Християнія - наркомафія чи вільне мистецьке місто?

679
1 жовтня 2012

Ми їхали до Копенгагена через всю Данію. Не паромом з півночі Німеччини, як більшість мандрувальників, а — на 200-300 кілометрів довше, через довжелезний міст Великий Бельт (Storebaelt), довжиною у 18 кілометрів, побудований ще у 1998 році.

Незабаром відстань ще скоротиться — у 2018 році відкриється новий Фемарнбельтський міст, який з’єднає німецький острів Фемарн з данським островом Лолланн. Він будується через протоку Фемарн-Бельт, шириною в 19 кілометрів. Цей міст не заважатиме велитенським суднам з Балтійського моря, оскільки буде мати вертикальний зазор у 65 метрів.

 

Вартість цього проекту — всього 5 мільярдів євро. Всього — тому що лише Дарницький міст у Києві, довжиною всього у 1 кілометр (в 20 разів коротший), коштував більше за 1 млрд євро (тобто менше ніж в 5 разів більше), за ступенем складності робіт — 19-кілометрову протоку, де ходять танкери важко порівняти з річкою Дніпро, ширину мостів і безліч інших особливостей. Важко уявити, у скільки б обійшовся б подібний міст в Україні.

 

Столиця Данії знаходиться на трьох островах: Зеландія,  Слотсхольмен та Амагер. Наслення Копенгагену – півмільйона осіб, але є майже півтисячі людей, які живуть в центрі цього міста, але кажуть, що вони не з Копенгагена. В розмові вони зауважують: "Я давно не ходив у Копенгаген" або "Я ходжу на роботу до міста". Хоча мешкають вони в самісінькому серці цього міста — у самопроголошеному вільному місті Християнія.

 

Ми приїхали до Копенгагена серед ночі. Планували залишитися тут лише на два дні і не розраховували, що саме в цьому місті проведемо найбільше часу за всю поїздку навколо Балтійського моря. Вночі ми, не маючи датських крон, проїхалися без білету в метро до центральної станції. А там запитали у людей, де ж знаходиться це вільне місто. Одна місцева жіночка сказала: "Там дуже небезпечно". І показала пальцем, куди йти.

Ми йшли на звуки і кольорово-вбраних людей, які звідкись поверталися. У цей день у Християнії був якийсь фестиваль. Я чекав на те, що зараз ми будемо просити когось потрапити всередину. Але в стіні, яка відгороджує Християнію від Копенгагена була цілком цивілізована брама, через яку відбувався потік відвідувачів.

 

Слід сказати, що ще 40 років тому тут були закинуті військові бараки. Прямо в самому центрі міста. Збудовані ще до світових війн, в якийсь момент вони стали зовсім непотрібними для Данії. І в 60-х роках, коли СРСР та США активно розігрували гонку озброєнь, тут бавились діти і гуляв вітер. Але в 1971-му активні молоді хіппі захопили цю територію і проголосили її незалежність.

Ми увійшли всередину опівночі. Люди здебільшого виходили з Християнії до Копенгагена. Ми ж ішли у зворотному напрямку, розпитавши кілька осіб що тут та як — ми вийшли на Пушер-стріт — центральну вулицю, яка дуже популярна серед туристів. Тут можна купити легкі наркотики. Вони продаються цілком відкрито, але ситуація на цій вулиці виглядає дуже напруженою.

 

За цей час не раз на території Християнії спалахувала справжня війна. І саме вільний обіг легких наркотиків завжди був головною причиною конфліктів До 1995-го року жодним договором не підкріплювалось існування цього міста і легальність його мешканців. Фактично так є і дотепер, але у 1995-му було завізовано мирову угоду з Міністерством оборони Данії і всі мешканці Християнії з того часу платять податки. Але в 2000-х тут були великі заворушення. 2004-го мешканці Християнії самі вигнали наркодільців і знищили їх ятки заради збереження міста. Та незабаром вони повернулися знову.

 

На Пушер-стріт заборонено фотографування. Знак попереджає — пам’ятайте, ви можете купувати легкі наркотики, але це все ще нелегально. Тому фотографування та біг вулицею заборонені. Навколо дільців — великі собаки, по куткам вулиці стоять вартові, поліція влаштовує тут облави частенько.

"Християнію заснував, можна сказати, журналіст, - каже наш друг, датський журналіст Оівінд Холтерман. - його звати Якоб Людвігсен. Він був досить впливовим журналістом на той час, головним редактором журналу Hovedbladet. Ще перед засквочуванням Християнії він написав трактат про місто, де заборонені військові. Ще тоді він написав про свою електростанцію, свою воду і свій вільний простір зі спробою побудови інакшого суспільства. Це все реалізовується і дотепер".

 

У лютому 2011 року було прийнято закон, за яким Християнія почали вважати абсолютно нелегальною територією, а всіх її мешканців — порушниками закону Данії. Почалися вже не просто облави на продавців маріхуани, усім мешканцям вільного міста довелося забарикадуватися. Поліція жбурляла сльозоточивим газом, мешканці міста відповідали порожніми пляшками та камінням. Данія програла цю війну. 15 серпня того ж таки року було визнано часткову автономію міста.

Метою Християнії є створення самокерованого суспільства, в котрому кожен індивід відповідальний за благополуччя всієї общини. Суспільство має бути економічно самодостатнім і бути стійким в переконанні, що фізіологічне і фізичне руйнування може бути відвернено.

 

Тут є власна школа, дитячий садок, Християнія виробляє свій вид велосипеду — трьоколісний Християнбайк. Данці в розмовній мові вирізняють "поїхати на велосипеді" або "поїхати на християнбайці".

Тут є безліч творчих і ковальських майстерень. З Копенгагена приходять сюди ремонтувати різні речі. Тут є галереї і музей, власні кав’ярні і смачні вегетаріанські ресторації. Тому можна казати, що Християнія близька до економічного успіху.

 

Крім того, це найпопулярніший туристичний чек-поінт в Данії, тому з боку влади боротьба з вільним містом виглядає цілком безглуздою.

Зараз на вулицях Християнії нічого не нагадує про де-факто воєнні дії, які мали місце всього-лише рік тому. Тут спокійно, багато музичних сцен, все ще багато хіппі та просто усміхнених людей. Ми зайшли в цілком житловий квартал біля 1 години ночі. Сподіваючись, що хтось нас просто підбере і візьме переночувати.

 

Тут просто посеред вулиці лежала купа дитячих іграшок, стояли велосипеди, але світло в усіх будинках вже було вимкнене. Це дуже дивне відчуття — коли за кілька хвилин з галасливої туристичної вулиці заходиш наче до когось на подвір’я, а насправді ж — просто звернувши в один з "нетуристичних" провулків.

Тут усе розмальовано. Але це не лише заграфітчені старі будинки. Хтось тут живе в розмальованих вагонах, хтось у тих самих старих бараках, а хтось побудував свій космічний будинок. На вигляд деякі з них — непридатні для життя, але в Християнії важко знайти місце, де не живуть. Важко знайти тут і сім’ю, в якої немає дітей. Діти тут — на кожному кроці.

 

Повз нас проїхала розмальована старенька сміттєзбиральна машина, на капоті написано "Make love, not war". Це єдиний автомобіль в Християнії.

Тут заборонений в’їзд на авто за конституцією. Всього у цьому документі 9 головних статей. Це заборона насильства, автомобілів, важких наркотиків, носіння або зберігання зброї, байкерські кольори і бронежилети, феєрверки і вибухівка.

До нас підійшли двоє і заговорили по-англійськи. Виявилось, що вони теж мандрівники, дівчина — з Канади, а хлопець з Нідерландів. Вони поставили намет на одній мальовничій поляні прямо серед міста. Ми так і не дочекались цього дня контакту з місцевими, все ж час вже був пізній, тож вирішили просто піти спати, розклавши намет біля наших нових друзів.

 

А вже завтра ми зустрінемось з місцевим художником, який в розмові-інтерв’ю розкаже про систему функціонування, про християнську общину, внутрішні проблеми та зовнішні конфлікти вільного міста Християнія.

Фото&ілюстрації – Нателла Шавадзе

powered by lun.ua