Фін у ліс не втече, а піде добровільно

108
28 листопада 2012

У кожній країні провінція живе власним життям. Фінляндія – не виняток. Тут у селах і малих містечках фінська нація не вміє розкошувати, хоч зарплати не настільки різняться від прибутків столичних мешканців.

Придбати пристойний автомобіль, обкласти душову кімнату дорогим кахелем чи розбагатіти на брендовий одяг – це потреби далеко не першого ґатунку. Не дивно, що для приїжджих українців чи росіян аскетика скандинавів ледь не віддає совєтським духом, адаптованим у модерну форму. Насправді ця мара швидко зникає, коли пізнаєш систему зсередини. 

Прикро, але я знала про Фінляндію небагато. У голові складалась загальновідома мозаїка з епатажного рока, телефонів Nokia, Північного сяйва, лижного курорту у Лапландії з оленями та Йоулупуккі.

Земля білих ночей, куточок планети, де ліси займають 77%, а річки і озера – близько 9%, для декотрих видається раєм. Інші нарікають на надто спокійний і почасти нудний плин часу. Серед останніх - здебільшого студенти з Європи, які стажуються тут за програмою обміну альма-матері. Їм не вистачає розважальної інфраструктури, натомість вдячні біженці насолоджуються миром, інтегруючись у середовище направду стабільного добробуту.

У Фінляндії показники середньої тривалості життя – 78 років, а за статистичними даними 2010 року середні доходи на людину складають приблизно 2100 евро.

Суомі – країна тисячі річок і озер. На фото річка Курьонйокі

Ельдорадо у своєму дворі

Спершу хотіла б пояснити, що Фінляндія фінською мовою звучить – Suomi, фіни – suomalaiset, тому міжнаціональну назву чергуватиму з автентичною. В Суомі проживає більше 5 млн. мешканців, хоча за розмірами території сюди можна помістити ще силу силенну. Проте цього фінам, напевне, найменше хочеться. Адже тільки за рахунок щедрих просторів, тут порозкидались поле через поле у затінках густих дерев охайні дерев’яні будиночки.

Деякі з них граються у схованки, видаючи на-гора про своє існування лише самотніми поштовими скриньками на узбіччі доріг. Але варіант такого собі дауншифтінгу вимагає не тільки уміння пити каву у прибудованій альтанці, але й миттєво зреагувати на непроханого ведмедя. Отож з рушницею вже точно як у Бога за пазухою.

Свої "omakotitalot", що в перекладі означає "власна оселя", поціновувачі традицій фарбують у червоний колір, хоча й інших тонів палітри не бракує. Поправді кажучи, ці, без жодного натяку на розкіш, дерев’яні конструкції нагадують курортні "готелі" наших совєтських чорноморських баз відпочинку. З іншого боку, ново- та старобудови, судячи з антуражу американських кінострічок, мають чимало спільного з маєтками заокеанської цивілізації.

Дивом дивувалася, як фінам удалося зберегти конвеєрність приміщень у сучасному суспільстві. Адже у таких умовах важко розібрати, хто заможний, а хто задовольняється середніми достатками. Річ у тім, що тут архітектурні смаки регулюються павутиною бюрократїї, до якої приписали і дозволи сусідів. Якщо б я, припустімо, захотіла спорудити посеред скромної заселеної вулиці житло у більш демократичному стилі, мої строкаті забаганки не схвалили б жителі суміжних будинків, або будівельні інстанції - і нате Вам Гордіївський вузол.

За "дах над головою" фіни платять довгострокові кредити.

Щоправда банківські ставки у розмірі 3% якось не кусаються. Непишні, на перший погляд, будинки мають великі переваги: у кожному є сауна, а на вулиці − доглянуті газони і веранда на осонні. Жінки-садоводи, замість картоплі й помідорів, засіюють клаптик землі травою і квітами. Улітку різноколірні барви рухливих суцвіть розгортаються у цілі композиції на балюстрадах відкритих чи засклених терас. Люди, що живуть у багатоповерхівках, чи то просто для зміни довкружжя відпочивають у "kesämökki", літніх котеджиках.

Острівки з дачами недалеко від Хельсинки

За статистикою у 2004 році один із п’яти господарів мали другий будинок-дачу. Омріяний пейзаж усіх фінів – острів посеред прісного водоймища. У Фінляндії островів, як у вулику бджіл, однак, щоб дістатись меду, треба спершу жала-ціни скуштувати. От вона, їхня розкіш, усередині, а не десь у Тихому чи Індійському океані!

Літо – це час, коли завіса сивого, змореного від снігу театру Суомі відкривається навстіж, а його актори на повну вдихають духмяні пахощі гарячих надвечір’їв. Увесь рецепт компенсації тепла приправлено добре знайомими нам способами: смажити сосиски, вудити, відігріватися в сауні, купатися в озерах. Замість квапливого менеджера з бізнес-валізою, натрапляєш на не бутафорних любителів сімейного товариства з незмінними атрибутами для грилю.

А родини, охочі до одіссеї на колесах, повільно маневрують у почитних караванах бездоганними автошляхами. Деякі імпровізують, інші покірно виконують указівки навігаторів. З подорожнім усезнайкою таки є чим поділитися: 19 природних заповідників та 37 національних парків у великій країні Фінляндії.

Кроком руш до дрімучого лісу

Без хобі у Фінляндії жити не можна. Усі мають чимсь захоплюватись, інакше припишуть лінь, або, чого гірше, внесуть у чорний список схильних до депресивних розладів.

Подейкують, що роботодавець педантично вивчає уподобання в резюме: якщо людина спортивна, значить рідше хворіє, а відповідно менше лікарняних бере. Суомалайсет, у свою чергу, залюбки приймають правила гри у здоровий спосіб життя: генерують новаторські ідеї підтримки фізичної форми - Скандинавська хода з палицями або "sauvakävely" вже давно входить до переліку оригінальних принад фінської нації.

Невгамовні фіни з палицями не тільки на лісових трасах, але й болотах

У 2006 році статистика нарахувала близько мільйона людей, які долучилися до цього корисного заняття. Вечірніми вулицями міста у цьому амплуа впевнено крокують жінки та чоловіки похилого віку. Кажуть, цей рух активізує усі групи м’язів. Аматорська молодь частіше без палиць імітує цю модель ходи. Тому дівчата у процесі нагадують войовничих амазонок, метляючи у всю силу руками.

Крім того, тямущі до експериментів суомалайсет вдало комбінують роликові ковзани з тими ж палицями для прогулянки. Після появи дрібних непосид, фіни не кладуть на вівтар попередні захоплення. Навпаки, залучають дітей у ролі повноцінних спортсменів. Коли молода пара непоспіхом біжить і котить попереду себе візочок з немовлям, чи запальна дівчина на роликових ковзанах енергійно турляє дитячий вагончик з малечею дошкільного віку, то я справді почуваюсь у світі спортовців.

Фінська хода на лісових доріжках – улюблене вечірнє заняття

Двохколісний транспорт цілий рік у обігу. Щоправда, цивілізований рух не без роззяв. Котрісь, що верхи на сідлі, дратують своїм зухвалим хистом перетинати пішохідний перехід, не оглядаючись навсібіч; а "сліпі" водії чомусь не завжди зупиняються перед велогончаками. Та обговорювати мовчазну війну між затятими водіями та велосипедистами зовсім недоречно, адже майже кожен стабільно приміряє обидві шкури.

У пору "сибірської" зими дається взнаки нестача вітаміну D. Цей пригнічений стан я відразу відчула по першій безсонячній зимі у Суомі. Але тутешні  жителі знають чим потіснити вечірню бездіяльність. Треба спочатку вибратись зі свого чотиристінного барлогу і переміститись до майданчика лижних перегонів.

Уявіть, що у кожному місті є з десяток лісових смуг, які вже давно облюбували натхненники лещетарства, і облаштували там звивисті лижні траси для професійних і не дуже відчайдухів. На карті можна обрати кілька повзучих у лісових нетрищах шляхів від 3 до 7 і більше кілометрів і плентатись до фінішної, доки наснаги вистачить. Ці ж доріжки влітку ідеально слугують плацдармом для Скандинавської ходи.

Останнім часом фіни забавляються у орнітологів. Тішаться, коли побачать та ще й розпізнають якогось фаворита-птаха. Така мудра гра називається lintubongaus (lintu – пташка, bongata - спостерігати). Європейські екологічні програми заохочують людей до корисного заняття, споруджуючи у лісових рівнинах чи на береговій лінії дерев’яні вежі, з яких можна в бінокль подивуватися місцевим пернатим.

Безкраї горизонти дорогою до вежі
Ось яка вона птахо-вежа!

Якщо місцевість болотиста, то до такої птахообсерваторії прокладають вузькі дерев’яні хідники, довжина яких інколи сягає чотирьох кілометрів. Піти манівцями праворуч-ліворуч не вийде, аби у буквально значенні обличчям у бруд не впасти. Тому такої авантюри варто остерігатися фізично не підготовленим. Інакше на ранок не уникнути синдрому спортивного похмілля.

Однак на мапах лісових стежок завжди передбачене місце для постоянки. Там на шукачів природного затишку чекає дерев’яна хижа або кота (так називалися домівки племен саамі - аборигенів фінської землі), мангал, чистенька вбиральня і хлів з наготовленим оберемком дров. До слова, все це добро ніхто не обкрадає і не паскудить.

Але найбільше за стереотипом крижані душі суомалайсет зігрівають книжки і газети.

Статистичний центр зазначив, що Суомі лідирує у світі за кількістю друкованих щоденних газет на людину. У цьому я пересвідчилась, коли побачила, що у громадському храмі книги відбою від читачів немає: навіть молоденькі матері з грудними дітьми злагоджено гортають часописи.

Система позичання книг повністю комп’ютеризована: замість паперових карток абонементів діють електронні картки, що ідентифікують книжки за наклеєними штрих-кодами. Та що там казати: у центрі міста місяць назад за стильним архітектурним проектом звели нове приміщенні для бібліотеки. І це не зважаючи на те, що поряд стоїть старе велетенське книгосховище, збудоване під керівництвом славетного фінського архітектора Алваара Аалто у 1957-1959 роках.

Нова бібліотека Апіла, збудована за стильним архітектурним проектом у місті Сейняйокі

Не сумніваюсь, що платники податків не розчаровані позицією місцевого самоврядування. А на додачу Фінляндією курсують мобільні бібліотеки: 153 автобуси і один човен.

Хитрим святом здорового духу в здоровому тілі тут оголосили волонтерської роботи з прибирання міських територій. Але і без цього фіни завжди у статус-кво вуличних та хатніх стражів стерильної чистоти. 90% населення чесно сортують сміття, несуть порожні бляшанки і пляшки до вдячних автоматів.

Я, наприклад, регулярно отримую від 3 до 7 євро. Але мені не під силу змагатися з місцевими жителями, які з переповненими кошиками слухняно чекають своєї черги під вищання оцінювальних пляшкоїдів. Кажуть, на цей бізнес покладає око багато хто з наших співвітчизників-емігрантів. Метикуватих підприємців підбадьорює те, що в Суомі відбувається немало музичних фестивалів, після яких на землі рясність скляні чи металеві "модератори" настрою.

Кожен контейнер призначений для різних сміттєвих відходів

Отож вони часу не втрачають, беруть свою долю і конкурентам − зась. Надпринципові купують на кілька десятків центів дорожчий хліб чи інші продукти з емблемами міжнаціональної некомерційної організації, яка обіцяє подарувати переплачені покупцями кошти жителям країн третього світу; дехто користується винятково паперовими чи тканинними торбинками під час закупів, протестуючи проти надмірного використання нафтових свердловин у світі; і боже збав натрапити на самовдоволену пані у хутряному шматті.

У крамницях побутової техніки великою популярністю користуються товари, незгубні для навколишнього середовища. Ці green-особливості безжалісно б’ють по кишенях екологічно-толерантних покупців, але вони щиро задоволені собою.

Державна ініціативна група не тільки заохочує, але й приймає радикальні постанови для видужування нації: курців заганяють у глухий кут заборонами курити в громадських місцях, у робочий час та подекуди на власних балконах. Пам’ятаю, якийсь час у медіа обговорювали непросте вето для усіх курців у кулуарах Фінського Парламенту, але здається його таки не узаконили.

Алкоголю після дев’ятої години вечора ніде не купити, окрім, звісно, барів та ресторанів. Тема пияцтва у Фінляндії дуже болюча. Якось на курсах фінської мови для іноземців викладачка жартома дискутувала з німкенею про те, в якій країні стоїть гостріше питання алкоголізму. Спостережлива студентка припустила: німці п’ють для розваги, а потім, вдосталь наситившись, легко зав’язують із зеленим змієм. А от фінам, мовляв, важче із останнім етапом.

У барах і нічних клубах таки справді панує інша атмосфера: гуляки гопцюють на столах і б’ють склянки з пивом. Але то дрібниці, бо їх значно переважають спраглі фіни до музично-співочих течій. Тут склався культурний колаж з поціновувачів рока, що у відповідному образі з наметами мандрують від концерту до концерту, і любителів танго, що романтично витанцьовують на вулицях міст.

А ще у повітрі цієї країни витає дух лото-панацеї. Кожен мовчки мріє про джек-пот. От і зрозумій цих суомалайсет: ніби не треба їм вілл, але кілька мільйончиків євро аж за милу душу підуть.

Незвичайна багатоповерхівка у місті Сейняйокі

Директор у гумових чоботях та інші рівні права

Я не стверджую, що suomalaiset – утопічне суспільство, але дрібні і вагомі злочини все ж таки не примушують людей замовляти металеві двері, решітки і височезні паркани

Лакмусовим папірцем того ж досконалого суспільного ладу тут без вагань називають рівноправність чоловіків і жінок. Недоречно у Фінляндії висловлюватись про жінок, як про представниць "слабкої" статі, непристойно класифікувати професії за статевою приналежністю. Це все призвело до дивовижних зрушень у суспільстві, які часом захоплюють, а часом бентежать.

Вихователів-чоловіків у дитячих садках не дивина побачити, так само як жінок-таксистів чи тих, що вміло керують станками на металевих підприємствах. Місячний догляд за дитиною чоловіку гарантований законом, а от повний декрет він може взяти тільки у тому випадку, якщо новоспеченій матері конче треба до праці.

У разі розлучення матір-одиначку держава обов’язково забезпечить усім необхідним: повноцінною щомісячною допомогою і оплатою житла. Кажуть, саме через це статистика розлучень в Суомі невтішна, але чи менша вона у нас за протилежно інших умов!

Музей побуту фінів 16-18 століть. Традиції червоних будиночків не зраджують досьогодні

Повірити у безвихідь легального громадянина дуже важко, бо рівень соціальної підтримки дуже дієвий. Звісно у Хельсинки вряди-годи тиняються не внесені до регістру соціальних служб безхатченки, але це, скоріш за все, власне їхня вина.

Не можу не повернути спокусливу палицю іншим кінцем: манери шляхетних добродіїв, які так приваблюють українських панянок, фінські парубки перекваліфікували у недолугі пережитки джентельменського суспільства. Перераховувати їх не варто, адже найважливіший тільки один: кожен платить сам за себе.

Така тактика зберігає свої позиції від побачень у барі до сімейного життя, де бюджетний кошик розділений рівно на дві банківські картки. Скоріш за все такий мейнстрим у перспективі не залишить жодного шансу покладатись на чоловічий гаманець навіть з "найкращими очима у світі".

У місті Сейняйокі я практикувалась у місцевій газеті, де одного разу вийшов матеріал з кількома думками жінок різних національностей про рівноправність у їхніх рідних країнах. Так от, у сирому матеріалі я чітко висловила невдоволеність грубуватою поведінкою як українських, так і деяких фінських парубків. Проте той маленький абзац був безжально викреслений. Пізніше я утямила чому.

Побічного симптому укоріненої системи не можливо було уникнути. Він утілює протестну позицію чоловіків: мовляв за що боролись, на те й напоролись. І цього вже не хочуть обговорювати, бо все це мізер у порівнянні з тим, чого досягли ексдомогосподарки. Маю на увазі добровільну і до того ж якісну роботу чоловіків на кухні та за пилосмоком. Чи не тому у фінській мові не має займенників "він" і "вона" нарізно, натомість є спільний "hän", який змушує постійно стежити за змістом і з контексту визначати стать обговорюваного чи обговорюваної.

Не треба нишпорити очима, щоб угледіти, як рівноправність окуповує фінське життя: громадянський шлюб настільки ж легітимний як цивільний, узаконили і шлюби сексуальних меншин. До всіх звертаються на "ти", за винятком окремих форм офіціозу. Скептично до цього ставляться люди старшого покоління, але це один із небагатьох факторів незадоволення з їхнього боку. Адже пенсійний період у Суомі – це Емпереї для наших дідусь і бабусь.

Фінське покоління літнього віку грає на автоматах, подорожує світом, активно роз’їжджає на власних авто по крамницях, отримує купони на користуванням громадським транспортом, і весело проводить час у майже люксівських будинках для літніх людей. Нерідко організовують дискотеки для людей старшого віку.

Соціального статусу тут ніхто не цурається, адже сантехніків винагороджують не гірше, ніж лікарів. А лікарі у Фінляндії – найпрестижніша і найбільш високооплачувана професія. Проте ієрархія посад закріплена тільки на паперах. Керівник не вимагає дотримуватись субординації. Можливо тому, що він, частіше за все, стоїть у рядах із підлеглими, старанно виконуючи усю брудну роботу. А коли наші поодинокі українські заробітчани нескромно хизуються нещодавно придбаною маркою дорого авто, директор-фін, власник більш скромного комфорту на колесах, може зніяковіло знизити плечима, так і не наважившись заволодіти новинкою автомобільних технологій.

Користуватись усіма благами землі – це також законне право кожного громадянина. Тож нікого не обходить, що половина лісових ділянок у країні – привласнені. Фінське законодавство дозволяє будь-кому прогулюватися чи збирати ягоди на приватній ділянці лісу. Чиєсь бо панське діло, вирощувати дерева і отримувати прибутки з готової сировини, та ніякого діла до випадкових лісових мавок, що полюють за трав’яними благами. Ї нехай цей нахаба, тобто законний господар, тільки огородить щедрі гектари парканом чи іншим способом обмежить доступ до лісу.

Душа вимагає лакриці

Фінський менталітет для мене досі залишається загадкою. Вони ненароком вибачаються перед іноземцями за те, що інколи скупі на слова. Суомалайсет дуже обережні, співбесідника оглядають з ніг до голови, дивляться прямо в очі. Вони не розціловуються при зустрічі і не вважають за потрібне голосно гукнути знайомого, якого раптом побачили посеред залюдненого місця. Словом, фіни набагато стриманіші, ніж ми. Проте вони нестримні у патріотизмі: завбачливо слідкують за календарем державних свят, щоб заздалегідь підняти синьо-білий прапор на подвір’ї.

Коли майорить прапор на своєму обійсті і поряд шумлять річкові води – мрія збулась

Гріх не згадати і про нове явищем патріотизму, коли фіни формують свої закони конкурентного ринку. Іспанські помідори не на жарт поступаються у евро-еквіваленті фінським, але суомалайсет невгамовно підтримують свій національний продукт, і в цьому їм не в поміч збентежені іммігранти. Фінські вироби з казковим героями Мумі (автор серії книг про Мумі Туве Янссон) рясніють на полицях крамниць, як сіль землі. Авторське право використання цього образу відчутно піднімає ціну товарів, але це ж – національний продукт! Тому саме його, а не китайський, впевнено розкуповують ґазді для елітарної домашньої колекції.

Хоч я фінів ознаменувала народом стриманим у своїх емоціях, але беззастережно іншої думки про їхні екстремальні вподобання серед солодощів.

Смак ментолу, лакриці та салміяккі таки виносять мізки. Ментолом нікого не здивуєш, але дві останні "цукерочки" смакують солодко-солоно у прямому значенні. Туристи зобов’язані покуштувати ці смаколики, бо інакше їм не зрозуміти ні на крихту фінського характеру. Кажуть американці не можуть дозволити собі повернутись додому без пакунків чорної лакриці.

Попит серед наших співвітчизників ще не досліджений, але в мене є свої біполярні спостереження: я з неприхованою відразою оминаю ті салміяккі, тоді як мої батьки при першій нагоді ум'яли може з півкілограма тих гурманських фігурок. І ще ж, уявіть, що з пристойним показником тривалості життя фіни не зраджують своїй кавоманській звичці. Сьорбають чорну суміш зранку до ночі вдома і на роботі, примудряються дітям змалечку давати, звісно в прямо протилежній пропорції кави-молока.

у Фінляндії нема ніяких мовленєвих проблем. Тут державні мови: фінська і шведська, хоча проживає тут всього 6% шведськомовного населення. Саме через таку незначну кількість самі фіни часто висловлюють невдоволення тим, що вони змушені вчити шведську. Мені ж випадає нагода тільки позаздрити цим поліглотам. Фіни з шведами жартують один про одного, звісно складають анекдоти. Вміють сміятися і над собою. Про це, мабуть, свідчать жартівки про білявок, враховуючи те, що фіни, у переважній більшості, світловолосі люди. З іншого боку, суомалайсет багато у чому наслідують Швецію, що їм не дуже просто вдається.

Мову Suomi, припускаю, відверто ненавидять іммігранти, але, від якої у захваті лінгвісти. Причина у тих і інших одна: іншомовні і запозичені слова, які увійшли в звичайну лексику багатьох європейських мов, на цій території мають власні відповідники. Не сподівайтесь тут почути слова телефон, комп’ютер, футбол, спортсмен, дизайн чи революція…

З запасом, одначе, англійських слів є більше шансів на взаєморозуміння, адже майже усі вільно володіють англійською, зокрема молоде покоління. Цьому сприяє мовна політика на телебаченні, в кінотеатрах, де фінську мусиш читати в субтитрах, так як фільми не дублюються. На цю тему також жартували, запитуючи нас, іноземців: то скажіть-но, невже Джонні Депп говорить і польською, і українською, і російською та ще й різними голосами? 

Отака вона Фінляндія навиворіт. Спокійні, послідовні, освічені і рухливі скандинави посіяли зерно європейськості спочатку в собі, а потім виростили чудовий зразок громадянського суспільства. Їхні цінності – настільки прості і нефальшиві, що неможливо перед ними встояти: бути незалежним від усіх упереджень, тисків соціуму та залишатись відданим тільки природі.

powered by lun.ua