Українські екопоселення: ліжка з сіна, їжа з лопухів і щасливі люди. Фото

4255
22 червня 2009
Мешканці екопоселень намагаються жити в гармонії з природою. На їхній городах мирно співіснують корисні рослини та бур’яни, ніколи не використовуються добрива – це відповідає принципам пермакультури
Глиною з озера неподалік Андрій власноруч замазує тріщини в своїй хаті-мазанці
Перші кроки в Підземний світ Андрія. Ніші, полички, сходи – все з грунту. Дерев’яні палиці – для опори. Різнокольорові шари грунтів
Кімната в хаті Андрія – настінні розписи залишили друзі, які тут ночували. На піаніно регулярно грає колишня співачка Каміла – репетирує, співає. До речі, всі картини в кадрі, зроблені на папері – її роботи
Піч, місцевий кіт, вид на кухню
Мешканці Ромашок радядь використовували попіл замість прального порошку або й просто полоскати речі в гарячій воді – і все. Кажуть, бруд тут зовсім не такий, як у Києві
Майбутнє помешкання Каміли (дівчина зліва). За хатою – майже готовий колодязь, грядки та місце для споглядання світанку
Недоритий колодязь
Прямуючи до озера – однієї з ключових точок села Ромашки. Тут впродовж дня зустрічаються усі мешканці, адже багато хто з них купається вранці та ввечері цілий рік, незалежно від погоди
Петро зустрічає нас у світлиці своєї хати. Подружжя відмовилося від електрики та водопроводу на користь життя в гармонії з природою
Одеситка Оля та киянин Петро 5 років тому залишили столицю, кар’єру та звичне просте пасивне життя в квартирі. Поштовхом стало бажання народити та виростити дитину в екологічно чистому середовищі, на лоні природи. Новий побут виявився нескладним. Найважче було пережити зустріч із власним "Я" – на природі людина відкриває себе з несподіваного боку, вважає подружжя
Оля готує місцевий делікатес – стебло лопуха ближче до коріння очищується від шкірки та вживається, як десерт. Гості мешканців Ромашок кажуть, що на смак – як горох
Хата Андрія після завершення ремонтних робіт
В Ромашках кияни дичавіють і вчаться новому – навіть пиляти дрова
В будинку Андрія є плита, щоб готувати їжу – він не відмовився від електрики. Але гостей іноді балують екзотикою – і готують вегетаріанський обід на вогнищі
Ці робочі руки щойно мазали хату. Можливо, глина ще й спеція непогана?
Натюрморт а ля Ромашки – фірмовий місцевий хліб із суміші житнього борошна та висівок. Зелена цибуля – найкращий гарнір

Щоб краще це зрозуміти, варто згадати про хіпі та їхні комуни. На початку 90-х "діти квітів" виросли та почали перейматися питаннями захисту природи. Першою ластівкою стала колишня хіпі-комуна Фіндхорн у Шотландії - на початку 90-х вона стала одним із засновників світової мережі екопоселень (Global Ecovillage Network)

Міські або сільські спільноти, що намагаються чинити мінімальний вплив на довкілля - це і є екологічні поселення. Там екологічно будують, використовують альтернативну енергію, харчуються за рахунок органічного сільського господарства.

Загальноприйнята в світі модель екопоселення передбачає створення життєздатної спільноти, котра прагнутиме захисту та відновлення довкілля, а також знайде прийнятну схему взаємодії з зовнішнім світом. Важливим тут буде не лише екологічний аспект, а й соціальний (комфортне життя людини, можливість будь-коли залишити поселення) та економічний (економічна сталість спільноти, забезпечення зайнятості жителів).

Дуже важливим є освітній аспект - до екопоселень на Заході переселяються люди з досвідом виживання в місті, непристосовані до життя на природі, тому для них створюють кількатижневі курси екологічного будівництва, органічного землеробства, ефективного побуту тощо.

Всесвітня мережа екопоселень нараховує трохи більше 400 екопоселень у всьому світі, з них 6 знаходяться в Росії - там працює навіть представництво організації в Санкт-Петербурзі.

Жодного українського екопоселення в списках немає. Чому?

В Україну ідея екопоселень парадоксальним чином проникла не з Заходу, а зі Сходу - з Росії. Все почалося наприкінці 90-х після друку книжок Володимира Мегре, колишнього президента міжрегіональної асоціації підприємців Росії.

Подібна площина координат змінює і ключові поняття. Відтак екопоселення сприймаються радше як сукупність родових маєтків - цілісних неподільних земельних ділянок площею не менше 1 га на 1 родину. Мета - повне самозабезпечення родиною самої себе.

Тут-то і лежить головна відмінність української версії екологічних поселень від світової. Західна ідея екопоселення передбачає створення спільноти, яка б ефективно співпрацювала. Ідея родових маєтків передбачає незалежність домашніх господарств, щоправда, з поправкою на реальність - "самозабезпечення родини хоча б продуктами харчування".

Решта цілей - не менш амбітні. Серед них і відновлення родючого шару ґрунту, і будівництво енергонезалежних будинків, і нові підходи до збереження здоров'я, і створення сприятливого для духовного зростання середовища, і створення нової системи освіти та виховання.

Як це працює в Україні на практиці?

Щоб подивитися, як городяни пристосовуються до радикальної зміни стилю життя, кореспонденти "Української правди. Життя" поїхали в Ромашки - екопоселення на 50 дворів за 120 км від Києва по Обухівській трасі.

Село знаходиться недалеко від Трахтемирівського півострова (Черкаська обл.) - це місце розвитку декількох культур, місце першої козацької столиці, а також, за деякими свідченнями, дуже хороше місце для духовних практик, один з енергетичних центрів України.

Змащування тріщин у хаті екопоселення

Перші екопоселенці з'явилися в Ромашках у 2004 році, каже наш провідник по поселенню Андрій Ковалевський.

"Спочатку група поселенців хотіла створювати поселення біля Ходорова в полях (Миронівський район). Але місцева влада відмовилася надати поля для забудови з "нуля" - сказали, що землю ніхто не дасть. Запропонувала напівзакинуте село, щоб ми могли спробувати свої сили і показати, що у нас не просто вавка в голові. Перші поселенці приїхали туди, подивилися - і відразу закохалися в те село. Хати були готові - післявоєнні мазанки", - пригадує Ковалевський.

Характерно, що попри дистанцію, яка досі тримається між аборигенами та поселенцями, місцеве населення дуже швидко вловило "фішку". Куплені у 2004-2005 хати з прилеглими територіями коштували по пару сотень доларів, але вже в 2006 ціни на тамтешню нерухомість підскочили до 2 тисяч доларів.

Виходимо з маршрутки на трасі біля дороговказу "Ромашки", далі - хвилин 10 чи 15 пішки до села. Гостей, тобто нас, пригощають чаєм з трав, роззувають (в Ромашках усі ходять босоніж), ведуть до озера, щоб "змити все міське", і тільки після цього починається справжня розмова з екопоселенцями.

У власній хаті Андрій ось уже 4 роки саперною лопаткою створює свій "підземний світ". Все почалося з бажання використати простір за піччю та створити погріб. На кухні відриваються потаємні двері, вмикається світло - і ось сходи кудись вниз. На стінах видно шари різних ґрунтів, прокопані полички для зберігання продуктів. Це - перший рівень. В подальших планах - створення підземної кімнати для медитацій та бажання "дійти до підземного озера" на рівні 18 метрів.

З глибин можна піднятись і вгору - на подвір'ї Андрія мобільний зв'язок спрацює лише якщо вилізти на шовковицю.

На подвір’ї Андрія мобільний зв’язок не ловить. Щоб поговорити по телефону, потрібно залізти на шовковицю. Для цього пристосована навіть невеличка драбинка
Недалеко від озера живе Каміла, колишня співачка. Вона виросла в Бішкеку, столиці Киргизстану. Зараз майже без акценту говорить українською, ходить босоніж, не мерзне взимку та з гордістю показує свою недавно відремонтовану хату і колодязь, який копали силами всіх мешканців Ромашок. А дорогою до хати Петра та Олі, одних із найперших екопоселенців, розповідає свою історію.

"Я довго жила в США, потім звідти поїхала, бо хотіла жити на своїй землі. Хоча взагалі я ніколи не відчувала батьківщини. Поки не потрапила в Ромашки - там я знайшла свою землю.

Земля - це корінь, це твій власний простір, за який ти несеш відповідальність. Хоча я татарка, але мене ніколи не тягнуло до киргизької мови, до мусульманської віри. Я поговорила з Діаною, і ми вирішила їхати в Україну. Була зима 2007 року - уявіть, всі перелітні птахи взимку летять на південь, а ми - на північ. Мені відразу сподобалася українська мова, я почала її вивчати, вчила пісні. Я відчуваю, що я таки з України", - каже Каміла.

Каміла та Маша – учениця 3 класу, що приїхала в Ромашки на канікули

Цього літа в Ромашки переїдуть також її мама та сестра Діана.

Це не одиничні випадки - до багатьох поселенців на літо в гості приїжджають батьки чи друзі. Але приживаються не всі.

Є і так звані "дачники" - люди, які приїздять лише влітку на декілька днів, насправді не бажаючи творити поселення разом із іншими мешканцями.

"Вони поводили себе в Ромашках, як на дачі - шашлики, алкоголь. Але відкололися - поле та поселення їх не прийняли. Їм ніхто нічого не казав, просто не було контакту", - розказує Андрій Ковалевський.

Побут екопоселенців

Справді, в місті залишається багато звичних для життя речей. Як обходитися без цих благ цивілізації?

Андрій вважає, що це має бути легко, адже в Ромашки приїздять люди, котрі не прагнуть жити у розкоші, не прагнуть до розваг і задоволень матеріального тіла, не прагнуть до легкості в побуті, але прагнуть до свободи, не хочуть бути зобов'язаними заробляти гроші. В Ромашках це можливо, якщо повністю відмовитися від техносвіту та жити за рахунок того, що вирощуєш сам та за рахунок надлишків споживання родичів.

Хата Петра та Олі - чудовий приклад екологічного життя. Їхня родина, оселившись в Ромашках, відмовилася від електрики та водопроводу.

Перед візитом до хати - "священного місця храму сім'ї", як її називає Петро - особливий ритуал. Хазяїн дому дістає з власного колодязя відро води, а гість має зробити своєрідне омовіння - вимити ноги, руки, обличчя.

Перед тим, як зайти в хату Петра та Олі, треба пройти певний ритуал – вимити ноги, руки та обличчя водою з колодяза господарів
Показуючи хату, Оля розповідає історію своєї родини: "Я з Одеси, Петя перевіз мене в Київ, де ми прожили 2 роки. Я юрист, він - лікар. Потім захотіли народити дитину і вирішили пошукати місце для пологів. Коли переїхали до Ромашок, довелося вчитися жити. Навчилися рано лягати спати і рано вставати, в ритмі природи. Спочатку здається, що тут складно, насправді тут все простіше, ніж у місті. Тут живеш не заради побуту, а один для одного".

Донька Олі та Петра, Уляна, народилася в Ромашках. В свої 5 років, дівчинка знає переважно екопоселенське життя. В Києві вона теж бувала, але їй там не сподобалося - не може заснути від шуму, незвичного для людини, що росте на лоні природи.

Після переїзду в родині Олі та Петра помінявся розподіл обов'язків: "Спочатку ми ніяк не могли зрозуміти, хто що повинен робити. Поки Уляна була маленька, доводилося з нею проводити багато часу. Все хазяйство взяв на себе Петя. Але я помітила, що це погано на нього впливає. Чоловік має займатися творчістю, а жінка - це втілення природи, муза, яка допомагає чоловікові зосередитися на творчості, задовольняючи його потреби".

У кімнаті - ліжко з сіна та пахучих трав, хоча зараз, влітку, вся родина спить на вулиці. На кухні - піч для опалення та приготування їжі. Фірмовий хліб Ромашок - житнє борошно та висівки без солі замішуються в гарячій воді, тісто випікають у печі. Особливо смачно з зеленою цибулькою.

 
Фірмовий місцевий десерт - очищене від шкірки стебло лопуха, "ромашківські банани". На смак - трохи нагадує горох. Для солодкості можна спробувати з медом. Діти - Уляна та її подруга Маша, котра з батьками приїздить у Ромашки на все літо, - їдять ці ласощі так, як міські діти їли б цукерки.

Щодо миючих засобів, то поселенці радять не користуватися побутовою хімією, а замінити її підручними засобами. Серед лідерів рекомендацій - глина замість шампуню та зубної пасти, полин і материнка замість дезодорантів і парфумів, листя лопуху замість памперсів.

Дозвілля собі спеціально ніхто не планує - кажуть, у містах втомлені 8-годинним робочим днем городяни шукають розваг через відчуття пустки в душі. Замість музики екопоседенці слухають птахів, а кіно та театр, на їхню думку, тут не потрібні, бо "кожен день - як нове життя".

Чи все так ідеально?

Екопоселення справді виглядають дуже контрастно на тлі мегаполісу - городяни-туристи тут швидко дичавіють. Скажімо, за день візиту до Ромашок пересічний журналіст встигне викупатися голяка в озері, спробувати місцеві вегетаріантські делікатеси або навіть самотужки приготувати їжу на вогнищі, порубати дрова та почне філософськи-спокійно ставитися до кропиви, яка жалить босі ноги.

Чому ж приживаються не всі?

Тому що постає ряд проблемних невирішених питань, як-то транспорт та легкий доступ до медичних послуг.

Наприклад, пологи в дружини приймав Петро, лікар-хірург за фахом. За декілька днів до пологів Олю за живіт покусали комахи - Петро розповідає, що укуси проходили по акупунктурним лініям, що відповідають за полегшення болю.

Згідно з переконаннями жителів Ромашок, будь-яка хвороба на природі проходить швидше та легше. Вони без страху купаються у закритій непроточній водоймі, лікують рани подорожником або просто водою з озера чи криниці, не знімають з тіла кліщів і взагалі вірять у цілющу силу впливів природи на тіло. А що робити за потреби оперативного втручання? Як не проґавити серйозну хворобу?

Мешканці Ромашок намагаються боротися з надспоживанням на Землі. Одяг купують переважно на секонд-хендах або беруть зайве – те, що привозять родичі. Звісно, кожну річ намагаються наповнити чимось особистим – Мар’яна, наприклад, вишиває візерунки та квіти
Але, напевно, найнагальнішою є проблема організації освіти.

Жителі Ромашок вважають, що найголовніше - це виховати людину, яка любила б людей та природу, яка була б привчена працювати на землі. Подібне виховання, на їхню думку, потрібно здійснювати на власному прикладі, а також через народні звичаї та обряди:

"Готуючись до них, людина вивчає астрономію, біологію, фізику, хімію. Це зараз у школах штучно розділили всі предмети - вони лише утворюють кашу в голові. Людина має вивчати те, що їй потрібно. Треба з чогось їсти - навчиться зробити собі миску, треба одягнутися - навчиться робити тканину та шити".

Нам розказали історію родини, члени якої, батьки та 2 синів, прочитавши статтю про Ромашки, приїхали та купили хату. Але батьки хотіли дати дітям нормальну загальну освіту. Для цього потрібно було ходити в інше село - або пішки, або на велосипеді. Потім дітей віддали ще й в художню академію - і вони їздили і до школи, і до академії в Канів. За деякий час, цілком закономірно, вся родина переїхала в Канів.

З іншого боку, Оля та Петро не хочуть віддавати Уляну в школу. На їхню думку, немає сенсу розвивати розумові здібності дитини до 9 років - варто слідкувати лише за розвитком душі, виховувати любов до природи.

Але в Україні освіта з 1 по 9 клас є обов'язковою. Вирішувати цю проблему ромашківці збираються за допомогою екстернатів - у сусідньому селі є школа. В їхніх подальших планах "створення власної школи, де людина вчилася б тому, що їй потрібно. Це має бути не дуже складно".

Якщо вірити психологам, дітям і молодим людям потрібні спілкування з однолітками, вільний доступ до інформації та розвиток абстрактного мислення. Та й історія розвитку колоній хіпі показує, що діти рідко приймають ідею відлюдництва батьків.

 

Екопоселення

Область, район

Додаткова інформація

Буша

Віницька область, Ямпольський район

Постійно проживає 4-5 родин

Дивограй

Вінницька обл.,

Біля с.Деренковець

Землю під створення екопоселення взяли 37 родин

Барвінок

Дніпропетровська обл.,

80 км від Дніпропетровську

Проживає 8 родин :

5 ділянок по 1,2 га,

3 ділянки менше 1 га

Заорілля

Дніпропетровська обл.,

Царичанський район.

Стоїть на р.Орель, 100 км від міста.

Всього беруть участь у житті поселення 12 родин, з них 3 проживають у поселення постійно

С.м.т. Отинія

Івано-Франківська обл.

 

Джерельне

С. Кінські Роздори Запорізька обл.,

Пологівський район

3 сім'ї живуть постійно вже більше року

С. Луначарське

Запорізька обл.

Бердянський район

17 сімей оформили земельні наділи

С. Лісове

Житомирська обл.,

Малинський район

1 сім'я купила будинок

Урочище Тартак

Житомирська обл.,

Недалеко від м.Кам'янка

30 сімей, вільних місць для нових поселенців немає

Поліські Роси

Житомирська область Червоноармійський район, біля села Підлісне за селом Стрибіж

Оформлено 11 ділянок. Є вільні. Постійно живуть 2 сім'ї, інші ще будують домівки

Без назви

Донецька обл.,

30-40 км на південь від Донецьку

Мета: пошук і практичне застосування методів ефективного сільського господарства

Світанок (Рассвет)

Донецька обл.,

Артемівський район,

5-7 км від залізничного вокзалу м.Дебальцево

http://rassvet.dn.ua

Благодатне

Донецька область, Амвросієвський район, хутір Новопетрівське

Беруть участь у створенні поселення 15 сімей, постійно проживають - 3

Ружичево

Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, с. Ружичево

Постійно проживають 2 родини

Роси

Київська обл,

Кагарлицький р-н,

с. Балико-Щучинка, ~ 100 км от Києва).

30 маєтків. Поселення було створене з нуля

Долина Джерел

Приблизно у 40 км від Києва по Житомирській трасі

56 сімей взяли наділи від 1 до 2 га. Постійно проживають 10 родин

Екомисл

Приблизно в 60 км від Києва, недалеко від с.Бишев

 

Рідне

Київська обл,

Макарівський р-н,

С. Юрівка (70 км від Києва)

16 родових поселень

Любосвіт

Київська обл,

Макарівський р-н,

(75 км від Києва)

15 учасників,

вільних маєтків нема

Без назви

Крим, поселенням під Джанкоєм

12 га оформили 10 сімей

ЛаДоГа

Крим, 25 км від Сімферополя

Землю оформили 42 родини, будуються помешкання з солом'яних блоків

Світле

Крим, Свмферопольский район (біля сіл Добре і Краснолісся

http://svetloe.com

Ковпаки

Луганська обл.,

Новоайдарський район

8 родин оформили наділи по 2 га

Дубове

Луганська обл.,

Новоайдарський район

Оформлено 45 наділів по 2 га, викуплені 2 будинки

Інгулка

Миколаївська обл.,

Баштанський район

30 га, оформлюють 16 родин

Ясски

Одеська обл.,

Беляєвський район

19 га, 15 сімей

Долинське

Одеська обл..,

Ананьєвський район

70 га, 45 сімей

Кучургани

Одеська обл.,

Роздельнянський район

50 га, 25 сімей

Велико-Земенове

Одеська обл.,

Велико-Михайлівський район

43 га, 27 сімей, з них постійно проживають 6

Бистрик



Село Бистрик

17 км від м. Кролевець Сумська область

2 сім'ї живуть постійно (8 осіб),

1 родина приїздить на літо

Хильково

Сумська обл.

Лебединський р-н

25-30 км від Сум

25 сімей, постійно проживає 3

Звенигора

Харківська обл.,

Печенізький р-н

27маєтків на місці колишніх колгоспних садів

Поділ

Харківська обл.,

Коломакський р-н

90 км від Харкова

Нетішин

Хмельницька обл.

20 маєтків

Колодієвка

Хмельницька обл.

Кам'янець-Подільський район

10 га, 8 сімей

Радісне

Хмельницька обл.

24 маєтки

Родовий маєток

Хмельницька обл. Дунаєвецький район,

(с. Степок, 5 км від Дунаєвців)

Проживає одна сім'я, можливості розширення немає

Хутор Буда

Черкаська обл..,

Чигиринський район

с.Мельники

6 сімей

Використані джерела: inforp.zku.org.ua, www.pomestja.info. Список екологічних поселень, які ще тільки на етапі створення чи пошуку однодумців можна знайти тут 

Попри специфічний не завжди зрозумілий городянам світогляд, поява екопоселень в Україні - цікава тенденція, що свідчить про потребу, бажання та можливість "маленьких українців" змінити своє життя та повернутися обличчям до самих себе, зустрітися з власним "я".

Сподівання екопоселенців оптимістичні - цікаво, чи створять вони омріяний рай у власних маєтках?

Усі фото Дмитра Ларіна

powered by lun.ua