимало охочих глядачів.
У 2022-му відверто заявляли, звідки приїхали артисти. А у 2024-му артистів привезла та сама компанія, але вже склад трупи був міжнародний. Його назвали Tchaikovsky national ballet (Національний балет Чайковського – ред.). Однак організатори усіляко уникали відповіді про представників яких країн йдеться”, – розповідає Оля.
Роман додає, що на ці мітинги приходили не тільки активні “протестувальники”, але й інші українці. Переважно на акціях можна було зустріти представників творчих професій – виконавців, акторів, музикантів, культурних діячів.
“Після переїзду до Португалії серед переселенців утворився етно-гурт “Літа”. Це колектив із 4 учасників, Данило, Катерина, Софія і Ганна, які популяризують українську культуру, етно та фольк. Вони багато виступають, підтримують ланцюг та одними з перших звернули увагу мітингувальників на те, що в Лісабоні буде російський балет”, – каже він.
У соцмережах багато проросійських людей займалися цькуванням українських активістів, додає Оля. Мовляв, вони щиро не розуміли, чому “українчики” протестують, і вимагали дати перформерам спокій.
“Але ми не здались і провели 4 акції спільно зі Спілкою українців в Португалії. На плакатах був Путін у балетній паці, та меседж про те, що спочатку приходить російський балет, потім – російські танки.
Також португальською та англійською наголошували, що купівля квитків на виставу росіян має податок, а ці гроші потім конвертуються у ракети, що летять на голови українським сім'ям”, – згадує організаторка.
Ці протести біля філармонії, де росіяни показували балет, мали результат. Оля зауважує, що були глядачі, які слухали тези протестувальників, розвертались та йшли геть.
“Одна старша жінка дуже сильно хотіла, щоб ми її побачили. Вона знаками показала, мовляв “а я не йду” біля віп-входу.
Але були смішні випадки, коли люди робили жест кулаком в підтримку і продовжували заходити в театр. Це було комічно”, – з посмішкою зауважує організаторка антиросійських мітингів.
Однак користь від демонстрацій неможливо передбачити чи порахувати.
“Я плекаю надію, що у свідомості португальських дітей, які бачать ці мітинги, закарбується, що проти несправедливості можна виходити і стояти, і доносити свою думку в цивільний мирний спосіб”, – зауважує Оля.
Дзюдоїсти під “нейтральним” прапором з нашивками Z
Головну роль у протесті на цьому заході зібрала Спілка українців та Посольство України в Португалії.
“На жаль, про 25 атлетів з Росії і Білорусі ми дізнались запізно – десь за тиждень до гран-прі змагань. З відкритих джерел ми знайшли інформацію, що 10 спортсменів – російські військові, у деяких навіть на формі був шеврон з літерою Z.
На змагання вхід був вільний, тож активісти прийшли з українськими прапорами, щоб висловити свою незгоду”, – розповідає Оля.
Один з глядачів цих спортивних змагань не зміг погодити з несправедливістю та закричав з трибуни Russia is the terrorist state. До нього підійшли охоронці та вивели його, а на вулиці “зустрів” наряд поліції; активісту виписали штраф.
Тож голова Спілки українців Павло Садоха закликав усіх українців прийти на фінал змагань. Активісти мали провести мовчазний протест. Попередньо вони узгодили, що встануть та розвернуться спинами до арени, коли нагороджуватимуть росіян.
“Зібралось кілька десятків українців – ми заповнили дві трибуни, на плечах та в руках тримали наші прапори. Цікаво, що ці трибуни не захоплювало телебачення. Біля нас було кілька координаторів змагань, які мали б контролювати наші дії.
Я була у тій трибуні, що ближче до сцени нагородження. Коли росіянам почали вручати їхні медалі, мене накрила хвиля несправедливості. Я почала кричати Shame! не своїм голосом. Чим більше кричала, тим більше входила в раж. До мене приєднались деякі активісти, але нас глушили музикою. Один з представників змагань, який нагороджував переможців, врешті-решт озирнувся у наш бік. Нас почули!”, – з гордістю та радістю зауважує Оля.
Схожий випадок зі спортсменом був і у Романа. До нього звернувся один з підписників, який розповів, що відомий португальський футболіст Нуну Гомеш їде на чемпіонат “Кубок легенд” у Москві 10-11 лютого.
“Ми разом з тим хлопцем підготували ТЗ для людей: склали список коментарів, які треба лишити під постами футболіста, лайкаємо один одного, поширюємо цю інформацію.
Крім нас працювало дуже якісно Посольство України – вони опублікували інформацію про те, що португальський футболіст їде на захід у Москву. Через три години після посту у Facebook на сторінці посольства ввечері 8-го числа Нуну Гомеш у своїх соцмережах “ощасливив” підписників, що нікуди не поїде”, – розповідає Роман.
24 лютого в Лісабоні лунатиме сирена
“Завдяки активістам війна лишається у фокусі уваги португальського суспільства. Цьому, безумовно, сприяє акція “Живий ланцюг”, яка відбувається щосуботи за ініціативи Ольги Єременко та Романа Стельмаха.
Португалія займає одне із перших місць по підтримці України щодо питання агресії Росії проти України, європейської інтеграції та євроатлантичної інтеграції. Це свідчить про ефективність дій, зокрема й роботи української громади”, – каже пані посол Марина Михайленко.
У суботу, 24 лютого 2024 року, в Португалії відбудеться мітинг на підтримку України, присвячений роковинам вторгнення росіян.
На площі Дона Педро буде фотовиставка про дітей війни, також заплановані виступи політиків та хода активістів до будинку мерій в Лісабоні.
Українці запропонували увімкнути сирену в Лісабоні, щоб нагадати португальцям та туристам про війну на Батьківщині.
Вікторія Андрєєва, УП.Життя
