Як підтримати людину, яка втратила домашнього улюбленця? Поради психологів
Смерть домашнього улюбленця для людини може бути такою ж руйнівною, як і інші види втрати. Чимало власників тварин відчувають глибоке горе, яке складно пережити.
“Коли помирає домашня тварина, її власники втрачають товариство, прихильність і “безумовну любов, якої ми не знаходимо в людях”, – каже психологиня Шеррі Корм’є виданню New York Times.
Багато людей переживають втрату в ізоляції, адже нерідко зіштовхуються з нерозумінням з боку інших людей. Тому психологи радять підтримувати людей, які проходять через подібне.
“Будьте щирими, коли висловлюєте свою підтримку. Скажіть щось на кшталт: “Я знаю, що ваша тварина була важливою частиною вашого життя та сім’ї. Я бачу, як багато вона значила для вас і як сильно ви сумуєте”, – радить Шеррі Корм’є.
Горе від втрати домашнього улюбленця часто посилюється почуттям провини, якщо його власнику довелося усипити тварину, щоб мінімізувати її страждання.
Докторка Корм’є мала подібний досвід. Їй довелося провести таку процедуру для двох своїх золотистих ретриверів: один з них прожив довге і щасливе життя, а іншого довелося несподівано приспати через агресивну пухлину мозку.
“Якщо хочете висловити співчуття, стримуйте своє бажанням сказати: “Я знаю, що ви відчуваєте”. Горе кожного – унікальне”, – пояснює психологиня.
Важливою частиною процесу скорботи є ритуали, але коли помирає тварина, про них чомусь нерідко забувають.
“Запитайте, можливо, ваш друг хотів би провести поминки або хотів би зробити пам’ятну коробку з фотографіями та кількома улюбленими іграшками свого улюбленця”, – каже Мішель Кросслі, доцентка коледжу Род-Айленда та віце-президентка Асоціації домашніх тварин.
Психологи радять не забувати і про фізичну складову втрати тварини-друга.
“Нерідко люди, які втрачають улюбленця, повідомляють про справді інтенсивну фізичну тугу, часто порівнюючи це з тим, як вони собі уявляють біль через втрату кінцівки”, – розповідає Джудіт Харбор, ветеринарна соціальна працівниця Медичного центру тварин імені Шварцмана в Нью-Йорку.
У таких ситуаціях вона радить знайти предмет, який власник зможе потримати або обійняти, – наприклад, ковдру, яка належала домашньому улюбленцю.
Люди іноді соромляться розповідати про те, як сильно вони сумують за своїм улюбленцем. Через це вони можуть відчувати самотність та ізоляцію, стверджує докторка Корм’є.
За її словами, просте заохочення їх ділитися історіями, фотографіями чи відео своїх домашніх тварин може допомогти їм почуватися не наодинці зі своїми стражданнями.
“Більше слухайте, ніж говоріть”, – каже вона.
Думку про те, що втрату, пов’язану з втратою домашніх тварин, люди переживають швидше, ніж інші види горя, фахівці називають помилковою.
Вона закликають підтримувати друзів і близьких, які переживають такий момент, навіть через кілька тижнів чи місяців після втрати.
“Не питайте, чи ваш друг має намір завести ще одного домашнього улюбленця. Траур вимагає часу”, – ззазначає Джудіт Харбор. Майже всім, кого вона консультувала після втрати домашньої тварини, рідні ставили таке питання.
