Як повідомити дитині про серйозну хворобу рідних: поради психологині

Не існує легкого способу поділитися з дитиною тим, що ви або ваша близька людина маєте серйозне захворювання, адже ця інформація може спровокувати сильні емоції.

Однак важливо чесно ділитися з дітьми такими новинами, при цьому слід враховувати їхній вік.

Докторка психології, дитяча психологиня Кейт Ешлеман розповіла Cleveland Clinic, що немає абсолютно правильних чи неправильних способів розповісти дитині про хворобу близького.

"Такі хвороби, як рак, – страшні, і лячно говорити про погані речі, особливо коли навколо цього існує багато невідомого.

Як дорослий, ви не завжди знаєте, з чим маєте справу, тому вам буде складніше говорити про це з дітьми", – вважає психологиня.

Докторка Кейт Ешлеман поділилася стратегіями, які допоможуть дорослим розповісти дітям про хворобу рідних і підтримувати відкриту комунікацію.

Не поспішайте

За словами докторки психології, для дорослих важливо дати собі певний час для того, щоб усвідомити і опрацювати інформацію про хворобу близьких, перш ніж поділитися нею зі своїми дітьми.

Також корисно отримати моральну та емоційну підтримку від рідних. Наприклад, можна попросити дружину чи чоловіка взяти участь у першій розмові з дитиною.

У такому випадку варто переконатися, що ви обоє згодні розкрити правду для дитини, обговорити питання, яких плануєте торкатися в розмові.

Кейт Ешлеман радить не поспішати завершувати діалог щодо хвороби, а залишити достатньо часу для запитань від дитини.

Крім того, не варто повідомляти новини безпосередньо перед тим, як почати виконувати інші завдання, як-от приступати до роботи чи лягати спати.

Як повідомити про діагноз

Психологиня стверджує, що не існує правильного способу сказати дітям, що ви чи хтось інший у їхньому життм має серйозну хворобу. Дорослі найкраще знають своїх чад, на що вони здатні, тому варто спробувати довіряти собі.

"Загалом завжди важливо надавати інформацію правдиво та відповідно до розвитку [дитини]", – каже докторка Ешлеман.

Спершу варто запитати дитину, що вона знає про цю хворобу. Це дасть базове уявлення про розуміння дитиною ситуації.

"Ми, дорослі, часто недооцінюємо те, що знають діти, але вони часто знають більше, ніж ми очікуємо", – переконана психологиня.

Такі питання можуть стати відправною точкою для розмови і підкажуть дорослим, як діяти далі.

Наприклад, батьки можуть почати з фрази: "Ти коли-небудь чула/чув про рак?". Якщо дитина скаже "так", можна запитати, що саме їй відомо. Якщо вона дасть негативну відповідь, то дорослим варто почати з пояснення хвороби.

Будьте чесними

Психологиня попереджає, що діти часто розуміють, коли дорослі брешуть або щось замовчують інформацію, яка може посилити їхні страхи. Тому слід пояснювати щиро, але при цьому використовувати просту, зрозумілу для віку дитини мову.

Однією з основних цілей батьків під час розмови має бути збереження довіри дитини.

"Щоб зробити це, ви повинні бути в змозі сказати їм правду. Діти розумніші й розуміють більше, ніж ми іноді думаємо", – каже докторка психології.

Також не варто уникати назви хвороби, але слід запевнити дитину, що їй не загрожує цей стан.

"Ми схильні описувати хворобу як "хворіти", але через це діти переймаються, що теж можуть захворіти.

Я закликаю називати конкретну хворобу, незалежно від того, чи це конкретний термін, чи широкий – наприклад, лейкемія чи остеосаркома конкретно, або рак у більш загальному плані. Потім запевніть, що дитина не зможе заразитися", – зауважує фахівчиня.

Поговоріть про очікування

Кейт Ешлеман радить дорослим поділитися з дітьми власними очікуваннями. Слід зізнатися, що може статися ("у мами випаде волосся"), який вигляд це матиме та як зміниться поведінка хворого при цьому.

Варто звернути увагу на те, чи зміниться життя і щоденний розпорядок дня дитини ("бабуся більше не зможе забирати тебе зі школи").

"Почніть розповідати їм, на що вони можуть розраховувати, і як з цим можна впоратися. Наприклад, мама втратить волосся, а потім вирішіть проблему: вона почне носити перуку або ми підемо купити нові капелюхи", – пояснює психологиня.

Відповідайте на запитання дітей

Дайте дітям можливість поставити запитання. Якщо їх цікавить те, в чому дорослі не впевнені, можна щиро зізнатися, що ви не знаєте цього, але можете дізнатися і розповісти згодом.

Залежно від характеру дитини, питання в неї можуть виникнути відразу або пізніше, що вважають нормальним.

"Відповідаючи на їхні запитання, ви змушуєте їх почуватися в безпеці", – пояснює докторка Ешлеман.

Які типові запитання можуть виникати в дітей?

• "Я можу захворіти на це?" Дітям може знадобитися впевненість, що серйозні хвороби не заразні, як застуда чи грип.
• "Я в цьому винна/винен?" Маленькі діти здатні стирати межу між уявою та реальністю, що змушує їх вірити в те, що вони якось відповідальні за хворобу близької людини. Дорослим слід запевнити своїх чад у тому, що жодні їхні дії не вплинули на це.
• "Хто про мене подбає?" Діти хочуть знати, що будуть у безпеці. Коли хтось із дорослих, які про них піклуються, хворіють, малюки можуть перейматися, що про них буде нікому піклуватися. Варто переконати дитину, що існує багато людей, які допоможуть, поки родина проходитиме через лікування.

Покажіть, що ви справляєтеся

Коли дорослі демонструють власну здатність впоратися з важкою інформацією та зміною життя, це переконує дітей у тому, що вони також це зможуть.

Поділіться своїми емоціями

Докторка психології каже, що не варто думати, ніби дорослим краще приховувати власний страх чи смуток. Насправді демонстрація справжніх почуттів допомагає дітям формувати здорові навички емоційної регуляції, переконана Кейл Ешлеман.

"Вираження емоцій і моделювання того, як впоратися з цими емоціями, дає дітям дозвіл і простір робити те саме. Так вони розуміють, що нормально бути злими, сумними чи стурбованими", – додає психологиня.

Крім того, спроба приховати власні емоції може змусити дорослих почуватися напруженими, що ускладнить розмову.

Як допомогти дитині впоратися з переживаннями?

Підтримуйте спілкування

Дітям може бути непросто усвідомити інформацію про хворобу близьких. Також малюки можуть ставити однакові питання знову і знову.

"Думайте про свою першу розмову як про одну з багатьох. Навчаючись разом, ви створите простір для спілкування", – переконана докторка Ешлеман.

Водночас не слід примушувати до розмови, якщо дитина відмовляється від комунікації.

"Важливо пам’ятати, що кожна людина справляється зі стресом по-різному. Деяким спілкування приносить користь, але не всі цього хочуть", – зауважила психологиня.

Залучайте дитину до процесу

Кейт Ешлеман радить дозволити дітям навідувати близьких у лікарні або брати участь в інших аспектах лікування, якщо це допоможе їм краще зрозуміти, що відбувається з хворим.

Надайте можливості для гри

Діти, як і дорослі, потребують відпочинку від стресу та інших інтенсивних емоцій. Гра може бути чудовою нагодою для такого типу паузи.

Це також може бути шансом краще зрозуміти, як вони справляються з емоціями. Багато дітей висловлюють свої почуття під час гри.

Шукайте підтримку в інших

Родині не обов'язково потрібно переживати цей досвід на самоті. Інші дорослі, які відіграють важливу роль у житті дитини, можуть допомогти їм впоратися зі змінами в житті.

"Часто батьки відчувають, що це приватна проблема, яку сім’я повинна вирішити самостійно. Але є багато людей, які можуть надати вашій дитині підтримку", – переконана психологиня.

Вона рекомендує батькам спілкуватися з вчителями чи іншими педагогами, які зможуть стежити за станом дитини і підтримувати її за необхідності.

Пам'ятайте: ви не повинні бути ідеальними

"Немає жодного підручника про те, як спілкуватися з дітьми в такій ситуації, тому постарайтеся зменшити тиск на себе і дозвольте бути не ідеальними. Ви проходите через щось невідоме і жахаюче. Цілком зрозуміло, що ви точно не знаєте, як говорити про це зі своїми дітьми.

Діти, як правило, дуже витривалі, особливо якщо ми підтримуємо їх на цьому шляху. Вони можуть впоратися з цим набагато краще, ніж ви думаєте", – підкреслює докторка Ешлеман.

Раніше ми розповідали, як говорити з дітьми про страхи, втрату дому та війну.