Арт-терапевти радять протанцювати свою проблему

"По-справжньому люблять танцювати лише ті, хто танцює босими ногами на колючій траві", - писав англійський літератор Томас Фуллер, а в Україні говорили: "Аби танцювати вміла, а робити лихо навчить".

Рух, музика, танець відіграє у нашому житті значно більшу роль, ніж ми собі уявляємо. Згадайте свої відчуття на концерті, коли ви заходите до зали, не знаючи нікого із глядачів, замикаєтеся у своєму світі серед натовпу.

Аж раптом на сцену виходить артист, лунає музика, і всі глядачі, як один, починають плескати в долоні, відбиваючи спільний ритм. І починає здаватися, що вся зала наповнена однодумцями, небайдужими одне до одного людьми. Спільне відтворення ритму є одним із найважливіших аспектів танцювальної терапії, воно викликає відчуття єдності і підтримки - стверджують арт-терапевти.

Курс лікування танцем

Тренінги кандидата психологічних наук Людмили Роговик, доцента кафедри психології Київського національного лінгвістичного університету та тренер Вищої соціально-психологічної школи Інституту психології АПН України, починаються з того, що всі учасники сідають на самий краєчок стільця, ставлять стопи на підлогу і розправляють плечі.

Розхитуючись і перевалюючись з одного боку на інший, потягуючись, учасники тренінгу розігрівають своє тіло і готують його до наступного етапу. До речі, це чудовий спосіб зігрітися і розім'ятися для тих, хто працює за комп'ютером.

Свої тренінги Роговик готує за принципами Маслоу і Бернштейна. Спершу рух задовольняє фізичні потреби у теплі і комфорті, а згодом приводить до самоактуалізації особистості - реалізації своїх творчих можливостей та талантів.

Повний курс триває десять днів, кожен з яких складається з семи годин роботи. За цей час учасники цілковито занурюються в атмосферу музики, руху і танцю, розкриваються і виявляють свій прихований потенціал.

Фото з сайту Студії психології і сучасної хореографії "Малюма і Такете"

На першому етапі учасники тренінгу виявляють його цілі і задачі, заповнюють анкети, а також знайомляться дуже неординарним способом - їм пропонують протанцювати своє ім'я, своє "Я - реальне", "Я - ідеальне" і "Я - очима інших".

Дорослі люди, неначе немовлята, вчаться відчувати своє тіло, переносити вагу, орієнтуватися у просторі, відчувати партнера і танцювати з заплющеними очима.

Після трьох ознайомчих днів настає другий етап, на якому відбувається активізація психомоторних дій. Тут починається робота з образами і формами, використовуються танці-караоке, під час яких усі учасники по черзі імпровізують під музику, задаючи рухи іншим.

Як і в будь-якій терапії, важливим компонентом є обговорення і аналіз. Учасники тренінгу слідкують один за одним, за своїм власним тілом і відчуттями, діляться своїми переживаннями з аудиторією і розкриваються.

І вже на заключному третьому етапі учасники вчаться передавати свої внутрішні переживання, працюють з ритмом під живу барабанну музику і розповідають історії свого життя засобами танцю.

На цьому етапі практикується contemporary dance і strip-dancing, завдяки яким людина має змогу повністю розкритися і позбутися своїх психологічних проблем.

З історії танцтерапії

"Рух - це засіб самовираження. Ми не можемо вирішувати, красиво це чи ні, це як белькотання дитини", - розповідає Людмила Роговик.

До речі, саме у дитинстві, коли ми вперше вчимося пересуватися у просторі, підтримка і захоплення наших батьків є запорукою того, що в дорослому житті ми будемо отримувати задоволення від руху й танцю.

[L]

Танцювальна терапія почала застосовуватись у західних психіатричних клініках у 30-х роках ХХ сторіччя, зокрема, з хворими на шизофренію.

Даною арт-терапевтичною технікою займалися самі танцюристи, які згодом почали шукати теоретичні обґрунтування своїм методикам, і танцтерапія поступово піднялася на науковий рівень.

Основою слугував сучасний танець, що базувався на імпровізації, спонтанності, до яких приєдналася колективна медитація та ритмотерапія.

Нині танцтерапія є ефективним засобом діагностики, виведення із депресії, лікування психологічних травм, а також просто самовираження індивіда. Танець допомагає полюбити своє тіло, а отже - полюбити себе.