Крокуючи Барселоною. Казковий модерн Гауді

Антоніо Гауді - чи не найвідоміший в світі іспанський архітектор і національна гордість Каталонії. Починаючи з ХІХ століття, він та натхненні його творчістю наслідувачі доклали руку до створення більшості архітектурних пам'яток столиці цього регіону. "Українська правда. Життя" пропонує невеличку екскурсію найвідомішими творіннями "барселонського казкаря".

"В природі не існує прямих ліній, вона не буває однокольоровою", - любив повторювати Гауді. Саме ідея єднання людини з природою, відмова від прямих кутів і ліній, а також багатство та розмаїття фарб стало основною "фішкою" видатного архітектора - неомодерніста.

"В природі не існує прямих ліній, вона не буває однокольоровою", - Гауді

Новизна стилю Гауді не одразу припала до душі громадськості, а тому всесвітньої слави, як водиться, архітектор зажив лише після смерті. Однак визнання серед барселонської знаті прийшло до Гауді значно раніше, - після того, як він звів будинок для відомого тоді місцевого фабриканта Еусебі Гуеля.

Зачарований мистецтвом архітектора, заможний промисловець та меценат проклав для Гауді дорогу до "вищого світу" Каталонії, допомігши з корисними знайомствами та профінансувавши ще кілька його робіт. Саме працюючи у тандемі з Гуелем, Гауді почав отримувати численні замовлення від найбагатших каталонських родин, швидко перетворившись з безіменного будівельника на наймоднішого архітектора Барселони

ПАРК ГУЕЛЬ

На початку ХХ ст. Гуель задумав побудувати на околиці Барселони паркове котеджне містечко. З цією метою у 1901 році він придбав 15 гектарів землі, а потім виставив її на продаж, попередньо поділивши на 62 частини. Однак задум не приніс прибутку - пустинна місцевість вдалині від центру міста не надто приваблювала мешканців Барселони, тому купувати ділянки в парку вони не поспішали.

Каса Бальо

У підсумку, на цій території було зведено лише дві споруди - дім одного з місцевих адвокатів та будинок самого Гауді, в якому він прожив 20 років, аж до того, поки не переїхав у майстерню собору Саграда Фамілья. Сам же Гуель, через деякий час, продав неприбутковий об'єкт мерії Барселони, яка розбила там відомий донині міський парк.

Центральний вхід знайти дуже легко - по обидва боки від нього розташовані найвідоміші "пряничні будиночки Гауді", зображеннями яких прикрашені усі барселонські листівки та туристичні буклети. Лівий павільйон з на вході, з хрестом на даху, від початку був призначений для контори адміністрації парку (зараз там сувенірний магазин), а правий - для консьєржа (тепер у ньому розташована вбиральня).

Каса Бальо

Пройшовши поміж цих будівель, відвідувач потрапляє на велике подвір'я зі сходами, що ведуть на верхню терасу. На терасі, з якої відкривається чудова панорама Барселони, розташована найдовша в світі лава, профіль якої повторює лінії тіла сидячої людини.

Відомо, що для того, щоб її спроектувати, Гауді посадив одного зі своїх працівників на глину, яка ще не встигла засохнути і заміряв таким чином вигин людської спини. У центрі парку також знаходиться дім-музей Гауді, в якому збереглися особисті речі визначного архітектора, і з якого він впродовж кількох років щоранку пішки ходив на будівництво Сагради Фамільї, допоки остаточно не переїхав у майстерню.

КАСА БАЛЬО

Ще не завершивши роботу над парком Гуеля, Гауді отримав замовлення на переробку будинку родини заможного текстильного фабриканта Жозепа Бальо. Завдання полягало у необхідності оновити та реконструювати родинний маєток багатіїв. Фантазія Гауді була настільки безмежною, а результат - настільки неочікуваним, що побачивши своє оновлене помешкання вперше, замовники злякалися і спочатку, навіть, відмовилися сплатити архітектору гонорар.

Каса Бальо

Найбільшою особливістю будинку Бальо, є практично повна відсутність прямих ліній в його оформленні. Сама будівля схожа на фігуру гігантського дракона - одного з найулюбленіших персонажів Гауді. "Установка на хвилі" витримана як в оздобленні зовнішнього фасаду, декорованого поламаною плиткою, так і в інтер'єрі, дизайн якого на першому поверсі будинку також розробляв Гауді. Стіни, сходи та коридори всередині будинку також хвилясті. Внутрішній простір архітектор реалізував з метою досягнення кращого освітлення та вентиляції.

На даний момент дім Бальо належить одній з каталонських родин і функціонує виключно як музей. При вході в будинок відвідувачі отримують переносні пульти, які допомагають їм зорієнтуватися всередині і прослухати екскурсію кількома європейськими мовами. Туристи також можуть потрапити у внутрішній двір та на дах будинку, вкритий чудовою керамічною глазур'ю.

КАСА МІЛА

Замовлення на свою останню світську споруду архітектор отримав у 1906 році від заможного барселонського промисловця Пере Міла. Як і всі попередні творіння Гауді, каса Міла спочатку також викликала доволі суперечливі відгуки барселонців, які прозвали її Ла Педрера, (у перекладі-"каменоломня").

Сама будівля нагадує кам'яну гору з численними печерами замість вікон. В оформленні також використана улюблена "фішка" Гауді - відмова від прямих кутів та ліній. А на даху архітектор побудував лабіринт з кам'яними статуями, що нагадують середньовічних вояків.

Нині будівлею володіє каталонська ощадна каса "Caixa de Catalunya", яка використовує 1000-метрову площу бельетажу як виставковий павільйон. Одна з квартир на 7-му поверсі відкрита для туристів, так само, як горище та тераса на даху. В інших квартирах здебільшого розташовані офіси, але каталонські родини й досі займають кілька помешкань в будинку.

Каса Міла стала останнім житловим будинком, створеним Гауді до того, як він повністю присвятив себе будівництву собору Саграда Фамілья, і першою спорудою ХХ століття, внесеною до списку пам'яток ЮНЕСКО.