Палестина: життя за стіною

229
1 листопада 2010

Якщо ви хоч раз мріяли покинути все і переїхати з міста або країни, бо ваше життя здається вам нестерпним, ви маєте таку можливість. Однак є місця, де люди б мріяли про таке життя, яке маєте ви.

Двадцяте століття можна назвати століттям стін. Саме в цей період були зведені Берлінська стіна, по лінії річки розділено місто Косовська Митровиця на сербську та албанську частини, стіна на Кіпрі в Нікосії між греками та турками.

Ще одна стіна виросла в пустелі, на неживих жовтих кам'янистих гірських землях на Близькому сході - між Ізраїлем і палестинцями. Довжина муру офіційно становить 850 км, однак палестинці стверджують, що насправді він втричі довший.

Так стіна безпеки виглядає вночі

Стіна безпеки, яку звели ізраїльтяни для захисту своїх територій та громадян від нападів палестинців, вдвічі вища за Берлінську. Вздовж неї є КПП, але не кожен може пройти крізь них. А той хто може, має встигнути до 10 години вечора.

Стіна не лише розділила дві нації, але й самих палестинців, що мешкають на Західному березі ріки Йордан та в Секторі Газа.

Нікому поки не відомо, чи будуть всі вони мешкати в одній державі, чи на карті з'являться дві різних країни. При цьому Палестина буде розділена на дві частини, не поєднані між собою.

Наразі Газа і Західний берег ріки Йордан - це два різні регіони Палестини, їх керівництва конфліктують одне з одним.

У Газі на виборах переміг радикальний рух Хамас, який в Європі вважають терористичним. На Західному березі керує ФАТХ - цю партію раніше також вважали войовничим об'єднанням, але нині прем'єр Махмуд Аббас намагається уникати радикальних заяв і переважно йде на поступки.

Саме за таку пустелю вже стільки років триває боротьба

Дві палестинські території мають спільний бюджет - близько 2 мільярдів євро. 400 мільйонів з них надсилає Євросоюз, ще 1,5 надсилають інші країни, переважно арабського світу. Гроші йдуть на зарплати, розбудову палестинських державних установ, медицину, правоохоронні структури. Малозабезпеченим родинам - а їх близько 50 тисяч - кожні три місяці виділяється по 200 євро.

Сектор Газа. У Блокаді

У Секторі Газа, який за площею становить третину Києва, мешкають 1,5 мільйони палестинців. Щільність населення - 4 тисячі осіб на 1 квадратний кілометр - це найбільш густонаселений район.

Дві третини всього населення - це біженці. Майже 50% із них діти. Територія розмістилася на Середземноморському узбережжі, однак Ізраїль не дозволяє палестинським кораблям відійти далі, ніж на 5 миль від берега.

Газа повністю заблокована, оскільки через небезпечність Хамасу кордон з Ізраїлем практично закритий для звичайного мешканця. Щоб його перетнути, потрібно отримати спеціальний дозвіл.

Так виглядає звичайне КПП

Більше того, і палестинці, і ізраїльтяни кажуть, що їхати туди небезпечно, що там досі можуть викрадати журналістів.

У Газі після війни залишилися недобудовані будинки, бо єдиний ринок будівельних матеріалів - це Ізраїль, а туди потрапити неможливо.

Тут не вистачає продуктів харчування. Сюди надсилають гуманітарну допомогу. Однак іноді під виглядом допомоги Хамас намагається завести зброю. Адже саме з Гази регулярно обстрілюють прикордонні ізраїльські міста, такі як Сдерот.

Мешканці заблокованого регіону намагаються діставати продукти через тунелі, які проривають під кордоном і Ізраїлем. "Можна замовити що завгодно, за кілька днів це буде привезено через тунелі", - розповідає місцевий співробітник представництва ЄС в Палестині Шаді Отман.

Щоправда, через ці тунелі також намагаються завезти і зброю. А потім Хамас запускає ракети на ізраїльську територію з дахів житлових будинків та шкіл.

 

Люди намагаються тікати з Гази. "Якраз перед вашим приїздом молодий хлопець спробував утекти з Гази. Але його схопили ізраїльські солдати. Він перебуватиме під арештом два дні, а потім його відправлять назад в Газу. Звідти ніяк неможливо потрапити до Західного берега", - розповів головний редактор палестинської інформаційної агенції "МААN" Насер Лахам.

Західний берег ріки Йордан - в тюрмі без ключа

Ситуація тут дещо краща, ніж в Газі. Про те, що ти знаходишся на території Палестини, повідомляє мобільний оператор характерною смскою "Вітаємо вас у Палестині!". Але цей оператор належить Катару.

Західний берег намагається заробляти на туризмі та сільському господарстві.

Графіті на стінах завжди свідчать про настрої населення. Так виглядає стіна з палестинської сторони

У Палестині існує своє виробництво оливкової олії. Але відносини з Ізраїлем ускладнюють процедуру експорту. "Виробникам доводиться платити подвійні податки, як в казну Палестини, так і в казну Ізраїлю", - пояснює палестинська журналістка Рафа Музмар.

На території Західного берега величезна кількість оливкових дерев. Однак палестинцям надано право обробляти лише ті, що знаходяться поблизу їхніх селищ.

 

Ізраїль контролює 85% водних ресурсів Західного берега. Вода і електрика тут вдвічі дорожчі, ніж в Ізраїлі.

"Решту ми маємо купувати за цінами ізраїльського ринку, хоча наші доходи набагато менші", - пояснює журналістка.

Всі продукти, якщо не виробляються на Західному березі, то завозяться з арабських країн. Ви тут не побачите жодного продукту, на якому були б написи на івриті. "Ми бойкотуюємо єврейських виробників", - пояснює палестинець Шаді Отман.

 

Саме Ізраїль контролює контрольно-пропускні пункти на кордоні з Західним берегом. "Ми в тюрмі, ключ від якої тримає Ізраїль, бо для того, щоб потрапити туди на роботу, потрібно мати дозвіл - зелену id-картку... Дивіться, на моїй картці все написано на івриті, а не моєю рідною мовою", - обурюється Насер Лахам, який шість років відсидів в ізраїльських тюрмах.

Ізраїльтянам також не дозволяється в'їжджати на певні палестинські території. Влада Ізраїлю забороняє їм в'їзд у такі святі для християн та іудеїв місця, як Віфлеєм та Єрихон. Якщо ж вони не послухаються, на них чекає чималий штраф.

Через КПП може переїхати лише авто зі спеціальним номером.

Однак Отман каже, що контрольно-пропускні пункти - не проблема. "У мене є друзі ізраїльтяни - євреї, вони приїжджають до мене в Рамаллу не через КПП, а окольними шляхами. Повірте, вони там у більшій безпеці, ніж будь-де в Ізраїлі", - наголошує він.

 

Табори для біженців. За межею бідності

Після створення Ізраїлю в 1948 році на палестинських територіях, в секторі Газа, на Західному узбережжі та в арабських державах було побудовано табори для біженців. Це люди, які раніше мешкали на території Ізраїлю. Майже 7 мільйонів біженців знаходяться по всьому світу.

 

Табір Аль Амарі поблизу столиці Палестини Рамалла був збудований за рахунок ООН. Земля орендована лише на 99 років. Зараз табір виглядає як крихітне містечко з вузенькими вулицями, іноді завширшки в метр, маленькими будинками і купою дітей.

В цей табір вже давно не заселяють новоприбульців, однак у кожної родини мінімум по п'ятеро дітей. При цьому всі сім'ї перебувають за межею бідності. Більше половини дорослого населення не працює, бо немає де, тому вони отримують несуттєву матеріальну допомогу. В таборі мешкають 7500 осіб, де понад 65% - це діти до 16 років. Є лише дві школи - окремо для хлопців і для дівчат.

Вузенькі вулички табору біженців
До речі, саме в цьому таборі мешкали кілька смертників. В січні 2002 року одна з молодих дівчат Вафа Ідріс у віці 28 років підірвала себе в Єрусалимі на центральній вулиці Яффа.

А на вході до табору досі стоїть пам'ятник палестинцям, що загинули у боротьбі з ізраїльтянами. Вулиці селища також названі їхніми іменами.

Виїхати звідси люди не можуть, бо не мають грошей на будинок, розширюватися в межах поселення вони також не можуть, бо в 48 році була орендована певна площа, яку не можна розширити.

 Пам'ятник загиблим палестинцям. Фото Ясіра Арафата обов'язкове

Ізраїльські поселення - ракова пухлина?

По всій території Західного берега розкинулись ізраїльські поселення - анклави ізраїльтян. Їх можна пізнати здалека, бо вони відрізняються від палестинських архітектурно.

Але найхарактернішою рисою є те, що вони огороджені кількома парканами із колючим дротом та дуже пильно охороняються.

Для спрощення перетину контрольно-пропускних пунктів, поселенцям видаються спеціальні наклейки, які вішають на лобове скло машини.

Ці поселення є одним з наріжних каменів у мирному врегулюванні. Вони почали з'являтися після 1967 року. В світі їх вважають незаконними. Палестинці жорсткіші у визначеннях і називають це окупацією.

В одному з таких поселень, поблизу міста Віфлеєм, мешкає міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман, який вважає ці поселення законними і виступає категорично проти продовження мораторію.

Так виглядає типове ізраїльське поселення за кількома парканами та колючим дротом

Палестинці вбачають в таких поселеннях небезпеку і називають їх раковою пухлиною, що розростається.

До таких поселень навіть проведено окремі дороги, якими палестинцям користуватися забороняється.

"Існують автостради, які спеціально побудовані для поселенців. Якщо палестинець поїде цією дорогою, він може потрапити за грати на шість місяців", - розповідає Отман.

 

Деякі мешканці поселень і досі їздять за продуктами до палестинців. Раніше це було правилом, але тепер - скоріше виняток. Рази два на рік відбуваються інциденти, коли араби закидають єврейські машини камінням.

Палестинці в свою чергу скаржаться, що ізраїльтяни не завжди бувають дружніми, а до того ж мають право носити зброю.

Це не те, що можна уявити, коли думаєте про життя на Святій землі. Понад 6 десятиліть вже кілька поколінь існують в умовах, наближених до боротьби за виживання.

Виходом із ситуації є створення двох держав - Ізраїлю і Палестини, або мирне і рівноправне співіснування в одній. Переговори тривають вже багато десятиліть з перервами на воєнні дії. Однак можливо, що не одне покоління житиме і помре в таких умовах.

 
Оксана Коваленко

powered by lun.ua