Оази дикої природи, порятовані від знищення

Спільноти-ранчо в Північній Кенії, бразильські болота Пантанал, заповідники тигрів у Індії - десять дивовижних оаз дикої природи, відвойованих людьми в безжального прогресу та порятованих від знищення, представляє туристичний портал Lonely Planet.

За австралійські річки Франклін та Гордон, де планувалося спорудити дамбу гідроелектростанції, точилася справжня битва.

Ріка Гордон

Тисячі обурених австралійців у 1982-му році взяли участь у "Блокаді ріки Франклін", перекривши шлях забудовникам флотилією надувних човнів. Тасманійський уряд намагався впоратися з протестувальниками, погрожуючи штрафами та арештами, а ще доклав зусиль, щоби територію виключили зі списку Всесвітньої спадщини Юнеско.

Однак Високий суд Австралії прийняв рішення про припинення будівництва, й це стало найбільшою перемогою в війні за збереження довкілля.

Доки інші країни докладають зусиль, щоби максимально розмежувати людей та диких тварин, у Північній Кенії чинять навпаки. Популяція тварин зростає, а з нею й рівень життя корінних мешканців, завдяки мирному співіснуванню тих та інших у "спільнотах-ранчо", таких як Іль Нгвесі та Лекуррукі.

Аж до 1980-х років Антарктику нещадно грабували, аж поки до справи не взялися "Грінпіс" та інші недержавні організації. Вони розвернули масову кампанію, щоби попередити світ про небезпеку.

Аварія танкера "Екзон Вальдес" та витік нафти коло берегів Аляски в 1989-му році стала доказом серйозності небезпеки - катастрофи траплятимуться, й наслідки будуть страшні. У 1991-му році був підписаний так званий Мадридський протокол про збереження довкілля Антарктики.

Надмірний вилов риби, комерційний та туристичний, становить неабияку загрозу для дикої природи Белізу. На початку 1990-х задля захисту красивого Острову Чайок (Laughing Bird Caye) та прибережних вод об'єдналися місцеві рибалки. Так утворився комітет, який тепер зветься SEA Belize. Співпрацюючи з державою, комітет опікується збереженням національних парків та морських резерватів.

Одним із них є Гледден-Спіт, де, з дозволу екологів, дайвери мають змогу плавати з китовими акулами.

Найбільшою в світі болотистою місцевістю є Пантанал, що в Бразилії. Тут було створено Caiman Ecological Refuge - ранчо площею в 520 квадратних кілометрів, яке приймає еко-туристів та дослідницькі групи. У безпеці тут мешкають ягуари, гігантські видри, анаконди, гіацинтові ара та, звісно, каймани. Проект став настільки успішним, що згодом було створено ще 30 приватних заповідників.

Провінційний парк Татшеншині-Алстек, розташований у Британській Колумбії, Канада, свого часу заледве не перетворився на найбільшу в світі мідну копальню. На щастя, людям, небайдужим до льодових краєвидів, рафтингу та дикої природи вдалося вчасно переконати можновладців, що в цьому випадку тутешні річкові системи буде знищено.

У 1994-му році цю мальовничу територію, де мешкають грізлі, вовки та сніжні кози, було внесено до списку Світової спадщини Юнеско.

Близько третини лісового заповідника Мабіра, що в Уганді, у 2007-му році збиралися знищити задля створення плантацій цукрової тростини. Захисники довкілля не відступали, й це протистояння закінчилося загибеллю трьох людей. Утім, боротьба не була марною, заповідник і досі лишається одним із найкращих місць, де можна побачити рідкісних представників фауни Уганди.

Кілька найбільших у світі родовищ урану знаходяться на території австралійського Національного парку Какаду. Увагу світової спільноти привернула "битва Давіда та Голіафа"- що спалахнула через одну з шахт, Ябілука. Хоча власники шахти й мали угоду з місцевими мешканцями, були припущення, що тут мав місце примус.

Сидяча демонстрація 1998-го року закінчилася масовими арештами, але в 2003-му шахту таки закрили.

"Коли в 1930-х роках натураліст Джим Корбетт почав бити на сполох, ніхто не повірив, що індійським тиграм справді загрожує небезпека. Однак до 1972-го року, з вини браконьєрів чисельність звірів скоротилася до 1800 особин. Тоді Індіра Ганді прийняла рішення зробити тигра національним символом та започаткувати Проект "Тигр". Нині на території Індії існують 27 заповідників, серед них і Заповідник тигрів Корбетта в штаті Уттарханд.

На жаль, попри всі ці зусилля, браконьєрство викорінити ще не вдалося, тож тигри й досі лишаються в небезпеці.

Берегова лінія Чесапікської затоки простягається на тисячі миль одразу в трьох американських штатах - Меріленді, Вірджинії та Делавері. У 1970-х роках люди помітили, якої шкоди завдає забруднення тутешнім популяціям блакитних крабів та риби. Шлях до порятунку затоки виявився довгим, забрав чимало зусиль та десятки мільйонів доларів.

Фото з Flickr (Kasia Kotlarska, Foto Martien, HamishM, TRPhoto, Greg S. Garrett, Lost In Australia, ianduffy, justine0ac), atshenshiniyukon.com, salatonsafaris.com.