Не дочекалися три місяці: історія бійця, який після полону дізнався про загибель родини від атаки РФ

Нацгвардійця Микиту Шаульського звільнили з російського полону наприкінці 2024 року після майже трьох років неволі. Після повернення захисник дізнався, що внаслідок обстрілу РФ загинули його молодший брат Микита та бабуся Валентина.

Ворожа ракета влучила в будинок, куди воїн мав повернутися після полону, розповів він "Суспільному. Дніпро".

Микита зустрів початок повномасштабного вторгнення в Маріуполі, куди його відправили напередодні на ротацію служити розвідником. Боєць пригадує, що при оточенні в місті тривали вуличні бої.

Разом із побратимами нацгвардієць здався у полон, який тривав довгих два роки та дев’ять місяців.

"Перший тиждень у полоні ніхто не чіпав нас. Так, вони кричали там, але ніхто не чіпав. А потім уже… Такий біль, якого там завдавали, я ще ніде й ніколи не відчував, не рахуючи душевного, коли загинули рідні.

Казали, що ми нацисти. Якщо вони зайшли на нашу територію, то чому ми винні в цьому?" – розповів захисник.

Микиту вдалося обміняти наприкінці грудня 2024 року. За його словами, рідні чекали на повернення ще в жовтні, адже його ім’я було у списках на повернення.

Опинившись на території України нацгвардієць зателефонував батькові, адже лише його номер телефону знав напамʼять. Пригадує, що пізніше поспілкувався з мамою – у неї попросив номер брата Максима та бабусі, але йому відмовили.

"Мені сказали, що у Кривому Розі перебої зі світлом, і телефони сіли – зв’язку з ними немає", – каже чоловік.

Про те, що брат та бабуся загинули трьома місяцями раніше, Микита дізнався з новин:

"Я різні групи гортав і побачив історію ніби "Шаульський Микита Андрійович повернувся з полону, але найважче його чекає попереду".

Потім я побачив, як Максим стоїть на мітингу з моїм портретом. І далі гортаю – там уже було написано про Максима і про бабусю. Те, що 21 вересня в дім ракета попала", – пригадує події того дня захисник.

Микита зізнається, що дуже сумує за братом та бабусею, яких убила російська ракета за три місяці та дев’ять днів до його повернення з неволі.

"Важко дуже. Іноді наче усвідомлюєш, що їх немає, а іноді буває, моментами згадуєш усе, і плакати дуже хочеться.

Якщо поставити світлину Максима і мою у років 6-8, то ми як дві краплі води. Мабуть, я був із ним ближчим, ніж навіть із середнім братом. Для нього все робив: і водив до садочка, і в школу, зі школи забирав — звідусіль. І гуляли ми з ним постійно", – додає Микита.

Чоловік каже, що відновлювати зруйнований внаслідок атаки будинок не планують, адже "там загинули люди". При цьому звільнений із полону захисник час від часу приходить до руїн свого колишнього дому, а рідних навідує на кладовищі.

"Дім став пам’ятником, бо тут залишились речі Максима, бабусі та мої. Не хочеться нічого забирати, щоб як пам’ять лишилась. Це був єдиний дім, де я мав жити – я був тут прописаний", – пояснює Микита.

Після повернення з полону та реабілітації він досі має уламки в кістці ноги та деформацію ребер, що спричиняє біль. Цьогоріч чоловік звільнився з Національної гвардії та одружився з коханою дівчиною Юлією.

"Я цій людині (йдеться про дружину Юлію – ред.) вдячний: вона підтримувала мене, допомагала мені", – зізнається Микита.

Чоловік каже, що планує здобути профільну освіту програміста.

"Щасливим мене робить моя дружина, батьки. З їхньою допомогою світ набагато яскравішим стає", – поділився колишній захисник.

Нагадаємо, Микиту Шаульського звільнили з російської неволі наприкінці грудня 2024 року. Його 12-річний брат Максим та бабусі Валентина загинули внаслідок ракетної атаки по Кривому Рогу у вересні того ж року.

Знайомі родини казали, що школяр мріяв обійняти старшого брата після того, як той повернеться з російського полону. Максим брав участь в акції підтримки українських захисників у полоні.

У Микити залишилися батьки, які служать у Збройних силах, а також брат Данило.