Чому іноземці, які воюють за Україну, часто не можуть отримати українське громадянство: історія росіянина, який втратив у бою частину черепа й око

"Сестра сказала мені: "Дивись уважніше в оптичний приціл. Може, побачиш дуже знайоме обличчя".

Так стосунки з рідними описує громадянин Росії Андрій, який пішов захищати Україну, яку вважає рідним домом, від своїх колишніх земляків. У січні 2023 року уродженець Сибіру зазнав важкого поранення на Донеччині – через мінно-вибухове поранення голови він втратив частину черепа та одне око.

Попри наявність військових відзнак та інвалідність, Андрій не може отримати громадянство. Причина відмови зокрема в тому, що в нього немає паспорта – його чоловік втратив на полі бою.

Донедавна для іноземців умовою отримання українського паспорта була відмова від попереднього громадянства. Реалізувати це було практично неможливо для росіян та білорусів, якщо ті протягом тривалого часу проживали в Україні або навіть служили у війську.

Нещодавні зміни до законів дещо спростили процедуру, однак іноземці серед громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь досі стикаються зі складнощами у процесі отримання українського паспорта.

З цією проблемою до "Української правди. Життя" звернулися волонтери чеської благодійної організації Člověčina, яка займається допомогою захисникам та цивільним, які постраждали внаслідок війни.

"УП. Життя" спробувала розібратися, хто може претендувати на громадянство України, яка процедура отримання українського паспорта для іноземців, що служать/служили у війську, та з якими проблемами вони можуть зіткнутися в цьому процесі.

Опинився по різні боки фронту з родичами: історія росіянина Андрія, який отримав інвалідність, воюючи за Україну

Андрій Дударенок народився в Сибіру, в Томській області, звідки походить уся його сім’я. 15 років чоловік служив у різних формуваннях російської армії, однак згодом вирішив змінити погони на цивільне життя в Україні.

У 2009 році разом з одним зі своїх синів Андрій покинув Росію. Чоловік розповідає, що за роки встиг пожити в різних куточках України. Спершу росіянин проживав у Миколаєві та області, а за рік до повномасштабної війни його новою домівкою стала Луганщина.

Чоловік усюди працював автомеханіком. Андрій зізнається, що дуже любив цю роботу.

Після декількох років життя в Україні чоловіка розлучили з його старшим сином. Деякий час хлопець проживав у бабусі в Росії – за цей період жінка встигла оформити на нього документи про опіку.

"У 2015 році я хотів забрати сина, але мені вже не дозволили", – згадує Андрій.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії чоловік наважився повернутися до війська, але тепер українського. Андрій зізнається, що ухвалив рішення після жорстоких убивств місцевих російськими військовими у Гостомелі, Ірпені та Бучі навесні 2022 року.

"Уже під час повномасштабної війни, коли був окупований Гостомель та інші населені пункти, я вирішив знову вдягнути погони. Але цього разу захищати дім, в якому я живу.

На жаль, раніше служив у одному із підрозділів, який займав Гостомель", – зізнався Андрій.

Після відмов у військкоматах чоловік безрезультатно намагався долучитися до білоруських добровольчих формувань. Згодом йому вдалося потрапити до батальйону "Карпатська Січ" (тепер – 49-й окремий штурмовий батальйон "Карпатська Січ" – ред.).

"Я подзвонив, представився, розказав, хто я, яке мав військове звання і посаду. У відповідь почув: "Ви досі не у нас?".

5 квітня я до них звернувся, а на наступний день уже був у добровольчому формуванні. 10 квітня поїхав безпосередньо на фронт – під Ізюм", – розповів Андрій.

Чоловік каже, що після початку великої війни майже припинив спілкування з рідними в Росії. Ба більше, деякі його родичі побували на війні з боку окупантів.

"З осені 2022 року для свого брата я укрофашист. Мій молодший син і старший брат були в Україні – з іншого боку.

А як мають складатися стосунки з тими, хто в обличчя каже: "Та ми вас захищали"? Я питаю: "Від чого? Ви мене захистили тільки від домівки, родини, улюбленої роботи. Ви змусили мене знову вдягнути погони", – ділиться Андрій.

Після "Карпатської січі" він воював у складі стрілецького батальйону 4-ї танкової бригади (тепер – 4-та окрема важка механізована бригада – ред.). Чоловік захищав Україну в багатьох гарячих точках – Часовому Яру, Куп’янському напрямку. Під час служби в Соледарі Андрій зазнав важкого поранення.

"При атаці "вагнерівців" на наші позиції я отримав вогнепальне мінно-вибухове поранення голови. Мене госпіталізували в Краматорськ – там і провели першу операцію.

Мені вмонтували титанову пластину в лоба. Згодом перевезли в Дніпро. На той момент я ще був без свідомості", – згадує події січня 2023 року військовий.

Андрій опритомнів на п’ятий день після поранення. Згодом волонтери з Чехії відшукали його документи – вберегти вдалося лише військовий квиток та водійське посвідчення.

Загалом чоловік пережив п’ять операцій на обличчі та дві на плечі – медики частково замінили на залізо його верхню щелепу та очну ямку та зібрали кістки плеча завдяки металевим імплантам.

"Ліве око в мене повністю відсутнє. Ну і в легені досі залишається уламок, а в обличчі – дрібні осколки, які закриті металевою пластиною", – описує наслідки поранення Андрій.

Частину операцій йому зробили вже після звільнення зі Збройних сил, адже незадовго після поранення чоловік знову опинився на лінії зіткнення. Згодом медико-соціальна комісія (МСЕК) присвоїла йому статус інвалідності.

"Я не просто повернувся на службу, я повернуся на фронт. Це дуже весело – повернутися через три місяці після важкого поранення, коли в тебе відсутня половина голови", – іронізує він.

Згодом Андрія звільнили з війська. За його словами, причиною стало те, що він, як іноземець, перебував на сержантській посаді без укладеного контракту.

"Контакт зі мною уклали за днем призову – заднім числом. Разом із тим почали готувати документи на звільнення", – розповідає чоловік і пояснює, що до поранення він проходив службу як нібито мобілізований українець.

За період служби Андрій отримав нагороди – нагрудний знак учасника бойових дій, "Хрест" 4-ї окремої танкової бригади, медаль "За сумлінну службу" та "За важке поранення".

За словами Андрія, за бойові виплати йому довелося боротися з підтримкою юристів. Колишньому військовому потрібно було доводити, що операції проводили через наслідки поранення, а не з інших причин. Частково з коштами на протези допомагали небайдужі та волонтери.

"Гроші приходили звідусіль – навіть із Німеччини, Англії та Італії. За це я людям надзвичайно вдячний. Ревів як маленький хлопчик, коли мені сказали: "У тебе завтра операція, протез оплатили", – поділився Андрій.

Однак важке поранення не могло пройти непоміченим – чоловік і досі стикається зі значними проблемами зі здоров’ям.

"Я досі не можу звикнути, що в мене немає півобличчя. Мозок іноді грає злий жарт, і я забуваю про втрату ока, коли сідаю за кермо машини. Дуже важко їхати дорогою і мати відчуття, ніби бачиш оком, якого вже немає.

Праве око стає сухим від перевантаження. Тоді починаєш протирати його і усвідомлюєш, що в лівому – темно. Його немає. Знаєте, як це вибиває з колії", – ділиться колишній військовий.

Крім того, він досі часто переживає сильні напади головного болю, через що потребує додаткового обстеження та лікування.

"Болі страшенні. У мене все залізо в обличчі нагрівається або застигає, якщо жарко або холодно. Це дуже погано – голова постійно болить, жодне знеболювальне не допомагає. От як із цим бути?

Постійно на ліках не можна. Треба працювати, жити далі", – пояснює чоловік.

"Поранення замало": невдалі спроби отримати український паспорт і потреба продовжити лікування за кордоном

Сьогодні 50-річний Андрій проживає на заході України, де намагається інтегруватися в цивільне життя й отримати українське громадянство, аби продовжити необхідне лікування.

Він каже, що в Україні бракує кваліфікованих фахівців, які можуть надати медичну допомогу пацієнтам після важкого поранення головного мозку. Допомогти колишньому військовому зголосилися лікарі з Чехії – однак без паспорта він не може виїхати за кордон і пройти належне обстеження.

"Найгірше, коли приходиш у лікарню, кажеш, що потрібна медична допомога, обстеження. А у відповідь: "Що нам із вами робити? Ми не знаємо, які обстеження, як лікувати. А що ви посвідченням своїм тикаєте? Вас багато таких" [...]

Людина до всього звикає, але вона стає жорстокою, і це дуже важко", – ділиться Андрій.

Наразі він перебуває в Україні за посвідкою на проживання. Чоловік каже, що до початку повномасштабної війни збирався отримати громадянство, однак не встиг цього зробити.

Тепер колишній військовий відновив спроби завершити почате. Після пережитого досвіду війни та поранення він досі отримує відмови у прийнятті документів для громадянства.

"Одне пояснення – моє походження. Існує заборона (з деякими винятками – ред.) на прийом документів у росіян. Інше – недостатньо підстав. Тобто поранення замало: "У вас мають бути бойові нагороди не від міністра оборони, а від головнокомандувача, президента", – пояснює Андрій.

Крім того, у територіальних органах Державної міграційної служби (ДМС) відмовляють у прийнятті документів колишньому військовому через те, що в того немає російського паспорта.

"Втрачений на фронті паспорт відновити неможливо: для цього треба виїхати за кордон і звертатися до представництв країни-агресорки. А там усіх, хто воював за Україну, вважають терористами. Тому перейшовши поріг установи РФ, ми можемо отримати кайдани і строк до 35 років за ґратами", – додає колишній військовий.

Як можна стати громадянином України та що змінилося в період воєнного стану?

В Україні існує кілька основних способів набуття громадянства – за народженням, територіальним походженням та прийняттям до громадянства.

В останньому випадку йдеться про іноземців або людей без громадянства, які можуть подати заяву на отримання українського паспорта, якщо відповідають певним вимогам.

Ведення в Україні режиму воєнного стану внесло корективи і в цю процедуру – наразі ДМС не розглядає заяви громадян РФ про набуття громадянства та не приймає нові. Ці обмеження діють до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

При цьому існують винятки для громадян Росії серед військових, дітей, а також тих, хто має визначні заслуги перед Україною або раніше перебував у країні за посвідкою на проживання.

Які підстави прийняття в громадянство України військових?

В Україні податися на громадянство можуть іноземці, які проходять військову службу в ЗСУ, Державній спеціальній службі транспорту чи Національній гвардії. Також це право мають колишні захисники, яких звільнили з війська через проблеми зі здоров’ям.

У таких випадках для отримання громадянства іноземець має протягом трьох років безперервно служити за контрактом.

Термін перебування у війську не має значення, якщо в іноземців є державні нагороди за службу. Такими відзнаками вважають:

• звання Героя України;
• відзнаку "Іменна вогнепальна зброя";
• Державну премію України;
• президентську відзнаку;
• ордени, як-от "За мужність", орден Богдана Хмельницького;
• медал – "За військову службу", "За бездоганну службу", "Захиснику Вітчизни" та "За врятоване життя".

Крім того, отримати українське громадянство можуть ті, хто надавав інструкторську (стрілецьку, тактичну та іншу) допомогу підрозділам ЗСУ, Національної гвардії та іншим законним формуванням в зоні АТО чи в районах ведення бойових дій.

Яка процедура прийняття до громадянства України для іноземців в армії?

Якщо іноземець хоче отримати український паспорт, має особисто звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання і подати пакет документів:

• заяву про прийняття до громадянства встановленої форми (її складають безпосередньо у ДМС);
• національний паспорт країни, громадянином якої є іноземець, із засвідченим перекладом на українську;
• декларацію про відмову від іноземного громадянства встановленої форми
• документ про несудимість, виданий органом іноземної держави, який підтвердить, що претендент на громадянство не вчиняв за кордоном тяжких або особливо тяжчих злочинів, злочинів проти людства чи геноциду;
• зобов’язання скласти іспити на знання основ Конституції, історії та рівень володіння державною мовою (якщо служба триває);
• сертифікат про успішне складення іспитів (якщо заявника звільнили зі служби);
• три фотокартки 35х45 мм;
• квитанцію про сплату державного мита.

У відповідь на запит "УП. Життя" у Державній міграційній службі запевнили, що розроблять новий документ для регулювання процедури опрацювання заяв, адже останнім часом законодавство "зазнало чимало змін". Там ДМС планує передбачити винятки, аби довідку про несудимість вимагали не від усіх заявників.

Крім обов’язкових документів для всіх категорій, іноземці мають надати додаткові, залежно від того, на якій підставі намагаються отримати громадянство.

Якщо заявник подає документи на підставі служби в армії, то від нього також вимагають надати контракт про проходження служби, довідку з місця служби, військовий квиток та довідку про доходи.

У випадку звільнення за медичним висновком потрібно пред’явити довідку з місця служби, засвідчену копію наказу про звільнення та висновку ВЛК про непридатність, військовий квиток та довідку про доходи.

Якщо іноземець хоче отримати громадянство на підставі державної нагороди за службу, то має підтвердити наявність відзнаки відповідним документом.

Тим, хто надавав інструкторську (стрілецьку, тактичну та іншу) допомогу, при подачі документів необхідно додати посвідку на тимчасове проживання та довідку про доходи.

В усіх випадках при зверненні із заявою про прийняття до громадян іноземцям потрібно надати оригінали паспорта. У відповідь на запит "УП. Життя" у ДМС зауважили, що незабаром ця вимога зазнає змін.

Нещодавно до законодавства внесли зміни – у випадку втрати паспорта громадяни згаданих країн можуть податися на отримання українського паспорта за іншим документом, який посвідчує особу. Однак це правило почне діяти лише із 16 січня 2026 року.

У деяких випадках заявники можуть надати паспорт, термін дії якого закінчився. Йдеться про громадян :

• Росії;
• Білорусі;
• Вірменії;
• Болівії;
• Куби;
• КНДР;
• Нікарагуа;
• Судану;
• Сирії;
• Зімбабве;
• Венесуели.

Після прийняття документів заяву та іноземця перевіряє ДМС та СБУ, пояснюють в Українській Гельсінській спілці. Наступний етап – розгляд Комісією при президентові України з питань громадянства.

Якщо там нададуть позитивну рекомендацію, то президент ухвалює рішення про прийняття у громадяни. Про це видають відповідний указ.

З якими проблемами стикаються іноземці, які служили у війську, при спробі отримати громадянство?

Донедавна від іноземців, зокрема росіян та білорусів, вимагали відмовитися від попереднього громадянства протягом двох років після отримання українського паспорта.

"Але на практиці в Україні неможливо цього зробити, бо консульства РФ та РБ не працюють. Для цього потрібно виїжджати в інші країни.

Крім того, у РФ діє дозвільний порядок виходу з громадянства і в більшості випадків росіяни отримують відповідь, що вихід з громадянства є недоцільним. Тобто людині відмовляють", – пояснив програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський.

Після змін до законодавства цю вимогу усунули – тепер іноземцям достатньо разом із пакетом документів подати декларацію про відмову від громадянства в майбутньому.

За словами Яворського, захисники серед іноземців, які хочуть отримати українське громадянство, часом стикаються зі складнощами в поданні документів, серед яких мають бути ті, що підтверджують службу у війську.

"Військові частини неохоче видають необхідні документи для пред’явлення їх до міграційної служби – оригінал контракту, військовий квиток, довідки та інше", – додав правозахисник.

Крім того, закон не встановлює строк, протягом якого комісія з громадянства Офісу Президента має ухвалити рішення про прийняття у громадянство. Відтак терміни розгляду заяв можуть бути довгими.

У ДМС у відповідь на запит "УП. Життя" зауважили, що строк розгляду заяв про прийняття до громадянства встановлений на підзаконному рівні – заяви мають розглянути протягом року від дня їхньої подачі. Однак цей термін не включає останній етап – ухвалення рішення президентом.

"Є випадки, коли люди очікують на громадянство понад п’ять років. Настільки поганої ситуації немає в жодній із країн Європейського Союзу", – стверджує програмний директор.

За словами Володимира Яворського, проблемним питанням залишається і те, що від військових вимагають безперервно служити в армії протягом трьох років під час воєнного стану.

"Це практично неможливо виконати через специфіку служби", – переконаний він.

Правозахисник стверджує, що "велика частина" іноземців у війську служить без оформлення. Наприклад, контракт укладають тільки після проходження БЗВП (базової загальної військової підготовки), яка триває три місяці. У 2022 році непоодинокими були випадки, коли іноземців в українській армії взагалі не оформлювали, додає Яворський.

"У нас є історії, де людина воювала без грошового забезпечення та контракту весь 22 рік, потім уклали контракт. От він воює два роки, поранений, хоче розірвати договір – а йому погрожують депортацією з України", – розповів програмний директор Центру громадянських свобод.

Крім того, часто іноземцям доводиться змінювати контракт, щоб змінити місце служби на новий підрозділ, адже щодо них переведень не застосовують. При цьому старий контракт анулюють.

Відтак виникає ситуація, за якою людина фактично служить, але три роки безперервної служби втрачені, зауважує правозахисник.

Володимир Яворський додає, що у випадку пораненням контракт з іноземцями розривають – повернутися на службу після реабілітації та відновлення можна за новим договором.

"Підрозділи (в яких служать іноземці – ред.) в принципі воюють практично постійно "на нулі" або в дуже складних місцях. Військових, які пройшли шлях трьох років зовсім мало. Вони або загинули, або отримали важке поранення і далі вже нікому не потрібні – з ними розривається контракт навіть якщо вони придатні для тилових частин.

Закон вважає "безперервними" три роки служби за "одним" контрактом. Тому це не реально для понад 90% іноземців", – переконаний правозахисник.

Цю проблему має усунути нещодавно ухвалений закон про множинне громадянство. Документ визначає, що від січня 2026 року іноземцям для подачі на український паспорт достатньо відслужити у війську лише один рік.

Також документи на громадянство не можна подати у випадку втрати паспорта, його пошкодження чи спливу строку дійсності.

"Є приклади, коли у бійця згорів паспорт. Військова частина провела розслідування та підтвердила, що документ втратили під час виконання бойового завдання. Однак і це не може бути підставою прийняти документи", – додає Володимир.

У Центрі громадянських свобод виступають за те, щоб іноземні військові за наявності статусу учасника бойових дій мали право отримати щонайменше тимчасовий дозвіл на проживання та можливість його продовжити.

Правозахисники вважають, що за певних умов, наприклад, участі в бойових діях протягом трьох місяців, іноземцям варто було мати можливість податися на громадянство.

Попри складнощі для іноземців у процесі отримання українського паспорта, станом на жовтень 2025 року із січня 2022 року громадянами України стали 93 росіянина та 30 білорусів.

Програмний директор Центру громадянських свобод зауважує, що при втраті паспорта іноземці часом навіть не можуть отримати посвідку на постійне проживання.

"У країнах ЄС видають окремий документ для іноземців, який використовують для ідентифікації та подорожей. У нас ДМС та СБУ відмовляються від впровадження схожого підходу", – пояснив правозахисник.

Частково розв'язувати цю проблему може законопроєкт, який розробило Міністерство у справах ветеранів. Документ має дозволити продовжувати посвідку на проживання, навіть якщо іноземець втратив паспорт. При цьому дані про людину мають бути в Демографічному реєстрі – інформацію туди вносять, якщо громадян РФ чи РБ вже отримував посвідку на проживання.

"Законопроєкт перебуває на розгляді Кабміну. Його ще не подали до Верховної ради", – зауважив Яворський.

Чи можуть військові серед іноземців претендувати на пільги та допомогу, яку мають українці?

За словами Володимира Яворського, військові серед іноземців не можуть користуватися пільгами та отримувати пенсію з інвалідності як учасники бойових дій, якщо не мають посвідки на постійне проживання – статус резидента.

"Статус резидента гарантує всі соціальні права та гарантії на рівні з громадянами України. Однак фактично існують складнощі з його отриманням", – додав Яворський.

За відсутності посвідки на постійне проживання ветерани не мають права на безоплатні медичні послуги та реабілітацію.

"Виняток становить лише гарантоване отримання протезів та зубопротезування для звільнених із полону", – пояснив правозахисник.

Чому Андрію відмовляють у громадянстві навіть після отримання важкого поранення та чи зарядять у цьому зміни в законах?

Наразі Андрій має кілька перепон для отримання громадянства. Насамперед – відсутність російського паспорта, який є обов’язковим для подачі документів за всіма підставами. Проте після змін до законодавства незабаром податися на отримання українського громадянства можна буде з іншим документом, що посвідчує особу.

Ще одна підстава отримати громадянство – нагороди за військову службу. Однак і нею Андрій не може скористатися, адже його відзнаки не належать до тих, які визначені Законом "Про державні нагороди України".

Ймовірно, після змін до законодавства Андрій зможе отримати паспорт України як колишній військовий, служба якого за контрактом тривала щонайменше один рік.

Анна Коваленко, "Українська правда. Життя"