Різдвяні свята закордоном, або Що можна побачити за 5 днів у Литві. Фото

Для тих, хто мріє вирватися з дому і поринути в чудову святкову атмосферу, відчути дух тисячоліть, помилуватися чудовими краєвидами та ще й оздоровитися – саме час збирати валізу і летіти до Литви.

Якщо летіти з Києва до Вільнюса, то вже за півтори години древнє місто візьме вас у свої кам'яні обійми і не відпустить, доки в не насититесь його духом.

Хтось скаже, що грудень – не найкращий час для подорожей. Мовляв, холод, дощ-сніг, мряка.

Може, й так, але в цей час у містах зовсім мало туристів. Вузенькі вулички порожні, старезні будинки величні, а приємні кафе і ресторанчики вишукано спокійні.

Наша подорож до Литви тривала лише п’ять днів, але цього вистачило, щоб відвідати три (з чотирьох) столиць та місто-здравницю Друскінінкай, подивитися дивовижні замки і храми, подихати свіжим повітрям соснових лісів і назавжди закохатися у цю країну.

Палац президента у Вільнюсі

Місто-півострів

Розпочалася мандрівка з візиту до маленького міста Тракай.

Острівний замок Тракай

Тракай – місто на воді, збудоване на довгому вузькому півострові та оточене трьома мальовничими озерами: Бернальдіно (Лукас), Татарське та величезне Гальве.

За легендою, великий князь Гедимін після полювання знайшов прекрасну місцину, неподалік від тодішньої столиці Литви Кярнаве. Він вирішив спорудити на острівці біля озера Гальве замок.

Пізніше, за наказом князя, спорудили ще один замок острівний, нині відомий як Тракайський. Згодом біля замка на косі-півострові виникло місто, і князь переніс столицю Литви у мальовничий Тракай.

Острівний замок став улюбленою резиденцією великих князів. У другій половині 14 століття на острові вже стояв кам’яний замок, правив у ньому син Гедиміна трокський князь Кейстут, а близько 1350 року у цьому замку народився князь Вітовт (нині біля замку стоїть дерев'яний пам’ятник великому князю).

Вхід у замок платний. Квиток для дорослого коштує 14 литів (приблизно 40 гривень), за дозвіл на зйомку попросять ще 4 лити.

Але тамтешні музейні експонати, голографічні портрети, кімната, де чути шум води, можливість власноруч виготовити сувенір на згадку обов’язково прийдуться до смаку кожному.

Хати мешканців міста Тракай

На острові до сьогодні мешкає дружня спільнота караїмів. Їх налічують близько 230 душ. За легендою, живуть караїми тут ще з кінця 14 століття. А привіз у Тракай з Криму князь Вітовт.

У Тракаї є молитовний дім караїмів – кенаса і недільна школа.

Кенаса

А привезені 6 століть тому караїми досі зберегли свою мову і писемність. Вони не просто знають один одного, а й підтримують хороші стосунки.

Усіх охочих туристів вони запрошують у караїмський ресторан, де пригощають місцевою настоянкою, пиріжками "кібін" та стравами з баранини.

В основі караїмської кухні – м’ясні і мучні блюда. Одне з найбільш відомих караїмських блюд кібін – пиріжок з дріжджового тіста у формі півмісяця з начинкою з рубаної баранини чи яловичини, випечений у духовці. Національний напій – крупник, міцний алкогольний напій коньячного кольору, для приготування якого використовуються східні прянощі та різноманітне коріння.

До слова, половина головної вулиці Тракай носить ім'я Вітовта, інша частина називається Караїмською.

Ця вулиця особливо колоритна – по одну сторону кількаповерхові будинки радянських часів, по іншу – кольорові будиночки караїмів.

Кожна з таких хатинок виходить на дорогу трьома невеликими вікнами: одне для бога, друге – для господаря караїма, третя – для князя Вітовта.

Будиночки караїмів

У цьому місті важко загубитися – з обох боків головної вулиці Вітовта – Караїмської одразу за будиночками чути озера.

Маленькі вулички міста-острова теж збігають до води.

Біля озер чимало качок. Вода в водоймах – прозора, а люди в місті веселі і привітні.

Окрім перлини серед озер Тракайського замку та осередку віри караїмів – кенаси, місто-острів має православну церкву, католицький костел та дивовижний білосніжний маєток посеред лісу з вуличними скульптурами – садиба графа Тишкевича.

Садиба Тишкевича

Садиба з білосніжним величним будинком у стилі неокласицизму була збудована у 1896 році на березі озера Гальве. Граф з родиною мешкали в садибі до другої світової війни.

З палацу відкривається чудовий краєвид: величне озеро і прекрасний Тракайський замок посередині.

Вид з садиби Тишкевича на замок Тракай

На території маєтку кілька водойм, через які перекинуті маленькі містки, чимало прекрасних скульптур, дві білосніжні альтанки просто над водою та масивні старезні сходи, які збігають просто до прозорого озера.

Каунас – місто між двох рік

Каунас друге за величиною місто Литви, яке 20 років було столицею країни (1919-1939 роки). Каунас розташований неподалік від місця, де ріка Неріс впадає в ріку Неман.

Місто виникло зі збудованої у 10 столітті цегляної фортеці для захисту від хрестоносців.

Однак наше знайомство з Каунасом розпочалося з Пожайсліського монастиря ордену камалдульців – одного з шедеврів зрілого бароко у північно-східній Європі.

Пожайсліський монастир

Екскурсії у монастирі проводить приємна усміхнена настоятелька сестра Едіта. Жінка не тільки повідає історію монастиря, але й розкаже цікаві відомості з життя митців, які розписували монастир, історію кожної ікони чи фрески та покаже підземелля з таємними 20-кілометровими (!) коридорами монастиря.

Пожайсліський монастир

Заснував монастир канцлер Великого князівства Литовського Христофор Зігмунд Пац наприкінці 17 століття.

Центральний храм монастиря – костел зустрічі Святої діви Марії Єлизавети був збудований у 1674 році, про що сповіщає напис на фасаді. Освятили костел у 1712 році. Сьогодні монастир не лише житло монахинь, але і визначна пам’ятка, яку відвідують юрби туристів. Крім того, щороку тут проходить музичний фестиваль.

Пожайсліський монастир

Монастир відкритий з вівторка з вівторка по четвер з 10.00 до 17.00 та в суботу з 10.00 до 16.00. вартість входу для дорослих 10 литів (30 гривень), для дітей. Студентів, пенсіонерів – 5 литів.

Екскурсії і навчальні програми потрібно замовляти наперед.

Після монастиря ми відразу потрапили у центр міста на Ратушну площу. Міська ратуша була збудована у 16 столітті. Однак напередодні свят увагу не лише місцевих мешканців але й туристів привертала ялинка, зроблена … з пластикових пляшок.

З денець пластикових пляшок за допомогою стяжок зроблені сфери, які склали одну на одну у вигляді конуса. Потрапити у величезний пластиковий конус може кожен і помилуватися там … живою лісовою красунею.

У диво-ялинці є ніші, куди дітлахи скидають свої листи до діда Мороза.

Напередодні Різдва тут ще розгорнеться ярмарок сувенірів.

Як і інші литовські міста Каунас має свій замок, збудований ще у 13 столітті у місці злиття річок Неріс і Неман.

До сьогодні збереглася лише третина замка, решту литовці відбудували (взагалі, склалося враження, що литовці дуже бережно і з любов’ю ставляться до свої пам’яток, стараються зберегти і відбудувати)

Нині у замку діє центр туристичної інформації і паралельно проводяться виставки молодих скульпторів, ковалів чи художників.

З виставки майстрів

Старий центр Каунаса, порівняно з іншими містами Європи, дуже компактний, але в ньому збереглося багато оригінальних памяток архітектури, які зберігають таємниці різних епох.

Пішохідна екскурсія Каунасом обійдеться у 25 литів (1-1,5 години), 35 литів (2-2,5 години), екскурсія автомобілем коштуватиме 75 литів.

Церква Вітовта Великого, вигляд з лівого берега Немана

Дім Перуна-громовержця Вільнюс. Подих крізь століття

Вільнюс відомий своїм історичним центром. Саме він просякнутий духом старовини, саме тут переплелися готика, химерне бароко, ренесанс, рококо. Не дивно, що історичний центр Вільнюса – Senamiestis – у 1994 році був внесений ЮНЕСКО у Список всесвітньої культурної спадщини.

Перехоплює подих від вільнюських храмів.

Вражає своєю красою костел святих Петра і Павла – барокова пам’ятка архітектури XVII століття.

Костел святих Петра і Павла

Зовні він, можливо, нічим не відрізняється від інших церков, але всередині цього костелу просто перехоплює подих.

Костел заснував цей римо-католицький приходський костел магнат Міхал Казимир Пац (з родини Паца, який заснував ПОжайсліський монастир). Будівництво храма розпочали у 1668 році.

Костел зустрічає написом REGINA PACIS FUNDA NOS IN PACE ("Королево світу, збережи нас в мирі"), а також надгробною плитою Паца з надписом "Тут лежіть грішник. Топчіть мене" (такі написи були популярними свого часу, адже і в Пожайсліському монастирі є така ж надгробна плита іншого Паца).

Люстра виготовлена латвійськими майстрами у 1905 році

Просто у центрі міста на Кафедральній площі знаходиться Кафедральний собор Святого Станіслава і Святого Владислава.

Римо-католицький собор у стилі класицизму був збудований на місці язичного святилища у 15 столітті. Біля храму стоїть височенна дзвіниця.

Захоплює готичною красою собор Святої Анни, який схожий на велетенське багаття.

Перші відомості про цей костел сягають 1394 року. Про цей храм складено багато легенд. За одною з них, храм збудував чоловік на честь коханої дівчини, яку спалили на вогнищі. Також подейкують, що Наполеон заявляв, що, якби міг, то помістив би цей дивовижний храм на долоню і переніс обережно у Париж.

Російська церква Святого Миколая

Окрім церков і храмів, привертає увагу бастіон, вибудуваний з червоної цегли у першій половині 17 століття. Цю споруду звели для захисту міста з боку ріки.

За однією з легенд, саме в цьому бастіоні жило чудовисько, настільки страшне, що люди помирали, тільки глянувши на нього. Любило чудовисько молодих дівчат. І не лишилося б жодної красуні у місті, якби не хитрий витязь, який зумів убити душогуба.

Хитрун прийшов до бастіону з великим дзеркалом, чудовисько побачило себе у дзеркало, перелякалося і померло.

Вид з гори Трьох Хрестів

На особливу увагу у Вільнюсі заслуговує Ужупіс (заріччя), бо це що-небудь, а ціла самопроголошена республіка посеред міста. Тут живуть художники та інші творчі люди. Ужупіс має навіть свою конституцію, прапор, гімн, маленьку армію, свій власний день незалежності – 1 квітня і власні вибори. А для того, щоб проїхати на його територію на авто, треба поставити візу – печатку на руку

Символом Ужупіса є бронзовий янгол з сурмою, встановлений посеред площі у 2001 році.

Символ Ужупіса - Янгол

Вільнюська ратуша. Була заснована в 14 столітті, з того часу багато разів знищувалась і перебудовувалась. Сьогоднішня будівля ратуші збудована наприкінці 18 століття

На південно-східній стороні Ратушної площі виглядає костел Казимира

Остробрамські ворота – єдині ворота міської стіни, що збереглися до наших днів

Їх ще називають "Гострі ворота", або "святі ворота". Йморівно через те, що там є каплиця з чудотворним образом Божої Матері Острообрамської.

Православна церква у Вільнюсі

Литва видалася особливо затишною і приємною, навіть не зважаючи на холод, вітер і дощ.

Інформація для туристів - вичерпна

Завдяки покажчикам на кожному кроці, у місті легко зорієнтуватись

Не знаю як хто, а я сюди повернуся. Хочу відкрити для себе цю країну навесні, коли місто потопатиме у зелені, влітку, коли модна буде поніжитися на тінистих терасах кафе і ховатися від сонця у вузьких вуличках, і восени, коли прекрасні маленькі будиночки, кам’яні вулички і величні замки палатимуть у вогні багрових дерев.

P.S.Литовці дуже привітні, знають російську і англійську і радо допомагають у разі потреби. Перевірено на собі:)

Поїздку організовано за сприяння і коштом Литовського посольства в Україні.

Особлива подяка прекрасному гіду і просто чудовій людині – Емілії.