Годувати можна скрізь: яким має бути місто, дружнє до мам із грудними дітьми
Мама з немовлям сідає в кафе, у музеї чи в маршрутці – і на секунду замислюється, чи можна тут погодувати дитину, чи краще пошукати куток подалі від чужих очей. Ця секунда вагання і є найкоротшим тестом на те, наскільки міста та простори насправді дружні до мам, які годують грудьми.
У цьому тексті хочу поділитися тим, що насправді робить міста та простори зручними для грудного годування, які помилки ми допускаємо навіть з добрими намірами і з чого варто почати бізнесу, який хоче стати відкритим до мам і татів із малюками.
Чи дружні наші міста до грудного вигодовування?
Я бачу, як українські великі міста, як-от Київ, Львів, Дніпро, поступово стають дружнішими до грудного вигодовування, але системними в цьому сенсі їх поки назвати складно. За останні роки знаки на підтримку публічного годування з'явилися в державних установах, культурних закладах, на залізничних вокзалах – і це помітний прогрес.
Водночас дружність міста – це не десятки чи сотні спеціально облаштованих точок, а саме атмосфера, у якій жінка заходить у будь-яке кафе, музей, ЦНАП чи торговий центр, сідає на лавку в парку або їде громадським транспортом, не замислюючись, чи можна тут погодувати дитину, а просто робить це.
Наразі найбільше містам бракує не інфраструктури, а зрозумілого суспільного сигналу: підготовленого персоналу, який знає, як реагувати, і сприйняття грудного вигодовування як звичайної, природної частини життя.
Поки що в суспільстві залишаються дефіцит обізнаності щодо теми, подекуди нетолерантне ставлення, об'єктивізація жіночого тіла та еротизація жіночих грудей. І навіть самі жінки не завжди добре знають, що право годувати дитину в публічному просторі – це природне право, яке не потребує чийогось дозволу.
З чого складається зручний простір?
Щоб заклад чи будь-яка інша установа вважалися дружніми до грудного вигодовування, зовсім не обов'язково будувати окрему закриту кімнату. Базовий рівень – це зручне місце, де можна сісти, комфортна температура, доступ до питної води, можливість припаркувати дитячий візочок поруч. А найголовніше – ставлення персоналу: коли жінку не просять прикритися, сховатися в туалеті чи перейти в інше приміщення.
Якщо у закладу є ресурс на окрему кімнату, це чудове доповнення – за умови, що вона реально комфортна: крісло зі спинкою, столик, вода, місце для візочка, поверхня для сповивання, нормальне освітлення. Але важливо тримати в голові головну мету: не в тому, щоб існувала спеціальна кімната, а в тому, щоб жінка мала право обирати, де саме годувати – у цій кімнаті, якщо їй так комфортніше, або за тим самим столиком у кафе чи на стільці в головній залі музею.
Грудне вигодовування має бути прийнятним у всіх публічно доступних частинах закладу, а кімната лишається додатковою опцією, а не єдиним дозволеним місцем. Персонал не повинен казати "у нас є кімната, будь ласка, перейдіть туди" – рішення завжди залишається за жінкою.
Типові помилки, яких варто уникати
Навіть із добрими намірами ті, хто облаштовує такі простори, часто можуть повторювати певні помилки:
- Роблять красиву кімнату для годування і починають вважати, що годувати груддю тепер можна тільки там, хоча мета – навпаки – зробити прийнятним годування будь-де в закладі.
- Розташовують такі локації фактично в туалеті. Годування дитини – це прийом їжі, і туалет для цього не є нормальним місцем.
- Вкладають бюджет у ремонт і меблі, але не пояснюють нічого персоналу. У результаті охоронець чи працівник/-ця може сказати відвідувачці, що годувати можна тільки в спеціальній кімнаті – і це перекреслює всю дружність простору одним реченням.
- Надмірно приватизують процес: ширми, кабінки, написи на кшталт "місце для годування тут", ніби годувати можна винятково в цій точці. Для частини жінок приватність справді важлива, і вона має бути доступною опцією.
Але якщо мама хоче лишитися за столиком із друзями чи біля експоната у виставковій залі й одночасно погодувати дитину – це так само нормальний сценарій. Ненормально, коли хтось ззовні вказує жінці, як їй слід чинити: забезпечувати комфортні умови варто, а рішення завжди залишається за нею.
З чого почати бізнесу та громадам навіть без додаткового бюджету
Дружність до грудного вигодовування не мусить бути дорогою – базові кроки радше про позицію компанії, ніж про ремонт. Найдешевший і водночас найважливіший крок – повідомити персоналу чітку позицію закладу: тут можна годувати груддю, жінку не просять сховатися чи перейти в інше місце, їй не роблять зауважень і не дивляться скептично.
Навпаки, її підтримують: пропонують безкоштовну воду, допомагають знайти місце для візочка, а якщо потрібно – більш приватне місце для годування. Щоб команді було простіше зрозуміти, з чим стикаються мами в перші місяці, можна разом переглянути кілька коротких відео про грудне вигодовування на каналі "Шлях батьківства".
Гарно працюють і видимі позначки, великі чи маленькі, які сигналізують, що тут це можна. Для України, яка зараз перебудовує культуру ставлення до дітей і батьківства, такі знаки особливо потрібні: вони одразу знімають напруження і дають зрозуміти, що годувати тут – нормально.
Далі – зручний стілець чи крісло, доступ до питної води, за можливості – столик для сповивання, який неважко встановити. Саме за таким принципом працює багато міжнародних ініціатив на підтримку батьків з дітьми. Долучитися до цього можуть не лише великі компанії з великими бюджетами, а й кафе, салони краси, бібліотеки, невеликі крамниці, а також громадські простори, ОСББ чи ініціативні групи в межах свого району.
Світові приклади, на які варто орієнтуватися
У Британії давно працює програма Breastfeeding Welcome, в Австралії – ініціатива зі схожою назвою Breastfeeding is Welcome Everywhere. Логіка в обох випадках схожа: створюється мережа закладів, які публічно декларують свою дружність до грудного вигодовування, отримують чіткі критерії, навчають персонал і розміщують знаки підтримки.
Для бізнесу це історія без програшних сторін – заклад розширює свою аудиторію за рахунок батьків із маленькими дітьми, а сім'ї отримують більше місць, де почуваються комфортно. У світі навіть існують застосунки для пошуку таких локацій, хоча загальний вектор руху – не в бік приватизації й виділення окремих точок, а в бік суспільства, дитиноцентричного за замовчуванням, де жінка почувається вільною в будь-якому закладі.
Українські кейси, які надихають
В Україні вже третій рік поспіль діє ініціатива "Годуй грудьми всюди". Знаки на підтримку публічного годування з'являються на залізничних вокзалах, у кафе, ресторанах, скверах, міністерствах і торгових центрах.
Цього року їх можна було побачити й у культурних просторах – театрах, музеях, на виставках: наприклад, у Національній опері, в Опереті, в Національному музеї народної архітектури та побуту України чи в Музеї Шевченка в Києві.
Простір, який розміщує такий знак, фактично декларує: тут раді мамам і татам із маленькими дітьми; персонал не пропонуватиме сховатися, а годування груддю можна поєднати з приємним відвідуванням театру чи музею.
Куди звертатися, якщо хочете зробити свій простір дружнім?
Найпростіше – звернутися до організацій, які вже мають досвід такої роботи: вони допоможуть зрозуміти, що потрібно саме конкретному простору – чи то кафе, торговому центру чи культурному закладу – інфраструктурні рішення, тренінги для персоналу чи креативні альтернативи без ремонту.
Такі організації є в різних містах, і з деякими з них можна порадитися напряму. На практиці зміни майже завжди виявляються простішими й дешевшими, ніж здається на старті.
Більше порад та рекомендацій про грудне вигодовування та розвиток дітей можна знайти на YouTube-каналі Шляху Батьківства.
Марина Марченко, голова та співзасновниця ГО "Генерація матерів Лада" – для програми "Шлях Батьківства"
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору автора.