Жінки у формі – не виняток: чому бізнес має стати союзником у їхній боротьбі
За три роки великої війни українське суспільство суттєво змінилося. Одна з найпомітніших, хоч і доволі тихих трансформацій – збільшення присутності жінок у Збройних силах. Станом на 2025 рік їх уже понад 70 тисяч – це на 20% більше, ніж у 2022-му. Понад 5,5 тисяч військовослужбовиць перебувають безпосередньо на передовій. За кожною з них – особиста історія. І водночас – історія нової України, яка навчається визнавати, підтримувати та адаптується до реальності, де жінка у військовій формі не виняток, а норма. Де сила, витримка й відвага не мають статі.
Працюючи у сфері PR та корпоративної соціальної відповідальності, я взаємодію з фондами, волонтерами та громадськими організаціями, які опікуються військовими. Відтак маю уявлення й про спектр викликів, з якими стикаються жінки в армії. Це і нестача адаптованої амуніції, і упередження в середовищі, яке ще не встигло повністю змінити своє бачення ролі жінки – не те що у війську, а й у суспільстві загалом.
Я переконана: бізнес не просто може, а повинен бути агентом позитивних змін. Для EVA підтримка жінок, зокрема тих, хто сьогодні служить у лавах Збройних сил, не разова окрема ініціатива, а логічне продовження філософії компанії. Від моменту заснування у 2002 році ми послідовно будуємо як бізнесові процеси, так і соціальні проєкти навколо потреб жінок. Ми не відійшли від своїх принципів з початком повномасштабної війни, і зрозуміли, що можемо підтримати країну, залишаючись вірними своїм цінностям. Це дуже актуально, коли жінки, які ще вчора були нашими колегами чи клієнтками, одягають військову форму й вирушають на фронт.
Першою масштабною ініціативою такого спрямування для EVA стала кампанія "На захисті краси України", реалізована разом із фондом Dignitas. Її метою було навчити та екіпірувати 100 жінок-аеророзвідниць – і ми її досягли. Та паралельно проєкт показав, наскільки глибокими залишаються стереотипи. Ті самі упередження, з якими жінки стикаються у цивільному житті, продовжують діяти й у війську. Часто – навіть сильніше. Багатьом доводиться буквально виборювати своє право бути сприйнятою на рівних. До цього додається також матеріальний аспект – військова амуніція переважно розрахована на чоловіків. Бронежилети тиснуть на груди. Великі шоломи, сповзають з голови. Форма суттєво більша за розміром, ніж потрібно. Це не лише про комфорт. Це – про безпеку, якісний захист та ефективність.
Саме це стало підґрунтям для запуску нового проєкту "Місія – життя", який ми реалізовуємо у партнерстві з ГО "Землячки". Його пряма мета – зібрати 4 мільйони гривень і забезпечити 80 бойових медикинь адаптованою амуніцією. Долучитися до ініціативи можна, зробивши переказ на касі EVA або на сторінці проєкту.
Але глобальна місія проєкту виходить за межі матеріального забезпечення. Бо йдеться також про підтримку права жінки на службу, про нормалізацію цього вибору в очах суспільства. Про визнання й повагу до тих, хто добровільно залишив цивільне життя і долучився до оборони країни, навіть зустрічаючи спротив і нерозуміння всередині самої системи, яку вони пішли підсилювати.
Ми прагнемо змінити систему. Створити реальність, у якій жінки та чоловіки у війську матимуть рівні умови. У якій до фронтових труднощів жінкам не доведеться додавати ще й виборювання базового: форми, яка не заважає руху; бронежилета, який надійно захищає; шолома, що не сповзає, і ставлення, яке хоча б не демотивує.
У цьому процесі важливу роль відіграє комунікація. Ми принципово завжди говоримо "захисники та захисниці". Ми показуємо, робимо видимими для суспільства реальних жінок у формі в наших кампаніях. Ми свідомо формуємо нову норму: жінка у війську – це не виняток. Не сенсація. Це – один із варіантів реалізації. І підтримка жінок у війську – це не про героїзм як виняток. Це – про чесне визнання того, якою є наша країна сьогодні.
Це надзвичайно важливо не лише зараз, коли жінки служать, а й для їхнього повернення. Дехто, ймовірно, залишиться в армії, але багато хто повернеться до мирного життя. І те, наскільки вдалою буде ця реінтеграція, значною мірою залежить від суспільного ставлення – від поваги, підтримки та прийняття. Саме тому це – ще один виклик та стратегічний вектор для держави й соціально відповідального бізнесу, який актуалізується вже сьогодні.
#EVA #Олександра Гнатик