Серед туристів зростає цікавість до місць масових страт
Так, обов'язковим пунктом культурної програми спортсменів, які приїхали на чемпіонат Європи з футболу в Польщі, стало відвідування меморіального комплексу в Освенцімі, пише Бі-бі-сі.
З кожним роком це місце стає все більш популярним серед туристів. У 2011-ому році музей, розташований на території колишнього концтабору, відвідали 1,4 мільйона осіб. Такий інтерес викликають не тільки пам'ятники жертвам нацистської Німеччини: дуже популярними стали також тури в місця масових вбивств в Камбоджі і Боснії.
Британські журналісти пишуть про французів Бене і Ніколь Лашер, які вирішили відправитися у навколосвітню подорож з метою відвідати якщо не всі, то більшість місць, пов'язаних з геноцидом, по всій планеті.
Їх поїздка почалася з огляду єрусалимського музею "Яд ва-Шем", присвяченого пам'яті жертв Голокосту, а продовжилася відвідинами африканської держави Руанда. Тут в 1994-ому році в результаті масштабного міжетнічного конфлікту загинули близько мільйона людей.
Тоді представники місцевого народу хуту влаштували геноцид людей порівняно нечисленної народності тутсі.
Пам'ятник жертвам геноциду встановлений поблизу міста Кігалі, столиці Руанди. У 2011 році його відвідало більше 40 000 туристів. Зрозуміло, підвищений інтерес до подібних, не найбільш приємних місцях, привертає увагу журналістів і вчених.
Експерти постійно сперечаються, чи етично виставляти в меморіалах пам'яті жертв геноциду людські останки, як це зроблено в Руанді і в Камбоджі. В "похоронних" музеях цих країн виставлені купи людських черепів і кісток.
Деякі фахівці вважають, що це є наругою над пам'яттю загиблих. Інші вважають, що відвідувачам музею необхідно показати весь жах трагічних подій, в результаті яких загинули мільйони людей.
Психолог Шила Кіган вважає, що, збираючись відвідати концтабір або інший меморіал, зведений там, де були вбиті сотні людей, туристи розраховують полоскотати собі нерви і отримати їжу для роздумів.
Побувавши на подібних похмурих виставках, у туристів неминуче виникають думки про те, як представники людської раси в принципі могли піти на таку жорстокість. На багатьох відвідування "похоронних" музеїв справляє настільки сильне враження, що вони змінюють свою точку зору на питання, пов'язані, перш за все, зі ставленням до людей.
Втім, сама Шила Кінг не може сказати, що огляд камбоджійських "полів смерті", де червоні кхмери розстріляли понад три мільйони чоловік, подіяло на неї сприятливо.
За словами жінки, ця "пам'ятка" країни виглядала настільки моторошно, що вона поспішила швидше вивести звідти свою восьмирічну дочку, яку психолог з необережності взяла з собою на екскурсію.