Подолав 5 тисяч метрів за 2 дні: військовий з ампутацією кисті здійснив сходження на гору Казбек

Військовий Олег Шахов із позивним "Шах", якому після поранення ампутували кисть, здійснив сходження на гору Казбек, висота якої складає 5054 метри.

Допомагала йому у цьому альпіністка Тетяні Яловчак, що підкорила сім найвищих вершин на семи континентах і шість найвищих вулканів.

Як розповіли у 3-й штурмовій бригаді, Олег Шахов є бійцем 1-ї роти 2-го штурмового батальйону. Він брав участь у боях за Авдіївку, де отримав своє перше поранення.

Однак згодом захисник повернувся у стрій та продовжив знищувати окупантів вже в Орлівці. Пів року тому у цих боях він втратив кисть.

За словами журналістки Тетяни Даниленко, альпіністка Тетяна Яловчак тривалий час шукала собі компаньйона для сходження на гору. Ним обов’язково мав бути військовий, який пережив ампутацію. Однак довгий час ніхто не погоджувався через можливі ризики.

Тоді почали шукати серед поранених бійців 3-ї штурмової бригади та "Азову".

"Вже за годину йти з Тетяною на край планети хотіло три десятки бійців, які пережили ампутацію. А через добу їх було понад півсотні!" – розповіла Даниленко.

Підійматися на грузинський стратовулкан Казбек мали 5 днів. Однак насправді сходження зайняло набагато менше – 2 доби.

"Було то морозно, то спекотно, то розмито від хмар так, що нічого не видно, то сонячно, і здавалося, наче обличчя горить, без акліматизації та сну було важко, але ми змогли! Головний біль. Нудота. Погода псувалася, нам не можна було чекати й ми піднялися за два дні", – розповів військовий.

"Його характер, сила, воля вражають. Олег перший раз у горах, і без гарної акліматизації піднявся на вершину. Було вадко, але він казав сам собі "Я з третьої штурмової…" і рухався", – написала Тетяна Яловчак.

Своє сходження Олег Шахов присвятив загиблим воїнам.

"Ми пам’ятаємо кожного з вас. Клянуся, побратими, ще не було ні дня, щоб ми заснули й не подумали про когось. Всю справу ми доведемо до кінця", – наголосив він на вершині.

Нагадаємо, ветеран з Луцька Андрій Соломін втратив на фронті обидві ноги та пережив клінічну смерть. А вже через кілька місяців реабілітації взяв участь у "Забігу за двох" у пам'ять про загиблого друга та побратима.