40 днів після Воскресіння. Що означає та чим особливе свято Вознесіння?
Вознесіння Христове – одне з дванадесятих свят (12 свят, які найбільш шановані у християнстві). Це перехідне, тобто рухоме свято. Дата залежить від Великодня, однак його завжди відзначають у четвер (бо Пасху завжди відзначають в неділю).
У 2025 році Вознесіння припадає на 29 травня.
Після цього свята віряни перестають вітатися словами "Христос Воскрес!".
Розповідаємо історію походження свята та як відзначали цей день наші предки.
Свято Вознесіння: значення
Подія Вознесіння Христового детально описана в Біблії – в Євангеліях від Марка та Луки та ще у Діяннях святих апостолів.
Після Воскресіння Ісус Христос неодноразово являвся своїм учням. На сороковий день після Пасхи він вивів їх на Елеонську (Оливну) гору, благословив та вознісся на небо. За Писанням, свідком цієї події була також і Діва Марія.
Сенс свята Вознесіння – у примиренні Бога та людства: піднявшись на небо, аби посісти місце праворуч від батька, Ісус показує учням, що небеса відкриті для всіх, хто вірить у Бога та живе за його настановами.
Вважається, що саме після Вознесіння янголи сповістили учням Христа про його друге пришестя, а за 10 днів після цієї події на учнів, як і обіцяв Ісус, зійшов Святий Дух. Він наділив їх честю звершувати проповіді та явив собою триєдність Бога. Цю подію вшановують у понеділок після свята Трійці.
Напередодні свята Вознесіння Господнього храмах звершується всенічне бдіння, а в день самого свята – урочиста Божественна літургія.
Як відзначали Вознесіння у давнину
У народній обрядовості свято Вознесіння знаменувало закінчення великодньої обрядовості та близький початок Зелених свят. Інша назва свята – Вшестя.
На Поліссі відзначати свято починали ще у переддень – з Вознесеної середи. Про регіональний характер такого звичаю і про те, що свято повсякчас випадає лише на четвер, свідчить і народна приказка: "Не прийдеться в середу Вшестя".
Вважалося, що у цей період закриваються ворота на небеса, тож люди відвідували кладовища, щоб ще раз попрощатися зі своїми померлими.
У наших предків існував звичай проводити Бога. Залежно від регіону це відбувалося по-різному. Люди готували обрядову їжу (пироги, паски, млинці чи печива драбинки як символічні сходинки для Бога), фарбували яйця, залишали, мовби для Бога, перед порогом чи на столі зав’язану в хусточку їжі та гроші, частували односельців смаколиками з приповідками "Богу на дорогу".
Історик Степан Килимник каже, що у деякій місцевості на це свято побутував звичай пекти "Божі онучі" – тобто тонкі млинці, налисники.
Вознесіння для молоді було можливістю придивитися собі пару – в цей день відбувалися сьомі після Великодня загальні вечорниці.
Вважалося, що до Вшестя не можна ані закладати хату, ані городитися (встановлювати паркан).