Заповіт під час війни: як скласти і чому це варто зробити

Богдана Торба — 24 липня, 06:00

photographee.eu/depositphotos

В умовах війни все більше людей замислюються над тим, щоб висловити останню волю на випадок смерті. Військові та цивільні записують бажані ритуали для поховання, передають опіку над дітьми чи на майбутнє забезпечують близьких житлом і грошима. Усе це можна зробити через розпорядження в заповіті.

"Через щоденні загрози зросла кількість заповітів, особливо серед військовослужбовців. Є черги спадкування майна після того, як людина померла, але заповіт – спосіб змінити цей порядок та зменшити кількість конфліктів між близькими людьми у майбутньому і судові спори між ними", – розповідає адвокат юридичної компанії Moris Ростислав Соботник.

Разом з експертом пояснюємо:

Хто може скласти заповіт і що дозволено заповідати

Заповіт – це документ з особистим розпорядженням людини на випадок її смерті. Він повинен бути складений за формою, яку визначає закон, а ще його мають обов'язково посвідчити. Тільки у такому випадку заповіт вважатиметься дійсним.

ВІДЕО ДНЯ

Крім того, зміст документа має бути зрозумілим і чітким, щоб розпорядження не викликало суперечок після відкриття спадщини, йдеться у законі.

Як і раніше, заповіт має право скласти повністю дієздатна фізична особа віком від 18 років. Це не можна робити через представника, а лише особисто, підписавши документ.

Заповісти можна будь-яке майно: рухоме та нерухоме – будинок, квартиру, паперові гроші або кошти на банківському рахунку. Водночас від заповідача не вимагають підтвердження, що власність, яку він хоче передати після смерті, справді йому належить.

Крім того, закон дозволяє включати до заповіту не лише розпорядження майном. До прикладу, в документі людина може вказати місце бажаного поховання і ритуали, які там проводитимуть. Або ж може написати, щоб після смерті в її ім’я зробили щось корисне для суспільства. Передати іншій людині опіку над своєю дитиною також можна через розпорядження.

Як скласти заповіт

Заповіт складається заповідачем у письмовій формі. У ньому потрібно зазначити місце і час складання, свої дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт.

Заповідач може й усно озвучити останню волю, якщо з його слів заповіт запишуть або надрукують.

Далі документ треба посвідчити у нотаріуса чи іншого уповноваженого.

Щоб заповіт вважався дійсним, його треба обовʼязково посвідчити

dookdui/depositphotos

З собою варто принести оригінал паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер платника податків. На місці слід буде вказати й особисті дані спадкоємця.

Остання воля спадкодавця обов'язково має бути складена та посвідчена у двох примірниках: один – для заповідача, другий – для держави. У той же день заповіт передають до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

Заповіт дозволяють змінити або повністю скасувати у будь-який час. Заповідач може змінювати зміст документа стільки разів, скільки буде вважати за потрібне. При цьому, йому не потрібно вказувати причини такого рішення.

Якщо спадкодавець не хоче одразу оголошувати зміст останньої волі, то має змогу скласти секретний заповіт. Для цього заповідач подає нотаріусу документ у заклеєному конверті і ставить на ньому свій підпис.

Нотаріус пише на конверті про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту і скріплює його печаткою. На конверті зазначають прізвище, ім'я, по батькові, дату народження заповідача і дату, коли заповіт прийняли на зберігання.

Після того, як спадкодавець помирає, нотаріус визначає дату, коли буде оголошувати секретний заповіт. За день цього він повідомляє про оголошення членам сім'ї та родичам.

Хто може посвідчити заповіт у воєнний час

Якщо у населеному пункті, де перебуває заявник, немає нотаріуса, заповіт може посвідчити представник органу місцевого самоврядування.

Коли заповіт хоче скласти людина, яка лікується в медзакладі, зокрема в госпіталі, чи живе у будинку для осіб похилого віку, посвідчити документ дозволяють головному лікарю, його заступнику або черговому лікарю, начальнику госпіталю або головному лікарю будинку для осіб похилого віку.

Крім цього, завірити документ можуть:

капітан судна, на якому перебуває заповідач під час плавання (якщо судно ходить під українським прапором)
начальник експедиції, в якій перебуває людина;
начальник установи, де заповідач відбуває покарання;
начальник слідчого ізолятора, якщо там утримують людину, яка хоче скласти заповіт;
командир (начальник) військової частини, з’єднання, установи або військово-навчального закладу, де проходить службу військовий.

Якщо заповіт посвідчує не нотаріус чи представник органу місцевого самоврядування, а хтось із інших уповноважених, то за цим повинні спостерігати два свідки. Кожен із них ставить на документі свій підпис.

Посвідчити заповіт може не тільки нотаріус, а й, наприклад, начальник експедиції

AlexBrylov/depositphotos

Які люди можуть стати спадкоємцями за заповітом

Заповідач може визначити одну або декількох осіб як своїх спадкоємців. Ними мають змогу стати будь-які люди – як родичі, так і ті, хто не має сімейних зв'язків із заповідачем.

Однак право на обов'язкову частку мають його неповнолітні діти, непрацездатні повнолітні діти, непрацездатні батьки та непрацездатна дружина. Якщо у заповідача є такі родичі, то вони у будь-якому випадку отримають частину від його спадщини, навіть, якщо їх не згадали у заповіті.

Якщо померлий не залишив заповіту, його визнали "нікчемним" або "недійсним", спадкоємці отримують майно за чергою.

Нікчемний заповіт – той, який не має юридичної сили. Документ вважатиметься таким, якщо його склала недієздатна, неповнолітня людина чи представник замість заповідача. Або ж якщо заповіт не посвідчений і на ньому немає місця, часу складання та підпису.

Недійсним заповіт можуть визнати лише через суд. Для цього зацікавленій особі потрібно довести, що заповідач не усвідомлював своїх дій або озвучив останню волю під тиском інших людей. Зацікавленою вважають людину, яка могла б успадкувати майно, якби заповіту не було.

За законом, існує 5 черг спадкування:

1. Діти, чоловік, дружина, батьки спадкодавця.

2. Рідні брати та сестри, баба та дід.

3. Дядько і тітка.

4. Люди, які жили разом зі спадкодавцем як одна сімʼя, протягом 5 років до його смерті.

5. Інші родичі до шостого ступеня споріднення, люди, яких утримував спадкодавець, але які не були членами його сім’ї.

Майно ділять порівну між усіма спадкоємцями однієї черги.

Черги спадкування починають враховувати й тоді, коли спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або заповідач розпорядився лише частиною майна.

Які зміни у процедурі з'явилися під час воєнного стану

До початку повномасштабної війни нотаріус повинен був записувати заповіт на спеціальному бланку. Після цього його вносили до реєстрів та посвідчували у відповідний спосіб.

Під час воєнного стану документ можна посвідчувати на звичайних білих аркушах паперу, однак на них потрібно надрукувати реквізити нотаріуса.

На аркуші повинні бути:

зображення Герба України;
прізвище, імʼя, по батькові нотаріуса;
назва державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса);
номер свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;
адреса робочого місця, номер телефону, адреса електронної пошти.

Ще одна зміна, яка почала діяти у воєнний час – посвідчувати заповіт, змінювати його та скасовувати можна без використання Спадкового реєстру. Однак за умови, якщо до нього немає доступу.

Спадковий реєстр – це електронна база даних, де міститься інформація про заповіти, спадкові договори, спадкові справи та свідоцтва про право на спадщину.

Як тільки доступ до реєстру з'явиться, потрібно упродовж 5 днів внести у нього відповідні дані, наголошує юрист.

Щоб змінити чи скасувати заповіт, варто звернутися до нотаріуса і подати йому відповідну заяву.

Як військовий може оформити заповіт

На час дії воєнного стану повноваження складати та посвідчувати заповіти отримали командири військових частин, розповідає юрист Ростислав Соботник. Тобто військовий може скласти заповіт навіть у тому місці, де проходить службу, і його заповіт буде дійсним.

Військовий може скласти заповіт прямо на місці служби

Bumble-Dee/depositphotos

Крім того, командир військової частини може посвідчити заповіт члена сім'ї військовослужбовця. За умови, якщо той буде особисто присутній, складе його і поставить свій підпис.

"Процедура посвідчення заповітів командирами майже не відрізняється від нотаріального посвідчення: командир повинен пояснити військовослужбовцю про правові наслідки складання заповіту, з'ясувати його дійсну волю на складання заповіту, за потреби скласти текст заповіту", – пояснює юрист.

Після посвідчення командир чи інший уповноважений вносить всі потрібні дані у спеціальний реєстр заповітів і довіреностей.

Далі Генштаб чи Міністерство оборони передає їх до Міністерства юстиції, а звідти заповіт надсилають нотаріусу. Він вносить дані у Єдиний реєстр довіреностей або Спадковий реєстр та зберігає потрібні документи, щоб упродовж трьох місяців після закінчення воєнного стану передати їх до державного нотаріального архіву.

Існує окрема форма заповіту, яку може скласти військовий – розпорядження про виплату допомоги на випадок його загибелі. У ньому військовослужбовець може сам визначити, хто отримає гроші від держави, і як розподілять суму між людьми у відсотках.

Утім неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки та дружина мають право на виплату у будь-якому разі – навіть тоді, коли їх не вказали у розпорядженні. Якщо військовий зовсім не розпорядився допомогою, то вона рівними частками розподілиться на всіх близьких родичів, які за нею звернулися.

Таке розпорядження не можна включати у звичайний заповіт, адже ці гроші не є спадщиною захисника і не належать йому. Відтак для призначення виплати він мусить оформити окремий документ.

Як оформити заповіт за кордоном

Якщо людина виїхала за кордон, але хоче залишити розпорядження для тих, хто живе в Україні, вона може звернутися до консульства. Там заповіт посвідчать і внесуть потрібні дані до Спадкового реєстру.

Для цього до установи потрібно подати:

проєкт заповіту (за наявності);
закордонний паспорт і копію його першої сторінки (якщо закордонного паспорта немає – внутрішній паспорт і копії сторінок з відмітками);
копію українського ідентифікаційного номера заявника;
відомості про спадкоємця (прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, ідентифікаційний номер платника податків).

Крім того, заповіт можуть посвідчити іноземні нотаріуси. У такому випадку це буде відбуватися за вимогами, які встановлює закон іноземної країни.

Що робити людині, на яку склали заповіт

Якщо людина знає про те, що її визначили спадкоємцем, то після смерті заповідача має звернутися до нотаріуса. Той зможе знайти заповіт, спадковий договір та відповідну справу у Спадковому реєстрі. Далі нотаріусу передають оригінал або копію заповіту, яка зберігається у державному нотаріальному архіві. Спадкоємець зможе отримати дублікат документа, якщо подасть свідоцтво про смерть заповідача.

Спадкоємець може як прийняти спадщину, так і відмовитися від неї. Обрати один із варіантів можна протягом шести місяців після смерті людини, яка нею розпорядилася. Щоб прийняти або відмовитися від спадщини треба подати відповідну заяву нотаріусу. Однак є умова – відмовитися доведеться одразу від усього майна, яке заповіли.

Прийняти спадщину за заповітом можна не пізніше ніж через 6 місяців після відкриття

Wirestock/depositphotos

Право на спадщину відкривається за місцем, де востаннє жив заповідач, тому потрібно буде знайти нотаріуса саме в цьому населеному пункті. Якщо його там немає, можна звернутися до уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування.

Нотаріус, чи інша уповноважена особа, яка посвідчувала заповіт, не мають обов’язку розшукати спадкоємців. Натомість це може зробити виконавець заповіту – людина, яка повинна стежити за його дотриманням. Виконавця може призначити сам заповідач, спадкоємці або нотаріус, але тільки за бажанням і письмовою згодою самої людини.

Повноваження виконавця підтверджує свідоцтво, яке видає нотаріус після перевірки усіх відповідних документів та інформації у Спадковому реєстрі. У свідоцтві обов'язково зазначають всі повноваження виконавця заповіту – як ті, які передбачені законом, так і ті, які надав йому заповідач.

Читайте також :

Як українцям за кордоном оформити право на спадок? Пояснює Офіс омбудсмена