Побачити Париж і жити, або Поради парижефіла

Париж – це місто-легенда, місто-мем. З ним пов’язана низка стереотипів. Частина з них створені Голлівудом – French kiss, Ейфелева вежа, Одрі Хепберн, красиві жінки та чоловіки, світське життя, Опера… Ще частина – літературою. Париж однаково інтригує в романах Хемінгуея та Ремарка, Золя та Флобера, Марселя Пруста та Александра Дюма.

Туристи з пострадянського простору часто повертаються з Парижа розчарованими. Їм там "брудно", "багато кольорових", "жінки некрасиві", "все так дорого" та "нікуди піти" (крім, звісно магазинів).

В Римі роби як римляни. В Парижі роби як парижани. Тому я дозволила собі накреслити на мапі Парижа декілька важливих поведінкових точок.

Дозвілля

Париж – це ідеальне місто для дозвілля. Тут легко жити тим, хто вміє розважати себе. До речі, якщо ви розважатися не вмієте, то це ідеальне місто для виховання навички культурного дозвілля.

В Парижі величезна кількість театрів. Глядацькі рефлекси парижан можуть трохи шокувати тих, хто звик до позолоти консервативних українських академічних театрів. Річ у тім, що паризькі театри насамперед молоді та незалежні.

Серед них є і статусні Opéra i Comédie française. Але відчути весь шал міського креативу я раджу саме в маленьких залах. Така зала може бути схожою на театр, а може і виявитися просто маленькою кімнатою, де глядачі сидять на підлозі, а поруч із ними імпровізують актори.

Не варто крутити носом. Сьогодні студенти-початківці експериментують з квитками по парі євро за виставу, а завтра квитків на їхні спектаклі не вдасться купити ні за які гроші.

Наприклад, вирушайте на Монмартр. Від станції метро Abesses вгору до вулиці Blanche, подалі від сувенірних крамничок, ближче до міської автентики.

Інший типовий приклад паризького дозвілля – відвідування важливих виставок.

У містян просто немає шансів забути про якусь важливу виставку - плакати в метро щоразу нагадують про топові мистецькі події

Позаминулого літа парижани після привітання та "як справи?" запитували "А ти вже бачив Мане?" маючи на увазі першу з 1980-х років ретроспективу робіт Мане з фондів музею Орсе.

Цієї осені запитаннями для визначення свій-чужий було "А ти вже бачив імпресіоністів і моду?" (виставка "Імпресіонізм і мода" в Орсе), "бачив Рафаеля?" (спільна виставка Лувру та Прадо, велика ретроспектива пізнього Рафаеля та його учнів), "бачив Голівуд?" ("Париж очима Голівуду" в мерії Парижа, чудова мультимедійна виставка) та інші.

Саме тому в Луврі замість біганини від Венери Мілосської до "Мони Лізи" варто скористатися часом і подивитися тимчасові експозиції.

З новинок можу порадити щойно відкриту залу ісламського мистецтва. Це взірець сучасної музейної роботи. І меценатської підтримки, до речі.

Якщо налаштувати оптику власних очей, то навіть банальна Ейфелева вежа виглядає геть інакше

Кафе

Знаєте, чому в Парижі стільці завжди повернуті обличчям до вулиці? Іноземців впізнають саме за переставлянням тих стільців обличчям до столу.

Річ у тім, що паризькі кафе – це ніби місця в своєрідному театрі. Одна з найдавніших паризьких розваг – apéro після роботи та участь у цікавезному спектаклі спостереження за людьми навколо.

Пострадянські туристи часто тримаються "буками" та мало усміхаються. Хоча Париж, особливо паризькі кнайпи, є місцями усмішок і комунікації.

Тільки тут офіціант може принести замовлений гарячий шоколад і наспівати щойно вигадану пісеньку за мотивами Джо Дассена "Chocola-là-là-là".

Тільки тут на замовлення кави з келихом кальвадосу офіціант із розумінням усміхнеться та додасть "Ну це ж класика".

А ще, замовляючи каву, не полінуйтеся підійти до бару – замість того, щоб чекати, поки підійде офіціант. Буде шанс обмінятись усмішками з барменом та поговорити про погоду чи якісь цікавинки поруч.

Також варто спілкуватись із колегами по кнайпі. Вони уважно за вами спостерігають. Тому не варто утримуватися від вигуків "Який милий песик!" або ігнорувати чужі усмішки навколо. Можливо, на вас просто дуже красивий шарф, і вам хочуть зробити комплімент.

Всі ці радості життя є найбільше шансів відчути насамперед у маленьких ресторанчиках, кав’ярнях і барах "на районі", чи то пак du quartier. Тут не варто гортати меню – краще просто запитати, що є смачного сьогодні на обід. Цей рефлекс позбавить ілюзії, що в Парижі дорого їсти.

І останнє – зранку не оминайте запашних булочних. Зайдіть, купіть собі круасан, поруч у кафе візьміть каву з собою, сядьте на улюбленій лавці парку Тюїльрі чи на набережній Сени, задивіться на навколишню красу – і нехай це буде ідеальним початком дня.

Люксембурзький сад, Люксембурзький палац. Пасіка

Магазини

Безумовно, коли вперше бачиш досконалі вітрини кількаповерхового магазину Gallerie Lafayette, важко уявити собі щось інше. Але інше є.

Наприклад, у вуличках між бульваром Кліші та базилікою Сакре-Кьор є купа цікавих магазинчиків молодих дизайнерів.

Речі там, очевидно, будуть дорожчі, ніж у масових марок… але уявіть собі – сьогодні купуєте пальто молодого дизайнера, а завтра він стає найцікавішим дебютантом паризьких Тижнів моди та стрімко стає популярним і впізнаваним. А у вас в шафі – пальто з, можливо, його найпершої в житті колекції.

Там само є гарні крамниці дизайнерських і вінтажних прикрас. Виделка цін доволі широка. Хоча можна і просто на екскурсію сходити.

Також дуже гарний квартал знаходиться за популярним універмагом BHV. Трохи географії – цей універмаг знаходиться на вулиці Rivoli – це центральна дорога вулиця. Щоб ви собі уявили мізансцену – на ній же знаходиться Лувр.

Але варто зійти з неї на котрусь із паралельних – наприклад, пірнути у довгу вузьку вулицю Verrerie - як ви опинитесь у світі демократичних студентських барів і хороших "секонд-хендів". Наприклад, двоповерховий "секонд" із одягом на вагу, де можна купити і справжній шотландський вовняний кілт, і списану не ношену форму "НАТО" - для любителів мілітарі.

Загалом, не нехтуйте маленькими крамничками. І не купуйте шарфів, беретів і хусток у сувенірних крамницях.

Небанальні екскурсії

У Парижі є декілька екскурсій, якими варто скористатися. На них ходять навіть корінні парижани.

Наприклад, екскурсія каналами Парижа. Це цікавезна водна мандрівка каналами кварталу Сен-Дені. Дивовижні розвідні вузенькі містки, старі вулиці, Париж різко починає нагадувати Венецію… Висадка в кварталі Vinecennes, де теж є чимало цікавого.

Крім того, під час туристичних прогулянок містом не варто нехтувати новими кварталами. Не обмежуйте свою цікавість винятково центром. Подалі від нього теж є чимало знахідок.

Для початку можна скористуватися довгими паризькими проспектами. Ідучи ними легко роздивитися одразу багато різних районів.

Наприклад, вулиця Clichy плавно переходить у бульвар Clichy, а той – у проспект Clichy. По ньому можна дійти до Cité des fleurs. Це старовинна закрита вуличка, де знаходяться взірцеві маєтки кінця 19 століття та новіші - в стилі Art déco.

В багатьох маєтках мали майстерні видатні художники – наприклад, Альфред Сіслей. Місце просто виняткове, хоча і в "непрестижній" в очах туристів північній частині Парижа.

Якщо проспектом Clichy дійти до кінця та пройтися ще трохи вправо, можна роздивитися, як виглядає сучасний урбанізм. Річ у тім, що в районі Batignolles саме триває будівництво цілого кварталу новобудов.

Це багатоповерхівки, де має бути приємно жити. В них використано багато натуральних матеріалів – наприклад, деякі балкони повністю зроблені з запашних дерев’яних дощок. І поруч – чудесний парк, де затишно можна перекусити кавою та pain au chocolat.

Інша чудова прогулянка – виписати з путівника вулиці з чудернацькими назвами та вирушити на їх пошук.

Наприклад, на вулиці Palestine знаходиться український центр, де зустрічаються прихожани української автокефальної церкви та українського літературного клубу. А на вулиці Beaujolais – тил славетного Palais Royale та будинок, де колись жила ексцентрична мисткиня Колетт.

Вулиця Ріволі, замість тротуару - безмежні можливості самовираження

Як себе поводити?

Головна порада – сприймайте життя як мистецтво. Ви його творець, і кожна життєва дрібничка – це мазок на полотні.

Їжте та пийте те, що подобається. Спробуйте тимчасово звикнути до паризьких ритмів життя.

Рано снідайте, обідайте разом з усіма опівдні, вечерю починайте з аперитиву, а після театру не відмовте собі в чашечці чи склянці чогось смачного. І сміливо куштуйте нові страви.

Немає сенсу їхати в Париж і харчуватися гамбургерами.

На вулицях спокійно реагуйте на міських фріків. У Франції поширена звичка просити в перехожих сигаретку та вогнику. Це природна комунікаційна практика, і так роблять не тільки безхатьки, але й бідні студенти та роботяги-заробітчани. Якщо не шкода – поділіться з ближніми, будуть плюсики в карму.

В Парижі є звичка багато часу проводити надворі. Містяни їдять на східцях улюблених пасажів, працюють на газонах Люксембурзького саду, вчать уроки на ґанку Сорбонни, читають на стільцях саду Тюїльрі, пишуть статті на терасах улюблених кав’ярень, багато користуються громадським транспортом, вечеряють багетом з камамбером і пляшкою вина на березі Сени в компанії друзів чи коханих.

Інша розхожа практика – тераси та місце навколо них. В барах дозволяють зі склянкою та навіть із тарілкою закусок виходити надвір і теревенити там. Скористайтеся цією нагодою, не приковуйте себе до столика чи барної стійки.

І не бійтеся спілкуватися з людьми навколо. Біля Опери поговоріть із продавцем каштанів, поки він шукає здачу. Біля Лувру помилуйтеся на школярів, які просто біля колишнього королівського палацу грають у футбол. А ідучи з ресторану, наполовину випиту пляшку вина подаруйте симпатичним сусідам за столиком поруч. Вони будуть раді.

А ви будете щасливі.