Телескоп Вебба зазнімкував туманність Оріона в приголомшливо новому світлі
Космічний телескоп Джеймса Вебба зробив зображення туманності Оріона у безпрецедентних деталях. Знімки ділянок газу і пилу зможуть наблизити науковців до розуміння умов, за яких народжують нові зірки.
У межах програми PDRs4All космічного телескопа Джеймса Вебба вдалося зробити надзвичайно детальні світлини туманності, повідомляють у Space.com та Університеті Західного Отаріо (Канада). Результати аналізу зображень опублікували в шести статтях у журналі Astronomy & Astrophysics.
Основною метою програми, у ході якої створили знімки, було розкриття деталей фізичних та хімічних процесів, які лежать в основі формування зірок і планет.
Незважаючи на те, що видима неозброєним оком туманність Оріона є найближчим до Землі зореутворенням, щоб робить її зручною для вивчення, досі залишається місце для астрономічних відкриттів.
За словами астрофізикині Університету Західного Онтаріо та головної дослідниці програми Елс Пітерс, зображення настільки детальні, що їх вивчення займе багато років.
"Ці дані неймовірні і слугуватимуть еталоном для астрофізичних досліджень на наступні десятиліття. Поки ми вивчили лише крихітну частину даних, і це вже призвело до кількох несподіваних і серйозних відкриттів", — сказала вона.
Автор одного з досліджень, основою яких стали знімки, стверджує, що отримав велике задоволення від детального вивчення "дивовижних світлин".
"Зображення такі неймовірно красиві та складні. Легко зрозуміти, чому так багато людей у світі були вражені, коли вперше їх побачили", — говорить астроном.
Телескоп Джеймса Вебба дав змогу науковцям побачити структуру Поясу Оріона, яка, як виявилося, значно складніша, ніж досі вважали науковці. Останні знімки допомогли не тільки вивчити елементи частин туманності, а й зрозуміти їхній хімічний склад завдяки світловим відбиткам.
Відтак команда встановила, як змінюється температура, щільність і сила радіаційного поля в туманності Оріона.
Команда вчених PDRs4All також змогла отримати дані про викиди з туманності, які походять від великих вуглецевих молекул, відомих як поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ). Вони є одними з найбільших джерел вуглецевих матеріалів у космосі, на які, як вважають, припадає до 20% вуглецю у Всесвіті.
Оскільки джерелом єдиного відомого людям життя у космосі є вуглець, вивчення ПАВ має величезне значення для розуміння існування життя на планетах, які утворюються навколо молодих зірок.
Нагадуємо, раніше космічний телескоп Джеймса Вебба зафіксував найвіддаленіше злиття двох галактик, що відбулося 13 мільярдів років тому.
