Як українці ставляться до прихованої русифікації: опитування показало, що більше половини – прийнятно

63% опитаних українців вважають прийнятними заходи політики радикальної українізації, як-от заборону використання російської мови навіть у побуті та примус повністю перейти на українську.

Водночас найбільше підтримки має лагідна українізація – такий підхід повністю або частково підтримують 87% громадян. При цьому понад половина (53%) називає прийнятними елементи прихованої русифікації.

Про це свідчать результати опитування, яке провели фахівці Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

У ході дослідження учасникам описували заходи трьох варіантів мовної політики, не називаючи їхньої назви. Кожному респонденту зачитували лише один випадковий підхід.

Згодом у респондентів запитували, їхнє ставлення до описаних заходів політики стратегічної (лагідної), радикальної українізації чи прихованої русифікації.

Соціологи зауважили, що всі варіанти можуть отримати схвалення від формальної більшості населення. Відтак 63% опитаних назвали повністю або частково прийнятною політику радикальної українізації, 87% – лагідної, а ще 53% – прихованої русифікації.

Водночас найбільш негативне ставлення учасники опитування висловили щодо прихованої русифікації – понад третина (39%) визнала його повністю або частково неприйнятним.

Вищу підтримку отримала політика радикальної українізації, однак і тут третина (32%) назвали її певною мірою неприйнятною.

Найбільшу частку схвалення учасники продемонстрували щодо стратегічної (лагідної) українізації. При цьому кожен десятий опитаний (10%) вважає її частково або повністю неприйнятною.

Як на відповіді вплинув регіон проживання та мовна група?

Автори дослідження додали, що варіант прихованої русифікації схвалює більшість опитаних на Сході (68%) і Півдні (66%) України, попри високу там частку противників (13 та 30% відповідно).

При цьому до такої політики швидше позитивно ставляться люди, які спілкуються вдома переважно російською або однаковою мірою російською та українською.

"Водночас серед тих, хто вдома спілкується українською мовою, думки розділилися порівну, тобто у найбільшій мовній групі існує виразний спротив прихованій русифікації", – кажуть у КМІС.

За словами експертів, варіант радикальної українізації має зворотну тенденцію – його частіше схвалювали опитані із Заходу (72%) та Центру (67%). При цьому мешканці Півдня демонстрували відчутний опір, а на Сході часто вважали неприйнятним.

Учасники, які вдома спілкуються українською, частіше підтримували таку політику, а ті, що послуговуються російською, – відкидали як неприйнятний. Водночас думки розділилися порівну серед опитаних, які використовують у побуті обидві мови.

Абсолютну підтримку мешканців усіх регіонів та мовних груп отримав варіант стратегічної українізації, наголосили дослідники.

"Цей варіант має не лише найбільшу підтримку на національному рівні, але також і забезпечує консенсус між регіонами та між мовними групами України", – пояснили автори опитування.

Дослідження проводили впродовж 2-14 вересня 2025 року методом телефонних інтерв’ю. Загалом фахівці опитали 2012 українців, які проживають на підконтрольній території.

У ході роботи під "стратегічною українізацією", яку також можна називати лагідною, автори розуміють зміцнення позиції української мови, але без тиску щодо побутового використання російської.

Елементами стратегічної українізації визначали такі тези:

• українська мова – єдина державна і офіційна;
• основна мова освіти у школах тощо – українська;
• звичайні громадяни можуть розмовляти російською без тиску чи засудження, якщо так хочуть або звикли до цього;
• заохочується поступове поширення українською, зокрема через більше якісного контенту в інтернеті цією мовою, видання книжок тощо.

Фахівці КМІС "радикальну українізацію" описують як політику стигматизації і тиску на російськомовних громадян для переходу на українську, а також заборони використання російської навіть на побутовому рівні. Елементи такого підходу передбачають твердження про те, що:

• українська мова – єдина державна і офіційна;
• основна мова освіти у школах тощо – українська;
• російську мову заборонено використовувати всюди, зокрема в побутовому, родинному та дружньому спілкуванні;
• усіх російськомовних змушують повністю перейти на українську.

Політика "прихованої русифікації" передбачає нібито демократичний підхід, який фактично зміцнює і поширює російську на різних рівнях. Для учасників елементи прихованої русифікації описували як:

• українська мова – єдина державна, але російську можна використовувати в офіційній сфері в регіонах, де більшість населення цього бажає;
• мова освіти у школах тощо – за вибором батьків, зокрема може бути російська;
• громадяни можуть розмовляти російською без тиску чи засудження, якщо хочуть цього або так звикли;
• заохочується поступове поширення української, зокрема через більше якісного контенту в інтернеті цією мовою, видання книжок тощо.

Раніше опитування Центру Разумкова показало, що у 2024 році 78% українців називали державну мову рідною – це на чверть більше, ніж було у 2006 році.