Люди, які об’єднують науковців

"Цього літа я спілкувався з науковцем з Грузії. Він скаржився, що вони не встигають освоювати кошти, які їм пропонують, доводиться відмовлятися", - розповідає заступник директора з наукової роботи Криворізького педагогічного інституту Ігор Шелевицький.

В Україні ж ситуація в науці з точністю до навпаки: грошей вистачає хіба на оплату роботи викладачів університетів та дослідних інститутів і комунальні послуги. У клубку проблем – застаріла матеріально-технічна база, відсутність попиту на новації серед бізнесу, інвестицій у нові розробки, а також ізоляція.

Як розповідала науковець Наталія Шульга, в Україні "немає культури співпраці, обміну речовинами, препаратами".

"На заході вчені включені в інформаційні системи обміну знаннями, обмінюються наробленими препаратами, методами, обговорюють та перевіряють кожний новий результат", - пояснювала пані Наталя.

Щоб якось об’єднати українських науковців і покращити їхню співпрацю, кілька активістів заснували спеціальні мережі.

Життя у них частково є дзеркалом того, що найбільше хвилює вітчизняних дослідників – боязнь лишній раз щось спитати і когось потурбувати, намагання розібратись у потоці постанов Міносвіти і науки, щоб згідно з правилами оформити дисертацію, пошук рецензента на роботу і запит на інформацію про конференції і гранти.

"Українська правда. Життя" поспілкувалась з кількома такими активістами, які намагаються допомогти науковцям знаходити спільну мову.

Юрій Халавка, засновник спільноти "Українські науковці у світі" (дата заснування – 2008 рік, учасників – 2.5 тисячі, 90% з них науковців з вченими ступенями, середній вік – 30 років. Ідея – мережа для українських науковців та всіх, хто цікавиться наукою в Україні. У спільноті є модерація членства, але поки людина не порушує правила – вона буде бажаним гостем)

Юрій Халавка. Фото TEDxLviv

Ідея заснування цієї спільноти 30-річному викладачу хімфаку Чернівецького національного університету прийшла під час стажування в Німеччині. З одним із активістів української студентської організації у цій країні у Юрія були спільні інтереси і він запросив його для доповіді в Мюнхенському університеті. Тоді і народилася ідея створення соціальної мережі.

"Науковці можуть зустріти один одного будь-де, то чому не створити таке місце, де вони могли б спілкуватись постійно?" - пригадує Юрій Халавка попередній задум.

"Потім ми зрозуміли, що у наших науковців в Україні є багато питань, які соромно поставити на "солідному" науковому форумі, наприклад, про оформлення дисертації. Академіка безпосередньо про це не спитаєш", - каже Юрій.

"Може, просто стидаються чи бояться. У нас були випадки, коли людина публікувала питання у мережі, і через це на неї потім тиснули з наукових відділів університетів", - каже Халавка.

"Українська правда. Життя" зустрілась з науковцем наступного дня після активації спільного гранту Юрія і його американського колеги Анатолія Пінчука на суму 70 тисяч доларів (на дослідження наночастинок для покращення роботи сонячних батарей).

"Цей проект – повністю результат активності у нашій спільноті. Я цю людину не знав до того, я не шукав його", - коментує Юрій. Вже у мережі вони з’ясували, що працюють в одній сфері і вирішили подати спільну заявку на грант.

"Українські науковці у світі" Юрій створив за власні гроші та кошти модераторів. Якщо не враховувати затрати часу, її річний бюджет становить близько 500 євро. Юрій каже, що пробував зібрати кошти на підтримку мережі з самих науковців, але вони надто бідні.

"Закордоном нормально платити 100-50 євро за членство у якійсь організації. У нас дуже мало погоджувались підтримати мережу хоча б смскою за 50 копійок", - каже Юрій Халавка,.

Молодому науковцю вдалось організувати мережу з доволі активним членством. Крім спілкування, УНС пропонує дайджести з повідомленнями про конференції.

Про науку з Юрієм можна говорити годинами – у молодого вченого є пояснення і розуміння того, чому в українській науці саме такий стан речей.

За його спостереженнями, в Україні є і конкурентоздатні вчені, і лабораторії світового рівня. Щоправда, скористатись ними непросто:

"Я особисто бачив такі лабораторії і обладнання. В Академії наук є такі центри колективного користування, але, як показує досвід, вони не завжди працюють ефективно. Там є черга і вона рухається з якоюсь визначеною швидкістю".

Відтак легше знайти партнера закордоном і зробити своє дослідження там, ніж в Україні.

Без втручання держави у наукові справи, Юрій не бачить можливості зрушити ситуацію з місця – бізнесу це не дуже вигідно.

"Вкладати гроші в науку – ризикова справа. В Україні нема культури цього пасивного фінансування, коли ви фінансуєте у 10 проектів, і лише один стає Фейсбуком. У ризиковану справу можна вкладати лише у двох випадках. Перший – це коли без цього ризику ви не можете нічого досягти. Наприклад, у США, коли всі на топовому рівні, ви не можете не вкладати гроші, бо тоді ви не можете бути найкращими. І ще, коли це робиться з міркувань патріотизму. Ви можете не їсти, не спати, а країна буде мати ядерну зброю. У нас бізнес зараз у такій ситуації, що навіть другосортні і третьосортні досягнення вже покращать життя", - додає Халавка.

Андрій Пелещишин та Юрій Сєров – засновники Cпільноти "Наука-онлайн", загалом засновників п’ятеро. (Старт проекту – липень 2006 року, наразі зареєстровано понад 3 тис. науковців, серед яких як доктори та кандидати наук, так і студенти та аспіранти, активними є десяток-два людей).

Цей сайт теж підтримується власними силами і коштами засновників, які працюють у "Львівській політехніці". До цього вони створили спільноту "Форум Рідного Міста", але львів’яни хотіли відкрити сайт, який би стосувався їхньої професійної діяльності. Результатом цього стала "Українська наукова Інтернет-спільнота" (УНІС).

"У ті роки ми брали участь в організації конференції, тож виникла ідея створити спільноту, в якій би усі охочі могли ділитися інформацією про наукові події, що відбуваються в Україні", - пригадує Юрій Сєров.

Юрій Сєров. Разом з Андрієм Пелещишиним, який є автором ідеї УНІС, та друзями Павлом Жежничем, Романом Голощуком, Дмитром Тарасовим створив "Науку онлан"

"Не секрет, що наукові вісники читає вузьке коло людей, а свій власний сайт має далеко не кожен науковець. Тому ми хотіли створити місце, де також можна було б оприлюднювати свої наукові результати, спілкуватися з колегами, отримувати відповіді на ті чи інші питання", - додає його колега Андрій Пелещишин.

У спільноті УНІС найбільше обговорюються проблеми захисту дисертацій, публікації своїх праць у наукових вісниках, пошуку грантів на проведення досліджень.

За роки існування цієї мережі засновники дійшли висновку, що "українська наукова громада є пасивною, як і все українське суспільство. А, може, ще пасивнішою".

"Ще однією проблемою є те, що велика частина цієї громади - це старші науковці, які мало користуються інтернетом, не мають навиків онлайн-спілкування", - додають вони.

Євген Мележик, засновник "Соціальної мережі науковців" (старт проекту – початок 2009 року, кількість підписників, які отримують дайджест мережі – більше 25 тисяч науковців, з них тисяча – доктори наук, і майже 7 – кандидати наук).

Ідея заснувати таку мережу з’явилась під час навчання в університеті. "Я вчився на фізичному факультеті Університету ім.Шевченка. Мені не вистачало інформації про гранти, конференції, а для мене це було дуже актуально", - пригадує Євген.

На відміну від "Українських науковців у світі" та "Української наукової Інтернет-спільноти", які створюються і підтримуються коштом засновників, "Соціальна мережа науковців" з’явилась за сприяння благодійного фонду.

"Наша соціальна мережа побудована навколо контенту. Є основний канал комунікацій – наш дайджест. Щотижня наша команда збирає із багатьох джерел і надсилає підписникам пібірки грантів, конференцій і вакансій, чиї дедлайни подачі спливають найближчим часом. Таким чином хочемо допомогти вченим зекономити час і не проґавити цікаву та важливу конференцію", - пояснює Мележик.

"Ступінь поінформованості про нашу науку дуже низький. Закордоном всі знають, де про що шукати, де які гранти є, а у нас – ні. Тому щомісяця ми публікуємо близько сімдесяти грантів і двохсот конференцій із усіх дисциплін", - каже редактор соцмережі Ксенія Семенова.

Євген Мележик - засновник "Соціальної мережі науковців"

Ще один проект Євгена, який є дочірним спільноти, стосується інновацій.

"Зараз цей розділ у нас не дуже розвивається. Є декілька проблем, які ми намагались вирішити в рамках цієї біржі. Коли вчений пише опис своєї інновації, він вказує довжелезні технічні характеристики на багато сторінок. Бізнесмену це не цікаво, йому потрібно чітко написати, які це має переваги над конкурентами. Інновації повинні мати чіткий маркетинговий вигляд, як їх застосувати. Ось це ми і намагались зробити", - пояснює Мележик.

Новий напрямок роботи соцмережі – проведення безкоштовних освітніх вебінарів. На них досвідчені науковці діляться практичним досвідом отримання закордонних та українських грантів.