Чому з віком ми гірше запам'ятовуємо деталі? Науковці з'ясували причину

Старіння мозку зазвичай спричиняє втрату пам'яті та погіршує розумові здібності. Однак це не обов'язково свідчить про гіршу мозкову діяльність. Науковці виявили, що зміни пов'язані з тим, як мозок пристосовується до нового етапу життя, де накопичені знання та мудрість стають важливішими за запам'ятовування дрібниць.

Це пояснює, чому старші люди стають гарними наставниками, менторами та прагнуть передати знання молоді, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Perspectives on Psychological Science, повідомляє Science Daily.

Вчені вже багато років досліджують тему когнітивного старіння. Та тепер науковці з Аризонського університету запропонували інший погляд, спираючись на дані молекулярної біології й томографії. Зокрема вони припускають, що зміни у мозку старших людей відображають природний етап розвитку людини, а не лише "згасання" організму.

Дослідники запропонували концепцію адаптивного старіння, за якою мозок поступово коригує свої пріоритети. Це допомагає йому краще використовувати накопичений протягом життя досвід.

"Якщо розглядати старіння лише як згасання організму, то можна абсолютно не помітити головного. Адже мозок літньої людини оптимізується для інших завдань – переважно для передачі накопиченої експертності молоді", – зазначає співавтор дослідження Фабіан-Хосе Фернандес, доцент кафедри когнітивних наук і нейронних систем Аризонського університету.

Чому мозок не тренує пам'ять у старості?

На запам'ятовування інформації впливають дві ділянки мозку. Гіпокамп допомагає зберігати конкретну інформацію про події, їхні деталі та обставини. Водночас лобна кора фокусується на розпізнаванні закономірностей і розумінні суті події.

Однак під час старіння баланс між роботою обох систем змінюється. З віком слабшає активність гіпокампу, через що більше задіюється лобна кора. У результаті нова інформація сприймається вже через призму наявних знань і не фіксується у точних деталях.

Мозку простіше пов'язувати нову інформацію з тим, що вже відомо людині. Тож замість накопичення деталей він усе більше фокусується на розумінні зв'язків та застосуванні раніше набутих знань.

Поступовий перехід від активного використання гіпокампу до лобної кори зазвичай відбувається між 50 та 70 роками.

Фернандес припускає, що мозок старіє так, аби допомогти людинi зберегти та передати знання, здобуті впродовж життя. Зокрема досвід важливий для ухвалення виважених рішень і передачі мудрості наступному поколінню.

"Те, що ми спостерігаємо цей процес як у людей, так і у тварин, свідчить про наявність еволюції. Якщо ти прожив достатньо довго, виникає потреба передати цю інформацію, тому запускаються біологічні зміни, які зміцнюють і захищають семантичну та автобіографічну пам'ять", – додає Фабіан-Хосе Фернандес.

Нове розуміння процесів старіння мозку також допомагає чіткіше розмежувати звичні вікові зміни від ознак хвороби Альцгеймера. Ключова відмінність полягає саме в діяльності гіпокампу.

Якщо при здоровому старінні його використання природно знижується, то при хворобі Альцгеймера гіпокамп часто стає гіперактивним. Замість плавного розвитку патологія руйнує нейронні зв'язки, що відповідають за за пам'ять. Ці порушення впливають на здатність пригадати здобуті знання чи досвід.

Дослідники переконані, що суспільству варто перестати вимагати від старших людей запам'ятовувати інформацію так само, як це роблять молоді люди. Краще звертати увагу на переваги, що полягають у обміні досвідом.

Раніше вчені навчилися визначати за висотою тону та емоційним забарвлення говоріння. Для цього вони створили "мовленнєвий годинник".