Чи вважали б тебе ввічливим сто років тому? Правила давнього українського етикету – ТЕСТ

“Помагай Боже” казали, коли бачили когось за роботою. “Слава Богу” і донині поширене вітання на Галичині. Про “Слава Україні!” автор згадує, що це вітання поширилося поміж української інтелігенції “літ 25 тому, перед останньою революцією” (книга вийшла друком в 1940 році). Доброї роботи та поздоровляю – не вітання, а фантазія редакції.

“Помагай Боже” казали, коли бачили когось за роботою. “Слава Богу” і донині поширене вітання на Галичині. Про “Слава Україні!” автор згадує, що це вітання поширилося поміж української інтелігенції “літ 25 тому, перед останньою революцією” (книга вийшла друком в 1940 році). Доброї роботи та поздоровляю – не вітання, а фантазія редакції.

“Помагай Боже” казали, коли бачили когось за роботою. “Слава Богу” і донині поширене вітання на Галичині. Про “Слава Україні!” автор згадує, що це вітання поширилося поміж української інтелігенції “літ 25 тому, перед останньою революцією” (книга вийшла друком в 1940 році). Доброї роботи та поздоровляю – не вітання, а фантазія редакції.

Казали і так, і так. А у відповідь чули: “просимо і Вас до громади – частуйтеся, чим Бог послав!”

Казали і так, і так. А у відповідь чули: “просимо і Вас до громади – частуйтеся, чим Бог послав!”

Казали і так, і так. А у відповідь чули: “просимо і Вас до громади – частуйтеся, чим Бог послав!”

“Коли їсться хліб чи п’ється воду, то треба зняти шапку і перехреститися, бо хліб є “святий”, – так зазначено в книзі.

“Коли їсться хліб чи п’ється воду, то треба зняти шапку і перехреститися, бо хліб є “святий”, – так зазначено в книзі.

“Коли їсться хліб чи п’ється воду, то треба зняти шапку і перехреститися, бо хліб є “святий”, – так зазначено в книзі.

Не можна сідати на стіл “бо на столі хліб святий лежить”. Єдине що дозволялося – ставити на стіл труну з покійником.

Не можна сідати на стіл “бо на столі хліб святий лежить”. Єдине що дозволялося – ставити на стіл труну з покійником.

Не можна сідати на стіл “бо на столі хліб святий лежить”. Єдине що дозволялося – ставити на стіл труну з покійником.

Ще бракувало, щоб в хаті куривом смерділо! Звісно, тютюн в домі не курили!

Ще бракувало, щоб в хаті куривом смерділо! Звісно, тютюн в домі не курили!

Ще бракувало, щоб в хаті куривом смерділо! Звісно, тютюн в домі не курили!

В ногах правди немає – той, хто прийшов до хати, хоч на хвильку має сісти “щоб старости хати не минали”, тобто щоб всі дівчата в хаті не засиджувалися в дівках.

В ногах правди немає – той, хто прийшов до хати, хоч на хвильку має сісти “щоб старости хати не минали”, тобто щоб всі дівчата в хаті не засиджувалися в дівках.

В ногах правди немає – той, хто прийшов до хати, хоч на хвильку має сісти “щоб старости хати не минали”, тобто щоб всі дівчата в хаті не засиджувалися в дівках.

Обидва варіанти правильні – ці додаткові слова свідчили про вік чи повагу. Так зверталися і до членів родини чи близьких: пані-матінко, пане(пані)-брат. Звідси також і звертання пан-отче до священика (хоч так могли звертатися і до батька).

Обидва варіанти правильні – ці додаткові слова свідчили про вік чи повагу. Так зверталися і до членів родини чи близьких: пані-матінко, пане(пані)-брат. Звідси також і звертання пан-отче до священика (хоч так могли звертатися і до батька).

Обидва варіанти правильні – ці додаткові слова свідчили про вік чи повагу. Так зверталися і до членів родини чи близьких: пані-матінко, пане(пані)-брат. Звідси також і звертання пан-отче до священика (хоч так могли звертатися і до батька).

“Ой поїхав з України козак молоденький…

Виїжджавши шапку знявши, низенько вклонився:

Ой, прощайте, слобожани – може з ким сварився…”

Слід було на всяк випадок попросити прощення у близьких та попрощатися – щоб на випадок смерті не бути у сварці з рідними (це прирівнювалося до гріха).

“Ой поїхав з України козак молоденький…

Виїжджавши шапку знявши, низенько вклонився:

Ой, прощайте, слобожани – може з ким сварився…”

Слід було на всяк випадок попросити прощення у близьких та попрощатися – щоб на випадок смерті не бути у сварці з рідними (це прирівнювалося до гріха).

“Ой поїхав з України козак молоденький…

Виїжджавши шапку знявши, низенько вклонився:

Ой, прощайте, слобожани – може з ким сварився…”

Слід було на всяк випадок попросити прощення у близьких та попрощатися – щоб на випадок смерті не бути у сварці з рідними (це прирівнювалося до гріха).

Віктор Андрієвський вважає, що звичай приносити гостинці з гостей чи далекої дороги прийшов до нас через Грецію зі Сходу. Подібно як царі несли дари новонародженому Христу, так і у давніх українців було прийнято обдаровувати тих, хто чекав на тебе вдома.

Віктор Андрієвський вважає, що звичай приносити гостинці з гостей чи далекої дороги прийшов до нас через Грецію зі Сходу. Подібно як царі несли дари новонародженому Христу, так і у давніх українців було прийнято обдаровувати тих, хто чекав на тебе вдома.

Віктор Андрієвський вважає, що звичай приносити гостинці з гостей чи далекої дороги прийшов до нас через Грецію зі Сходу. Подібно як царі несли дари новонародженому Христу, так і у давніх українців було прийнято обдаровувати тих, хто чекав на тебе вдома.

Науковиця Світлана Ганджа досліджувала епістолярну спадщину Лесі Українки. Подяка в її листах (понад століття тому) висловлена такими ж словами, якими ми послуговуємося і нині.

Науковиця Світлана Ганджа досліджувала епістолярну спадщину Лесі Українки. Подяка в її листах (понад століття тому) висловлена такими ж словами, якими ми послуговуємося і нині.

Науковиця Світлана Ганджа досліджувала епістолярну спадщину Лесі Українки. Подяка в її листах (понад століття тому) висловлена такими ж словами, якими ми послуговуємося і нині.