Кривава таємниця Вишнівчика. Як жінка стала свідком вбивства собаки для "ліків" і тепер бореться за правосуддя

"Тварину привели на задній двір. Один чоловік її тримав, інший – бив сокирою. Близько 8 ударів – і їхня жертва померла. Коли все закінчилося, стало зрозуміло, що це був собака. Молодий, чорний, із блискучою шерстю…"

Ганна Шмиглюк оселилася у Вишнівчику на Хмельниччині понад рік тому. Спершу ця місцина здавалася їй типовим українським селом зі своїми звичаями. Та 30 червня 2025 року жінка зіштовхнулася з його жорстокою "традицією". Ганна стверджує, що стала свідком убивства собаки.

За словами жінки, це зробив її літній сусід разом зі своїм товаришем. А пояснили вони свої дії необхідністю лікувати туберкульоз.

Ганна викликала поліцію, та кримінальне провадження відкрили не одразу. Навіть не вилучили труп тварини, який би міг стати головним доказом. Чому так сталося – правоохоронці не пояснили.

Слідство триває вже майже 4 місяці, але жодних результатів досі немає. Принаймні, про них нікому не відомо, оскільки у справі відсутні й потерпілі, й звинувачені. "УП. Життя" поліція теж ніяких деталей не розкриває.

Прагнучи справедливості, Ганна розпочала власне розслідування. Вона чула від односельців, що вбивства собак у тій місцевості тривають не один десяток років. А собачим жиром у селі лікується не одна родина. Та свідчити офіційно ніхто не хоче.

"Іди звідси. Це для ліків"

Вишнівчик для Ганни Шмиглюк став новою домівкою, оскільки свою малу батьківщину їй довелося полишити через війну. Жінка оселилася у старій хаті коло лісу, в якій ніхто не жив уже кілька років.

Її родина – це дві собаки. Ганна проти ланцюгів, тому побудувала паркан, щоб не було ніяких суперечок із сусідами.

"Із сусідами я завжди говорю тактовно, без зайвих питань і суперечок, цінуючи свій та їхній спокій", – зазначає жінка.

Однак уникнути проблем не вдалося, але з іншої причини.

Обійстя Ганни межувало з подвір’ям місцевої родини – літнього чоловіка, його дочки та зятя – Михайла, Людмили та Максима (імена змінені).

30 червня на вечерю до родини прийшли гості, а невдовзі завітала і поліція.

"Я була в сараї – там моя майстерня, я збираю лікарські рослини. Спершу почула незвичне скавчання, хоча ніколи не бачила собаки на тій ділянці (їх у них дві). Потім був глухий удар. Разом зі своїм псом я підійшла до паркану й побачила діда-сусіда і друга їхньої родини.

На землі лежало щось чорне. Дід тримав мотузку, а другий чоловік завдавав ударів сокирою. Я гукнула до них, але мене не почули", – згадує Ганна.

Тоді жінка ще не розуміла, кого саме вони вбивають. Їй було страшно за цим спостерігати.

"Після 3-4-го удару чоловік зупинився. Він пройшовся до сараю. Щоб "перевести дух"? Не знаю. Потім повернувся і наніс ще кілька ударів. Всього їх було близько 8. Після цього дід припідняв тварину за мотузку – тоді я зрозуміла, що то був собака.

Через хвіртку забігла до них у двір. Побачила тіло молодого собаки. Його шерсть була чорною з підпалами. Голова розтрощена. Тварина важила не більш ніж 20 кілограмів. Я запитала: "За що? Чого не віддали?" Тоді здавалося, що собаку вбили, бо він їм заважав. Чоловік із сокирою відповів: "Іди звідси. Це для ліків проти туберкульозу", – описує скоєне Ганна.

Вона одразу побігла додому за телефоном, щоб викликати поліцію. З того часу, каже жінка, почалися жахливі місяці її життя – з ігноруванням від правоохоронців та безрезультатним прагненням до правосуддя.

Коли приїхала поліція, трупа вже не було

Патрульна поліція приїхала за 15 хвилин. Однак, за словами Ганни, за цей час тіло собаки встигли заховати. Вона розповідає, що правоохоронці зафіксували тільки кров, зокрема на обличчі та взутті Михайла. Чоловік, який завдавав ударів, залишив подвір’я ще до приїзду патрульних.

Ганна каже, коли приїхала поліція, до дерева товстим ланцюгом був прив’язаний ще один собака. Він лежав, загорнутий у клубочок. Дочка Михайла Людмила сказала, що це її тварина.

Патрульні допитали родину. Під час цього Ганні дозволили зняти відео. На записі, з яким ознайомилася "УП. Життя", Людмила запитує у поліціянтки, де докази, що пса вбили. Її батько говорить, що вони просто готували шашлик. Після цього жінка видає фразу:

"Яка різниця? В мене дитина хворіє без кінця. Можна запитати у будь-кого".

Патрульні викликали слідчу оперативну групу, яка приїхала вже майже опівночі. За словами Ганни, поліціянти заявили, що підтверджень злочину не знайшли. Однак жінка стверджує, що вони навіть не підійшли до закривавленого дерева, біля якого вбивали собаку. Тоді кримінальне провадження не відкрили.

За кілька днів інформацію про вбивство тварини опублікував місцевий Telegram-канал. Після розголосу у соцмережах поліція приїхала ще раз. Вони взяли змив крові з дерева, а згодом відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України – жорстоке поводження з тваринами.

Довідка: У частині 1 статті 299 ККУ йдеться про жорстоке поводження із хребетними тваринами, зокрема безпритульними, порушення правил їхнього транспортування (якщо це призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі), нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда та публічні заклики до вчинення таких дій.
Це карається обмеженням волі на строк від 1 до 3 років або ув’язненням на строк від 2 до 3 років із конфіскацією тварини.

"УП. Життя" намагалася поцікавитися деталями розслідування у поліції Хмельниччини. Однак там відповіли, що вони "не підлягають розголошенню". А підозру нікому не оголосили, бо ще встановлюють обставини правопорушення.

У Хмельницькій обласній прокуратурі запевнили, що провели "комплекс першочергових необхідних слідчих та процесуальних дій". Зокрема, допитали заявницю та інших свідків, провели огляд домоволодіння та призначили експертизи. Наразі факти жорстокого поводження з тваринами не підтвердили, та розслідування триває.

Історію про вбивство собаки у Вишнівчику також висвітлювала зоозахисна організація UAnimals. Там зазначили, що подали заяву до поліції через жорстоке поводження із тваринами.

Тим часом під загрозою ще два життя. Жінка розповідає, що у сараї родини закриті собаки. За майже чотири місяці їх ніхто не вилучив.

У боротьбі в юридичній площині Ганні допомагає зоозахисниця Андріана Байло. Вона зазначає, що без розголосу та громадського тиску в цій справі важко добитися справедливості.

"Із самого початку все пішло не так – коли поліція не забрала труп тварини, не долучила записи з бодікамер. Ніхто не знає, як би діяв на місці Ганни, чи хапався б за телефон для зйомки. Але є свідок, заява, кримінальне провадження. Якби це була неправда, справу давно б закрили або взагалі не відкрили.

Ганна фактично потрапила у середньовіччя, де є нормою вбивати та їсти собак. Закон є, але виходить, що поліція і місцеві все прикривають роками. Можна, наприклад, зробити перехресний допит. Під час нього люди дуже швидко губляться, у них розходять показання. Це дуже старий механізм. Але чомусь правоохоронці нічого не роблять", – зауважує Андріана Байло.

Невдовзі після відкриття провадження хазяїн будинку, в якому жила Ганна, попросив її зʼїхати. Жінка оселилася у сусідньому селі. Однак зупинятися вона не збирається.

Вбивство собак – це багаторічна історія?

Щоб не втрачати час, Ганна розпочала власне розслідування. Вона розпитувала місцевих, які б могли щось знати про цю родину.

"Село не розкриває своїх багаторічних таємниць. Це характерна риса для такої місцевості, але від цього не менше жахлива", – зауважує жінка.

"УП. Життя" ознайомилася зі розповідями людей, наданими Ганною. Всі вони були представлені в умовах повної анонімності. Ми намагалися звʼязатися із селянами, щоб отримати свідчення безпосередньо від них, але безрезультатно.

Ганні розповіли місцеві, що вбивства собак тривають не один десяток років, але свідчити вони відмовляються. Від селян жінка також почула, що жиром родина лікує хвороби легень, зокрема туберкульоз, а також дає його друзям і сусідам. Нібито люди самі приводять їм "непотрібних псів".

Серед фраз, які пролунали на наданих Ганною записах, були такі:

• "Ти знаєш, скільки вони псів перебили? Вони ще й тих забʼють, які на подвірʼї".
• "Ср*ти на закони, їх немає. Зараз нас зберуть, і я скажу, що це все ложне".
• "Ці люди споконвіку били псів. Всі люди таскають їм, щоб забили, аби не бігали й не кусалися. Це [кримінальне провадження] – дурня".

Одна жінка погодилася поговорити з "УП. Життя" анонімно, але опісля припинила відповідати на повідомлення.

Інша мешканка села розповіла нам, що до розголосу у соцмережах влітку не чула про вбивства собак родиною, оскільки живе не поруч. Коли до неї дійшли такі чутки, то почала запитувати у знайомих, чи знають щось про це. Люди підтвердили, що вбивства дійсно відбуваються, але свідчити вони відмовляються.

Співрозмовниця "УП. Життя" переповідає, що одна жінка навіть розповіла, як сама приводила собаку родині, оскільки той їй заважав. Крім того, за оповідями місцевих, тварин вбивають не лише для жиру, а для м’яса, яке потім їдять.

Водночас мешканка одного із сусідніх сіл розповіла нам, що Людмила здавалася їй привітною, але "слава" про неї по селу ходила погана через борги. Крім того, жінка цікавилася безпритульними собаками та розповідала, що підгодовує їх.

"УП. Життя" також поговорила зі старостою села Вишнівчик Олександром Зьорком. Він стверджує, що ніколи не чув, щоб ця родина вбивала та їла собак. Чоловік називає її "звичайною сільською сім’єю", яка тримає свиней, кролів і курей, а також має у дворі собаку на прив’язі.

"Я не підтримую цю ситуацію. [...] поки мені не скаже поліція, я цього не знаю. Всі сусіди говорять, що це неправда", – запевняє староста.

За словами Зьорка, він чув, як родина розповідала поліціянтам, що того дня нібито вбили не собаку, а кроля.

"Колись я був директором школи, вони [Михайло і Людмила] працювали в мене. Жінка і зараз продовжує", – стверджує староста.

Він додав, що Ганну знає погано, оскільки вона не є "корінною жителькою і навіть не зареєстрована у сільраді". Звинувачення у прикриванні односельців Олександр Зьорко заперечує.

Що зі слідством?

Поліціянти не вилучили труп собаки, який би міг стати головним доказом правопорушення. Є змив крові, мотузка, свідчення Ганни, але не саме тіло.

За словами юристки зоозахисної організації UAnimals Аліни Сороки, у таких справа слідчий може одразу подавати клопотання про обшук.

"Аргументацією, наприклад, є ймовірна загроза життю та здоров'ю собак, які досі перебувають у цих людей на подвір'ї. Обшук дозволив би знайти труп тварини, знаряддя вбивства чи будь-які інші речові докази. А також – вилучити живих собак. Це б розширило доказову базу", – зазначає юристка.

Також доречно було б долучити записи з бодікамер патрульних, які першими допитували сім’ю. Ганна писала клопотання, щоб це зробили. Однак їй відповіли, що відео вже видалили із баз даних. У такій ситуації, каже юристка, можна написати скаргу до прокуратури про знищення речового доказу через бездіяльність поліції.

Але і видалення записів – це не кінець. Є варіант допитати патрульних, які їздили на виклик, для отримання свідчень безпосередньо від них. Однак цим має займатися слідчий.

Також Аліна Сорока зазначає, що у кримінального провадження неправильна кваліфікація. Його мали відкрити за частиною 3 статті 299 ККУ.

Довідка: У частині 3 статті 299 ККУ насильницькі дії, вчинені або з особливою жорстокістю, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або спрямовані на задоволення статевої пристрасті.
Це карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією тварини.

Ще одна проблема – відсутність потерпілого у справі. Цей статус дає людині можливість ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, робити їхні фото, відео чи копії, писати клопотання про обшук, подавати скарги до прокурора. Тому зараз можна тільки здогадуватися, як триває слідство і чи взагалі ним хтось займається.

Щоб отримати статус потерпілого, спершу треба звернутися до слідчого й надати йому підстави для цього. У разі відмови – варто йти до слідчого судді.

"Щодо 299 статті взагалі не передбачається наявність потерпілого. Важко довести не тільки моральну, а й навіть матеріальну шкоду. Треба мати паспорт на тварину, фото або відео із підтвердженням опіки над нею, довідку з ветеринарної клініки тощо. Ганна не була хазяйкою собаки, тому у неї таких доказів бути не може.

Теоретично, якби був обшук, під час якого труп вилучили й провели розтин, вона могла б заплатити за експертизу і потім вимагати відшкодувати збитки. Тоді хоча б була матеріальна шкода. Цей злочин – проти гуманності та цінностей людини. Тому можна говорити про моральну шкоду, посилаючись на певні когнітивні розлади або стрес. Але довести це дуже важко", – пояснює юристка.

Однак навіть слідчий суддя відмовив Ганні у наданні статусу потерпілої, оскільки вона не була власницею вбитого собаки. У документі зазначається, що "ухвала оскарженню не підлягає".

Вилучити собак у родини можна без рішення суду, оскільки є факти, які вказують на загрозу їхньому життю та здоров'ю. Це має робити представник поліції. Оскільки Ганна не є стороною справи, то подати клопотання про це вона також не може.

За словами Аліни Сороки, також є варіант повторного виклику слідчо-оперативної групи. Варто їх просити вилучити собак у межах відкритого кримінального провадження, аргументуючи це положенням Кабінету міністрів №1010 від 8 вересня 2023 року. У разі відмови можна звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність.

"Часто поліція не хоче вилучати тварин, оскільки їх нікуди дівати. Однак Ганна може забрати їх на перетримку до рішення суду", – зауважує юристка.

Також вона радить продовжувати збирати докази – робити фото чи відео, фіксувати правопорушення у разі повторного вчинення.

Наразі Ганна збирається повторно викликати поліцію для вилучення собак та шукає нових свідків злочинів.

"Мені казали: "Я не буду проти них свідчити, ще жити в цьому селі". Говорили, що краще облишити справу, "хай хоч ріжуть тих собак". Такі люди нищать нашу країну і шлях до ЄС. Саме так, їм жити в цьому селі. Невже вони нічого не розуміють?

Люди мають усвідомити, що насправді приховує собою живодерство, яке коріння в голові вбивці має зоосадизм. Я хочу ще раз наголосити: чоловік наніс 8 ударів сокирою по голові собаки. Або тварина весь цей час або залишалась живою, або вбивця – чистий садист. Селяни повинні зупинити це і почати говорити все, що бачили й чули за всі роки. А поліція – докласти максимум зусиль до розслідування", – наголошує жінка.

Чи відрізняється собака від сільськогосподарських тварин для закону?

Юристка Аліна Сорока пояснює, що дія статті 299 ККУ про жорстоке поводження з тваринами розповсюджується на всіх хребетних – домашніх, безпритульних, сільськогосподарських, диких. Тобто немає різниці, йдеться про свиню чи собаку.

Однак у законі "Про захист тварин від жорстокого поводження" прописані правила утримання та ставлення до представників різних видів.

"Наприклад, під час отримання продукції від сільськогосподарських тварин, як-от доїння чи стрижка, не можна застосовувати больові прийоми. Заборонено також використовувати спорядження, які здатні призвести до травмування чи каліцтва. Не можна утримувати тварин у приміщеннях, де проводиться забій або зберігають туші.

Насильне годування теж під забороною, як-от для фуагри, крім випадків лікування чи профілактики хвороб. Не можна патрати, обсмалювати, знімати шкіру тощо до припинення серцебиття. А під час болючих процедур, як-от обрізання рогів, треба застосовувати знеболення", – пояснює юристка.

Закон також встановлює вимоги до утримання та ставлення до собак. Наприклад, їх не можна прив’язувати на ланцюг довжиною менш ніж 20 метрів (сторожових – 10 метрів) без можливості заховатися у якійсь споруді.

За неналежне поводження з твариною можуть притягнути до відповідальності за статтею 89 Кодексу про адміністративну відповідальність (КУпАП). Якщо такі дії призвели до загибелі – за статтею 299 ККУ.

За законом, умертвіння тварин допускається:

• для одержання господарсько корисної продукції;
• для припинення страждань тварин, якщо немає інших способів;
• при регулюванні чисельності диких тварин;
• у разі зараження сказом або інших смертельних інфекційних хвороб, про які треба повідомляти держустановам;
• для оборони від нападу, якщо в небезпеці життя або здоров'я людей.

Однак до умертвіння тварин є ряд вимог, недотримання яких також карається:

• його проводять методами, що виключають передсмертні страждання;
• процес має відбуватися у приміщенні, де не утримують інших тварин;
• забороняється застосовувати негуманні методи, які призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву тощо;
• не можна використовувати пестициди з вмістом фосфіду цинку;
• переробка тварин дозволяється тільки після умертвіння.

"У чинному законодавстві прямо прописаної різниці між сільськогосподарською і домашньою твариною немає. Цю проблему воно не вирішує", – зауважує Аліна Сорока.

Чому собачий жир не лікує, а навпаки може бути небезпечним для здоров’я?

Метод лікування туберкульозу собачим жиром не є чимось новим, але це не робить його дієвим.

Пульмонолог і фтизіатр Ростислав Любевич з Національного наукового центру фтизіатрії, пульмонології та алергології імені Ф. Г. Яновського розповідає: чим давніша хвороба, тим більше нетрадиційних методів її лікування.

"Відтоді як Кох знайшов мікобактерію, що спричиняє туберкульоз, люди почали масово вигадувати методи його лікування. Винайдення першого класичного антибіотика – пеніциліну – нічого не дало. Все через те, що мікобактерія нечутлива до нього. Тому широкої популярності набули нетрадиційні методи лікування. Серед них – кобальт, мідь, ісландський мох, жуки, а також жир – риб'ячий, борсучий та собачий", – каже лікар.

Навіть зараз, коли для лікування туберкульозу є офіційні протоколи, пацієнти продовжують звертатися до нього з нетрадиційними методами. Переважно це люди, які не мають доступу до постійної та якісної медичної допомоги, що є наслідком неправильної організації охорони здоровʼя у певних місцевостях.

"Одного разу у мене на прийомі був чоловік, який мазався могильною землею для лікування туберкульозу суглобів. Але найпопулярніші методи – сушені капустянки, ісландський мох і борсучий жир. Чомусь частіше не жаліють саме борсуків із всіх ссавців. Але просто уявіть, скільки їх треба вбити для літрової банки жиру? Де їх знаходять? Тому я підозрюю, що насправді це може бути хитрою підробкою. Що насправді в банці із коричневою речовиною – загадка.

Людей, які приймали собачий жир або збиралися це робити, я також зустрічав. Це рідкісніші випадки. Але між медиками ходять історії, що раніше у лікарнях знаходили мішки із сушеним м’ясом собак, яке їли хворі. Коли мені зараз пацієнти починають казати за жир, я навіть не слухаю – одразу зупиняю", – розповідає Ростислав Любевич.

Він запевняє, що цей продукт не має жодних лікувальних властивостей – ні проти туберкульозу, ні проти бронхіту чи звичайного кашлю.

А для підтримки балансу мікроелементів людині потрібні не тільки жири, а й білки та вуглеводи. Ключ до них – всього-на-всього правильне харчування.

"Я особисто відповідаю за курс лікування кожного пацієнта і побічні явища, які в них виникають. Коли жиру з їжі забагато, баланс в організмі може порушуватись, що призводить до захворювань органів травлення та проблем з обміном речовин.

Буває, людина приймає ліки, і в неї починаються проблеми з печінкою. Лікар це трактує як побічну дію. Лікування зупиняється й починається довгий підбір іншої схеми. Хворий просто втрачає час. А потім виявляється, що він п’є жир", – зазначає фтизіатр.

Серед інших можливих небезпечних явищ – розлади шлунково-кишкового тракту, алергічні реакції, зараження паразитами.

Лікар зазначає, що собачий жир, як і будь-який інший, містить стандартний набір вітамінів – E, D, K, A. Але їхня кількість дуже нестабільна. А теплова обробка під час топлення ці вітаміни взагалі руйнує.

Побічною дією деяких препаратів у хворих на туберкульоз є порушення метаболізму вітамінів групи B. Однак тут рішення просте – їх приймають у таблетках для поповнення дефіциту.

Також існує думка, що собаки мають дуже міцний імунітет. І якщо вживати в їжу їхні м’ясо чи жир, ця суперздібність нібито має передатися й вам. Неважко здогадатися, що це теж неправда.

"Собаки мають таку ж імунну систему, як і більшість інших ссавців. Ба більше, вони також хворіють на туберкульоз. Але частіше за все це інші види палички, якими людина заражається рідше. Собаки живуть у безпосередній близькості до нас, тому часто їдять ту ж саму їжу та дихають такими ж промисловими відходами. Звідки їм взяти якийсь "унікальний" імунітет?" – зауважує Ростислав Любевич.

То як насправді лікується туберкульоз? Існують спеціальні схеми прийому антибактеріальних препаратів у комбінації один з одним. З новітніми ліками чутливий туберкульоз можна подолати за 4 місяці, стійкий до стандартної схеми – за 6.

"Від туберкульозу дуже важко померти. Це ще треба дуже постаратися. Для летального випадку потрібно мати або туберкульоз центральної нервової системи, або міліарну форму, внаслідок чого уражаються всі органи та системи. Від туберкульозу легень також можна померти, коли, наприклад виникає легенева кровотеча чи значна дихальна недостатність.

Якщо хвороба повільно прогресує, з нею можна жити десятиліттями. Питання тільки в тому, скільки навколишніх за цей час заразиться. Але найкраще починати лікування одразу після встановлення діагнозу, щоб уникнути можливих ускладнень", – каже лікар.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"