Вбивство собак у Вишнівчику заради жиру: за понад рік боротьби справа не просунулася
Більш ніж рік минув після відкриття справи через вбивство собак у Вишнівчику на Хмельниччині. Тоді переселенка Ганна Шмиглюк побачила, як її сусід із товаришем вдарили пса сокирою, пояснюючи, що жир тварини піде на "ліки". Інші місцеві їй розповіли, що чоловік із родиною займаються таким роками.
Про цей випадок "УП. Життя" написала в жовтні 2025 року, однак підозру досі нікому не вручили. Жінка довгий час боролася за статус потерпілої, та слідчий не надав його навіть після рекомендації суду переглянути рішення.
Що сталося після публікації?
Ганна розповіла редакції, що родина, на подвір'ї якої загинула тварина, досі утримує двох собак. Жодна спроба вилучити їх не завершилася успіхом.
"Я викликала поліцію, приїжджала слідчо-оперативна група. Вони сказали, що не бачать необхідності їх вилучати. Хоча частина 5 статті 168 Кримінального процесуального кодексу передбачає такі дії у випадку загрози для життя та здоров'я тварини. Собаки досі в них", – каже жінка.
Зараз основні свої сили вона покладає на отримання статусу потерпілої. Він дає можливість ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, робити їхні фото, відео чи копії, писати клопотання про обшук, подавати скарги до прокурора. Тобто особисто контролювати перебіг справи.
У листопаді 2025 року жінка отримала висновок лікаря, який діагностував у неї посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) внаслідок побаченого вбивства собаки. Документ свідчить про завдану моральну шкоду та мав би стати підставою для надання статусу потерпілої, однак слідчий у ньому відмовив.
Тоді Ганна заручилася допомогою зоозахисників, зокрема фінансовою. Завдяки їм після багатьох відмов вдалося знайти адвоката, який погодився взятися за справу. Відтак почалися суди.
"Про перший мене навіть належним чином не попередили. Тоді я отримала відмову у статусі потерпілої з аргументом, що собака не моя.
18 червня відбувся другий суд, на якому ухвалили рішення зобов'язати слідство розглянути мою заяву як потерпілої та винести постанову з відповіддю. Виявилося, раніше вони це робили в неправильному форматі. Через 9 днів слідчий надіслав постанову з відмовою", – зазначає жінка.
Під час третьої спроби суд скасував постанову слідчого про відмову та наказав повторно розглянути заяву Ганни про надання їй статусу потерпілої. Але слідство вкотре відмовило, бо нібито не вбачає підстав для цього.
Чому слідство відмовило втретє та що планують робити далі?
"Висновок спеціаліста підтверджує, що Ганна зазнала моральних страждань. За законом, це є підставою для визнання її потерпілою. Натомість слідчий його до уваги не бере. У постанові він вказує, що собака Ганні не належить, тому жодної шкоди вона не зазнала.
Це незаконно. Але існує правова колізія, через яку змусити слідчого визнати особу потерпілою суд не може", – наголошує адвокат жінки Олександр Левадний.
Юрист зоозахисного руху LawPaw Нікіта Косяченко також вважає ігноруванням лікарського висновку порушенням.
"Замість того, щоб розглянути саме заяву про визнання Ганни потерпілою з доданим до неї документальним підтвердженням спричинення моральної шкоди, слідчий чомусь виніс постанову про відмову на підставі наявних у нього матеріалів кримінального провадження.
Також він посилався на ухвалу суду від 7 жовтня 2025 року, в якій слідчий суддя відмовив у статусі потерпілої через відсутність підтверджень моральної шкоди, яку документально встановили більш ніж через місяць. Тому ця ухвала повністю втратила актуальність, і посилання на неї виглядають нелогічними та недоречними", – зауважив він.
Тепер від імені Ганни надіслали чотири адвокатські заяви до вищих структур – Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, Хмельницької обласної прокуратури, Головного слідчого управління національної поліції та Офісу генерального прокурора. Наразі жінка чекає на відповіді від них.
"Якщо на очах у людини жорстоко вбили собаку, беззахисне створіння, і вона не мала змоги врятувати його – це моральна травма. Ми не маємо ставати свідками актів зоосадизму на наших вулицях. Вони суттєво змінюють світогляд і викликають відчуття великої провини, яке тягнеться для мене цілий рік.
Тепер я маю спостерігати за бездіяльністю слідства, відчувати величезний тиск і погрози від місцевих мешканців, які не бажають свідчити проти односельців, пройти через два переїзди через виселення. У селі говорять, що вбивства можуть продовжуватись, бо до цього вони тривали роками", – запевняє Ганна.
"УП. Життя" надіслала запит до поліції Хмельниччини з проханням розповісти про перебіг справи. Наразі відповіді ми не отримали.
Нагадаємо, вбивство собаки сталося 30 червня 2025 року. За словами Ганни, це зробив її літній сусід разом зі своїм товаришем. А пояснили вони свої дії необхідністю лікувати туберкульоз.
Ганна викликала поліцію, та кримінальне провадження відкрили не одразу. Навіть не вилучили труп тварини, який би міг стати головним доказом. Чому так сталося – правоохоронці не пояснили.
Спершу провадження відкрили за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу України – жорстоке поводження з тваринами. Воно карається обмеженням волі на строк від 1 до 3 років або ув'язненням на строк від 2 до 3 років із конфіскацією тварини.
Проте восени 2025 року справу перекваліфікували за частиною 3 статті 299 ККУ – насильницькі дії, вчинені або з особливою жорстокістю, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або спрямовані на задоволення статевої пристрасті.
Стаття передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років із конфіскацією тварини, що є ознакою тяжкого злочину.
Прагнучи справедливості, Ганна провела власне розслідування. Вона чула від односельців, що вбивства собак у тій місцевості тривають не один десяток років, а собачим жиром у селі лікується не одна родина. Та свідчити офіційно всі відмовлялися.
Відтак у справі досі відсутні й потерпілі, й звинувачені.
Детальніше про історію читайте в матеріалі "УП. Життя".
