Що іграшки можуть розповісти про вашу дитину?

3089
16 жовтня 2008

Українці не звикли платити за можливість нажалітися на себе чи ближнього лікареві. Якщо й виникає якась проблема з психічним здоров'ям, то на допомогу спішать не психолог і наука, а ворожка і поради знайомих.

Для дорослих такий спосіб самолікування іноді справді ефективний, однак у випадку з дітьми батьки ризикують здоров'ям малюків. Нехай не фізичним, а психічним.

Не просто плюшевий ведмедик

- Якщо дівчина грається хлопчачими іграшками, на це реагують спокійно, але якщо хлопчик грається ляльками, то всі кричать "Ая-яй! Він ляльками грається, він, мабуть, виросте жінкоподібним! - емоційно зазначає Вадим Колесников.

Такі карапузи не обов'язково стануть неповноцінними мужчинами. Хлопчик, який грається з ляльками, явно відчуває брак мами, і через свої іграшки він про це сигналізує.

Значить, мама працює, приділяє йому мало уваги, і необхідно додатково проводити спеціальні психологічні ритуали (хоча б на 15-20 хвилин в день саджати дитину на коліна матері, обнімати його, цілувати частіше).

М'які іграшки дають дитині відчуття захищеності, переконує психолог, тому не дивно, що діти часто беруть їх із собою в дорогу.

- Якщо дитина надає перевагу саме м'яким іграшкам, то варто звернути увагу, наскільки вона почуває себе у безпеці, - резюмує Колесников.

Ще один тривожний симптом для батьків - коли дитина ламає свої іграшки. Крім вказування на те, що дитині надто багато всього забороняють, така деструктивна поведінка може свідчити і про серйозніші проблеми.

- Ламання іграшок - це виплеск негативної енергії, коли дитина відчуває тривожну ситуацію, але не може з нею справитися. Наприклад, коли батьки розводяться, - доповнює слова колеги дитячий психолог клініки "Медіком" Олена Поздєєва.

Але один такий агресивний обряд не обов'язково означає наявність внутрішньої напруги організму. Батькам варто придивитися до дитини уважно у випадку, якщо у неї присутнє тотальне знищення у грі, але при цьому вона не зосереджується на чомусь без руйнування цього об'кту.

- Якщо він щось знищив, а поряд збудував щось нове, то це не ознака чогось поганого. Він заявляє про себе як про особистість, яка хоче знищити щось, що йому пропонують, і побудувати щось своє, - роз'яснює "Життю" дитячий психолог Наталія Турбіна.

- Він може постійно розбивати кубики, але він потім сідає і малює. Ці речі можуть становити одне ціле. Він не може будувати і творити щось з кубиків, але він може придумувати щось своє на аркуші паперу, - резюмує спеціаліст.

І додає доволі невтішний для дорослих аспект: у грі дитини треба побачити себе і свої стосунки з чоловіком. Найчастіше поведінка малюка стає "неправильною" саме через сімейні чвари між двома найціннішими для нього людьми.

Психолог Кетлін Альфано каже, що українські дітлахи нічим не відрізняються від європейських чи американських
- Дитина, яка грається виключно машинками - це дитина, яка обмежена у русі. Дайте їй можливість не просто ходити і гуляти, а візьміть якусь палку і стукайте разом з нею по паркані, - веде далі характеристику вподобань іграшок Вадим Колесников.

Втім, така любов до всього, що на колесах, може пояснюватись і тим, що батько хлопчика водій або багато їздить. Тож маля старається в такий спосіб уподібнитися старшому. І перешкоджати грі з автівками не варто. Тим більше, що ці іграшки, як і інші динамічні забавки сприяють розвитку мови дитини.

Маля, що в дитячому віці цими іграшками не награлося, добре вчитися не буде, впевнений Вадим Колесников.

Нічого страшного і загрозливого немає й у тому, що ваша дитина полюбляє монстриків та дракончиків. Вони страшні для тих, хто вже осмислено дивиться фільми жахів.

- Якщо монстрики сняться дитині, вона прибігає зі сльозами до матері, мовляв, "мені таке снилось!", приведіть її  до психолога - він знає, що з цим робити. Але якщо дитина грається просто тому, що це прикольно, тому що це зроблено саме для дітей, то проблеми у цьому немає, - каже психолог.

- У мене в кабінеті багато іграшок. І коли я бачу, що діти починають готувати мені їсти, я знаю, що наступним етапом буде яскраве вираження агресії, - розповідає нам Олена Поздєєва, - Тому що в людській психіці так закладено - спочатку загодувати, задобрити, а потім можна виражати агресію. Це незалежно від статі. У цьому випадку батькам треба звернути увагу, тому що такі діти справді частіше бувають інфантильними, і у них немає можливості виражати агресію на дорослих. Малюк виражає її на тваринах, на дітях у такій грі.

З початком малювання можна аналізувати об'єкти, які начертало ваше чадо. Скажімо, якщо дитя зафарбовує все чорними кольорами, якщо його герої мають якісь гострі кути, колючі, то це теж може свідчити про приховану агресію.

- Буває таке, що дитина малює і потім починає рвати зображене, або ж йому просто потрібно проколоти свою роботу, - доповнює картину Наталія Турбіна. У таких випадках, якщо аналіз сімейних стосунків  і застосування висновків на практиці ради не дають, треба йти до психолога.

Дорослі бажання

- Сучасні діти мають різні іграшки, щоб гратись. Вони здаються нам розумнішими, тому що вони реагують на багато складних речей. Я дивуюсь, коли 18-місячна дитина знає, що робити з цифровою відеокамерою. Але б'юсь об заклад, що якщо дати цю саму камеру дитині такого самого віку 10 років тому, вона робила б з нею те саме. Я бачу нинішніх півторарічних дітей, і пригадую тих, які були у цьому віці 10 років тому і - це саме... - переконує голова Дослідницького центру "Ігрова лабораторія Fisher-Price" Кетлін Альфано.

Експерт минулого тижня мандрувала столичними дитячими закладами і вивчала стиль гри українських дітей.

Альфано каже, що вони нічим не відрізняються від європейських чи американських. Вибір іграшок у магазинах майже такий самий, як і в інших країнах, дітлахи такі ж веселі та сумні, сором'язливі та "пробивні", які і їхні однолітки по всьому світі.

Дітям дуже потрібно гратись, бути вільним, досліджувати
Керівник компанії дистриб'ютора Fisher-Price в Україні Сергій Крижанівський помітив у наших батьках зріст їхньої відповідальності.

- Ми це називаємо перевихованням дорослих, - каже Крижанівський. Тепер розвиваючі іграшки дорослі нашої країни купують навіть для новонароджених.

Така наполегливість "виховати вундеркінда" у деяких батьків переходить розумні межі.

- Іноді батьки надто сильно стараються. Дітям дуже потрібно гратись, бути вільним, досліджувати. Коли батьки надто тиснуть на дитину "ти маєш вивчити це", "ти маєш вміти це", то це неправильне, надто суворе і обмежуюче виховання, - зауважує Кетлін Альфано.

До яких наслідків може призвести такий упор на розвитку дитячого інтелекту, добре знає дружина скульптора Олега Пінчука Лілія. Для своєї старшої доньки Оксани вона через агентство знайшла няню. Жінка видалась їй розумною, прогресивною, освіченою. Однак наслідки її впливу на дитину Лілія Добжанська відчуває і донині.

- Вона садовила дитину на стілець для годування і займалася з нею. Оксана не могла піти, коли їй обридало навчання. Дуже скоро вона почала розумітись на всіх марках втомобілів. Вона знала, що таке космос, які є планети, - додає дружина Пінчука.

Добжанська чітко помічає різницю у розвитку п'ятирічної Оксани і її однолітків.

- Вона іноді такі речі говорить, що доросла людина не може взагалі сформулювати. Вона розмовляє якимись філософськими речами. Але Оксанка більш плаксива, більш чутлива, - додає штрихи до образу Лілія.

З молодшим сином вона вже не експериментувала з передовими методиками розвитку.

- Я вже переконалась у тому, що все треба робити step by step. Дитина навчиться і в сім років читати, писати. Не потрібно це робити в два, - додає Лілія Добжанська.

 
Дітки, які живуть бажаннями батьків - часті пацієнти психологів Олени Поздєєвої та Наталії Турбіної.

- Варто говорити про те, що вимоги до дитини, до його умінь дуже високі. Тенденція сучасного часу - це невротичне бажання батьків впихнути в дитину як можна більше і швидше. І дитина знаходиться в стані переповненості бажаннями батьків, коли немає простору для свого власного. І ця пустота - у дітей, у яких усе є, вони роблять, що хочуть, але у них стан може й не депресії, але внутрішньої пустоти і пасивності, - з сумом констатує Наталія Турбіна.

Не останню роль у появі цієї пустоти відіграє вседозволеність та розбещеність дітей. Не секрет, що ділові батьки закидують своїх дітей іграшками та грошима (у дещо старшому віці), лише би вони не чіпали дорослих із всілякими запитаннями і проханнями про спільну гру.

"Давайте не будемо плутати гру та іграшку", - закликає Вадим Колесников. Проводити час з карапузом треба жваво і цікаво, приділяючи увесь час йому. Психолог рекомендує присвячувати кількарічним малюкам мінімум дві години в день тісного спілкування. А ще краще, щоб мама була з дитиною вдома хоча б до трирічного віку.

Наталія Турбіна радить мамам потихеньку вибиратися на роботу, коли дитина починає наїдатись їжею, відмінною від грудного молока. Цей факт свідчить про те, що малюк вже доволі самостійний і жінка може планувати part-time роботу.



powered by lun.ua