В гостях у Бога смерті, або Жінки, які вбивають чоловіків

Долина річки Омо, що на півдні Ефіопії, знана тим, що тут до сьогодні проживають племена, які зберегли свої традиції та звичаї. Чи то важкопрохідне бездоріжжя, чи віддаленість від цивілізації, а може й байдужість уряду Ефіопії до цих народів, дозволила їм зберегти свою культуру через століття і донести щось із минувшини.

Очевидно, час і цивілізація торкається і "диких" племен, і спроба їм "допомогти" за кілька років, чи десятиліть знищить та асимілює цих людей, залишаться тільки спогади мандрівників та описи дослідників.

Селище Кібіш – це наче столиця племені Сурма. Ми поставили наметовий табір у ньому і наважились піти "в гості" до цього племені. Саме так потрібно писати "в гості", бо плем’я Сурма не гостинне.

Тому крім мене у наметовому таборі жив ще водій-охоронець, гід, куховарка і озброєні військові. Змушений зазначити, що зброя тут настільки звична річ, як у нас комп’ютер.

Зброя тут звична річ. Ми подорожували з озброєною охороною

Одразу наступного ранку я попав в поселення Сурма, що в двох кілометрах пішої ходи від селища Кібіш. При вході в село мене зустріло близько десяти старійшин, які сиділи при воротях. Зустріч була негостинна. Моєму гіду була оголошена ціна "мита" за вступ в поселення в 100 бир (7 доларів), без торгу і дискусій. Та хіба можна дискутувати із п’яними, агресивними чоловіками, озброєними автоматами Калашникова?

Сурма – одне з небагатьох племен Африки, які досі ходять традиційно голими. Зазвичай чоловіки повністю голі, або з накидкою через плече, а жінки – з накидкою, обв’язаною, наче спідниця. Але основними видимими відмінностями племені Сурма є тарілка в нижній губі жінок та постійно п’яний стан всього старшого населення.

Тарілка в нижній губі жінок є традиціною для Сурма

Дослідники твердять, що тарілка в нижній губі жінок з’явилася в той час, коли колонізатори захоплювали їх в рабство. Жінки у такий спосіб себе калічили і залишалися на волі. Потім ця річ стала не просто каліцтвом, але і свого роду прикрасою жінок племені Сурма.

В молодості, коли дівчина збирається одружуватися, їй надрізають нижню губу, виривають нижні зуби і починають вставляти тарілку. З кожним разом більшу і більшу. Чим більших розмірів досягне тарілка тим престижніше це для жінки.

Плем’я Сурма вірить в бога смерті Ямде. За їхнім повір’ям, бог Ямде посилає своїх непокірних духів на землю і вселяє в чоловіків. Відтак чоловік стає земними оковами непокірного духа.

Часто тіло чоловіка розмальоване білими горизонтальними та переплетеними лініями, що символізує окови, якими ніби скований чоловік.

Жінка у племені є жрицею бога Ямде. Вбиваючи поступово чоловічу плоть, жінка таким чином звільняє духа від земних оков.

Саме для цих цілей вони починають використовувати тарілку в нижній губі. У племені Сурма немає звичного нам поняття поцілунку, поклавши на тарілку наркотичне зілля, жінка наближається до чоловіка і вони по черзі його злизують. Це і є в їхньому розумінні поцілунок.

Іноді жінки-жриці вкладають в тарілку разом із зіллям і отрутне зілля змішане із різними сумішами, які вони готують із різних речовин, додаючи свої вирвані в молодості зуби перетерті в порошок. Такий поцілунок називається "поцілунок смерті".

Чоловік після такого поцілунку засинає в комі і цей сон вони називають "даром смерті".

Після цього жінки збираються в домі головної жриці, який вони називають домом Серек. Головна жриця села готує суміш-антиотруту. Лише вона знає, як її готувати і тільки вона її має.

За повір’ям племені, жінки – це духи тьми, яким відведена роль спасати духів бога Ямде, що тужать в чоловічій плоті. Зібравшись в домі старшої жриці і провівши спеціальні обряди, разом із старшою жрицею вирушають до своїх домівок. Але в хату, до сплячого чоловіка входить тільки старша жриця.

На свою тарілку вона кладе антиотруту. Підійшовши до чоловіка, вона вдуває йому в рота цю антиотруту, і чоловік просинається.

Але може трапитися і таке, що старша жриця цього не зробить, і чоловік більше ніколи не прокинеться. Ніхто ніколи не знає, кому вона уділить життєдайну суміш, а кому – ні.

Ефіопське село

Кажуть, що головна жриця і сама не знає цього, а бог Ямде підказує їй в той момент, коли жінка наближається до чоловіка. Якщо жриця не поклала життєдайне зілля-суміш до рота чоловіка, вона виходить на вулицю і малює на тарілці його дружини білий хрест, що означає, що вона вдова. Така жінка більше не може одружуватися, вона повинна зняти тарілку і не має права більше ніколи її одягати.

Вона виконала свою земну місію, вона звільнила духа бога Ямде від оков, і ця жінка залишається у великій пошані всього племені аж до смерті. Така вдова в племені має значно більшу шану, ніж жінка, чий чоловік помер своєю смертю. Як розповіли мені місцеві гіди, вважається, що жінка, чоловік якої помер своєю смертю, не в змозі подолати сили чоловічої плоті і їй на допомогу прийшов сам бог Ямде, який допоміг умертвити чоловіче тіло. Бог побачив, що дух, який у цьому тілі, упокорився йому і час йому вийти на волю.

Інший шлях поступового вбивства земних оков духів Ямде – це постійне вживання алкоголю. Приготування алкогольного напою є чи не єдиним заняттям жінок племені Сурма. Вони це роблять постійно.

Жінки готують спиртне

Щоб приготувати алкогольний напій, жінки використовують насіння проса і кукурудзи. У дбайливої дружини племені Сурма чоловік завжди, із самого ранку – п’яний. Тому вона завжди трудиться над приготуванням алкоголю, не покладаючи рук. Це не її воля, це воля бога смерті – Ямде.

Чоловіки в свою чергу займаються в основному тим, що випасають свої незліченні стада корів. А корів у кожній сім’ї справді дуже багато.

Основним харчем племені Сурма є молоко і свіжа кров корови. Мужчина пробиває вену на шиї корови, зціджує два-три літри крові, а потім заклеює рану соком рослини, який є моментальним, секундним клеєм.

Свіжу кров вони п’ють кожен день, молоко також. Основною їжею є кукурудзяна крупа і просо. Для великих святкувань забивають корову і тоді їдять м’ясо.

Сурма – кочовики, вони на одному місці затримуються не дуже тривалий час. Спроби уряду Ефіопії будувати постійні житла для Сурма нічого не дають. Пошук нових пасовиськ для численної худоби змушує їх кочувати на нові місця, щоправда в межах долини Омо, на території, яка їм "належить".

Плем’я Сурма ніколи нікому не продає корів. Навіть на прохання уряду продавати худобу для вирішення продовольчих проблем, Сурма відмовили категорично. Корова – основне багатство племені Сурма.

Щоправда, нині вважається, що плем’я Сурма володіє великими запасами золота, які є у річках долини.

Сурма вимивають золотий пісок і використовують його для вирішення своїх економічних проблем. А проблема у них економічна, схоже, одна – придбати зброю.

Майже кожен чоловік племені Сурма – з автоматом Калашникова. Мені розповідали, що Сурма за золотий пісок вимінюють в сусідньому Південному Судані автомати і іншу зброю. А до Південного Судану із селища Кібіш набагато ближче, ніж до найближчої ефіопської цивілізації. Гори, що нависають над селищем Кібіш, знаходяться уже в Південному Судані, піднятися на ці гори – справа кількох годин, а для мандрівників Сурма цей спосіб є найпростішим. В день вони можуть подолати кілька десятків кілометрів.

Дітей навчають вороже ставитися до всіх іноплемінників. Всі, хто не Сурма – ворог

Сурма – найвойовничіше і найагресивніше плем’я. Всі довколишні племена – це його запеклі вороги. Сьогодні кордони племені Сурма ретельно охороняються міліцією і військовими Ефіопії. Після багатьох розповідей, я зрозумів, для чого біля нас була така посилена військова охорона. Сурма розуміють тільки мову вогнепальної зброї.

Та одне питання мені не дає спокою, на нього мені ніхто не зміг відповісти: якщо смерть чоловіка – це благо для бога смерті Ямде, чому вони бояться вогнепальної зброї і уникають смерті?

Цвинтаря і гробів у Сурма немає. Кажуть, що померлих виварюють і їхніми кістками встелюють непрохідні стежки в болотах, де жінки збирають різне зілля для своїх містичних і таємничих обрядів. Куди дівають відвар ніхто не зміг відповісти, та й випитувати про це у мене особливо не вистачило настирності і цікавості. Я тільки міг здогадуватися...

Жінка, чоловік якої отримав "дар смерті", після смерті підвішується в спеціальному згортку із шкіри, а згорток в щось наче труна, що видовбується в стволі дерева і підвішується на віття священного дерева. ЇЇ тіло виварювати не можна.

Дітей Сурма з малечку привчають бути безстрашними

В племені Сурма працює закон Вендетти. Другого вечора нашого перебування в Кібіш стався інцидент, який перелякав не на жарт. Ввечері пролунав постріл. Як потім з’ясувалося, один хлопець застрелив чоловіка, він помстився за вбитого 17 років тому старшого брата. Коли чоловік-жертва застрелив його брата, він дав слово своїй родині помститися. Виріс, назбирав грошей і у сусідньому Судані купив автомат і того вечора застрелив кривдника своєї родини. В такі справи міліція і військові не втручаються.

Хлопці Сурма, виростаючи, вчаться битися на палицях. Основними забавами для хлопців є бої на палицях – Донґа. Хлопці сусідніх сіл змагаються в цих бійках, де діють дуже суворі правила. Бій може проходити один на один. Противника потрібно забити до непритомності, але ні в якому разі не до смерті.

Якщо противник помре, то переможця чекає прокляття всього племені і вигнання із села. Такому хлопцеві не місце в племені. А от переможець, що залишився один на полі бою, має найбільшу шану і його пускають в юрбу дівчат, які спостерігали за боєм. Там він може вибрати собі дружину, мабуть, таку, в якої найбільша тарілка в губі.

Чоловіки готуються до традиційної бійки

Весілля в племені Сурма триває щонайменше тиждень. Але кажуть, що в цей час краще поблизу не перебувати, всі, без винятку, п’яні. Часто чути постріли.

Дітей Сурма з малечку привчають бути безстрашними. Їх навчають вороже ставитися до всіх іноплемінників. Всі, хто не Сурма – ворог.

Навчають дітей різним звичаям та традиціям змалку. З років п’яти діти випасають корів і виконують всю необхідну роботу. Дівчат залучають до приготування алкоголю. До заміжжя дівчина повністю вивчає всі секрети приготування алкоголю і різних наркотичних сумішей, для звільнення духів із земної неволі. Дітей Сурма практично не можливо налякати.

Хати в Ефіопії

Мене приймали Сурма не гостинно, радше сплачене для села мито в 100 бир, а потім кожна фотокартка в 20 бир(1 євро), дозволило побувати і поспостерігати за ними.

В якийсь момент до мене підійшов мужчина, добряче напідпитку, з автоматом Калашникова і незадоволено показав на ворота села, на вихід. Хіба можна було дискутувати із чоловіком в такому стані? Я упокорено покинув село.