"Білі плями" України: чим здивує центр активного туриста

В Україні є області, особливо популярні серед туристів. Напевно, усі західні, південні; трохи менше говорять про північ, про схід зараз намагаються не згадувати. А що ж в центрі, окрім Києва?

Еколог Олексій Василюк говорить: в центрі України багато "білих плям" – місць цікавих, але чомусь майже невідомих серед туристів.

Багато їх на Дніпропетровщині, Кіровоградщині та Черкащині.

***

Найчастіше чуємо про Букський каньйон в Черкаській області. Але не менш захопливою може бути мандрівка на Ірдинські болота та в Холодний Яр.

За словами Василюка, Ірдинські болота – найбільший комплекс боліт в Центральній Україні. Такого ніде не побачити.

– Ці болота неосушені. Розміри дерев…Скільки дивишся, стільки і бачиш затоплені дерева. Зараз туристичний клуб "Гряда" піклується, щоб там були якісь офіційні маршрути, принаймні, відомі туристам, – додає він.

– Це затоплений ліс, по якому можна пройти в брід, побачити старезні дерева, побачити природу, яку не торкалася рука людини. Вода по пояс – чудова перепона для вирубки лісів.

Ірдинські болота зовсім поряд з Черкасами. Вирушайте до Черкас, з Києва це три години в дорозі. Є маршрутки, автостоп, або якщо маєте – власний транспорт, – говорить еколог.

В селищі Ірдин десь близько тисячі людей і вражаючий торф’яний завод. Через болота до заводу прокладена вузькоколійка.

Холодного Яру не має статусу національного парку, але працює краще, ніж деякі національні парки, говорить Василюк.

Поблизу дубу Максима Залізняка (того самого, найстаршого в Україні) є екопоселення. Мешканці радо прихистять туристів і навіть із задоволенням запропонують сувеніри, наприклад, магніт на згадку.

– У нас немає жодного національного парку із 51 наявного, в якому була б така кількість історичних місць, вказівників і така класна інфраструктура.

Його лишень зробити національним парком і він вже стане кращим, ніж всі інші. Орієнтуйтесь на Смілу, до неї вирушайте потягом, або автомобілем, або навіть велосипедом.

Головна перевага центральних областей України – до них легко дістатися з будь-якого куточка країни.

Мешканці столиці легко можуть влаштувати собі маршрут вихідного дня до Канева.

Година маршруткою і ви – на Тарасовій могилі. Туди зазвичай приїздять порибалити, але можна просто поїхати, щоб поплавати між островами з колоніями чапель і бакланів.

На півгодини довше і ви – в Корсунському парку в Корсунь-Шевченківському. Там є стародавній є маєток, річка Рось розливається на багато рукавів, а ще там скелі.

– Можна лягти на воду і річка тебе між покатим камінням протягне кілька метрів і викине в природній басейн. І взагалі парк так побудований – мости між глибами. Якесь каміння є і в Софіївці, але тут це в рази масштабніше, – говорить Олексій Василюк.

Якщо ж вирушите до Дніпропетровської області, Василюк радить подивитися Самарський бір – найпівденніший ліс України, а також Солоний лиман з колоніями птахів.

Але найцікавіше чекатиме на вас в Кривому Розі.

– Я спілкувався з лідерами туристичного клубу "Гряда", які традиційно возять туристів, в тому числі іноземців до Кривого Рогу. Вони вважають, що Кривий Ріг – ідеальне місце, куди варто поїхати в Україні, щоб побачити все за одну поїздку.

Хай не за один день, а за два дні з ночівлею. Місто велике, кластерне. Це не суцільна забудова. Там навіть є вкраплення полів між кварталами.

Місто розтягнуто уздовж величезного родовища залізних руд і навколо цього крутиться вся його історія не одне століття, – говорить еколог.

В Кривому Розі є унікальний, спеціально для цього міста пристосований транспорт – тролейбус зі зйомними рогами. Фанатам нетипового транспорту сподобається!

А ще в місті є підземний трамвай, який, наче метро, а наче і трамвай.

За радянських часів метро будували тільки в містах-мільйонниках, Кривий Ріг за цим показником не дотягував, саме тому знайшли компроміс, пояснює Василюк:

– Там стоїть літера "М" – ніби метро, але це не метро, це – трамвай. Обираєте той маршрут, який вам потрібен, і вирушаєте до пункту призначення під землею на трамваї.

Вражає Кривий Ріг і вмінням розважатися. Так звані гонки на виживання можна побачити тільки тут.

Мешканці так і роблять: збираються подивитися, як машини перевертають одна одну.

– Це спеціальні автомобілі, зроблені механіками. Після перегонів це лише шматки сталі з двигуном, від автомобіля нічого не залишається.

Я теж був пару місяців тому на цих змаганнях. Не прихильник всякого такого автоспорту, але цілком серйозно – машини перекидають одна одну. Там купа людей і всі вболівають.

З'їжджаються механіки з цими штуками, щоб позмагатися. Це абсолютно безкоштовно. Поїхав в правильний день. Цілий день спостерігаєш за цими перегонами.

Кривий Ріг не просто так отримав славу індустріального.

Туди варто їхати, щоб подивитися на місцеві кар'єри: такої глибини і розміру кар'єрів немає ніде в Україні. Величезний БілАЗ на дні такого кар’єру може нагадувати маленьку мураху.

– Кар'єри достатньо глибокі. Тобто, це нормально добувати кар'єрним способом в Кривому Розі з глибини ледь не півкілометра, але такого немає в інших містах і побачити оці от бездонні кар'єри це цікаво.

Хай це рана на поверхні землі, але нічого більшого, зробленого людиною за розмірами, в Україні навіть уявити не можна, – зазначає еколог.

Але такі об'єкти зазвичай охороняють і просто так зайти на їхню територію буде важко.

Але доступним, проте не зовсім безпечним, може бути екскурсія провалами Кривого Рогу.

Західна частина міста перерита підземними ходами шахт. На відміну від Донбасу, де прошарки вугілля вузькі, тут можуть бути порожнини висотою 60 і більше метрів.

Земля з часом просідає і провалюється, забираючи з собою все, що стоїть на поверхні.

Деякі родини весь час живуть над прірвою, в 50-60 метрів. Еколог каже, що це моторошне і разом з тим цікавезне місце.

– Як люди живуть в цій частині Кривого Рогу, не уявляю. Зона цього обрушення пролягла там в 15 метрах від стін будинку.

По-перше, порожнини практично всюди і де провалиться наступного разу – невідомо. Це моторошне видовище.

Ось так веде тебе знайомий і каже, що ще минулого тижня не було цього провалля. Побачити це варто. Ніякої користі з цього не винесеш, але такого другого місця теж немає.

Якщо виїхати за місто, можна побачити неймовірні пам'ятки природи – скелі, кожна не схожа на іншу.

– Є найбільша – скелі МОДРУ. Ця пам'ятка природи тягнеться близько двох кілометрів уздовж Інгульця. Вона фактично утворює таку стінку над Інгульцем.

Дуже-дуже масштабні скелі. Це місце паломництва альпіністів, тому що дійсно є де потренуватися і досвідченим альпіністам, і спробувати себе тим, хто лише хоче навчатися.

Скелі всі різні. Є серед них сріблясті. Якщо читати їхні описи, дізнаємося, що вони всі мають різний хімічний склад.

В історії зі скелями є і негативний момент: місцеві жителі постійно щось виколупують з тих скель для господарських потреб, хоча це геологічна пам'ятка. Грубо кажучи, кожна скеля є такою, якої другої у нас в країні немає.

Якщо ваш маршрут проляже у Кіровоградську область, поїдьте в каньйон в селі Скельки.

– Вздовж річки, може, півкілометра, а, може, й кілометр, тягнеться вертикальна стінка каньйону. Я такого ніде не бачив таке враження, що воно рукотворна. Село прямо над цим урвищем гранітним стоїть.

Якщо не хочете каньйонів, а бажаєте дерев навколо та співу птахів, вам у Чорний ліс. Він тільки називається чорним, а взагалі-то нормальний – з буреломами і тваринами.

– Чорний ліс – місце неабиякої козацької слави. Хто цікавиться визвольним рухом, козацтвом, той знає, що в цей період історії України Чорний ліс часто згадується.

Це найпівденніший лісовий масив в Україні. Він розташований біля Світловодська і Знам'янки. Коли будували кільцеву дорогу до Знам'янки, його на дві частини розсікли. Тобто тепер це дві частини, – розповідає Василюк.

Він згадує: з цим лісом пов'язана сумна історія, яка виникла з радянських часів.

У 1925-році екологи хотіли створити тут національний парк, але всіх їх репресували і вони не встигли втілити цей задум.

У Чорному лісі немає великих хижаків, але тут повно зайців та лисиць, боятися яких не варто.

Валентина Троян, Ірина Кондратенко, для УП.Життя

Матеріал підготовлений у рамках програми "Путівник" на Громадському радіо.

Світлини надані авторами