Як говорити з дітьми про війну?

4016
2 лютого 2022

Війна на сході України триває вже довше, ніж Друга світова. Восьмий рік поспіль лунають постріли, а діти, що народилися на початку війни пішли вже в другий клас.

Та чи достатньо вони знають про окупацію, військовий конфлікт?

Сьогодні ми чуємо тривожні дзвіночки про нову "хвилю окупації" з боку Росії, яка не цурається на весь світ погрожувати "відгризти шмат" нашої землі.

Саме тому зараз батькам варто навчитися пояснювати про ці загрози, аби вони розуміли ціну війни та серйозно ставилися до можливого сценарію.

Дітям варто говорити про війну відкрито

Якщо ми не будемо давати дітям свою картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то діти фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається.

Тому варто говорити з дітьми відверто. І найголовніше – не усувати дитину від правди. Найкраще почати з пояснень, чому саме відбуваються конфлікти.

Якщо ви переїхали із зони конфлікту, не треба казати дитині: "Ми просто переїхали". Варто сказати правду:  "Ми переїхали, тому що там небезпечно".

Також психологи радять:

Дозволити почуття

Адже відповідь "не хвилюйся" не позбавить тривожного імпульсу.

Можна казати: "Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся" – показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс – дати помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання.

Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: "Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми".

Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись авторитетними для дорослого лідерами думок.

Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Долати внутрішній конфлікт діалогом

Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може не збігатися із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини.

Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками – це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно – батьки починають агресувати.

Дорослі можуть самі потрапити у цей вир почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу – агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

Діти мають отримати відповідну підготовку у школі

В Україні дітям викладають предмет для підготовки до надзвичайних ситуацій, однак, про війну говорять тільки на "Захисті України" – обов’язковому предметі для вивчення у 10-11 класах.

Його мета – надати учням знання та уміння для оборони країни, навчити їх діяти в надзвичайних ситуаціях. Учні вивчають предмет на уроках та під час навчально-польових і навчально-тренувальних занять. 

Держава через школу має подбати й про  патріотичне виховання

Сьогодні виховання любові до Батьківщини в нас дуже часто схоже на мантру про безумовні переваги України та обмежується номінальними заходами, які тягнуться за нами з часів піонерів і комсомольців.

Сучасні діти не вірять на слово, вони шукають приклади, які змусять відчути свою щиру причетність до нації, держави й бажання розділяти з нею і гордість, і біль.

Саме тому важливо боротися за свідомість майбутнього покоління та з раннього віку вкладати зернятко цінностей у дитину, щоб виростити патріотом своєї країни. Це має бути спільна робота батьків, викладачів, держави, що поєднує різні методології та враховує різний вік.

Безумовно, не слід чекати, що досвід виховання суто через культурні надбання, успішний, приміром, у мирній Франції, спрацює в Україні, де нині важливо виростити дієвих патріотів, готових до захисту країни зі зброєю в руках.

Але навіть у цьому сенсі вкрай необхідно не вчити любити Батьківщину, а створювати всі умови, щоб ця любов природно народжувалася в покоління, що підростає.

І це треба робити не в 10-11 класах, а раніше. 

Вікторія Войціцька, голова правління "Національна Освітня Асоціація", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Як зібрати "тривожну валізу": якщо ви самі, з дітьми, на машині чи пішки

Як говорити з дітьми про смерть. 5 книг на допомогу батькам

Як успішно спілкуватись з дітьми? Корисні поради та вправи

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.





Головне на сайті