Від вакцин до кевлару: що ви знаєте про видатних науковиць та їхні здобутки? ТЕСТ

Гіпатія Олександрійська була символом науки в IV столітті. Математикиня та астрономка, яка жила у 370-415 роках н.е., очолила неоплатонічну філософську школу в Олександрії. Вважається, що вона писала пояснення до математичних праць Аполлонія Перзького і Діофанта Олександрійської, хоча докази цього не збереглися. Окрім наукової діяльності, вона була популярною викладачкою і лекторкою з філософії. Загинула насильницькою смертю від рук натовпу християн, які помилково підозрювали її у політичних інтригах.

Гіпатія Олександрійська була символом науки в IV столітті. Математикиня та астрономка, яка жила у 370-415 роках н.е., очолила неоплатонічну філософську школу в Олександрії. Вважається, що вона писала пояснення до математичних праць Аполлонія Перзького і Діофанта Олександрійської, хоча докази цього не збереглися. Окрім наукової діяльності, вона була популярною викладачкою і лекторкою з філософії. Загинула насильницькою смертю від рук натовпу християн, які помилково підозрювали її у політичних інтригах.

Гіпатія Олександрійська була символом науки в IV столітті. Математикиня та астрономка, яка жила у 370-415 роках н.е., очолила неоплатонічну філософську школу в Олександрії. Вважається, що вона писала пояснення до математичних праць Аполлонія Перзького і Діофанта Олександрійської, хоча докази цього не збереглися. Окрім наукової діяльності, вона була популярною викладачкою і лекторкою з філософії. Загинула насильницькою смертю від рук натовпу християн, які помилково підозрювали її у політичних інтригах.

Лікарка Євпраксія Мстиславівна (1108-1172), відома як Добродія, була онукою князя Володимира Мономаха. У XII столітті вона створила медичний трактат "Мазі", написаний грецькою мовою. У цій праці вона описала способи лікування різних хвороб, а також подала рекомендації щодо особистої гігієни, харчування та догляду за здоров’ям.

Лікарка Євпраксія Мстиславівна (1108-1172), відома як Добродія, була онукою князя Володимира Мономаха. У XII столітті вона створила медичний трактат "Мазі", написаний грецькою мовою. У цій праці вона описала способи лікування різних хвороб, а також подала рекомендації щодо особистої гігієни, харчування та догляду за здоров’ям.

Лікарка Євпраксія Мстиславівна (1108-1172), відома як Добродія, була онукою князя Володимира Мономаха. У XII столітті вона створила медичний трактат "Мазі", написаний грецькою мовою. У цій праці вона описала способи лікування різних хвороб, а також подала рекомендації щодо особистої гігієни, харчування та догляду за здоров’ям.

У 2022 році українська математикиня Марина Вязовська стала другою жінкою в історії після Мар’ям Мірзахані, яка отримала Медаль Філдса – найпрестижнішу нагороду в галузі математики. Вона отримала цю відзнаку за розв’язання складної задачі про найщільніше пакування куль у восьмивимірному просторі, яка тривалий час залишалася нерозкритою.

У 2022 році українська математикиня Марина Вязовська стала другою жінкою в історії після Мар’ям Мірзахані, яка отримала Медаль Філдса – найпрестижнішу нагороду в галузі математики. Вона отримала цю відзнаку за розв’язання складної задачі про найщільніше пакування куль у восьмивимірному просторі, яка тривалий час залишалася нерозкритою.

У 2022 році українська математикиня Марина Вязовська стала другою жінкою в історії після Мар’ям Мірзахані, яка отримала Медаль Філдса – найпрестижнішу нагороду в галузі математики. Вона отримала цю відзнаку за розв’язання складної задачі про найщільніше пакування куль у восьмивимірному просторі, яка тривалий час залишалася нерозкритою.

У 2022 році українська математикиня Марина Вязовська стала другою жінкою в історії після Мар’ям Мірзахані, яка отримала Медаль Філдса – найпрестижнішу нагороду в галузі математики. Вона отримала цю відзнаку за розв’язання складної задачі про найщільніше пакування куль у восьмивимірному просторі, яка тривалий час залишалася нерозкритою.

У 1965 році американська хімікиня польського походження Стефані Кволек (1923-2014) відкрила новий синтетичний матеріал – кевлар. Це надзвичайно міцне та водночас легке волокно, яке має високу стійкість до розриву. Його почали використовувати для створення бронежилетів, захисних шоломів, спеціального одягу та інших засобів безпеки. Кевлар став значно ефективнішою і легшою альтернативою сталевим пластинам. Загалом доробок Кволек допоміг розвитку науки про синтетичні волокна.

У 1965 році американська хімікиня польського походження Стефані Кволек (1923-2014) відкрила новий синтетичний матеріал – кевлар. Це надзвичайно міцне та водночас легке волокно, яке має високу стійкість до розриву. Його почали використовувати для створення бронежилетів, захисних шоломів, спеціального одягу та інших засобів безпеки. Кевлар став значно ефективнішою і легшою альтернативою сталевим пластинам. Загалом доробок Кволек допоміг розвитку науки про синтетичні волокна.

У 1965 році американська хімікиня польського походження Стефані Кволек (1923-2014) відкрила новий синтетичний матеріал – кевлар. Це надзвичайно міцне та водночас легке волокно, яке має високу стійкість до розриву. Його почали використовувати для створення бронежилетів, захисних шоломів, спеціального одягу та інших засобів безпеки. Кевлар став значно ефективнішою і легшою альтернативою сталевим пластинам. Загалом доробок Кволек допоміг розвитку науки про синтетичні волокна.

У 1965 році американська хімікиня польського походження Стефані Кволек (1923-2014) відкрила новий синтетичний матеріал – кевлар. Це надзвичайно міцне та водночас легке волокно, яке має високу стійкість до розриву. Його почали використовувати для створення бронежилетів, захисних шоломів, спеціального одягу та інших засобів безпеки. Кевлар став значно ефективнішою і легшою альтернативою сталевим пластинам. Загалом доробок Кволек допоміг розвитку науки про синтетичні волокна.

Польсько-французька науковиця Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934) відкрила хімічні елементи радій і полоній та зробила важливий внесок у дослідження радіоактивності. У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики разом із П’єром Кюрі та Анрі Беккерелем, а у 1911 році – була відзначена Нобелівською премією з хімії. Так Кюрі стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії, а також першою людиною, яка отримала цю нагороду у двох різних наукових галузях.

Польсько-французька науковиця Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934) відкрила хімічні елементи радій і полоній та зробила важливий внесок у дослідження радіоактивності. У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики разом із П’єром Кюрі та Анрі Беккерелем, а у 1911 році – була відзначена Нобелівською премією з хімії. Так Кюрі стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії, а також першою людиною, яка отримала цю нагороду у двох різних наукових галузях.

Польсько-французька науковиця Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934) відкрила хімічні елементи радій і полоній та зробила важливий внесок у дослідження радіоактивності. У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики разом із П’єром Кюрі та Анрі Беккерелем, а у 1911 році – була відзначена Нобелівською премією з хімії. Так Кюрі стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії, а також першою людиною, яка отримала цю нагороду у двох різних наукових галузях.

Польсько-французька науковиця Марія Склодовська-Кюрі (1867-1934) відкрила хімічні елементи радій і полоній та зробила важливий внесок у дослідження радіоактивності. У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики разом із П’єром Кюрі та Анрі Беккерелем, а у 1911 році – була відзначена Нобелівською премією з хімії. Так Кюрі стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії, а також першою людиною, яка отримала цю нагороду у двох різних наукових галузях.

У 1952 році британська біофізикиня Розалінд Франклін (1920-1958) отримала якісне рентгенівське зображення ДНК, що стало відомим як "Фото 51". Цей знімок продемонстрував характерну структуру молекули і став важливим доказом того, що ДНК має форму подвійної спіралі. Завдяки цьому троє інших науковців змогли сформулювати модель будови ДНК, за яку в 1962 році отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

У 1952 році британська біофізикиня Розалінд Франклін (1920-1958) отримала якісне рентгенівське зображення ДНК, що стало відомим як "Фото 51". Цей знімок продемонстрував характерну структуру молекули і став важливим доказом того, що ДНК має форму подвійної спіралі. Завдяки цьому троє інших науковців змогли сформулювати модель будови ДНК, за яку в 1962 році отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

У 1952 році британська біофізикиня Розалінд Франклін (1920-1958) отримала якісне рентгенівське зображення ДНК, що стало відомим як "Фото 51". Цей знімок продемонстрував характерну структуру молекули і став важливим доказом того, що ДНК має форму подвійної спіралі. Завдяки цьому троє інших науковців змогли сформулювати модель будови ДНК, за яку в 1962 році отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

У 1952 році британська біофізикиня Розалінд Франклін (1920-1958) отримала якісне рентгенівське зображення ДНК, що стало відомим як "Фото 51". Цей знімок продемонстрував характерну структуру молекули і став важливим доказом того, що ДНК має форму подвійної спіралі. Завдяки цьому троє інших науковців змогли сформулювати модель будови ДНК, за яку в 1962 році отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини.

У 1952 році американська лікарка Вірджинія Апгар (1909-1974) розробила систему швидкої оцінки стану немовлят, яка отримала назву “шкала Апгар”. Вона враховує п’ять основних показників: пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекси та колір шкіри. Оцінювання проводять у перші хвилини після народження, що дозволяє лікарям швидко визначити стан дитини та за потреби надати допомогу. Ця шкала й досі використовується неонатологами по всьому світу.

У 1952 році американська лікарка Вірджинія Апгар (1909-1974) розробила систему швидкої оцінки стану немовлят, яка отримала назву “шкала Апгар”. Вона враховує п’ять основних показників: пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекси та колір шкіри. Оцінювання проводять у перші хвилини після народження, що дозволяє лікарям швидко визначити стан дитини та за потреби надати допомогу. Ця шкала й досі використовується неонатологами по всьому світу.

У 1952 році американська лікарка Вірджинія Апгар (1909-1974) розробила систему швидкої оцінки стану немовлят, яка отримала назву “шкала Апгар”. Вона враховує п’ять основних показників: пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекси та колір шкіри. Оцінювання проводять у перші хвилини після народження, що дозволяє лікарям швидко визначити стан дитини та за потреби надати допомогу. Ця шкала й досі використовується неонатологами по всьому світу.

У 1952 році американська лікарка Вірджинія Апгар (1909-1974) розробила систему швидкої оцінки стану немовлят, яка отримала назву “шкала Апгар”. Вона враховує п’ять основних показників: пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекси та колір шкіри. Оцінювання проводять у перші хвилини після народження, що дозволяє лікарям швидко визначити стан дитини та за потреби надати допомогу. Ця шкала й досі використовується неонатологами по всьому світу.

У 1940-1950-х роках американська дослідниця у галузі цитогенетики Барбара Макклінток (1902-1992) вивчала генетику кукурудзи. Під час своїх досліджень вона помітила, що деякі гени можуть змінювати своє положення у хромосомах. Так вона відкрила явище мобільних генетичних елементів, які отримали назву "стрибаючі гени" – це ділянки ДНК, здатні переміщуватися в межах геному. За це відкриття у 1983 році Макклінток отримала Нобелівську премію з медицини і стала першою жінкою, яка здобула цю нагороду одноосібно.

У 1940-1950-х роках американська дослідниця у галузі цитогенетики Барбара Макклінток (1902-1992) вивчала генетику кукурудзи. Під час своїх досліджень вона помітила, що деякі гени можуть змінювати своє положення у хромосомах. Так вона відкрила явище мобільних генетичних елементів, які отримали назву "стрибаючі гени" – це ділянки ДНК, здатні переміщуватися в межах геному. За це відкриття у 1983 році Макклінток отримала Нобелівську премію з медицини і стала першою жінкою, яка здобула цю нагороду одноосібно.

У 1940-1950-х роках американська дослідниця у галузі цитогенетики Барбара Макклінток (1902-1992) вивчала генетику кукурудзи. Під час своїх досліджень вона помітила, що деякі гени можуть змінювати своє положення у хромосомах. Так вона відкрила явище мобільних генетичних елементів, які отримали назву "стрибаючі гени" – це ділянки ДНК, здатні переміщуватися в межах геному. За це відкриття у 1983 році Макклінток отримала Нобелівську премію з медицини і стала першою жінкою, яка здобула цю нагороду одноосібно.

У 1940-1950-х роках американська дослідниця у галузі цитогенетики Барбара Макклінток (1902-1992) вивчала генетику кукурудзи. Під час своїх досліджень вона помітила, що деякі гени можуть змінювати своє положення у хромосомах. Так вона відкрила явище мобільних генетичних елементів, які отримали назву "стрибаючі гени" – це ділянки ДНК, здатні переміщуватися в межах геному. За це відкриття у 1983 році Макклінток отримала Нобелівську премію з медицини і стала першою жінкою, яка здобула цю нагороду одноосібно.

Британська антропологиня Джейн Гудолл (1934-2025) понад 60 років вивчала поведінку шимпанзе у національному парку Гомбе в Танзанії. У ході досліджень вона встановила, що ці тварини здатні використовувати знаряддя праці: наприклад, гілочки для добування комах чи камені для розбивання горіхів. Її відкриття змінили уявлення науковців про інтелект і поведінку приматів.

Британська антропологиня Джейн Гудолл (1934-2025) понад 60 років вивчала поведінку шимпанзе у національному парку Гомбе в Танзанії. У ході досліджень вона встановила, що ці тварини здатні використовувати знаряддя праці: наприклад, гілочки для добування комах чи камені для розбивання горіхів. Її відкриття змінили уявлення науковців про інтелект і поведінку приматів.

Британська антропологиня Джейн Гудолл (1934-2025) понад 60 років вивчала поведінку шимпанзе у національному парку Гомбе в Танзанії. У ході досліджень вона встановила, що ці тварини здатні використовувати знаряддя праці: наприклад, гілочки для добування комах чи камені для розбивання горіхів. Її відкриття змінили уявлення науковців про інтелект і поведінку приматів.

Британська антропологиня Джейн Гудолл (1934-2025) понад 60 років вивчала поведінку шимпанзе у національному парку Гомбе в Танзанії. У ході досліджень вона встановила, що ці тварини здатні використовувати знаряддя праці: наприклад, гілочки для добування комах чи камені для розбивання горіхів. Її відкриття змінили уявлення науковців про інтелект і поведінку приматів.

Італійсько-американська нейробіологиня Рита Леві-Монтальчіні (1909-2012) разом із американським біохіміком Стенлі Коеном у 1986 році отримала Нобелівську премію з медицини за відкриття факторів росту – білків, які дають клітинам “команди” і керують їхньою життєдіяльністю. Зокрема, дослідниця відкрила фактор росту нервів, який є критично важливим для розвитку, виживання та функціонування нейронів і всієї нервової системи.

Італійсько-американська нейробіологиня Рита Леві-Монтальчіні (1909-2012) разом із американським біохіміком Стенлі Коеном у 1986 році отримала Нобелівську премію з медицини за відкриття факторів росту – білків, які дають клітинам “команди” і керують їхньою життєдіяльністю. Зокрема, дослідниця відкрила фактор росту нервів, який є критично важливим для розвитку, виживання та функціонування нейронів і всієї нервової системи.

Італійсько-американська нейробіологиня Рита Леві-Монтальчіні (1909-2012) разом із американським біохіміком Стенлі Коеном у 1986 році отримала Нобелівську премію з медицини за відкриття факторів росту – білків, які дають клітинам “команди” і керують їхньою життєдіяльністю. Зокрема, дослідниця відкрила фактор росту нервів, який є критично важливим для розвитку, виживання та функціонування нейронів і всієї нервової системи.

Ада Лавлейс (1815-1852) – англійська математикиня, яку часто називають першою програмісткою у світі. У 1843 році вона описала алгоритм для обчислення чисел Бернуллі для машини Analytical Engine, яку розробляв математик Чарльз Беббідж. Цей алгоритм вважають першою комп’ютерною програмою в історії. Крім того, Лавлейс висловила ідею, що такі машини можуть працювати не лише з числами, а й обробляти інші види інформації – наприклад, музику або текст, якщо представити їх у вигляді символів.

Ада Лавлейс (1815-1852) – англійська математикиня, яку часто називають першою програмісткою у світі. У 1843 році вона описала алгоритм для обчислення чисел Бернуллі для машини Analytical Engine, яку розробляв математик Чарльз Беббідж. Цей алгоритм вважають першою комп’ютерною програмою в історії. Крім того, Лавлейс висловила ідею, що такі машини можуть працювати не лише з числами, а й обробляти інші види інформації – наприклад, музику або текст, якщо представити їх у вигляді символів.

Ада Лавлейс (1815-1852) – англійська математикиня, яку часто називають першою програмісткою у світі. У 1843 році вона описала алгоритм для обчислення чисел Бернуллі для машини Analytical Engine, яку розробляв математик Чарльз Беббідж. Цей алгоритм вважають першою комп’ютерною програмою в історії. Крім того, Лавлейс висловила ідею, що такі машини можуть працювати не лише з числами, а й обробляти інші види інформації – наприклад, музику або текст, якщо представити їх у вигляді символів.

Ліза Майтнер (1878-1968) – австрійсько-шведська фізикиня, яка зробила ключовий внесок у відкриття ядерного поділу. Саме вона першою надала теоретичне пояснення процесу розщеплення атомного ядра, що стало основою для розвитку ядерної енергетики. Попри це, Майтнер так і не отримала Нобелівську премію, хоча її висували на неї майже 50 разів. У 1944 році нагороду присудили її колезі та співавтору відкриття Отто Гану – за експериментальне підтвердження ядерного поділу. Проте внесок Майтнер, яка пояснила природу цього явища, Нобелівський комітет не відзначив.

Ліза Майтнер (1878-1968) – австрійсько-шведська фізикиня, яка зробила ключовий внесок у відкриття ядерного поділу. Саме вона першою надала теоретичне пояснення процесу розщеплення атомного ядра, що стало основою для розвитку ядерної енергетики. Попри це, Майтнер так і не отримала Нобелівську премію, хоча її висували на неї майже 50 разів. У 1944 році нагороду присудили її колезі та співавтору відкриття Отто Гану – за експериментальне підтвердження ядерного поділу. Проте внесок Майтнер, яка пояснила природу цього явища, Нобелівський комітет не відзначив.

Ліза Майтнер (1878-1968) – австрійсько-шведська фізикиня, яка зробила ключовий внесок у відкриття ядерного поділу. Саме вона першою надала теоретичне пояснення процесу розщеплення атомного ядра, що стало основою для розвитку ядерної енергетики. Попри це, Майтнер так і не отримала Нобелівську премію, хоча її висували на неї майже 50 разів. У 1944 році нагороду присудили її колезі та співавтору відкриття Отто Гану – за експериментальне підтвердження ядерного поділу. Проте внесок Майтнер, яка пояснила природу цього явища, Нобелівський комітет не відзначив.

Ліза Майтнер (1878-1968) – австрійсько-шведська фізикиня, яка зробила ключовий внесок у відкриття ядерного поділу. Саме вона першою надала теоретичне пояснення процесу розщеплення атомного ядра, що стало основою для розвитку ядерної енергетики. Попри це, Майтнер так і не отримала Нобелівську премію, хоча її висували на неї майже 50 разів. У 1944 році нагороду присудили її колезі та співавтору відкриття Отто Гану – за експериментальне підтвердження ядерного поділу. Проте внесок Майтнер, яка пояснила природу цього явища, Нобелівський комітет не відзначив.

Маргарет Гамільтон у 1960-х працювала у MIT Instrumentation Laboratory і очолювала команду, яка створювала програмне забезпечення для космічної програми Apollo. Під час посадки місячного модуля місії Apollo-11 у 1969-му комп’ютер отримав перевантаження через надлишок задач. Однак програмне забезпечення, розроблене її командою, змогло автоматично відкинути другорядні процеси і продовжити виконання найважливіших функцій, що дозволило успішно здійснити посадку на Місяць. Гамільтон також активно популяризувала термін software engineering (інженерія програмного забезпечення).

Маргарет Гамільтон у 1960-х працювала у MIT Instrumentation Laboratory і очолювала команду, яка створювала програмне забезпечення для космічної програми Apollo. Під час посадки місячного модуля місії Apollo-11 у 1969-му комп’ютер отримав перевантаження через надлишок задач. Однак програмне забезпечення, розроблене її командою, змогло автоматично відкинути другорядні процеси і продовжити виконання найважливіших функцій, що дозволило успішно здійснити посадку на Місяць. Гамільтон також активно популяризувала термін software engineering (інженерія програмного забезпечення).

Маргарет Гамільтон у 1960-х працювала у MIT Instrumentation Laboratory і очолювала команду, яка створювала програмне забезпечення для космічної програми Apollo. Під час посадки місячного модуля місії Apollo-11 у 1969-му комп’ютер отримав перевантаження через надлишок задач. Однак програмне забезпечення, розроблене її командою, змогло автоматично відкинути другорядні процеси і продовжити виконання найважливіших функцій, що дозволило успішно здійснити посадку на Місяць. Гамільтон також активно популяризувала термін software engineering (інженерія програмного забезпечення).

Гледіс Вест (1930-2026) – американська математикиня і програмістка, яка зробила ключовий внесок у створення сучасної GPS-навігації. Її точне математичне моделювання форми Землі і новаторський аналіз супутникових даних зробили можливим створення сучасної навігації та геолокації.

Гледіс Вест (1930-2026) – американська математикиня і програмістка, яка зробила ключовий внесок у створення сучасної GPS-навігації. Її точне математичне моделювання форми Землі і новаторський аналіз супутникових даних зробили можливим створення сучасної навігації та геолокації.

Гледіс Вест (1930-2026) – американська математикиня і програмістка, яка зробила ключовий внесок у створення сучасної GPS-навігації. Її точне математичне моделювання форми Землі і новаторський аналіз супутникових даних зробили можливим створення сучасної навігації та геолокації.

Нобелівську премію з фізіології та медицини 2023 року отримала Кеталін Каріко – угорська біохімікиня, чиї фундаментальні дослідження в галузі РНК-технологій стали основою для створення ефективних мРНК-вакцин проти COVID-19. Разом із колегою Дрю Вайсманом вона змінила хімічну структуру мРНК так, щоб та не викликала небезпечної імунної реакції в організмі. Саме це відкриття стало ключовим для створення препаратів Moderna і Pfizer.

Нобелівську премію з фізіології та медицини 2023 року отримала Кеталін Каріко – угорська біохімікиня, чиї фундаментальні дослідження в галузі РНК-технологій стали основою для створення ефективних мРНК-вакцин проти COVID-19. Разом із колегою Дрю Вайсманом вона змінила хімічну структуру мРНК так, щоб та не викликала небезпечної імунної реакції в організмі. Саме це відкриття стало ключовим для створення препаратів Moderna і Pfizer.

Нобелівську премію з фізіології та медицини 2023 року отримала Кеталін Каріко – угорська біохімікиня, чиї фундаментальні дослідження в галузі РНК-технологій стали основою для створення ефективних мРНК-вакцин проти COVID-19. Разом із колегою Дрю Вайсманом вона змінила хімічну структуру мРНК так, щоб та не викликала небезпечної імунної реакції в організмі. Саме це відкриття стало ключовим для створення препаратів Moderna і Pfizer.

Нобелівську премію з фізіології та медицини 2023 року отримала Кеталін Каріко – угорська біохімікиня, чиї фундаментальні дослідження в галузі РНК-технологій стали основою для створення ефективних мРНК-вакцин проти COVID-19. Разом із колегою Дрю Вайсманом вона змінила хімічну структуру мРНК так, щоб та не викликала небезпечної імунної реакції в організмі. Саме це відкриття стало ключовим для створення препаратів Moderna і Pfizer.