Хресні для малечі чи куми для батьків? Як підготуватися до хрещення дитини і що треба знати

Таїнство Хрещення з давніх-давен займало особливе місце у родинній обрядовості. Для українців це не лише про релігію та долучення дитини до церкви. Хрещення – це і данина традиціям родини, і збереження тяглості поколінь, іпрагнення батьків захистити дитину, і укріплення соціальних зв'язків через кумівство.

Нині цей день є святом на честь дитини: але за радістю торжества нового життя важливо розуміти та не нехтувати сенсом самого Таїнства Хрещення.

"Українська правда.Життя" зібрала відповіді від Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на поширені запитання про хрещення дитини. Розібратися в деталях допомогли отець Іван Вихор, адміністратор парафії Святого Івана Павла ІІ УГКЦ у міжконфесійному храмі Святого Миколая Чудотворця при КПІ ім. І. Сікорського та отець Віктор Пушко, голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії ПЦУ і настоятелем луцького храму Софії Премудрості Божої при ВНУ імені Лесі Українки.

Коли хрестити дитину?

Наші предки охрещували дітей якнайскоріше – зазвичай на другий чи третій день після народження. Таку тенденцію можна помітити, якщо погортати принаймні столітні метричні книги.

Раннє хрещення було пов'язане з високим рівнем смертності серед дітей, а також з народними забобонами. У багатьох регіонах вважалося, що дитину до хрещення не можна виносити на вулицю, а також не можна на вулиці сушити її пелюшки – аби "не врекли" чи не "накинули крикунів". Тож задля зручності хрестити треба було якнайраніше.

Нині ж конкретного рекомендованого віку дитини для хрещення нема. Церква радить не затягувати з хрещенням без поважних на те причин, однак без панічного поспіху.

Хтось вважає, що краще охрестити дитину у перший чи другий місяць життя, коли вона ще багато спить; є й ті, хто чекає щоб малюк підріс, аби його можна було забавити під час Таїнства.

Охрещуватися можна і в дорослому віці. Тоді присутність хрещених батьків не обов'язкова, адже людина може сама засвідчити свою відданість Церкві. Однак, за бажання і за наявності наставників у вірі можна мати хресних батьків і дорослим.

Таїнство хрещення можна здійснювати у будь-який день (і у святковий, і у піст) та за необхідності в будь-який час доби. Потрібно лише заздалегідь узгодити час та місце зі священником. Хрестини у піст передбачають відмову від пишних святкувань та певну стриманість. Тому якщо є бажання влаштувати свято на честь такої події – краще перенести хрещення на період після посту.

Як та де проходить хрещення?

Зазвичай дітей хрестять у парафіяльному храмі новоствореної родини або ж в іншому, обраному ними. Канон УГКЦ передбачає, що якщо батьки обрали інший храм для хрещення, то священник, який звершив таїнство, має письмово повідомити пароха (парафіяльного священника родини) про це.

За поганих погодніх умов чи проблем зі здоров'ям дитини хрещення може здійснюватися вдома чи в лікарні.

Якщо склалися екстремальні умови, є небезпека життю дитини – охрестити малюка можна будь-де і це може зробити не лише священник, а й "будь-який вірний християнин" незалежно від статі. Хрещення – це єдине таїнство, звершити яке може вірянин без церковного сану.

Ось як це каже робити православна церква. Голову охрещуваного тричі поливають з долоні правої руки освяченою чи просто чистою водою та промовляють: "Охрещується раб Божий (ім'я) в ім'я Отця (полити перший раз водою). Амінь. І Сина (полити другий раз водою). Амінь. І Святого Духа (полити третій раз водою). Амінь".

Якщо охрещується дорослий, треба попередньо запитати, чи вірує він в Ісуса Христа.

У греко-католицькій церкві кажуть занурити охрещуваного або полити йому голову чистою (бажано освяченою) водою і промовити: "Хрещається слуга Божий (називаємо на ім'я) в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа".

Зміст цих дій один і той самий: так ми вчиняємо те, що Христос доручив здійснювати апостолам, – хрестити в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Хрещення, здійснене за таких умов, потребуватиме доповнення (завершення) у церкві, коли обставини це дозволять.

Існує переконання, що матір не повинна бути присутньою на хрещенні. Раніше і справді так було: адже, як вже зазначали, охрещували дитя часто на наступний день або ж через кілька днів після пологів.

Українська греко-католицька церква не забороняє присутності матері на Таїнстві Хрещення.

Натомість у Православній церкві України зберігається старозавітна заборона для жінки 40 днів після народження дитини не торкатися святості та не відвідувати храм. Якщо хрестини відбуваються раніше – вона за бажанням може перебувати у притворі (частині храму біля входу, де дозволяється перебувати також іновірцям та нехрещеним). Якщо ж охрещують двомісячне чи старше маля – над жінкою читаються молитви, відбувається чин вводин, і тоді вона може бути присутньою на хрещенні.

Як обрати хрещених батьків

Хрещені батьки – це віруючі дорослі люди, християни, які власним прикладом допомагають похреснику або похресниці на шляху духовного зростання.

Завдання хрещених батьків – упродовж всього життя духовно підтримувати дитину, молитися за неї, бути прикладом та опорою.

Вибір кумів – справа непроста: хочеться, щоб це були це були справді близькі для нас люди за інтересами та поглядами і водночас ті, хто будуть справді піклуватися про дитину та стануть частиною родини.

Отець Іван Вихор зауважує: у цьому питанні слід надати перевагу інтересам дитини.

"Обираючи хресних батьків, варто звертати увагу не на родинні зв'язки, дружбу чи традицію, а передусім на те, чи є ця людина практикуючим християнином і чи зможе вона виконати своє духовне покликання щодо похресника. Адже бути хресним батьком чи матір'ю – це не лише про честь чи визнання, але насамперед про відповідальність", – каже духівник.

У своєму виборі церква радить опитатися на відповіді на такі питання:

• Хто з ваших знайомих допоможе дитині вивчити її перші молитви?
• Хто разом з вами буде ходити до храму, брати участь у богослужіннях і Таїнствах?
• Хто зможе допомагати вам у духовному вихованні вашої дитини?

У Кодексі канонів східних католицьких церков, яким також керується УГКЦ, сказано, що хрещеним може бути той, хто:

• прийняв три Святі Тайни: Хрещення, Миропомазання та Євхаристію;
• належить до греко-католицької церкви та має намір виконувати роль хрещеного;
• призначений тим, хто має бути охрещеним, або його батьками чи опікунами, а за їх відсутності – служителем;
• не є батьком/матір'ю чи у подружжі з тим, хто має бути охрещеним;
• не був покараний карою екскумуніки, суспензою чи позбавлений права виконувати завдання хресного батька.

УГКЦ дозволяє виконувати обов'язки хрещених батька та матері з 16 років.

Також у Кодексі вказано, що можна допустити православного вірянина до завдання хресного, але завжди разом із хресним католиком.

"Канонічне право вимагає хоча би одного хресного, який повинен бути католиком, вести християнський спосіб життя, не перебувати у ситуації, що суперечить церковному вченню (публічно відрікся від католицької віри, перебуває під церковними карами; чи свідомо живе у стані, несумісному з християнським життям – у цивільному співжитті без церковного шлюбу). Відповідно, у певних випадках вірний православної церкви може бути хресним як свідок Таїнства. Очевидно, якщо це не викликає непорозумінь щодо віри та подальшого виховання дитини", – каже отець Іван Вихор.

Попри народні забобони та повір'я хрещеними батьками можуть бути:

• бабусі та дідусі
• рідні брати та сестри дитини (якщо вони досягли відповідного дозволеного віку)
• вагітні жінки
• хрещені ваших дітей (так зване в народі "перехресне кумівство")
• людина, яка хрестила ваших старших дітей

У православній церкві зазначають, не можуть бути хрещеними батьками:

• рідні батьки дитини
• подружжя (для однієї дитини; не канон, а традиція)
• ті, хто не вірує в істини Православної Церкви
• іновірці
• нехрещені

Що ж до віку – у ПЦУ мінімальний вік хрещених не регулюється. Головна умова – це обов'язково повинен бути свідомий християнин.

"Люди одного віку можуть бути зовсім по-різному виховані церковно і мати різну церковну свідомість. Інколи вісімнадцяти- чи двадцятирічна людина, може знати менше про Бога і про Церкву, ніж дитина, якій 14 років. Це питання лишається на розсуд та відповідальність батьків дитини та священника", – каже отець Віктор Пушко.

У народі вважається, що відмовлятися від пропозиції стати хресним не можна: мовляв, не можна відмовлятися від хреста. Однак в і православній, і в греко-католицькій церкві це спростовують. Все залежить від того, з яких причин людина не хоче брати на себе цю відповідальність.

Духівники кажуть, відмова стати хрещеним дитини навпаки може свідчити про зрілість людини – якщо вона, наприклад, має агностичні погляди (хоча і є охрещеною) або ж не бачить можливості сумлінно втілювати обов'язки хрещеного.

Скільки має бути хрещених?

У давнину діти мали лише одного хрещеного своєї статі (для хлопчика – хрещений тато, а для дівчинки – мати). Це було зумовлено практичними міркуваннями: до V століття хрестилися переважно в дорослому віці, занурюючись у воду майже без одягу. Після впровадження загальноприйнятої практики хрестити дітей із самого малечку, хрещених батьків стало двоє, а через кілька століть почали брати іноді по дві пари і більше.

Традиційно в Україні беруть одну або кілька пар хрещених батьків. Однак дозволено мати й лише одного хрещеного – тієї статі, якої й дитина. Кілька пар також не забороняється.

"Є поширена традиція на Волині брати три пари хрещених. По віддалених селах може бути і по чотири, п'ять пар. Особливо це було поширено раніше, зараз ця традиція уже відходить. Кілька хрещених – це не погано, але хрещення не має перетворюватися на фестиваль. Якихось меж немає, але якщо хрещених буде дуже багато, то сумнівно, що самі батьки будуть пам'ятати їх усіх через певний час", – зауважує отець Віктор Пушко.

Отець Іван Вихор під час вибору хрещених радить спершу задуматися, чому виникає бажання взяти кілька пар.

"Перше, що спадає на думку, це піклування не про хресних батьків для дитини, а про кумів для себе. Це неправильно. Можливо, намагання батьків убезпечити дитину від відсутності хресних? А це вже свідчить про певну недовіру до тих, кого обирають. Врешті, кілька пар хресних батьків може вести до небезпеки перекидання відповідальності: кожен із них вважатиме, що про дитину подбає інший".

Шлюб між кумами та хрещеними: можна чи ні?

Вважається, що шлюб між людьми, яких пов'язує Таїнство хрещення, неможливий та чи так це насправді?

Канонічне право Католицької, Православної та Української Греко-Католицької Церков немає жодних застережень щодо одруження хресних батьків між собою – як і щодо обрання хрещених для своєї дитини подружньої пари.

Зокрема, отець Іван Вихор обрав саме подружжя за хрещених своєї дитини. На думку духівника, коли сімейна пара є хресними батьками однієї дитини, через тісне спілкування між собою вони водночас є підтримкою один для одного у цій відповідальності та служінні як духовних наставників маляти.

Натомість заборона на одруження стосується хресного батька і похресниці, або ж хресної матері і похресника. Адже під час Таїнства Хрещення встановлюється духовне споріднення.

Священник Віктор Пушко каже, народна свідомість розширила це споріднення – звідти і виникла думка про те, що хрещеним не можна одружуватися між собою: нібито бо їх поєднує їхній духовний статус.

"У православній церкві не прийнято, щоб чоловік і дружина були хресними батьками тим більше в одній парі однієї дитини, хоча канонічної перешкоди цьому немає. Якщо вже так сталося, якщо познайомилися, наприклад, кум з кумою, і ці стосунки переросли в щось надзвичайно особливе, з'явилося бажання створити сім'ю – тоді краще просто звернутися до священника за благословінням", – вважає отець Віктор.

Хрещення двійнят, трійнят

Хрещення двійнят та трійнят може відбуватися в межах однієї служби, але воно буде не груповим, а почерговим. Це не одне хрещення на двох: над кожною дитиною окремо читатимуться молитви, кожна дитина матиме свій час входження в купіль, миропомазання. Таїнства Хрещення можуть звершуватися одне за одним в один день.

Певних особливих умов щодо хрещення двійнят чи трійнят немає. Вони можуть мати як різних, так і одних і тих же хрещених батьків – ніякої заборони на це немає. Однак у духовенства щодо цього різні погляди.

Отець Іван Вихор вбачає у спільних хрещених для двійнят позитивні моменти:

"Церква не встановлює жодної норми, яка б забороняла одним і тим самим особам бути хрещеними для кількох рідних братів чи сестер, у тому числі близнят або трійнят. Бути хресними батьками близнят або трійнят навіть має певний духовний сенс, адже хрещені батьки супроводжують у вірі всю сім'ю дітей, а не лише одну дитину", – зауважує священник.

У православній церкві натомість звернули увагу на можливе бажання дитини відчувати свою окремішність – зокрема і у стосунках з хрещеними.

"Це питання ніяк канонічно не визначено, все залежить від ситуації в сім'ї, в родині. Але діти ж все одно відрізняються, правда? Кожен – це окрема особистість і, напевно, кожній дитині хочеться мати свого окремого хресного батька, хресну матір. Тому варто враховувати і певні педагогічні аспекти", – вважає отець Віктор Пушко.

Як обрати ім'я для хрещення?

Раніше ім'я дитині часто давав священник, послуговуючись правилом: у день якого святого дитина народилася, так її й назвати. Нині ім'я обирають батьки: священник може лише порадити. За церковною традицією, воно має бути у святцях (у переліку святих Церкви). Тоді святий, ім'ям якого названа дитина, стає її небесним покровителем.

Однак, називати дитя ім'ям, яке не носить жоден святий, ані в УГКЦ, ані в ПЦУ не заборонено. Йдеться не лише про якісь екзотичні чи новостворені імена, а й про питомо українські та звичні у нашій місцевості, як от Богдан, Зоряна, Любомир, Ярослав, Квітослава та інші.

"Це не є проблемою, адже, можливо, саме їхня дитина у майбутньому прославить це ім'я святістю життя. І відтак у майбутньому стане святою покровителькою для наступних поколінь. Важливим для батьків при виборі імені враховувати зрозумілість імені, гідність свого дитяти та велич Таїнства Хрещення", – каже отець Іван.

Отець Віктор також зауважив, що якщо дитина охрещена ім'ям, якого поки що немає у святцях – то свій День ангела вона відзначає у День всіх святих. Цей день у церковному календарі рухомий і припадає на першу неділю після Трійці.

Подвійним іменем (наприклад, Анна-Марія) у Православній церкві України дитину хрестити не прийнято, але не заборонено обирати різні імена для документів та для хрещення.

В Українській греко-католицькій церкві немає жодних заперечень щодо подвійного імені, хоча й це не є питомо українською традицією.

Обидві церкви застерігають не тримати ім'я, яким охрещена дитина, в таємниці: нібито "щоб не наврочили" чи з якихось інших "магічних" мотивів. Це забобон, хрещене ім'я не має бути таємним.

Якщо дитину у хрещенні назвали відмінно, аніж при народженні, то слід пам'ятати, що у молитві, церковних записках та інших таїнствах згадується ім'я, яким охрестили.

Людмила Панасюк, "УП.Життя"