Малюк, але не з СБУ: військовий прихистив кажана, який став зіркою соцмереж
Військовослужбовець Владислав Журавель, який воює на Бахмутському напрямку, прихистив кажана і зробив його зіркою соцмереж.
Боєць 42-ї окремої механізованої бригади годує кажана личинками зофобаса і чухає зубною щіткою, а милі відео публікує у Twitter.
Рукокрилого, який належить до виду "руда вечірниця", назвали Малюком. У коментарі "УП. Життя" боєць розповів про свою "дружбу" з кажаном.
"У твіттері є популярний кіт, якого назвали Сирським (дивний збіг із прізвищем Головнокомандувача). Оскільки кажан став улюбленцем твітерян, довелось продовжити традицію. Тому ім'я Малюк – це теж дивний збіг", – каже Владислав.
Він познайомився з рукокрилим несподівано – вночі випадково зачепив його капцем у темряві, після чого почув писк ультразвуком.
"Я перелякався, але зрозумів, що тільки кажан може такі звуки робити. Тому забрав його у відерце і накрив кришкою із дірками до ранку, щоб на завтра розібратись, що далі робити з ним.
У той день був обстріл КАБами, і, певно, він перелетів і випадково потрапив до нас", – ділиться військовий.
Чоловік шукав інформацію про поводження з кажанами в інтернеті і знайшов Центр реабілітації рукокрилих. Часу було небагато, тому одразу зателефонував.
Волонтерка Ліка відповіла, що знайде людину, яка подбає про тварину.
"Я кажу, що я в місті N в зоні бойових дій, а вона відповіла, що сама з Донбасу, тому пошукає. На жаль, не знайшлось, тому Ліка вислала мені набір для виживання кажана: личинки зофобаса, пінцет, три мішечки й гарні наклейки", – пригадує боєць.
Малюк – розумний кажан. Коли прокидається, пищить ультразвуком, але як почує Владислава, то заспокоюється і починає шукати їжу.
За словами чоловіка, тварина трохи боїться обстрілів. Якщо під час годівлі почує різкі звуки – одразу завмирає.
"Прислуховується. Я його заспокоюю голосом і гладжу спинку зубною щіткою, тоді він продовжує трапезу", – каже військовий.
З першого разу Владиславу не вдалось нагодувати кажана, бо він не знав, як це робити. Довелось прочитати мануал з догляду від Центру на 126 сторінок.
Боєць каже, що годувати кажанів насправді не складно, якщо дотримуватися інструкції.
Спочатку кажанчик був дуже худий, але вже почав набирати вагу. Тепер у нього "плечі, як в атланта", жартує Владислав.
На запитання про те, як на нового жителя відреагували побратими, військовий відповідає:
"Всім було цікаво. Деякі подолали страх перед кажанами. Я їм переказував все те, що прочитав в книжці.
Кажан взагалі не турбує нікого. Раз на добу ввечері він їсть, я прибираю йому і кладу спати на добу. Це займає близько 30 хв".
Звісно, не минулось і без кумедних ситуацій. Одну з них військовий описав у твіттері.
"Комвзводу зайшов в кімнату. Забув, що хотів. Дивиться.
Слідом за ним заходять замполіт батальйону і замполіт роти. Три офіцери дивляться, як я серед ночі годую кажана, що сидить на картонному кріслі, обгорнутий гарними мішечками. Всі мовчать. Не кажучи ні слова, уходять.
Я: 🤷"
Це вже не перший звір, якого врятували бійці 42-ї бригади. Минулого року, наприклад, Владислав доглядав ворону зі зламаним крилом, яку знайшов після обстрілу.
"Знайшов орнітолога, зробили рентген, наклали стабілізуючу пов'язку, призначили уколи і догляд. За три тижні ворона прийшла в порядок, але нас не хотіла покидати, бо з хлопцями йому (теж хлопчик) було і весело, і ситно", – пригадує захисник.
“Чому я вирішив піклуватись про ворону тоді і про кажана зараз? Це гемор, це витрати. Але я розумів, що більше вони нікому не потрібні, а так хоч буде шанс на життя. Крім того, вони не винні були в травмах, це не природний відбір. Винні лише росіяни і їхній ракетний терор”, – пояснив боєць.
Невдовзі Владиславу доведеться попрощатись і з Малюком.
Кажана випустять на волю з наступом фенологічної весни – коли буде тепло, вдосталь їжі, і вже будуть літати його "родичі".
"Потім він прокинеться від зимової сплячки і полетить шукати собі кажаниху. А я лишусь тільки приємним спогадом, наче теплий довгий зимовий сон", – додає Владислав.
Нагадаємо, раніше ми пояснювали, що треба знати про кажанів, чому не можна їх ображати і як діяти, якщо вони до вас завітали.
